Де межа між «бути в опозиції» і «бути демократом»?
Хочеться звернути увагу на саме обґрунтування редакції «Німецької хвилі» щодо деномінації блогу Білозерської, а тим самим подумати над відповіддю на запитання «чому?».
«Детектор медіа» продовжує дискусію довкола участі та позбавлення перемоги блогу Олени Білозерської в міжнародному конкурсі The Bobs. Свої думки вслід за Романом Кабачієм з ІМІ та Наталією Лигачовою з «Детектор медіа» висловлює Ярина Боренько, учасниця Кампанії проти мови ворожнечі онлайн.
У своєму дописі Роман Кабачій докладно описав події, які відбувалися довкола конкурсу The Bobs. У даній ситуації хочеться звернути увагу на саме обґрунтування редакції «Німецької хвилі» щодо деномінації блогу Білозерської, а тим самим – відійти від обговорення деталей того, що трапилося, а більше подумати над відповіддю на запитання «чому?».
Ігри довкола свободи
У заяві про скасування номінування блогу Олени Білозерської та неприсудження премії за найкращих блог українською зазначається: «Deutsche Welle орієнтується на власні цінності, вирішуючи, чи достойний номінований блог отримати приз, – незалежно від голосування користувачів. Як для медіа-компанії, що в усьому світі відстоює демократію та права людини, виступає за свободу думки та свободу ЗМІ, достовірність є для нас найвищим принципом». Чому ж ті, хто виступають за свободу, скасували результати конкурсу?
Нині в дебатах з приводу свободи висловлювань в інтернеті особливо відчутною є конфронтація з намаганнями протидіяти мові ворожнечі, яка визначається як «будь-які висловлювання, які поширюють, підбурюють, пропагують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ворожнечі на основі нетолерантності, що включає такі, які засновані на агресивному націоналізмі і етноцентризмі, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з емігрантським походженням». Це визначення належить до Ради Європи (членом якої є Україна) і лежить в основі процесу створення нових міжнародно-правових стандартів, у тому числі й таких, що стосуються інтернету.
Цілком очевидно, що країни, які дотримуються власних зобов’язань і стандартів, докладають зусиль, щоби слідувати цьому визначенню. Це стосується й засобів масової інформації та онлайн-медіа. Не можна однозначно стверджувати, що стосується це приватних блогів та сторінок у соціальних мережах. Цілком припустимо, що тут панує не свобода, а вседозволеність. Але в момент, коли ЗМІ оголошує конкурс на найкращі приватні блоги, цей блог попадає під сферу регулювання не лише приватної, але й публічної сфери. І нічого дивного, що редакційна політика й принципи беруть гору над волюнтаристськими бажаннями користувачів, які приватно проголосували саме за цей блог. Помилкою «Німецької хвилі» є довіра до українського представника журі. Помилкою Мустафи Наєма є легковажне ставлення до принципів конкурсу. Все решта – просто наслідки.
Ігри в слова і метафори
Блог Олени Білозерської, як і всі її висловлювання, настільки перенасичений метафорами, що інколи важко розібрати, де безстороннє відображення події, а де думка автора. Можливо, тому й так важко сформувати однозначне ставлення – кожен у її контенті може бачити те, на що є запит. Цей випадок поляризував навіть середовище правозахисників, які вже точно мають знати, що таке дотримання прав людини. Але попри все у блозі присутній контент, який можна розглядати як мову ворожнечі і який точно суперечить редакційній політиці «Німецької хвилі».
Антисемітизм та нацизм виявляється у захопленнях постаттю Гітлера, публікуванні власних художніх текстів та віршів поруч із коментарями на кшталт: «Коли маятник від тотальної політкоректності хитнеться у бік національних інтересів (які, звісно, у кожної нації свої) – стоятиме у Берліні Гітлер». У даному висловлюванні піддається сумніву сама система прав людини, яка у своїх витоках покликана не допустити повторення жорстокості Другої світової війни. Ідея пам’ятника Гітлеру глорифікує саму постать і припускає, що його злочини колись може бути виправдано. Заперечення злочинів нацизму, зокрема Голокосту, трактуються як антисемітизм.
