Параментські вибори в Україні були: а)напруженими; б) дорогими; в) демократичними - принаймні, в такий спосіб на життя скаржиться голова ЦВК Ярослав Давидович.

Як уже писала «ТК», майже всі телеканали влаштовували передвиборний телемарафон з метою продати якнайбільшу кількість реклами та в онлайні інформувати людей, не задіяних у "перерозподілі влади", як просувається процес із бюлетенями, порушеннями, голосами та іншими речами, які притаманні виборам. Однією з масштабніших та найрелаксуючих програм у ніч виборів був телемарафон "Парламент майбутнього" на каналі «Інтер», який проходив у концерт-холі «Фрідом». Безпосередньо на головному майданчику марафону був присутній кореспондент «ТК», репортаж якого ми і пропонуємо нашим читачам.

Одразу акцентую на технічній оснащеності: інтерівці використовували одразу кілька знімальних майданчиків: при вході в концерт-хол, 2 майданчики на сцені, один "кулуарний", майданчик для коментарів політологів, студія «Інтера», а також безліч включень з регіонів, з ЦВК, зі штабів політичних партій, а також із корпунктів каналу «Інтер»: США, Москва, Німеччина, Тель-Авів. Отож, техніки було багацько. Пресу зустрічали чемно - розміщували на другому поверсі, де столи рясніли фруктами та стравами. На першому поверсі засідали ВІПи.

Потрапивши в залу, кореспондент «ТК» одразу всівся на вигідне місце, щоб дзибати на всіх і кожного - аби нічого не пропустити. Ведучі, тим часом, робили артикуляційну розминку, на що необізнані в риториці та дикції політики і гості реагували по-різному. Особливо Олександр Колодій дуже активно фізію свою трансформував. Далі - тест усіх кореспондентів, студій та камер - і ось марафон починається. Ведучі з захопленням вітають гостей, а годинники відбивають останні секунди до оголошення результатів екзіт-полу. Представники різних партій прореагували однаково - ніяк. Очевидно, їм ці дані були відомі раніше. Поки телеглядачі бачили ввімкнення з ЦВК, Москви та США, де ведучі сумним голосом розповідали про явку виборців, про реакцію оглядачів із країни їх перебування і так далі, кореспондент «ТК» із захопленням спостерігав радість і щастя, із якою перший президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук наминав м’ясо та катоплю. Сказавши вельмишановному "Нетаківцю" "Смачного", «ТК» поцікавилася профільним для нашого видання питанням:

- Леоніде Макаровичу, чому партії не приділяли уваги такому поняттю, як свобода слова у своїх програмах?

- Тому що народ завжди каже про пенсії, про зарплати, про комунальні послуги. А партії слухають завжди тих, хто голосує. Тих, хто розуміє поняття «свобода слова» - усього 4 відсотки. Тому партії користуються лозунгами саме для такого електорату, який справді визначає результати голосування.

Збагнувши, що відповідь остаточна і незворотня, а також те, що Леонід Макарович досі не вгамував голод, кореспондент вирішив приєднатися до натовпу глядачів.

Непоганим було графічне оформлення телемарафону - особливо сама заставка: це була споруда така, із звичним для нас із вами скляним дахом, але височенна, з пнєвмоліфтами та футуристичним дизайном - справжній "Парламент майбутнього". Тим часом чисельні екрани почали демонструвати ролик про Олександра Мороза - лідера соціалістів. А в ролику цьому дуже яскраво та класно розповідалося і про зачин кар’єри СанСанича, і про її розвиток, а світлини показали витяги з недавньої молодості. Опісля ж герой ролику вийшов на сцену, де ведуча його розпитувала і про коаліцію, і про довіру екзіт-полам? і ще там про щось. На жаль, як не гнався кореспондент «ТК» за Морозовим коментарем, але соціаліст виявився хутконогішим і...опа! - втік із концерт-холу. Наскільки стало відомо - до себе в штаб. На сцені ж "без бою" не здавався Святослав Вакарчук - виступав наживо, варто сказати. Одразу ж після цього пішов ролик про Кравчука, за шаблоном "Мороза", про який ми писали вище, а далі...Ані Лорак заспівала. Співала-співала, але під фонєру - це всі помітили.

