Володимир Ар'єв: «У програмі «Закрита зона» розслідування робляться у стилі “хардкор”

24 Червня 2005
1863

Володимир Ар'єв: «У програмі «Закрита зона» розслідування робляться у стилі “хардкор”

1863
«…я знову побачив у очах посадовців страх! Після революції очі блищали, а нині знову з'являється страх».
Володимир Ар'єв: «У програмі «Закрита зона» розслідування робляться у стилі “хардкор”
Володимир Ар'єв - знакова фігура постреволюційного телебачення в Україні. Від багатьох інших проектів журналістських розслідувань (у тому числі - і на російському ТБ) його відрізняє чітка «таргет-груп», до якої входять одіозні політики, кримінальні авторитети та «гвинтики» існуючої корупційної машини. Схеми сумнівних оборудок приватизації курортних перлин Закарпаття, особливості гуртожитку деяких губернаторів з підприємцями та іновації в отриманні вищої освіти колишнімими прем'єрами – це є щоразовим контентом «Закритої зони»…

«Детектор медіа» зустрілася з Ар'євим за кілька годин до літака, яким він відлітав у відпустку… Відпочити від «хардкора»…


- Володимире, як практикуючий журналіст – розслідувач, що ви думаєте про стан іноваційної журналістики в Україні?

- По-перше, треба розділяти журналістські розслідування у друкованих та у електронних виданнях. А, скажімо, на радіо розслідувальна журналістика взагалі не представлена. З усього перерахованого телебачення виграє, бо має найбільший вплив на споживача - воно більш видовищне. Це питання, власне, гламурності. Глядач або перемикає на іншій канал, або йому цікаво - і він дивиться далі. Одна справа, як у газетах, подати розслідування на основі документів, інша - як на телебаченні зустрітися безпосередньо зі свідками та учасниками подій. Такі розслідування на телебаченні існують у кількох форматах. У мене, наприклад, у програмі «Закрита зона» розслідування робляться, що називається, у стилі “хардкор”, а програма Анатолія Борсюка та Вахтанга Кіпіані «Подвійний доказ» - це більше гламур. Вони намагаються вирівнювати ситуацію: дослідити її та якось нівелювати гострі кути, що виникають. І це для глядача цікаво по-своєму. У кожного проекту - свій глядач. У мене любителі більш гострих відчуттів, на “плюсах” є інший глядач. На «Інтері» теж є проекти, які можна назвати журналістськими розслідуваннями, програма Цапліенка «Спецкореспондент», наприклад. Хоча, здебільшого, це все ж таки схоже на спецрепортажі, але елементи розслідування, безумовно, є. Однак, це зовсім не означає, що в Україні присутня якась традиція подібних розслідувань. Ми хочемо це змінити і “клонувати” «Закриту зону» на інші канали.

- Це буде інший формат програми?

- Ні, він залишатиметься таким самим. Увесь наш досвід «Закритої зони» на 5 каналі буде там використаний. Ми прагнемо створити таку програму, яка своєю творчою групою, своєю роботою буде створювати вже нам конкуренцію.

- Яку назву буде мати ця програма, на якому каналі виходитиме, хто будуть її автори?

- Це поки щo секрет. От коли все вдасться – тоді і розповімо.

- Чи маєте ви систему своїх журналістів на місцях?

- Ні. Здебільшого, ми отримуємо матеріали за листами. Надають певну документацію депутати. Але, у більшості, свої теми нам підкидaють самі глядачі.

- Хто нині є головним фінансистом вашого проекту?

- "5 канал". Але паралельно ми створюємо свій продюсерський центр. І працювати будемо на договірній основі iз замовниками. Нещодавно ми створили документальний фільм про покоління перебудови «Остання зміна» (автентично «Последняя смена»). Головними діючими особами є люди з колишніх республік СРСР, які під час перебудови були піонерами. Ми їх зібрали в «Артеку», де вони під час фільму розповідають свої приватні історії, займаються самоаналізом, щось пригадують. Цей фільм без голосу автора і все побудовано за логікою тих людей, яких ми зібрали. На початку фільму вони символічно підіймають прапор колишнього СРСР, а в кінці не менш символічно його спускають… Це фільм настрою, фільм-емоція… Авторів у фільму досить багато… Ігор Скляревський, Василь Береза, Віктор Заблоцький, Наталка Фіцич, Федір Сидорук, Лідія Таран, Володимир Ар’єв… - Чи потрапили у поле вашої уваги криваві події в Андижані? Про це, зокрема, зробили, як на мене, блискучий репортаж журналісти «Інтера».