Щодо расизму, то Білозерська сама написала – «так, [я] поміркована [расистка]», хоча заперечує це у подальших текстах та інтерв’ю. Таке ствердження можна теж сприйняти як гіперболізацію або емоційну відповідь, якби не фотографія, на якій темношкірий чистить їй взуття, із підписом, що «негри» здатні тільки на таку роботу, повторювання про загрозу темношкірих для України і абсолютне виправдання демонстрацій проти мігрантів та іноземних студентів. Допис, у якому студенти йдеться про те, що виступали проти надання кращих місць у гуртожитках іноземцям, закінчується думкою, що треба іноземцям вказувати «хто тут господар», що можна трактувати як заклик до насильства.
У текстах багато підміни понять, коли автор надає власного значення міжнародно-правовим термінам, а потім спростовує саме існування проблеми. Особливо це видно у висловлюваннях «дискримінації у нас немає», та називання ЛГБТ «збоченцями, але не злочинцями», яким «все можна, окрім гей-парадів». Оминаючи факти, які свідчать, що ситуація ЛГБТ у нашій країні далеко не найкраща, – це типова риторика для більшості суспільства. І тут пат – це не є типовим для Європи, в яку ми так хочемо. Обмеження когось у праві на мирне зібрання – це вже дискримінація, а заперечення необхідності антидискримінаційної політики – це як визнання припустимості дискримінації (принципи рівності й недискримінації є наріжними каменями системи прав людини, й вони мусять впроваджуватися в національну систему права).
Немає значення, скільки відсотків контенту займають ворожі й дискримінаційні висловлювання, як і час, коли вони з’явилися. У даному контексті інші заслуги блогера також не є виправданням. Загроза від слів визначається зовсім не кількістю разів, коли їх було озвучено. Як і загроза фізичної дії в реальному світі, вони визначаються силою удару, мотивами та очікуваними наслідками. Сила у словах велика, мотиви – однозначні. Про очікувані наслідки треба розмовляти з авторкою текстів і фотографій.
Ігри в петиції і заяви
«Рішення конкурсу The Bobs можуть стати початком спірних дискусій», – такий заголовок з’явився на україномовній і російськомовній версіях сайту The Bobs! Новину швидко охрестили «офіційним рішенням» організаторів конкурсу та «Німецької хвилі». Коли рішення на більшості українських ресурсів було анонсовано як остаточне, петиція з закликом скасувати результати конкурсу/скасувати номінацію блогу як такого, що за змістом не відповідає редакційні політиці, вже була перекладена англійською, французькою й німецькою мовами. Через два дні «Німецька хвиля» оголосить остаточне рішення.
Попередню заяву про визнання результатів було оформлено як «шапку» для інтерв’ю з Мустафою Найємом. Ані в «шапці», ані в тексті не висловлено ставлення до поглядів блогера, зате дуже чітко постулювалося, що Мустафа Найєм має афганське походження. Це мало би наштовхнути нас на думку, що Олена Білозерська не може бути расисткою, раз її номінує афганець. Натомість у фінальній заяві конкурсу, яка в першу чергу з’явилася німецькою мовою, вказано, що «блог містить висловлювання минулих років, які несумісні з критеріями конкурсу». Далі висловлюється жаль, що «за майже десятилітню історію конкурсу номінувався блог, що частково поширює праві популістські ідеї, які не сумісні з метою конкурсу і цінностями, що їх відстоює Deutsche Welle». Організатори зобов’язалися переглянути процедуру конкурсу і визнали свою помилку.
Те, що відбувається в Україні, наштовхує на думку, що до отих самих дискусій українське суспільство не готове. Ми любимо смакувати процес, розбиратися, хто «стукач», а хто жертва, тішитися або розчаровуватися з чиїхось перемог чи поразок, обговорювати, в яку калюжу вляпалося німецьке радіо, і стверджувати, що все неправильно, бо нас ніхто не розуміє. Судячи з допису Олени Білозерської про німців, які ще досі не звільнилися від комплексу провини за нацизм, вона від своїх текстів не відмовляється.
Не відмовляється від свого й Мустафа Найєм, вдаючись до популістської риторики, на кшталт: «В Україні лише починаються критичні дискусії про національну ідентичність». У заяву «Німецької хвилі» вкладено слова Найєма, суголосні зі славнозвісною «попередньою заявою» про те, що тим не менше «у своєму блозі Білозерська відстоює плюралізм та свободу думок, принципи правової держави та демократії». Прихильники Білозерської мали би вхопитися за ці слова й поставити питання прямо: якщо блог відстоює цінності, які визнає «Німецька хвиля», то в чому річ? Упущено «права людини»? Але ж принципи демократичної держави ґрунтуються на правах людини. Так відстоює принципи демократії Білозерська, чи ні? Де межа між «бути в опозиції» і «бути демократом»?
