Після кількамісячної перерви Тарас Стецьків, що був одним із «польових командирів» Майдану, а також одним із лідерів виборчого проекту «Пора-ПРП», повертається до публічної політики. Він – молодий, але досвідчений і досить популярний політик. З лютого по вересень 2005 року, обіймаючи посаду президента Національної телекомпанії України, Тарас Стецьків постійно перебував у полі зору «Детектор медіа». 21 вересня 2006 року Президент призначив його своїм штатним радником. Наскільки відомо «ТК», до сфери його відповідальності у президентській команді, скоріш за все, належатимуть у тому числі й питання, пов’язані з інформаційним простором.

Нагадаємо, 26 вересня голова Секретаріату Президента Віктор Балога заявив про заплановані реорганізацію прес-служби Президента, створення потужної інформаційної служби, зміну формату, якості та підходів до висвітлення діяльності глави держави у ЗМІ. Про необхідність змін у методах формування та підтримання іміджу Президента в медіа говорять і експерти «ТК».  Припускаємо, що вагому роль у цих реформах відіграє Тарас Стецьків. Звичайно, потребують вирішення такі гострі й насущні проблеми, як створення суспільного мовлення (послідовним прибічником якого пан Тарас був за часів роботи в НТКУ), перехід до цифрового телебачення, роздержавлення ЗМІ, забезпечення прозорості медіапростору тощо.

В інтерв’ю «ТК» новопризначений радник Президента розповів про своє бачення пріоритетів інформаційної політики держави, співпраці Секретаріату з іншими органами державної влади у сфері медіа, висловив своє ставлення до державного бюджету на 2007 рік щодо інформаційної сфери та  прокоментував відставку Ірини Геращенко.

– Тарасе, на вирішення яких завдань зорієнтував вас Президент перед вашим призначенням? Якщо ці завдання пов’язані з вирішенням, в тому числі, проблем в інформаційному просторі, то які пріоритети в цій сфері нині у Президента?

- Мені важко сказати, чи буду я займатися інформаційною сферою, це буде рішення керівництва. А пріоритети залишились ті самі, що й рік тому - це неухильне дотримання свободи слова, рух у напрямі суспільного мовлення та роздержавлення засобів масової інформації. Я думаю, що всі ці речі Президент підтримає, не має значення, хто буде займатись інформаційною сферою, але я думаю, що саме такі завдання будуть поставлені.

 – Які  задачі ви ставите перед собою в якості радника Президента?

– Я думаю, що стратегічне завдання – взяти ініціативу суспільно-політичних процесів у свої руки. Президент має сформувати, на мою думку, довготривалу стратегію розвитку економічних і політичних процесів в Україні. Президент повинен реально задавати темп і напрямок розвитку країни. А Уряд і Секретаріат мають виконувати ту стратегію, яка формується Президентом. Така система  відповідає національним інтересам України.

– Які помилки в медіа просторі країни (яких припустились «помаранчеві») все ж ураховані командою Президента? Як вони будуть виправлятися – у тому числі і з вашою допомогою?

– Мені важко сказати, які враховані, які не враховані. Думаю, те, що Президент говорив про роздержавлення засобів масової інформації, необхідність відкритої, прозорої конкуренції на цьому ринку і формування стандартів суспільного мовлення – це,  напевне,  й показує, що влада і Президент рухаються в цьому напрямку вперед.

–                    Ваші прогнози: наскільки активним буде в медіапросторі країни Президент? Чи готовий він більшою мірою, ніж рік тому, сприймати ініціативи громадянського суспільства в цій сфері?

–                    Думаю, що готовий. Більше того, вважаю, що присутність Президента в інформаційному просторі буде в першу чергу визначатися його активними діями у внутрішній, економічній, зовнішній політиці. А медіа будуть лише відображати цю активність. Я не думаю, що засобам масової інформації треба наказувати, як говорити про Президента і що про нього говорити. Якщо Президент весь час буде тримати ініціативу у своїх руках, проголошувати суспільно значимі ініціативи в різних сферах, то медіа, які в Україні є достатньо демократичними, про це завжди напишуть. Інше питання, що одні медіа, які є під контролем певних олігархів, можуть написати про це негативно. Але інші напишуть позитивно. Я вважаю, що інформаційна політика  - це є похідне від активності. Якщо Секретаріат забезпечить активну роль Президента, то про це напишуть. І не буде ніякої потреби комусь щось нав‘язувати.

– Не секрет, що дуже активно будуть себе вести в сфері медіапростору Кабмін, зокрема віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник, Держтелерадіо на чолі з новим керівником Едуардом Прутніком, профільний комітет Верховної Ради на чолі з Андрієм Шевченком. Усі ці структури очолюють люди, які не належать до політичних сил пропрезидентського крила. Як Президент будуватиме відносини з цими структурами? Чи є у вас розуміння того, які пріоритети для себе вибудовують ці структури? У чому ви будете співпрацювати з ними, а в чому – можливо, опонувати? Як відбуватиметься координація діяльності в інформаційній галузі цих органів і Секретаріату?

- Я думаю, що з Комітетом Верховної Ради будуть абсолютно прозорі й ділові стосунки, будемо виробляти спільні законодавчі ініціативи. Тим більше, зважаючи на те, що ми з Андрієм Шевченком добрі знайомі. Що стосується Едуарда Прутніка, я його особисто не знаю, але чув, що це один з найінтелектуальніших, найбільш толкових представників «донецького» середовища. Думаю, що ми зуміємо обмінятись із ним думками на озвучену вами тему. Я хотів би знати його підходи. Що ж стосується Дмитра Табачника, то його стиль мені відомий. Якщо в поведінці «донецьких» будуть домінуючими дії, які ми зараз помічаємо, тобто,  вони будуть нав‘язувати засобам масової інформації позитивний образ Віктора Януковича і відслідковувати негативні згадки,  в тому числі в регіональних ЗМІ, про Партію регіонів, про їхніх лідерів, то ця політика позавчорашнього дня неминуче наразиться на конфлікт із журналістами. Певні рецидиви, на жаль, ми вже помічаємо. Такий собі  регіональний авторитаризм по відношенню до засобів масової інформації: «Пишіть про нас добре і не пишіть погане». Та політика, яку сповідує Президент, принципово інша. Але про неї я вже сказав.

Все, що буде спрямоване на впровадження європейських стандартів в інформаційній сфері (дотримання свободи слова тощо), ми підтримаємо. Тільки-но ми будемо помічати в тій чи іншій формі утиски, нав‘язування, тиск, репресії щодо будь-яких медіа, спробу фінансово регулювати їх редакційну політику (стосується державних телерадіокомпаній), то ми,  безперечно,  будемо активно реагувати. Це не буде проходити повз нашу увагу.

Ми мусимо сісти і поговорити, я не знаю їхніх підходів, я хотів би їх почути з перших вуст. Між Секретаріатом, Верховною Радою і Кабінетом Міністрів має бути вироблена цивілізована система взаємовідносин. Ця система має включати в себе як співпрацю, так і вироблення певної системи стримувань, що є класичною ознакою парламентської демократії західного зразка. Особливо зважаючи на рудименти тоталітарного мислення, присутні у психології деяких людей, які зараз при владі. Тому ми мусимо з ними сісти і вибудувати цивілізовану систему взаємовідносин. Але ми будемо жорстко і принципово відстоювати національні  інтереси та інтереси Президента.

– Чи були у вас - уже в якості радника Президента - контакти з Едуардом Прутніком, Дмитром Табачником, Андрієм Шевченком? Якщо ні, то про що говоритимете на першій зустрічі?

– Ні, поки що не було часу. Але я думаю, всьому свій час. Всі контакти ми організуємо, поспілкуємося. Якщо маємо справу з адекватними і розумними людьми, то ми завжди знайдемо спільну мову.

– Чи стоїть на порядку денному Президента повернення до питання створення Суспільного телебачення на базі НТКУ?

- Думаю, це питання, напевне, буде обговорене найближчим часом.  Я особисто цю ідею підтримую, буду вносити. Щойно з’явиться усталена структура Секретаріату, ми проведемо  дискусію з 20 найбільш актуальних напрямів державної політики, в тому числі і в інформаційному просторі. Тоді буде вироблене рішення. Я сподіваюсь, що стратегічний курс на створення Суспільного телебачення мав би знайти своє місце в цій стратегії.

- Що відбуватиметься з обласними ТРК? Як діятимуть Держтелерадіо і Секретаріат у цій сфері?

– Я пам’ятаю, коли ще очолював НТКУ, це активно обговорювалося. Думаю, що продуктивною є дискусія на тему роздержавлення обласних ТРК. Зараз вони є досить громіздкі, неефективні, зовсім не рейтингові. Вони всі розміщуються у величезних приміщеннях, їх штат налічує по 300-500 осіб. Приватні компанії аналогічного рівня можуть мати 40-50 людей і давати набагато якісніший продукт. Напевно,  треба йти по шляху роздержавлення. Друга точка зору – створити на базі обласних ТРК другий канал суспільного телебачення. Не знаю, я був би радий, щоб  в Україні був би створений хоча б один канал суспільного мовлення... А що стосується другого каналу, то після роздержавлення військових частот  проблема з кількістю каналів відпаде. Я би більше схилявся до того, що обласні ТРК треба роздержавити, тобто, приватизувати.

- Чи втілюватимуться в життя державні програми з організації масштабних кампаній (дискусій у тому числі) з важливих для країни проблем (євроінтеграція, об‘єднання Заходу і Сходу,  вступ до НАТО, реформа ЖКГ та інші)?

– Я однозначно переконаний, що такі інформаційні кампанії мусять бути, Секретаріат Президента буде у всіх доступних медіа ініціювати необхідність дуже широкого  просвітницького діалогу на тему Євросоюзу, НАТО, щоб не було спекуляцій, створених колишньою владою. Ми активно будемо впливати на органи виконавчої влади, тому що такий діалог потрібний для суспільства, щоб змінити всі ті стереотипи.

– Як відомо, за ініціативою НСЖУ та її глави Ігоря Лубченка  зараз активно піднімається у верхах питання реорганізації Держтелерадіо в Міністерство інформації. Ваше ставлення до цього?

– Якщо чесно, я не виробив ще свого ставлення до цього питання, я не розумію, чим це буде принципово відрізнятися,  крім вивіски? Хочу дізнатися у авторів цієї ідеї,  чим буде Міністерство інформації відрізнятися від теперішнього Держтелерадіо... А друге, новопризначений керівник Держтелерадіо мав би оприлюднити принципи своєї політики. Мені,  наприклад, вони поки що  невідомі. Я маю певну інформацію, що він хоче робити, але ця інформація приватного характеру, а хотілося, щоб він її оголосив офіційно.

– У проекті бюджету на 2007 рік поновлено практику фінансування НТКУ та НРКУ не окремим рядком, а через Держтелерадіо. Ваша оцінка цього? Хто лобіює такі зміни? Позитиви й негативи подібних кроків?

– Ви знаєте, що  я завжди був  прихильником перетворення НТКУ з бюджетної установи на державне підприємство, яке фінансується з бюджету тільки в частині держзамовлення. Воно заробляло б гроші саме. І це було б перехідним періодом до суспільного телебачення. Уявіть собі, що можна чекати від об’єктивності теле- чи радіоканалу, коли він через вищестоящий орган фінансується з бюджету. Відповідь є очевидною. І скільки б не говорили про принципи і про декларації, це є реалії. Тобто,  буде слухняне телебачення – буде йти безперебійне фінансування, не буде – тоді Держтелерадіо завжди зможе перерозподілити чи притримати виділення цих коштів. Я це пізнав на собі. І це в той момент, коли був помаранчевий уряд, коли в уряді були мої відверті друзі Томенко, Пинзеник та інші. Думаю, що це вигідно і Кабміну, і Держтелерадіо.  Для суспільства позитивного в цьому нічого немає.

- Дмитро Табачник в інтерв‘ю «Детектор медіа» (яке буде опубліковане днями – «ТК») сказав, що таким чином можна буде уникнути розпорошення коштів, а також тиску різних відомств на НТКУ і НРКУ – ваша відповідь? Чи є в цьому наміри окремих сил монополізувати контроль за бюджетними фінансовими потоками в медійній галузі?

– Це дурниця. Насправді, якщо в бюджеті не прописані ці речі, то Держтелерадіо буде мати можливість робити постійний перерозподіл на якісь нагальні програми тощо. Тоді НТКУ та НРКУ стають залежними. Коли є окремий рядок в бюджеті, вони можуть чітко сформувати свій фінансовий план. Отже, це тільки бажання тримати на короткому повідку і нічого більше. Всі знають технічний стан НТКУ, її роздутий штат. Тоді буде легко регулювати політику телекомпанії, маючи на неї такий важливий фінансовий вплив. НТКУ на сьогодні десь на 80% фінансується з бюджету, а 20 % вона заробляє  на рекламі. Вона критично залежна від державного фінансування. Звичайно, державне телебачення  говоритиме те, що від нього  хотітимуть ті люди, які його  фінансуватимуть.

– Як ви ставитесь до того, що в проекті нового бюджету фігурують 20 підприємств поліграфічної галузі, які пропонується вивести з-під дії Закону «Про перелік об‘єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»? І про передачу їх славнозвісному ДАК «Укрвиданняполіграфія»?