- Ну, «Інтер» завжди тяжів до репортажів з-за кордону. Це їхнє право. Але особисто я вважаю, що потрібно спочатку розібратися з тим, що відбувається в Україні, а потім їхати у гості. Але я знімаю капелюха перед хлопцями, що їздили в Андижан. Те, що вони зробили, просто супер.

- Чи буде переформатовуватися «Закрита зона» перед виборами, коли стане відомо про найвірогідніших фаворитів?

- Я вам скажу, що у мене нині немає якихось фаворитів у політиці, у мене немає політичних симпатій до будь-яких політиків, і я не є членом ніяких команд. Мене дехто пов'язує з Порошенком, чи то з Ющенком… Або ж з Тимошенко… Насправді у мене є лише один фаворит – Україна та її національні інтереси. Другий фаворит - це журналістика – ефектна, гостра… Я хочу, щоб моя програма була схожа на їжака, а не на китайську кульку… Знаєте, таку, що у руці крутять для заспокоєння нервів. Для мене головне, щоб від усього, що відбувається, виграла Україна. Це не порожні слова…

- Але ж є загальновідомим факт купівлі журналістів... Особливо на виборах…

- Мені неодноразово, з лютого по червень поточного року, пропонували гроші за те, що я роблю. І, повірте, що за ті гроші я б уже купив собі якусь серйозну машину та квартиру… Проте це не моє… Я сім років живу у своїй двокімнатній і машини у мене немає… І не шкодую про це ні хвилини… «Закрита зона» не продається…

- Ви зробили «Закриту зону» про вбивство Георгія Гонгадзе, знаєте з цього приводу досить багато. Чи має, на вашу думку, як журналіста, ця справа справжню судову перспективу?

- У принципі, ефемерні перспективи. Думаю, що виконавці будуть покарані, але замовники навряд чи. Не можуть знайти Пукача, не можуть знайти інших…

- Останнім часом кажуть про можливість відчуження акцій каналу «1+1» іншим власникам. Чи не є це, на вашу думку, превентивним приготуванням до передвиборчих перегонів та перерозподілом медіа-простору?

- Я думаю, що це питання треба розглядати в іншій площині. Судячи з останніх рейтингів, «плюси» нині втрачають свого глядача. Це, я вважаю, є прорахунком менеджменту. Інакше це пояснити неможливо, оскільки інші канали не зробили нічого такого нового, щоб забрати у «1+1» глядача. Глядач втомлюється від одного і того ж логотипа та починає шукати інший канал, що його задовольнятиме. Я не думаю, що має місце саме передвиборча підготовка, проте не виключаю, що якісь рухи у цьому напрямку вже робилися…

- Чи змінилися умови отримання інформації для ваших розслідувань порівняно до революції і після? - Звичайно, стало легше, проте я не скажу, що МВС та СБУ прагнуть надати нам якнайбільше інформації. Все одно не без проблем. Все одно люди побоюються… Взагалі, ви знаєте, я знову побачив у очах посадовців страх! Після революції очі блищали, а нині знову з'являється страх. Начебто знову повертається кучмівський час. І завдання і «Закритої зони» теж - цього не допустити.

- Чи приїдуть, як ви думаєте, в Україну знову російські політтехнологи? Ті, що спекулювали на ідеї сепаратизму на Сході України?

- Обов'язково приїдуть. Проте вони себе повністю дискредитували і будь яка нормальна людина не підпустить їх до себе на гарматний постріл. Думаю, що зараз буде ухил у бік європейських стандартів піару, і популярними будуть польські політтехнологи. Останні відомі як майстри політичного плакату. І це буде не дорожче, ніж у Росії. Ті кримінальні елементи, що хотіли прийти до влади, програли через виключно своє політичне аматорство.