Чи зможе хтось із правозахисників, які стали на бік Олени Білозерської, запитати її, як вона ставиться до Гітлера, темношкірих студентів і геїв, пояснити, що таке расизм і дискримінація? У стрічці новин переважно захопливі вигуки від рішення «Німецької хвилі» або чергові вітання героїні. Є фрустрація, мовляв, нас у Європі не розуміють. Є мотиви про популярність і народну перемогу. Є переконування самих себе, що все пішло на користь автору і не на користь іміджу країни. Але імідж – він такий, який є. Ним можна насолоджуватися, його можна довести до абсурду, його можна спробувати покращити. Чому ми постійно надаємо перевагу саме абсурду?
Ярина Боренько
Кампанія проти мови ворожнечі онлайн
http://nohatespeechmovement.org/
https://www.facebook.com/nohatespeech.ukraine
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ярина Боренько для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
12
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4163 дн. тому
Післямова. На замітку боцям з мовою ворожнечі. "Після подій 18 травня у Києві "страшилка" про морг від Олени Бондаренко - вже не просто слова"
Після влаштованого оскаженілими "антифашистами" від партії бандюковичів звірячого побиття журналістів стає зрозумілим, що мала на увазі заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова, депутат від ПР Олена Бондаренко. Пам'ятаєте, на одному з ефірів "Шустер-live" вона закликала батьків не відпускати дітей на опозиційні акції, бо потім можуть знайти їхні тіла в моргу...>>> http://dusia.telekritika.ua/blog_alekseia_mazura/21333
Щось я не чув реакції з цього приводу від Ярини Боренько. А от Олена Білозерська в своєму блозі заміткою про побиття дзюдоїстами учасників мирної ходи з нагоди вшанування пам'яті жертв другої світової у Дніпропетровськ, 8 травня, попереджала про провокації які готуються парією регіонів і назвала дніпропетровські події репетицієї того, що ПР готує в Києві. Так от діяльність Олени Білозерської є куди кориснішою для суспільства ніж тих, хто потім вишукує в блогерки мову ворожнечі. Діяльність Білозерської - це набат, застереження для суспільства, що не можна сказати про діяльність спеціалістів з мови ворожнечі. Вона у вас однобічна, яка спрямована проти правих. В той же час ви вперто не бажаєте помічати куди загрозливіших проявів з боку ПР і лівих радикалів, які загрожують не віртуальними, а реальними вуличними сутичками та небезпекою для життя пересічним громадянам, політичним активістам й журналістам, що трапилося 18 травня в Києві.
yaryna
4164 дн. тому
Думаю, варто закінчувати, у Вас залишилася одна претензія. Мені видається, що Ви освічена людина, відтак здатні зрозуміти, що наведена цитата використовується як приклад висловлювання, що заперечує права людини. Про глорифікацію йдеться у зв"язку з ідеєю пам"ятника - я з цього приводу спілкувалася з Оленою, такі зробила висновки. Дякую за дискусію.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4164 дн. тому
"Не читали інших постів про Гітлера, то почитайте (там я бачу глорифікацію)" - :-)). Вірю, що бачите. Але маю сумнів, що вона там справді є. Хоча заочно дати стовідсотково гарантію, звісно ж, не можу. Але чомусь для цієї статті Ви використали саме ці пости. Мабуть вони, за Вашою думкою, в плані доказів глорифікації, є найпереконливішими. В даному випадку мені цікавіше реагувати на публічні закиди, а не вишукувати глорифікаційну крамолу власноруч, здогадуючись, в якому саме пості чию глорифікацію Ви помітили.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4164 дн. тому
"під фото підпис, що темношкірі є загрозою". Так, але це не єдиний підпис. Під фото також є висловлювання Білозерської про те, що до "негрів", хоча слід було вжити інше визначення, які поза Україною, вона ставиться нейтрально. В той же час, Ви надаєте таке тлумачення расизму:"Висловлювання або переконання, що одна людина має меншу цінність я людина лише тому, що у неї інший колір шкіри або інші ознаки, які стосуються природніх властивостей цієї людини". Але в данній фразі Білозерської якраз і немає дискрімінаційних висловів про темношкірих як до раси взагалі. Бо блогерка пише, що взагалі вона ставиться до них нейтрально. А якщо нейтрально, то чи не означає це, що таке ставлення можна вважати толерантним? А якщо не можна вважати толерантним, то чи можна тоді вважати нейтральне ставлення образливим? Непокоєння ж Білозерської викликають лише і виключно тільки ті африканці, що перебувають в Укоаїні. Як відомо, свого часу федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила про крах політики мультикультурализму. Якщо щось зазнає краху, то це - небажана для країни ситуація, яка загрожує негативними наслідками. То чи не визнає Меркель у такий спосіб загрози для своєї країни і чи не перегукується це з констатацією загрози Білозерською? Ангелу Меркель дуже важко, просто неможливо запідозрити в расизмі чи ксенофобії. Яким чином Білозерська у своєму персональному блозі, яка не займає жодної державної посади, мала б висловити своє непокоєння? Чи повинна вона була неодмінно суворо дотримуватися мови дипломатії, ретельно зважуючи кожне слово? Так, у відповідь на зневажливі до темношкірих характеристики Білозерська не заперечує їх, а продовжує спілкування. Одначе фраза про САМОприниження, теж є відповіддю на запитання, в якій вона заперечує приниження темношкірого нею. Отже вона відкидає яку-небудь свою причетність до приниження людини. Тоді залишається думка Білозерської про самоприниження темношкірого. Але думка Білозерської, що людина сама себе принизила стосується не расових, а професійних мотивів - бо таку низькокваліфіковану діяльність темношкірий обрав для заробітку - і аж ніяк не є доказом дискримінаційної поведінки до цієї людини самої Білозерської. Зрештою не Білозерська призначала темношкірого на посаду чистильника взуття у своєму офісі. Білозерська в даному випадку - лише одна з багатьох клієнток темношкірого працівника. Який, як можна припускати, отримав цю посаду в тому числі через свою расову відмінність, аби привертати увагу клієнтів. То чи справді не самопринизив він себе у такий спосіб задля отримання місця роботи? Але до чого тут Білозерська?
yaryna
4164 дн. тому
Не читали інших постів про Гітлера, то почитайте (там я бачу глорифікацію). Сюжет про пам"ятник я обгрунтувала як заперечення підходу прав людини (одна з цінностей конкурсу). - Якщо хочете дізнатися про принципи прав людини та історичні витоки, для цього є достатньо літератури. Якщо Ви не читали всіх її висловлень про темношкірих - прочитайте. Після згаданої фрази користувача (в оригіналі я назвала це "приписом", тут пішла редакційна правка), яка сприйнята позитивно, йде трактування про приниження, ця фраза далі розвивається метафорами, у контексті автор погоджується з принизливими висловлюваннями, граючися зі словами, мовляв "чи сам себе принизив", під фото підпис, що темношкірі є загрозою. Пост називається "кожному - своє", що і наштовхнуло користувачів на відповідні висновки і реакції. Так, я вважаю, що це расистські висловлювання, більше того - цей пост серйозно вплинув на імідж блогу і в інших країнах. До вашої уваги визначення расизму, яким я оперую: "Висловлювання або переконання, що одна людина має меншу цінність я людина лише тому, що у неї інший колір шкіри або інші ознаки, які стосуються природніх властивостей цієї людини". Пояснення інших слів можна знайти у словниках та міжнародних конвенціях. Ними керувалася міжнародна громадськість, і навіть праві блогери чи політики такого в Європі не підтримують.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4164 дн. тому
Яким чином визначення мови ворожнечі - «будь-які висловлювання, які поширюють, підбурюють, пропагують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ворожнечі на основі нетолерантності, що включає такі, які засновані на агресивному націоналізмі і етноцентризмі, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з емігрантським походженням» стосується розміщеного в блозі Білозерської фото, де чорношкірий виконуючи свої службові обов'язки, чистить їй взуття? Що, фотографувати чорношкірого, який чистить взуття, - заборонено? Це вже расизм? А фраза, що "тільки так і мають працювати нєгри" належить не Білозерській. Чи коректно приписувати їй цю фразу? Чи не є це фактичною помилкю з Вашого боку, або неточністю, яка потребує корекції?
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4164 дн. тому
Я не знаю про вірші, присвячені Гітлеру, як і фраз про недооцінювання цієї персони. Ви їх не наводили, я їх не читав. Я розглядаю конкретну фразу про - про пам'ятник. Де тут глорифікація? Білозерська пише: "коли хитнеться "маятник політкоректності" - стоятиме в Берліні Гітлер". Чи означає така форма ініціативу встановлення пам'ятника? Як на мені - однозначно ні. А коли саме хитнеться той маятник? І чи хитнеться він взагалі коли-небудь? Чи є в Білозерської якісь терміни події? Ні. А якщо він не хитнеться, то, за логікою Білозерської ж, чи будуть пам'ятники? Знову ж таки - ні. Ніколи не будуть. А хіба є якісь передумови для того, аби маятник хитнувся? Ні, їх немає. То де тут глорифікація? Це міркування. А міркувати не можна? Тож перед тим, як обговорювати інші приклади, відомі Вам, а не відомі мені, то хотілося брозібратися з тим, про що відомо нам обом - з конкретною цитатою Білозерської про пам'ятник Гітлера в Берліні. Якщо не буде аргументів у відповідь, то тоді цей конкретний пункт звинувачення потрібно буде зняти. Принаймні, я так думаю.
yaryna
4164 дн. тому
Олексію, я написала те, що написала, і нічого більше - а саме, спробувала розглянути ситуацію з точки зору прав людини та демократичного світогляду. Я переглядала блоги Олени в контексті і також спілкувалася з нею, тому мій висновок, приміром, щодо глорифікації Гітлера обгрунтований (там є художні замальовки, вірші, і фрази про недооцінювання цієї постаті). Загалом, я розглядаю блог цілісно, в контексті і щодо наслідків, які він має. Наприклад, таким наслідком є агресивна конотація і штучне протиставлення прав людини і національної ідентичності у Ваших коментарях, яка для мене малоприйнятна.
Я також можу розкрити недемократичні, такі що суперечать правам людини, дискримінаційні і ворожі висловлювання в стосунку до історичної пам"яті українців, національної ідентичності та глорифікації радянського тоталітаризму, або розповісти, що зробила для протидії таким проявам. Якщо буде запит на публікацію в джерелі, яким користуєтеся Ви - я це з задоволенням зроблю. Це теж дуже важливо.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4165 дн. тому
В той час як Наталія Лігачова, Ярина Боренько та інші викривають Олену Білозерську у фашизмі, расизмі, аентисемітизмі, ксенофобії та інших проявах мови ворожнечі у її репліках на блозі чортзна якої давнини, "антифашисти" від ПР б'ють журналістів до крові. У Олени Білозерської викривальники класифікували мову ворожнечі, а "антифашисти" від ПР застосували КУЛАКИ ворожнечі. Кількість побитих "антифашистами" "Свободівців" вже давно первалила за кількість постраждалих невідомо від кого і за якою мотивацією іноземців. Але вартові мови ворожнечі цього не помічають, не реагують на те, що в Україні підняв голову інший, куди небезпечніший за правий радикалізм звір - РУСКІЙ НАЦИЗМ. Прояви якого можна зустріти на кожному кроці. Мовою ворожнечі до українців промовляють януковичі, колесніченки, табачники, симоненки, але контролери мови ворожнечі цього не помічають. Вони ніби працюють на ПР и антиукраїнський режим ЗЕКА-рецидивіста окремим загоном. Вони ніколи не стають на захист українців від брутальних, людиноненависницьких, расистських випадів табачників. Ії зручніше "мочити" патріотів України, приписуючи їм всі смертні гріхи. Після котрих, до речі, ніхто не страждає, не піддається нападам. На відміну від "антифвашистів" ПР. Які гамселять "свободівців" і журналістів серед білого дня, при свідках і міліції, яка ніяк їм не перешкоджає. Бо це одна банда. За таких обставин вся діяльність патрулів "мови ворожнечі" стає абсолютно даремною, позбавленою будь-якого смислу, окрім як переслідування українських патріотів. Ця діяльність працює на "антифашистів" ПР - таких собі штурмових загонів, складених з представників клубів спортивних єдиноборств - являє собою наочний, чіткий і однозначний приклад вуличного фашизму. Ті, хто піклується про "мову ворожнечі" не помічають головного, а паразитами та ще й за вигаданими причинами чіпляються до обраних ними жертв з числа національно-свідомих українців.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4165 дн. тому
"Щодо расизму, то Білозерська сама написала – «так, [я] поміркована [расистка]», хоча заперечує це у подальших текстах та інтерв’ю. Таке ствердження можна теж сприйняти як гіперболізацію або емоційну відповідь, якби не фотографія, на якій темношкірий чистить їй взуття, із підписом, що «негри» здатні тільки на таку роботу..."