– Це прихована форма приватизації  і отримання над поліграфічними комбінатами контролю з боку «донецьких». Така спроба, до речі, вже робилася перед Помаранчевою революцією. І тоді вона провалилася тільки тому, що почалася революція. Тепер вони повертаються до цього знову. Це,  напевно,  спроба монополізувати поліграфічну справу, бо ми прекрасно розуміємо, який це може бути важіль впливу. Можна мати хорошу редакцію, а не мати доступу до поліграфічного комбінату, або такі ціни й умови, при яких видання стає нерентабельним. Тому я обережно і  з тривогою ставлюся до такої спроби монополізувати приватизацію поліграфічних потужностей. Тим паче, що це не одне-два, а два десятки – це велика частина  української  поліграфія. Є  декілька угрупувань, які орієнтуються на інтереси «донецьких», і намагаються  звести  все під їх контроль. Не думаю, що це правильна стратегія.  

– Чи знайомі ви з нюансами бюджетних статей для фінансування Держтелерадіо  в 2007 році?  Як ви їх прокоментуєте?

–Я ще не знайомився детально з бюджетом. Думаю, що найближчим часом прочитаю його і складу уявлення. Тим паче, що чотири роки був у парламенті членом бюджетного комітету. Але навіть з тих перших експертних коментарів, я думаю, що у цього проекту бюджету будуть великі проблеми з  наступним проходженням у Верховній Раді, і великі проблеми з підписанням Президентом, якщо він не буде змінений в кількох принципових позиціях. Але поки не ознайомлюсь з цим документом детальніше, я утримаюсь від детальніших коментарів.

– На розширеному засіданні профільного парламентського комітету заступник міністра фінансів сказав, що на 20 % збільшиться заробітна плата бюджетникам, виділять частину коштів на розмороження тих будівель, які,  в першу чергу,  потребують добудови. Ви підтримуєте такі пріоритети у фінансуванні?

- На 2006 рік я зумів відстояти бюджет НТКУ у сумі 120 мільйонів гривень, а  на добудову кіноконцертного комплексу треба реально десь 50 мільйонів гривень. Тобто, якщо збираються частину коштів дати 2007 року, а 2008–го добудувати, то я вважаю, що це правильна постановка питання. А щодо підвищення на 20 % зарплат -  то це не вирішення питання. Офіційна зарплата на НТКУ – 1000-1200 грн. Порівняйте з комерційними каналами. Ви прекрасно розумієте, де додатково заробляють працівники НТКУ. Тому таке підвищення – це смішно. А ось коли цьому Кабміну вистачить мудрості не тільки дати гроші на капітальні вкладення на добудову, а й співмірну суму на технічне переобладнання, на перехід на лінійний монтаж, на цифрові технології, то тоді державний телеканал зможе конкурувати по якості з ведучими комерційними. Зараз те обладнання НТКУ, яке власне робить телевізійну картинку, не витримує жодної критики.

– Як ви прокоментуєте відставку Ірини Геращенко? Чи відомі вам кандидати на її посаду?

– Мені важко коментувати цей її крок. На її посаду оголошено конкурс. Взагалі,  прес-секретар має діяти швидко, при потребі має радити Президенту, як подати ту чи іншу інформацію, має бути розсудливим і розважливим.  Президент має  говорити речі,  важливі для суспільства. Це може бути тричі на день, а може бути раз на тиждень. У цьому й полягає талант, щоб правильно вловити контекст того, що відбувається, побачити найбільш важливу подію і просити Президента висловитися на цю тему. А пізніше максимально розповсюдити у ЗМІ. Це має бути одночасно інтелектуальна людина і організатор, адміністратор і журналіст. Думаю, що Ірині Геращенко значною мірою це вдавалося. Знаю, що багато хто критично висловлювався щодо інформаційної складової діяльності Президента. Але я завжди вважав і вважаю, що інформаційна складова є похідною від активних дій того чи іншого політика. Якщо є активні і важливі кроки для суспільства, то це ніколи не пройде повз увагу медіа. І завдання прес-секретаря  - тільки бути комунікатором і донести це до медіа. Не треба стверджувати, що це важливо, ЗМІ самі знають, що важливо, а що ні. Тобто,  головне -  подія. Новий прес-секретар, безумовно, буде працювати, перш за все,  з Президентом, а кому буде підпорядковуватися -  не знаю: чи голові Секретаріату, чи керівнику інформаційної служби,  це питання ще обговорюється.