- Я навіть не сумніваюсь, що ви в силу своєї журналістської інтенції маєте справу із судовими позовами? - Так, суди є. Нещодавно у нас був позов подружжя Засух. І вони виграли абсолютно не чесно, оскільки суддя навіть не спромігся подивитися програму, через яку, власне, і виник позов. Ми озвучимо це судове рішення обов'язково, але озвучимо його по-своєму. Чи, скажімо, Нестор Шуфрич обіцяє подати до суду теж. Стало відомо з наших джерел. Але чомусь восени. Чому восени? Тому що, мабуть, треба буде робити піар… Але ж на що подавати?! Ми працюємо виключно по документальним джерелам. Це навіть Шуфрич розуміє. Колись iз ним зустрілися на якомусь зібранні, і я його спитав: «Що, Несторе Івановичу, позиватися до мене будете? А він так здивованно: «Буду, але не зараз, а восени…» Я кажу: «Так у нас все по документах». Нічого, - каже, я так подам в суд, що і документи не допоможуть… Бажаю йому успіхів! Взагалі, коли політики подають в суд на журналіста, то це або слабкість, або бажання попіаритися… - Стало доброю традицією записувати приватні переговори «під диваном»… Ось останній скандал із записом голосів, схожими на голоси Піскуна та Пінчука… Чи матиме, на вашу думку, ця технологія розвиток надалі?

- Очевидно, що так. За колишньої влади у спецслужбах працювали окремі люди, котрі займалися прослуховуванням та перехопленням телефонних розмов. І та спецтехніка, безумовно, залишилася і нікуди не зникне. З тими людьми завжди можна було домовитися.

- Наскільки існуючу опозицію можна назвати справжньою опозицією? І чи вийде на парламентські вибори вона єдиним фронтом? Погляд журналіста.

- Найбільше заважають тим людям, котрі позиціонують себе як опозицію, власні амбіції. Кожен хоче показати себе найкрутішим за будь-яку ціну. Я можу погодитися з депутатом Волковим, що «Єдина Україна» стала братською могилою, і ми маємо зробити висновки. Все псують власні неконтрольовані амбіції.

- Як ви ставитеся до ініціативи створення суспільного телебачення? І хто із соціальних груп має його ініціювати? Журналісти, влада чи, власне, саме суспільство?

- Безумовно, суспільне телебачення потрібне. І ініціаторами його мають стати громадські організації… А те, що влада… Взагалі, знаєте, по-моєму, ця влада є перехідним етапом у історії України. Але саме під час перехідного періоду можна закласти підвалини суспільного телебачення, яке буде одним “великим народним депутатом”. Нині майже у кожній країні є громадське мовлення.

- Що ви думаєте, про новий почин Фонду Леоніда Кучми – про видання книги з позитивною оцінкою подій на Майдані “як цілком логічного кроку після подій 1991 року”?

- Леоніда Кучму дуже швидко спіткав «синдром Кравчука». Він ще ніяк не може пережити ломку від захворювання владою. І я думаю, що ця хвороба в нього невиліковна… Після стількох років авторитарного правління. Мені по-людськи, по-християнськи його шкода… Напевне, він буде шукати шляхи потрапити знову до влади. Проте багато хто каже, що Кучма не піде до парламенту. Це будуть якісь інші шляхи співпраці з новою владою. Але я думаю, що навіть така книга йому не допоможе. Можливо, він цим хоче увійти в історію, певним чином відбілити своє ім'я, яке було заплямовано найближчими друзями. Хоче, щоб його запам'ятали як мудрого президента. Я знаю Кучму… Він цього дуже хоче…

- Наскільки, з боку журналіста, раціональна поведінка інвесторів, котрі тягнуть з інвестиціями, в тому числі і в медіа, через процеси реприватизації?

- Швидше за все, реприватизація тут не причому. Всі розуміють, що майбутні парламентські вибори, у контексті з конституційною реформою - це ще одне коригування влади. I саме тому всі, хто має більш-менш пристойний бізнес, хоче дочекатися остаточного результату. І взагалі термін «реприватизація» придумали люди, котрі хочуть втримати незаконно придбане майно.

- Деякі сайти нещодавно опублікували інформацію про те, що Ющенко з деякими міністрами будує собі дачу біля Яремчі. Чи потрапить це у «Закриту зону»?

- Так, я почув про це і буду цим, очевидно, займатися. Головне, щоб нова влада вчасно зрозуміла і пояснила свою поведінку народу. Не варто повертатися до практики, що процвітала за Кучми.

Читайте також:

Леонид Кучма: Я не пойду в оппозицию к Ющенко

Журналистское расследование обернулось для журналистов нападением

Сам виноват, Гия… или Как не играть в политику

Несчастный детектив

Об анализе и анализах
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1863
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду