Генеральний директор телеканалу новин «24», з яким читачі вже мали нагоду познайомитись у жовтневому номері журналу «Детектор медіа» – Роман Андрейко – один із найвідоміших медіа-менеджерів Галичини. На початку розмови пан Роман зізнався кореспондентові «ТК», що давно живе на два міста – Львів і Київ. Однак, схоже на те, в кожному місті – на повне життя.

На те є серйозні причини: медіабізнес як у камерному Львові, так і в столичному Києві вимагає сміливості, аби час від часу йти ва-банк, нерідко йти на подвиги і вкотре не піддаватися на провокації, приховані в питаннях журналістів. А поміж тим, красиво уникати відповідей на ковзкі питання (на кшталт обсягу фінансових інвестицій) не кожному менеджеру вдається.

– Пане Романе, почавши з розважального формату на радіо, ви і ваша команда згодом знайшли себе в зовсім іншому сегменті: створили телеканал «24», побудований за зразками Euronews, CNN чи BBC World. Коли у вас з’явилась така думка?

– Ідея створення новинного телеканалу виникла ще влітку 2004 року. На той момент телерадіокомпанія «Люкс» уже мала досвід телевиробництва, нехай і на локальному рівні. Ми успішно працювали, потрібно було розвиватися. Отже, ми вирішили спробувати розвинути нову нішу на телебаченні і започаткувати телеканал для ділових людей, які цінують свій час і прагнуть завжди бути в курсі подій. Було проведено аналіз ринку і зважено шанси нових нішевих проектів, які могли б бути затребуваними. Я з подивом для себе з’ясував, що ніша новинного інформаційного мовлення – порожня. Виглядало, що це цікавий напрям і перспективний сегмент ринку, який варто заповнити. Зокрема, в кабельних мережах було вдосталь і музичних каналів, і сімейних, і різних спортивних - але от новинних, та ще й таких, які ведуть мовлення українською мовою, не було. Вже тоді було очевидним, що майбутнє телебачення – саме за нішевими телеканалами. Мало того, конкурувати з монстрами універсального сімейного формату не було шансів, отже, найперспективнішим виглядав канал з інформаційним мовленням.

– Ринок в існуючому на разі об’ємі в Україні ще не готовий для повноцінного развитку нішевих телеканалів. Зокрема так вважає Олександр Ткаченко. Тобто ще не сформовані правила гри, є технічні проблеми, наприклад, слабкий розвиток  супутникового мовлення. Не кажучи вже про перспективний напрям «триплей» (інтеграція телебачення з Інтернетом і мобільним зв’язком).

– Не зовсім так, я бачу ситуацію оптимістичніше (Усміхається.).

– Чому? Настає час кабельного мовлення, коли всі канали опиняються на однакових позиціях, в тому сенсі, що кількість телеканалів постійно зростає й глядач має з чого вибирати. Виграють ті, хто вироблятиме недвозначно якісний продукт і точно позиціонуватиме себе перед аудиторією. У цьому сенсі як і чим ви відрізняєтеся від інших новинних телеканалів в Україні – 5 каналу, НТН?

– 5 канал був першим, але він не є нашим конкурентом, хоч він перебуває в ніші інформаційного мовлення. Як не дивно, аналіз дослідницької компанії «GfK Ukraine» показує, що за ту ж аудиторію, за яку боремося ми (чоловіки 25-50 років), бореться також канал «Мегаспорт», отже, саме він є нашим прямим конкурентом. Адже можна чітко з’ясувати, який глядач куди «мігрує». До того ж, 5 канал виробляє різноманітні ток-шоу, програми із журналістськими розслідуваннями, і його програмна сітка зовсім відмінна від нашого. Тому канал «24» правильно було б назвати суто новинним, тоді як 5 канал – інформаційним. Випуски новин щопівгодини – такою і була ідея, з огляду на те, що наш глядач – людина дуже зайнята й додому повертається пізно, тоді, коли решта телеканалів вже не подають випусків новин, а якщо й подають, то на ці новини треба чекати. В кожному ефірному випуску «24» – загальнополітичні новини, економічні, новини культури, спорт й також різна пізнавальна інформація. Динамічно, цілодобово і при цьому максимально об’єктивно. Судячи з того, що компанія «Gfk Ukraine» постійно стежить за нашими медіапоказниками, ми досягаємо своєї цільової аудиторії. В «24» каналу – дуже високий індекс досяжності (Affinity Index), який відображає відмінності в соціально-демографічному складі аудиторії. Грубо кажучи, привабливість для конкретної аудиторії. Якщо екватор Affinity дорівнює 100, тоді показник нижче ста показує, що ви приваблюєте аудиторію на рівні нижче середнього і навпаки. Так ось: у нас Aff тримається в межах 200 для нашої цільової аудиторії.  