Віідповідь про те, що вона "поміркована расистка" Білозерська дає у коментарі під її постом, реагуючи на запитання відвідувача. Піісля її слів йдуть двокрапка і дужка, що символізує посмішку. Слова «негри» здатні тільки на таку роботу..." належать не Білозерській, а іншому відвідувачу, а саме - rozym at 2007-07-17 13:25 (UTC): "так і тільки так мають працювати негри". Отже, якщо Ярина Боренько стверджує, що ці слова належать Білозерській, то чи не є це припусуванням таких слів Білозерській? Якщо ці слова не належать Білозерській, то чи правильно її звинувачувати за них? В одному з коментарів, відповідаючи на закид відвідувачки: "Що ж ви пані так принижуєте людей?", Білозерська зазначає: "Ця людина принизила себе сама, влаштувавшись на таку роботу. Мабуть, ця робота їй подобається. Бо інакше вона давно б з неї пішла.
Більше того – він свідомо експлуатує колір своєї шкіри, адже на жодній іншій роботі (слюсарем, робочим, інженером, лікарем, навіть продавцем на базарі) йому не платили б більше через те, що він чорношкірий". І справді, Білозерська нічого не інсценувала, чорношкіра людина за власною ініціативою працює чистильником взуття. Білозерська скористалася його послугою, до якої не примушувала. Сфотографувалася за цим і розмістила фото. То в який спосіб в даному випадку Білозерська проявила свій фашизм, расизм та ксенофобію? Чи не було б більш правильним, звинувати в расизмі власника закладу, де працює цей чорношкірий робітник?
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4165 дн. тому
Пост Білозерської: "Моя точка зору: заперечуючи цифру 6 млн., ставлячи під сумнів конкретні факти і події, не можна заперечувати сам Холокост. З двох причин.
Перша - людей (у даному разі євреїв) дуже жорстко переслідували саме за національною ознакою і, як мінімум, заганяли у табори, де дуже багато людей загинули (це начебто ніхто не заперечує)". Чи немає ТУТ яких-небудь ознак глорифікації Гітлера і чи не може така позиція Білозерської свідчити не проти неї, а за неї і таким чином бути пом'якшуючою обставиною у вироці щодо використання нею мови ворожнечі? Якщо Білозерська не заперечує і не виправдовує злочину нацизму проти євреїв, то скільки в такій її позиції агресивного етноцентричного націоналізму і антисемітизму?
http://dusia.telekritika.ua/blog_alekseia_mazura/21254
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
4165 дн. тому
Фраза Білозерської: «Коли маятник від тотальної політкоректності хитнеться у бік національних інтересів (які, звісно, у кожної нації свої) – стоятиме у Берліні Гітлер». Коментар Ярини Боренько: "Ідея пам’ятника Гітлеру глорифікує саму постать і припускає, що його злочини колись може бути виправдано". Але ж Білозерська, наскільки я розумію, не ВИСТУПИЛА З ІДЕЄЮ встановлення пам'ятника. А якщо так, то як щодо того, аби розглядати фразу як ПРИПУЩЕННЯ щодо можливості його появи за певних обставин? Але ж ПРИПУЩЕННЯ та МІРКУВАННЯ з цього приводу ще не означають ВИСУВАННЯ ініціативи щодо встановлення пам'ятника. Чи в даному випадку ПРИПУЩЕННЯ та МІРКУВАННЯ Білозерської, які Яриною Бронько сформульовані як "ідея пам'ятника" автоматично дорівнюють "глорифікації"? І чи є в її фразі щось, що дає підстави однозначно стверджувати, що сама Білозерська - "ЗА" встановлення такого пам'ятника? В той час, коли Білозерська лише розмірковує над можливістю появи в Німеччині пам'ятникА Гітлеру, в Україні повно пам'ятникам комуністичним фюрерам. Чи не вважає спеціаліст в галузі мови ворожнечі фактичну наявність пам'ятників більшовицьким катам-україножерам в Україні, а також присутність їхніх імен в топоніміці - яскравим і наочним втіленням мови ворожнечі та глорифікацією диктаторів, спрямованим проти українського народа, у вшанування злочинів тоталітаризму? Якщо так, то що зроблено Яриною Боренько задля виправлення ситуації чи ще тільки планується? Можливо, якісь публікації в пресі або ж спеціальна громадська кампанія тощо.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