Кореспондент «ТК» стежив - а хто ж державних мужів активніше на молоду та симпатичну артистку реагує. І натрапив на екс-держсекретаря та екс-президента «Інтера» Олександра Зінченка, який йому на наступні запитання відповів:

Невдовзі глядачі і гості мали можливість спостерігати беззаперечний талант Асії Ахат та її протеже - гурту "69", а також суперпупермена Віталія Козловського, які розважали вже дещо втомлену публіку. Між артистами «Інтер» вирішив деколи випускати політиків на сцену і ставити їм дошкульні запитання. Любов’ю народу користувалася пані Вітренко, яка вкотре заплювала нинішню і всі попередні влади нашої країни. Класним журналістським, а швидше - монтажним витвором мистецтва - був сюжет про сварки та бійки в парламенті. Упродовж того, як усі помирали з депутата Голуба, який сів дупою на головну трибуну сесійної зали, «ТК» побачила голову політради блоку ПОРА-ПРП Владислава Каськіва, який просто не зміг втекти від могутнього диктофону вашого кореспондента:

Розмову з Владиславом перервала музична пауза, оголошена ведучими: на сцені у сиквентальності з’явилися артисти з "формами": Галіна та гурт СМС. Каськів, споглядаючи дівчат із СМС, не спромігся вимовити ані слова більше. Але нічого - диктофон «Детектор медіа» знайшов собі нову жертву - Василя Надрагу, члена Народного блоку Литвина:

- У нас все-таки очень много осталось такого, что было присуще Украине долгие годы: традиционное желание порулить, если приходишь к власти, ненавязчиво подсказать медиа - как осветить то или иное событие. Мы еще далеки от того, чтобы говорить, что мы свободное демократическое общество. Точка зрения о свободе слова зависит от того, где находится та или иная сила - во власти или оппозиции.

- Якщо пройдете до парламенту, то які закони стосовно медіа ухвалюватимете першочергово?

- Во-первых, у нас должен быть институт общественного телевидения и радио. Сегодня, когда СМИ являются собственностью отдельных личностей, я не хочу говорить олигархов, то трудно быть обьективным такому СМИ. Нужно создать очень эффективный механизм демонополизации СМИ.

Реально потрібно відзначити надзвичайно влучний задум організаторів телемарафону показати сюжети про відомих людей у політиці та про те, скільки коштують вибори для кожної із партій. З’ясували, що один голос коштує партії 60 гривень(!!!). Кожному вислову політиків із їх штабів «інтерівці» протиставляли кометарі політологів, присутніх у залі. Завершували концерт гурти «Алібі», «Авіатор» та "чадо" проекту «Шанс» - Олександр Вудський. Якщо цікаво, то спочатку Олександр був Воєвудський, потім - Вудський, далі - Вуд, і зараз він знову Вудський. Що ж, людина шукає свій образ... А для «Детектор медіа» та її кореспондента останнім коментарем стосовно свободи слова та медіа був коментар Андрія Шевченка, який знаходиться на 5 місці у списку БЮТ:

- Ми в цю кампанію бачили абсолютно віртуальну дискусію навколо російської мови як другої державної, та стосовно НАТО. Не можна дурити людей - немає законодавчих механізмів, які можуть зробити російську мову другою державною. А от тема свободи слова, збалансованості інформації, на жаль, не є пріорітетною для переважної більшості українських політиків.

- Я можу говорити про свою роботу в майбутньому парламенті - у комітеті з питань свободи слова. Переді мною стоять наступні задачі: роздержавлення, починаючи з центрального державного телебачення і аж до районних ЗМІ. Друге - нормальні зарплати журналістів та оприлюднення реальних власників мас-медіа. І третє - зміцнення ринку, коли українським мас-медіа буде вигідно працювати, скажімо, на український ринок, а не на російський.

- Це був великий прогрес. Щоправда, кількість заказух і «джинси» була просто величезною. Відсутність нормальних дебатів і так далі. Точніше, дебатів я взагалі не побачив, бо країну цікавила дискусія між 3 основними гравцями: ЮТ, ЮЄ, ВЮ. Таких дебатів ми не побачили, бо всі учасники відмовилися. Друга проблема - канали не змогли зацікавити глядача нормальними дискусійними майданчиками - це велика втрата для телевізійного ринку.

Ніч виборів на "Інтері". Фоторепортаж.