Треба ще додати, що наш канал добре впізнаваний. Насправді ми втілили багато нових ідей, які на українському телеринку до нас ніхто не використовував. Скажімо, «24» можна дивитися із вимкненим звуком – і в метро, і в ресторанах. Короткий зміст сюжету й головна думка героїв новини відображена на екрані, а якщо ввімкнути звук, можна отримати інформацію детальніше. Завдяки нашим динамічним титрам канал і вирізняється серед усіх решти телеканалів. Навряд чи ви впізнаєте багато телеканалів, якщо забрати їхній логотип з екрану, наш канал впізнаєте безпомилково.    

– Як ви оцінюєте перспективи новинних телеканалів в Україні? Бо деякі медіа-експерти вважають, що нині маємо вже вдосталь телеканалів новин як для України.

– У Сполучених Штатах щось схоже відбувалося із СNN. Коли Роберт Едвард Тернер у 1978 році  говорив про створення першого в світі цілодобового новинного супутникового каналу, скептики говорили, що це безглуздя – новини 24 години на добу. Але CNN «поталанило» з інформаційними приводами, їм було про що розповідати – тоді тривала війна в Афганістані. Згодом виявилося, що такий телеканал потрібен глядачам і в мирний час. Потім з’явилися інші новинні телеканали, які склали достойну конкуренцію. Кожен з них зайняв свою специфічну нішу, отримав свою аудиторію. Я впевнений, що ми прямуємо в правильному напрямку.

– Який відсоток продукту каналу «24» становлять програми власного виробництва?

– 100 %. Усе, що ви бачите в ефірі нашого каналу, виготовлено в нас, знято нашими операторами або змонтовано нашими журналістами-міжнародниками, озвучено нашими дикторами, оформлено нашими дизайнерами....

– Але вашими партнерами є інформагентства Associated Press, Reuters, і ці світові монстри продають інформацію, новини, які можна побачити не лише у вашому ефірі.

– Це питання із сфери інтелектуальної власності: є поняття авторських і суміжних прав. Ми підписали відповідний договір. Ми не купуємо, наприклад, випуски новин BBC чи «Голосу Америки», щоб потім їх ретранслювати. Ми купуємо вихідний матеріал, відеоряд, можна сказати, «чорнове відео», а потім наші журналісти допрацьовують матеріал до рівня лаконічного новинного сюжету.

Якщо це програма «Світ технологій», то, як правило, це поїздка нашого журналіста на певну виставку чи ярмарок за кордон - до Польщі, Угорщини чи Німеччини. Деякі вихідні матеріали ми купуємо у спеціалізованих агентств.

Поміж тим, майже всі матеріали про Україну ми виготовлюємо власними силами.

–Розкажіть детальніше, що це за послуга – «Програма під спонсорство»,  і як вона працює на «24»?

– Для створення таких програм, як «Світ технологій», «Еврика», «SHOW BIZ» і «Економіка» ми використали можливість залучення спонсорів, як один із різновидів рекламування. На телебаченні програми спонсорства давно працюють і, вважаю, що це один із найкращих способів просування бренду на ринку. Нечесно з нашого боку було б в новинних репортажах пускати «джинсу» під видом інформації…

– …як це доводилося спостерігати у випусках новин деяких загальнонаціональних телеканалів.

– У нас немає замовних сюжетів. Спонсорство програм – це цивілізований метод непрямої реклами, традиційна дієва схема, а головне, чесна. Близько десятка спонсорів погодилися працювати з нами. На яких умовах йде співпраця – розголошувати не можу, бо це комерційна таємниця.

– Окрім реклами, які ще джерела фінансових надходжень існують на каналі «24»?

– Поки що інших джерел, крім реклами і спонсорства програм, у нас немає. Можливо, на інших телеканалах існують якісь дотаційні проекти, тоді власникам або інвесторам доводиться «доносити» кошти.

Якщо ж говорити про те, у який спосіб у майбутньому «зароблятиме» телебачення, то зрозуміло, що така велика кількість каналів на телеринку розсіює аудиторію і шкодить ефективності реклами. Ймовірно, що кошти надходитимуть від кінцевого користувача - глядача. Хочете подивитися телеканал – будь ласка, заплатіть гроші. Подивіться, що відбулося із цифровим супутниковим телебаченням. Кількість супутникових каналів, які можна дивитися безкоштовно, рік за роком помітно зменшується.   

– Володимир Грановский, член Правління телеканалу «Інтер», казав в інтерв’ю «ТК», що фінансові потоки компаній мають бути прозорими, бо така прозорість працює на вартість бренду. Ви працюєте за таким принципом?  Хто ваш інвестор? Ви можете відкрито говорити про обсяг фінансових інвестицій на початках, ще в 2005 році?

– За останні кілька років стало зрозумілим: аби бізнес капіталізувався і його вартість зростала, невигідно приховувати, які кошти витратили, якими є прибутки від продажу рекламного часу. Це правильно, і ми саме так працюємо. Щодо обсягу інвестицій, це – комерційна таємниця. Йдеться про доволі значні кредитні кошти, однак суми скромніші від тих, які анонсувалися, як інвестиції в К1, К2 чи телеканал «Сіті».

– Хто акціонери каналу «24»? Чи є серед них Андрій Садовий?

– Андрій Садовий не може зараз бути акціонером, бо він обіймає посаду міського голови  Львова. Натомість, акціонером є його дружина, якій він передав право власності на акції. Знову-таки, все прозоро.

– До яких сейлз-хаузів ви звернулися з пропозицією щодо співраці? І чому саме до них?

– Такі переговори тривають. Але договір ми ще не підписали, тому факт недоконаний. Найближчим часом ми назвемо наших партнерів.

– Які ніші в українському телепросторі, на ваш погляд, ще не заповнені?

– Бракує, на мою думку, освітніх телеканалів. Достатньо поглянути на досвід США і Європи, оцінити можливості, які дає розвиток нових технологій, які прийшли на телебачення. Мається на увазі, технології як метод доставки програми до кінцевого користувача. Аналогових ліцензій з нового року в нас уже не видають. Тепер можна лише очікувати на той день, коли почнуть видавати ліцензії на цифрове мовлення. Це означатиме, що в кожному невеликому місті з’явиться кілька десятків нішевих цифрових телеканалів. В кабельних мережах вже є цифрові пакети. Тому телебаченню, яке ми зараз маємо, залишилося жити 5-7 років. Не більше.

– Фахівці дослідили, що «24» – перший телеканал в Україні, що транслюється в «Інтернеті». Коли канали першого й другого ешелону прийдуть до Інтернет-ефірів, і чи буде виправданим такий крок?

– Для нас цей крок – радше заради іміджу, бо прибутків від цього ми поки що не очікуємо. Наш канал включений в лістинг більшості європейських порталів, які спеціалізуються на телевізійному Інтернет-мовленні. Ви заходите на сайт, де є перелік країн, вибираєте серед них Україну і в будь-якій точці світу можете подивитися телеканал «24». На сьогодні ми маємо близько 30 000 відвідувачів на місяць. Коли канали першого й другого ешелону прийдуть до Інтернет-ефірів? Тоді, коли на цьому можна буде заробляти гроші. Зрештою, Інтернет-ефір - не така вже й дорога послуга, як для комерційного телеканалу.      

– Які реальні перспективи цифрового мовлення? Журнал «Time» вводить в загальний вжиток поняття «цифрова демократія»…

– Цифрове мовлення в Україні з’явиться одразу, щойно з’являться гроші. Дотепер у нас цифрові канали не вимірюються, частка аудиторії й пункти рейтингу ще не можна визначити. Однією з умов в тендері, який виграла компанія «GfK Ukraine», є зобов’язання з 2008 року вимірювати рейтинги цифрових каналів.

Нас, до речі, ці показники турбують, адже три мільйони глядачів, які дивляться телеканал «24» через супутник – це величезна ніким не виміряна аудиторія, для нас дуже важлива. Звідки інформація? За даними, які доступні на ринку, на території нашої країни встановлені приблизно 1 200 000 комплектів супутникових антен індивідуального прийому. Після того, як більшість українських телеканалів вимушено закодувала свій сигнал, доля нашої глядацької аудиторії на цьому ринку різко зросла, адже ми відкриті для прийому.

Довідка «ТК»: Телеканал новин «24» розпочав роботу наприкінці 2005 року. Телеканал подає новини у 30-хвилинних інформаційних блоках, які, в свою чергу, формуються в ранковий, обідній, вечірній та нічній блоки: останні події на політичній арені України і світу, новини економіки, спорту, шоу-бізнесу, культури, технологій. Крім того, глядач отримує інформацію про погоду, курси валют, огляд преси.

Усі матеріали з теми «Медіа як бізнес» «Детектор медіа» публікує за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»