„Детектор медіа” розпочала цикл інтернет-дискусій за участю журналістів Києва та східних регіонів України. Дискусії проходять у форматі чат-конференцій. 20 грудня відбулася чат-конференція за участю журналістів Києва та Харкова.

21 грудня 2004 року у "Детектор медіа" відбулася чат-конференція за участю журналістів Києва та Донецька.

До участі запрошені:

– Ігор Фарамазян, заступник головного редактора газети „Московский комсомолец в Донбассе”;



– Сергій Гармаш, видання „Остро”;

– Анатолій Ярема, „1+1”;

– Дмитро Тузов, ведучий, ТК „Тоніс”;

– Ольга Кашпор, „Вісті”, Перший Національний.

"Детектор медіа": За декілька хвилин розпочинаємо другу чат-конференцію (а ми би хотіли називати це онлайновою дискусією) за участю цього разу журналістів Києва та Донецька.

Дмитро Тузов: Ну, принаймні це не виглядає як "стінка на стінку".

Ольга Кашпор: Чому? Я теж із Донецької області родом. Залюбки подискутую з земляками.

Олександр Чекмишев: Добрий день усім! Нагадаю, що я сьогодні знову у ролі модератора дискусії.

Дмитро Тузов: Хлопці "з Донецька", як вам там дихається (у професійному плані)?

Олександр Чекмишев: Хотілося б поговорити із донецькими колегами про їхню ситуацію, а також те, що ми можемо зробити спільно. Причому не лише глобально, а й дуже конкретно.

Анатолій Ярема: Як свідчить практика, багато добрих справ робиться за допомогою особистих зв’язків. Налагодивши їх, можемо взаємно поділитися досвідом "вільнішого" дихання.

Дмитро Тузов: Ответ не мальчика, но мужа. А если конкретно: народ знает, что происходит в Киеве, или подозревает, что это "фашистский путч"?

[Stringer]>[Олександр_Чекмишев]: Так а что за ситуация в Донецке? С чем и что нужно делать?

Дмитро Тузов: У нас телеканалы не отключают. В том числе – ТРК "Украина".

Ігор Фарамазян: Давайте говорить не только о донецкой ситуации, но и о ситуации киевской. Например, а как вам, ребята, дышится в профессиональном плане?

Олександр Чекмишев: Як ви вважаєте, чи потребують і чому саме журналісти різних регіонів діалогу? Що може налагодити такий діалог?

[Дівчина]>[Олександр_Чекмишев]: Діалог. Як, про що і з ким говорити? Я навіть не уявляю – я працюю у Києві, а родом із Запоріжжя – там дві приватних телекомпанії. Найпопулярніша „Алекс” – її власник директор "Запоріжсталі" Богуслаєв. Днями звільнили мою подругу, яка робить розважальну програму, за те, що в титрах програми був оранжевий колір.

Ольга Кашпор>[Олександр_Чекмишев]: Такий діалог може налагодити бажання сторін слухати один одного і не скочуватися при цьому на "сам дурак".

Ігор Фарамазян: Считаю, что журналисты нуждаются в диалоге. Диалоге равном и конструктивном. Для этого, наверное, надо встречаться и обсуждать общие проблемы.

Олександр Чекмишев: Як можуть підтвердити київські колеги, після 21-го формат столичних теленовин якісно змінився. Однак те, що ми бачимо на прикладі ТРК "Україна", дає підстави говорити, що донецьким колегам працюється вкрай важко. Чи, може, я не правий?

Анатолій Ярема: Як свідчить практика, навіть віртуальний секс може стати доброю прелюдією до справжнього. Так і зі спілкуванням. Завжди краще бачити обличчя співрозмовника.

Дмитро Тузов: Хотілося б почути думки з Донецька про ТРК "Україна". Це дозволить визначити напрямки дискусії.

Ольга Кашпор>[Олександр_Чекмишев]: Не вірю, що донецьким колегам бракує сил щось змінити, досвідом ми можемо поділитися. По-моєму, тут головне питання, чи хочуть донецькі колеги щось міняти.

Анатолій Ярема: Наразі запитання щодо ТРК. Як на мене, балансом там і не пахне. Чи є бажання його досягти? Що перешкоджає?

[Stringer]: Наверное, мешает то же самое, что и 5 каналу, или я не прав?

Анатолій Ярема: Скорее нет. На 5 канале, даже поддерживая одного кандидата, дают возможность высказаться представителям другого и иногда даже слышат, что те говорят!

Ігор Фарамазян>[Олександр_Чекмишев]: Вот, кстати... Вы приглашали в чат кого-то с ТРК "Украина"?

Олександр Чекмишев: Так, "Детектор медіа" запрошувала, сьогодні ще раз телефонували, однак, як бачите, результату немає. Відповіли, що подумають...

Олександр Чекмишев>[Stringer]: Стосовно 5 каналу хочу нагадати те, про що сказав Тузов: „Україну” у Києві і ніде не відключали.

Дмитро Тузов: Але ж, друзі, 5-й дає в прямому ефірі прибічників Януковича в режимі нон-стоп. Назвіть мені прізвище "оранжевого", який був у студії ТРК "Україна". Можливо, я просто не побачив?

[Stringer]: Я думаю, такие вопросы должны быть заданы непосредственно ТРК, а не донецким журналистам...

Дмитро Тузов: Я починаю писати імена "синіх", яких я бачив в ефірі "п’ятого": Шуфрич, Шкіря, Зубанов, Гавриш, Тігіпко (забув, що їх визнали зрадниками), Коновалюк, Чорновіл і т.д.

Ганна Шерман: Я думаю, что у всех нас должны быть, если хорошо поискать, общие сугубо профессиональные интересы, общекорпоративные. Мы могли бы сегодня уделить этому внимание. Профессия – то, что нас объединяет вопреки всем региональным, политическим и прочим пристрастиям.

Дмитро Тузов: Я хочу почути конкретне прізвище, а не розповіді про теоретичну журналістику.

Ганна Шерман: Мне тоже интересно мнение Донецка о ТРК "Украина". Потому что с киевской точки зрения – это технологически и морально устаревшее ТВ, которое компрометирует те ценности, которые пытается пропагандировать.

[Stringer]>[Шерман]: Я бы не брал на себя смелость, высказывая мнение, представлять его от какого то города.

Анатолій Ярема: Сорри. Но ведь и из Харькова взгляд, по-моему, будет отличаться от киевского. И нам крайне важно его услышать и понять. Хочется услышать и ваше мнение о работе коллег-земляков.

Ганна Шерман: А я беру на себя такую смелость, потому что именно киевлянам как раз есть с чем сравнивать. И эта возможность сравнения дает и право это делать.

Сергій Гармаш>[Шерман]: Что касается ТРК "Украина". Если киевские журналисты знали, что они врут, и во время оранжевой революции сказали "Мы врать больше не будем", то некоторые донецкие журналисты, и на ТРК в том числе, не считают, что они врут. Они так думают, так дышат. По-другому не жили и, наверное, не хотят.

[Stringer]>[Шерман]: К сожалению, киевляне очень долго выступали пропагандистами в предвыборный период. А вот в Харькове как раз и было с чем сравнивать.

[Алекс_Влад]: В результате никто вообще ни о чем не говорит.

Ігор Фарамазян: О ТРК. Я так понимаю, если мы сейчас начнем предъявлять претензии друг к другу и учить профессии, то на собственно диалог времени не останется.

Дмитро Тузов: Если так хотите, давайте не обострять. Но тогда нам придется говорить о футболе.

Ігор Фарамазян: О футболе – это еще "острее", чем о политике и "прифронтовой журналистике".

Олександр Чекмишев>[Фарамазян]: Мова не про претензії, тим паче не про прихильність до Ющенка чи Януковича. Мова про журналістику, яка, звичайно, повинна мати регіональні відмінності, але, як-то кажуть, брехня і в Африці брехня.

Ігор Фарамазян: Александр, я не занимался специально "отсмотром" ТРК „Эра”, но в первые майданные дни смотрел именно этот канал. И где там ночевал баланс? Прием использовался один и тот же: сюжет, проблема, а затем "к нам в студию пришли нардепы, которые все и растолкуют". Нардепы, понятное дело, „оранжевые”. Это, по-вашему, норма? Или „брехня”, хоть и не столь откровенная?

Олександр Чекмишев: Проблема 5-го, "Ери" та інших, по-моєму, – це просто незначна компенсація за те, що ми бачили на столичних каналах вже з 2002 року.

[Stringer]: Мое мнение таково: Сейчас сложилось два крайних полюса на экране – 5 канал и ТРК „Украина”. ТРК просто гнет свою линию, а 5 гнет ее, прикрываясь стандартами, я не прав?

Олександр Чекмишев: Щойно Марина Миргородська, головний редактор ТРК "Україна", повідомила, що приєднається до чату за 15 хвилин. Залишмо запитання до цієї ТРК наостанок. А зараз просив би включитися до дискусії Сергія Гармаша, який добре знає ситуацію в Донецьку.

Олександр Чекмишев>[Кашпор]: Олю, ви з Донецька, працюєте у Києві, у чому головна різниця?

Ольга Кашпор: Я ніколи не працювала в Донецьку, починала вже в Києві. Регіональні журналісти завжди орієнтувалися на центральних (там журналістів з освітою набагато менше, ніж у Києві, тому базових знань немає). Останні два роки ці "столичні орієнтири" були досить сумнівними. Через наслідування сумнівних прикладів і отримали таку ситуацію. Ми самі тільки-но визначаємо для себе, що є давно забутий баланс. Тут, у Києві, це зробити простіше. Регіональним же журналістам треба долати цей шлях до об’єктивності з самого початку.

Анатолій Ярема: О "до выборов" сейчас лучше не вспоминать. Но обязательно вернуться к этому вопросу "после".

Дмитро Тузов: Знаете, в чем конфликт между Киевом и Донецком? Или непонимание? Ребята, Донецк нам пытается навязать тот стиль жизни, который мы прошли в конце восьмидесятых. Это касается и ваших партийных съездов в стиле: заклеймить и утопить. Это же касается и средств массовой информации, когда в эфире имела право на существование только "правильная" позиция, завизированная "папиками" – сейчас местными лидерами, которые хотят "сотворить экономическое чудо для всей Украины".

[Алекс_Влад]>[Тузов]: Самое страшное, что нынче СМИ пишут вовсе не то, что"папики" визируют. Они научились писать так, что "папикам" и визировать не надо – от души вроде получается. Но очень по-партийному: с кем вы, мастера слова?

Дмитро Тузов: Если сейчас не прозвучат фамилии "оранжевых", которым дали эфир на ТРК „Украина”, придется-таки говорить о футболе или о бое Кличко (слышал, что в Донецке его не видели).

Ігор Фарамазян: Ну скажите мне, откуда мне знать имена „оранжевых” на ТРК „Украина”? Я, по-вашему, только и отслеживаю, что и как они преподносят? Об этом надо спрашивать у самих представителей ТРК. Разве нет?

[Алекс_Влад]>[Фарамазян]: А как „пересічний” зритель?

Ігор Фарамазян>[Тузов]: Давайте поставим вопрос корректно. И я тут же отвечу. Если вы спросите: "Видели ли вы, И.Ф., в эфире ТРК "Украина" оранжевых?", – то я отвечу: "Нет". Но вдруг Гармаш видел? Или еще кто, кто только и делает, что смотрит ТРК.

Сергій Гармаш>[Фарамазян]: Игорь, ты прекрасно знаешь, что оранжевые на ТРК невозможны. Поэтому их там нет. Не уворачивайся, у тебя это получается как на дебатах у Виктора Федоровича. При всем уважении к тебе и к нему.

[Bella]>[Фарамазян]: "Оранжевые" не выживут на "Украине" и двух минут. Их там Ганна Стецив сотоварищи съест, предварительно обработав желчью.

Ігор Фарамазян>[Гармаш]: Сергей, я не могу отвечать за эфир ТРК, которого не видел. Правда? И ты прекрасно знаешь, что один раз в году и палка стреляет. Мы с тобой можем говорить о том, что на ТРК невозможно, а там в это время вдруг Тимошенко промелькнет...

Дмитро Тузов: Так давайте – в чем проблема – давайте Тимошенко на ТРК "У". Или Герман боится?

Сергій Гармаш>[Bella]: Не обижайте Ганю. Ее можно понять. Она старается быть честной, но в том окружении, куда она попала, это нелегко. Я думаю, что когда она шла к Януковичу, она совсем иначе видела и его, и свои цели при нем.

[Bella]>[Гармаш]: Но сейчас-то она уже могла бы рассмотреть, что к чему, и не организовывать этот „террариум единомышленников”, как вчера, например. Создалось впечатление, что все аутсайдеры собрались вместе, чтобы утешить друг друга. Это профессионально? Она ж типа на „Свободе” работала, типа журналист...

Олександр Чекмишев>[Гармаш]: Перед тим, як піти зі "Свободи", Герман була в Інституті журналістики, розповідала. що головна риса журналіста – цинізм. Студенти спочатку слухали із широко відкритими очима, а потім її затюкали.

Сергій Гармаш: Я думаю, она имела ввиду журналистский цинизм как объективность. Приоритет новости перед объектом и субъектом этой новости.

Олександр Чекмишев>[Гармаш]: Та ні, вона говорила про цинізм з точки зору грошей.

Сергій Гармаш>[Тузов]: Поддерживаю. Донецк действительно пытается навязывать свой стиль жизни. Он, как на дебатах сказал Ющенко, не умеет слышать, поэтому терпит неудачи. Но нынешняя политическая встряска, я думаю, заставит дончан и донетчан научиться воспринимать мир таким, каков он есть, а не таким, каким мы хотим его видеть. Журналистов это тоже касается – жизнь заставит быть профессиональнее.

Ганна Шерман: Давайте все-таки попробуем говорить о профессии как таковой. О ремесле, так сказать. Ведь даже пропаганда бывает разной. Я ни в коем случае не оправдываю киевские СМИ. То, что они в большинстве своем делали во время президентской кампании, – это преступление против народа без всяких оговорок. И именно события "оранжевой революции" показали преступность и недееспособность тупой пропаганды, которая вызывает только гнев и протест здравомыслящих людей. То, что сегодня делает ТРК "Украина", изначально рассчитано на благодарность ущербного, убогого восприятия, людей, сознание которых искусственно законсервировали в том состоянии, которое все мы пережили в эпоху застоя.

[Дівчина]>[Шерман]: Так не тільки ТРК „Україна” – регіональні телекомпанії на сході країни.

[Stringer]>[Шерман]: Я не думаю, что у нас с вами разные взгляды на эту проблему.

Олександр Чекмишев: Згоден, професіонали є скрізь. І зараз хотілося б займатися не "наїздами", а просто з`ясувати, що зараз, не місяць тому, а саме тепер, заважає ними бути, незалежно від регіону?

[voolfard]: В Украине пока невозможна сбалансированная подача информации.

[Алекс_Влад]>[voolfard]: А что мешает? Почему кто-то приближается к балансу, а кто-то отдаляется?

[voolfard]: Уж очень пессимистично все... Проблема кадров...

[Алекс_Влад]>[voolfard]: Кстати о кадрах. Можно писать косноязычно, провинциально, даже с грамматическими ошибками, но честно. А можно очень проФФессионально, талантливо называть черное белым и наоборот.

Сергій Гармаш>[voolfard]: Я недавно думал: большинство хороших журналистов уехали в Киев. Чего же вы хотите от донецкой прессы? А что если вам из Киева приехать в Донецк и создать образец свободной профессиональной прессы? Это не вопрос, это предложение.

[voolfard]: Я работаю на НТВ.

Ольга Кашпор: Можливість і сила волі... Насамперед, має бути БАЖАННЯ щось змінити.

Анатолій Ярема: Каюся, свого часу з певним упередженням ставився до регіональної преси. Два роки тому познайомився із колегами з донецької газети "Салон", почитав їхні матеріали – жодної провінційності. Інша справа, чи мають вони зараз можливість і силу волі застосовувати свій професіоналізм.

Сергій Гармаш: "Салон" в последние годы испортился. Но он действительно образец того, что можно быть профессионалом, даже если газета принадлежит местному олигарху, ведь он каждую страницу не вычитывает. Дело не во внутренней свободе журналиста. У многих донецких журналистов ее нет, потому что она им не нужна, так удобнее.

Анатолій Ярема: А их читателям и зрителям?

Сергій Гармаш>[Анатолій]: Если бы она была нужна читателям и зрителям, они бы заставили журналистов быть профессиональными. Но читатели тоже воспитаны в духе: пусть Родина думает о нас.

Ігор Фарамазян>[Анатолій]: В „Салоне” – могут. Они – одни из немногих, кто, по крайней мере, старается работать профессионально и давать информацию обо всем, что происходит. Мне так кажется.

Ольга Кашпор>[Анатолій]: А бажання виникає, коли є чітке усвідомлення, що робиш не по совісті, і сором.

Дмитро Тузов: Друзі, не існує проблеми між столичними і регіоналами. Подивіться на штат телекомпаній. Думаю, відсотків на 90 він формується з тих, хто вирвався з регіонів. Цю політику телеканали почали проводити років 10 тому – працюють ретельніше, "інформаційної політики" дотримуються, бо бояться втратити роботу у столиці, вибачте – коштують дешевше.

Ганна Шерман: У меня вопрос к региональным журналистам: когда вы последний раз были в творческой командировке в Киеве и что поведали после этого своим зрителям-читателям? Аналогичный вопрос к киевлянам, кто недавно с востока. Что там слышно и видно? Нет ли у вас ощущения, что мы все живем каждый в своей консервной банке?

Анатолій Ярема>[Шерман]: Ощущение консервной банки есть, и даже очень сильное. Сам срочно собираюсь на восток – уж слишком многому не могу поверить.

[Дівчина]: Панове, все це якось незрозуміло – от про що можна говорити і з якою метою – якщо на сході є або ображені і звільнені, які будуть їхати в Київ, або ті, хто живе з сім’ями і переїзд не планує і буде працювати виключно так, як йому говорять, – адже вибір роботодавця для журналіста в місті невеликий.

Олександр Чекмишев: По-моєму, мова навіть не про абстрактну внутрішню свободу, а елементарне бажання чи небажання змусити чи то політика, чи то бізнесмена зрозуміти, що таке справжня журналістика, а якщо не хоче зрозуміти – тицьнути його носом. Чи може, гадаєте, це хтось зробить за нас? А ми просто будемо красиво говорити про красиву журналістику. Або повторювати білоруських колег: тут нічого не можливо.

Ольга Кашпор>[Шерман]: Недавно была, правда, не на востоке, а на юге – Севастополь, Симферополь. Жуть! Люди бросались на кубик УТ-1, кричали – фашисты! Вы продались „оранжевым”!

Олександр Чекмишев: Солідаризуюся з Шерман. А що, слабо проявити бодай професіональну цікавість і організувати матеріали для Донецька із Києва чи навпаки?

[voolfard]: Журналистское броуновское движение.

Ігор Фарамазян>[Шерман]: Перед первым туром. В день избиения у ЦВК. Правда, в сам момент избиения я уже обратно в поезде ехал. Написал о том, что видел, и о том, что поразило: о массовой поддержке Ющенко киевлянами. О митинге...

[Дівчина]>[Шерман]: Батьки і друзі живуть у Запоріжжі. Кажуть – все спокійно. Журналісти кажуть – болото. Телебачення місцеве просто ігнорує вибори. Газети ще можна почитати – є газета соціалістів, потім популярна „Субота +”.

Анатолій Ярема>[Олександр_Чекмишев]: Це могло б бути щось на кшталт нашої дискусії, але "після", коли трохи вщухнуть емоції. А провести її можна на одному з національних каналів – „1+1” (своя сорочка...) Головне – усвідомити реально, навіщо нам потрібна свобода преси і в чому саме вона полягає. На моє глибоке переконання, завтра і післязавтра ми будемо відчувати в ній потребу ще більшу, ніж сьогодні.

Олександр Чекмишев>[Анатолій]: Певен, що дискусія "після" – неминуча. Бо коли після всіх подій не забити за журналістикою те місце, яке їй належить у будь-якому нормальному суспільстві, то подібні дискусії а-ля "містечкові філософи про смисл життя" будуть безкінечними.

[Stringer]: А вот вопрос: что лучше – показывать однобоко из-под палки, или показывать однобоко, искренне в это веря?

Ольга Кашпор>[Stringer]: И то и то плохо. Но из-под палки все же лучше. В один прекрасный момент может надоесть, и палка покажется не такой уж страшной, и есть шанс что-то изменить. Веру изменить сложнее.

[Алекс_Влад]>[Кашпор]: Многие пишут из-под палки, только утешают себя, что это их собственная позиция такая. Счастливое совпадение приказов начальства и собственных убеждений.

Ігор Фарамазян>[Stringer]: Кстати, о палке... Есть палка, которая, мне кажется, для многих страшнее палки начальственной. Например, когда мы написали о том, как в Донецке снесли палатку „Поры”, на следующий день получили массу удовольствия от общения с читателями на тему "Вы, журналюги, все „оранжевым” продались". И вот быть "чужим" среди "своих", вероятно, очень некомфортно...

Олександр Чекмишев: Анатолію, ви збираєтеся на схід, а ви зараз висловіть свої міфи про Донецьк, чи може Фарамазян їх спростувати?

Сергій Гармаш>[Олександр_Чекмишев]: Я как раз и не мог поехать в Киев, поскольку надо было в это время писать из Донецка. Но я не считаю, что есть информационный вакуум для тех, кто хочет иметь информацию.

Дмитро Тузов: Олександре, розповідаю: ми (телеканал "Тоніс") вийшли з пропозицією про організацією серії телемостів між "Тонісом" і ТРК "Україна". Ми хотіли говорити і шукати якісь точки дотику – це було в той момент, коли "синіх" масово везли у Київ. Відповіді не отримали. Гарантую: "Тоніс" запрошував би у студію і "синіх" і "оранжевих". ТРК мали можливість запрошувати тільки своїх – ми ж розуміємо "регіональні особливості". Давайте дискутувати. Але ж відповіді – нуль.

Сергій Гармаш>[Тузов]: ТРК выполняла тогда и выполняет сейчас пропагандистскую, а не информационную роль, поэтому такие телемосты ей не нужны. Другой вопрос, почему 20 декабря на "Эре" комментировали теледебаты только окружение Ющенко?

[voolfard]: Никто тебе не враг! Никто тебе не друг! Но каждый тебе учитель!

Ганна Шерман: Я думаю, что лучше искренне верить в то, что однобокости в принципе быть не может, как и не может быть стерильной сбалансированности. Я думаю, что всегда есть место здравомыслию, реальному человеческому опыту журналистов, житейской логике...

Анатолій Ярема>[Олександр_Чекмишев]: Я збираюся до Маріуполя, де вчора підпалили штаб Ющенка. Друзі радять захопити з собою бодай газовий балончик, і це не жарт. Я не можу повірити, що коли говоритиму до людей українською чи російською, то вони мене не почують.

[voolfard]: По-моему, бессмысленно искать точки соприкосновения. Ведь каждый остается при своем...

Ганна Шерман>[voolfard]: Не знаю, что вы имели в виду, но думаю, что действительно есть такие точки, с которыми лучше не соприкасаться.

[voolfard]: Ведь можно так очень далеко зайти – начать искать точки соприкосновения с Радио Северной Кореи. Я писал о ТРК „Украина”.

[Алекс_Влад]: А где обещавший посетить чат представитель ТРК "У"?

Сергій Гармаш>[Анатолій]: Не надо баллончиков. У нас не бьют. Если, конечно, вы не будете ходить в оранжевом и кричать „Ю-щен-ко”! А в остальном у нас все как у людей.

[Stringer]>[Фарамазян]: Ну а нас вообще пикетировали с призывами закрыть, ничего – пережили. Хотя, наверное, в Донецке и сложнее, чем в Харькове.

Ігор Фарамазян>[Stringer]: Не знаю, как в Харькове. В Донецке поражает реакция. Мы же не писали, что Ющенко – так, а Янукович – фи. Просто дали информацию. А некоторые читатели на это отреагировали так: "Мы тоже за объективность, но об ЭТИХ писать не надо!"

[Stringer]>[Фарамазян]: Наверное, свобода слова нужна больше журналистам, чем кому-то еще. В обществе она не затребована, политикам так тем более она на фиг...

Анатолій Ярема: Спасибо за приглашение. При первом же удобном случае.

Ігор Фарамазян: Если не ставить оранжевую палатку и не появляться на митинге "синих" с оранжевым флагом, то баллончик не потребуется.

Анатолій Ярема: Так и я о том же. Не буду я его брать. Слово – моя зброя. Шкода, що ми не в реалі. Час добігає кінця, і можна було би влаштувати пивні перегони „Сармат–Рогань–Оболонь”.

Дмитро Тузов: У нас в редакції є кілька людей з Донецька. Я їх порівнюю з політичними дисидентами. Якби не ці люди, я б сумнівався, чи правда, що Віктор Федорович казали, що всі журналісти у нього в регіоні "построены, а кто не построен – головой об забор".

Олександр Чекмишев>[Фарамазян]: Класно виходить: журналіст, який мовить на масову аудиторію, не може забезпечити толерантність і збалансованості, а при цьому прагне толерантності від людей, яких перед тим роками дурили і залякували. То що – далі сидимо в окопах, аж поки "просвічений" народ скаже все, що про нас думає, чи змінить врешті свою думку?

Сергій Гармаш>[Алекс_Влад]: Есть не запрет, есть негативное восприятие культивируемое у населения в том числе и местными журналистами. Нетерпимость – вот наша главная беда. В том числе и журналистов. У нас ведь мало кому нужны объективные журналисты. Написал критику о Януковиче, его люди дуются – продался Ющенко. Написал о действиях сторонников Ющенко – они обижаются – продался Януковичу. Нужно научиться быть терпимыми и оценивать людей не по цвету одежды, а по делам.

[voolfard]: Эт точно!!!

Анатолій Ярема>[Гармаш]: !!!!!!! Повністю підтримую. Как говорил "шкодливый кот Леопольд", "Ребята, давайте жить дружно!"

[voolfard]: Будем мы объективными, но ведь за НАМИ стоят отряды тщеславных журналистов, который займут НАШИ места, будут более циничными последователями ПИХОВШЕКА и.т.д.

Ігор Фарамазян: Согласен с Гармашем. В 1999 году мне с двух сторон сказали одну и ту же фразу: страна перед выборами, а вы пытаетесь остаться над схваткой и прослыть чистюлями. И это сказали журналисты. Один оппозиционный, а другой – очень за Кучму.

Ганна Шерман: Так что, будем ждать, когда в Донецке поменяется власть и построит журналистов вдоль другого забора? Что сегодня можно сделать? Как сегодня выводить людей из "донецкого тупика"?

Анатолій Ярема: Пропоную наступну тему дискусії (тільки не ображаймося): пубертатні проблеми української вільної журналістики.

[Stringer]>[Шерман]: Они выйдут, так же, как вышли киевляне – когда ситуация в поменяется.

Олександр Чекмишев>[Stringer]: Свобода слова нужна журналистам не сама по себе, а только как то, что делает профессию профессией, иначе "зливайте, хлопці, воду" і гайда в піарщики.

[voolfard]: Их нужно выводить предоставлением более качественной и интересной информации.

Сергій Гармаш>[Stringer]: Согласен. Профессия – это, кроме прочего, и механизм самореализации в жизни. Поэтому, чтоб уважать себя, нужно быть свободным. Посмотрите, сколько наших коллег тихо спиваются. Им тошно жить так, как они живут. Они не чувствуют себя личностями под давлением внутреннего и редакционного редактора.

Ганна Шерман>[voolfard]: И я так думаю. Расширение кругозора – это мощная политическая составляющая.

[voolfard]: Согласен!!!

Дмитро Тузов: Давайте говорить конкретные вещи, а не абстракцию. Только что стало известно, что в Донецк не пустили автоколонну из Киева. Ребята, донецкие журналисты: вы отреагировали на этот факт, записали интервью с "недопущенными", дали их в эфир? Давайте конкретно, а не по учебнику. Кстати – автоколонны "синих" гоняют по Киеву беспрепятственно.

[voolfard]: Ведь по 5 каналу и по ТРК ”Украина” идет поток примитивных репортажей.

Ігор Фарамазян: У Гармаша об этом уже есть. У нас завтра будет в номере обязательно.

Сергій Гармаш>[Тузов]: Мы с вами чатились в это время. Но вообще это не очень понятная ситуация. Пресс-служба автопробега немного противоречит сама себе. То они въехали в Донецк, то потом, оказывается, не въехали... По графику они должны были быть вчера. Где и во сколько будут сегодня, тоже не знали. В общем, ловить ветер в поле мы не могли. А с их слов – противоречия. Так что правду вам расскажут ваши коллеги, которые были в составе автопоезда. Но такой отвратительной организации я не помню.

Олександр Чекмишев>[Фарамазян]: І все ж, Ігоре, як на вашу думку, що зараз, не місяць тому, а саме тепер, заважає незалежно працювати журналістам у Донецьку?

Ігор Фарамазян>[Олександр_Чекмишев]: Я думаю, здесь много всего: интересы собственников, интересы самих журналистов, вера в те мифы, которые сами же и создали, давление аудитории, святая вера в собственную правоту и непонимание того, что такое журналистика. Например, чем она отличается от пиара и как высказать свою точку зрения, оставаясь в рамках профессии...

Олександр Чекмишев: Ок, а де ж вихід?

Ігор Фарамазян>[Олександр_Чекмишев]: Выход – в общении. Давайте общаться. По-другому – никак...

Олександр Чекмишев: Підтримую! Бо обговорити і зробити маємо ще багато.

Анатолій Ярема: Дякую всім за спілкування. Тримаймося. Разом нас багато (це не цитата зі слогана).

Дмитро Тузов: Усім спасибі. Запрошую журналістів і політиків з Донецька на прямий ефір в ніч виборів 26 грудня на телеканал "Тоніс". Гарантую повну свободу слова і відсутність упередженості. У студії, в прямому ефірі, без "редакторських правок". Заходьте.

Олександр Чекмишев: Усім дякую за участь. Сподіваюся на невіртуальні зустрічі. Бо "нам своє робить". Хай щастить!

Повний виклад чату