Телемарафон під диктофон

28 Березня 2006
6413
28 Березня 2006
17:56

Телемарафон під диктофон

6413
Репортаж кореспондента «ТК» з майданчика проекту "Парламент майбутнього" на каналі «Інтер», який проходив у концерт-холі «Фрідом».
Телемарафон під диктофон

Параментські вибори в Україні були: а)напруженими; б) дорогими; в) демократичними - принаймні, в такий спосіб на життя скаржиться голова ЦВК Ярослав Давидович.

Як уже писала «ТК», майже всі телеканали влаштовували передвиборний телемарафон з метою продати якнайбільшу кількість реклами та в онлайні інформувати людей, не задіяних у "перерозподілі влади", як просувається процес із бюлетенями, порушеннями, голосами та іншими речами, які притаманні виборам. Однією з масштабніших та найрелаксуючих програм у ніч виборів був телемарафон "Парламент майбутнього" на каналі «Інтер», який проходив у концерт-холі «Фрідом». Безпосередньо на головному майданчику марафону був присутній кореспондент «ТК», репортаж якого ми і пропонуємо нашим читачам.

Одразу акцентую на технічній оснащеності: інтерівці використовували одразу кілька знімальних майданчиків: при вході в концерт-хол, 2 майданчики на сцені, один "кулуарний", майданчик для коментарів політологів, студія «Інтера», а також безліч включень з регіонів, з ЦВК, зі штабів політичних партій, а також із корпунктів каналу «Інтер»: США, Москва, Німеччина, Тель-Авів. Отож, техніки було багацько. Пресу зустрічали чемно - розміщували на другому поверсі, де столи рясніли фруктами та стравами. На першому поверсі засідали ВІПи.

Потрапивши в залу, кореспондент «ТК» одразу всівся на вигідне місце, щоб дзибати на всіх і кожного - аби нічого не пропустити. Ведучі, тим часом, робили артикуляційну розминку, на що необізнані в риториці та дикції політики і гості реагували по-різному. Особливо Олександр Колодій дуже активно фізію свою трансформував. Далі - тест усіх кореспондентів, студій та камер - і ось марафон починається. Ведучі з захопленням вітають гостей, а годинники відбивають останні секунди до оголошення результатів екзіт-полу. Представники різних партій прореагували однаково - ніяк. Очевидно, їм ці дані були відомі раніше. Поки телеглядачі бачили ввімкнення з ЦВК, Москви та США, де ведучі сумним голосом розповідали про явку виборців, про реакцію оглядачів із країни їх перебування і так далі, кореспондент «ТК» із захопленням спостерігав радість і щастя, із якою перший президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук наминав м’ясо та катоплю. Сказавши вельмишановному "Нетаківцю" "Смачного", «ТК» поцікавилася профільним для нашого видання питанням:

- Леоніде Макаровичу, чому партії не приділяли уваги такому поняттю, як свобода слова у своїх програмах?

- Тому що народ завжди каже про пенсії, про зарплати, про комунальні послуги. А партії слухають завжди тих, хто голосує. Тих, хто розуміє поняття «свобода слова» - усього 4 відсотки. Тому партії користуються лозунгами саме для такого електорату, який справді визначає результати голосування.

Збагнувши, що відповідь остаточна і незворотня, а також те, що Леонід Макарович досі не вгамував голод, кореспондент вирішив приєднатися до натовпу глядачів.

Непоганим було графічне оформлення телемарафону - особливо сама заставка: це була споруда така, із звичним для нас із вами скляним дахом, але височенна, з пнєвмоліфтами та футуристичним дизайном - справжній "Парламент майбутнього". Тим часом чисельні екрани почали демонструвати ролик про Олександра Мороза - лідера соціалістів. А в ролику цьому дуже яскраво та класно розповідалося і про зачин кар’єри СанСанича, і про її розвиток, а світлини показали витяги з недавньої молодості. Опісля ж герой ролику вийшов на сцену, де ведуча його розпитувала і про коаліцію, і про довіру екзіт-полам? і ще там про щось. На жаль, як не гнався кореспондент «ТК» за Морозовим коментарем, але соціаліст виявився хутконогішим і...опа! - втік із концерт-холу. Наскільки стало відомо - до себе в штаб. На сцені ж "без бою" не здавався Святослав Вакарчук - виступав наживо, варто сказати. Одразу ж після цього пішов ролик про Кравчука, за шаблоном "Мороза", про який ми писали вище, а далі...Ані Лорак заспівала. Співала-співала, але під фонєру - це всі помітили.

Кореспондент «ТК» стежив - а хто ж державних мужів активніше на молоду та симпатичну артистку реагує. І натрапив на екс-держсекретаря та екс-президента «Інтера» Олександра Зінченка, який йому на наступні запитання відповів:

- Пане Олександре, як вам те, як канали висвітлювали цю передвиборну кампанію?

- Я думаю, що це був величезний крок уперед . Безумовно, це не нагадує 2004 і 2002 рік, але ще треба дуже багато чого робити, оскільки ми маємо тільки контури свободи слова. Ще треба прожити декілька парламентських перегонів, щоб сказати, що свобода слова у нас перемогла остаточно і незворотньо. Наскільки я знаю, мало місце багато «джинси», був тиск на СМІ регіонального рівня. Для мене дуже дивна позиція центральних каналів, які, все ж таки, вибірково надавали ефір політичним силам. Саме ось ця вибірковість призвела до того, що суспільство не побачило дискусії по стратегії, по ідеології необхідних країні змін, були тільки політичні гасла. У Європі як відбувається: кожна партія-претендент має свою ефірну квоту, яку може вибрати або не вибрати. Не важливо, який ти номер. Головне - рівність можливостей.

- Але в Європі немає 45 партій!

- Я згодний, але для цього потрібно було поділити прайм-таймові і непраймтаймові аспекти. Треба було, все ж таки, дати можливість всім партіям бути почутими. Наша ж передвиборча кампанія пройшла у чорно-білих тонах. У нас був або піар, або антипіар.

- А чому партії не приділяли уваги свободі слова у своїх програмах?

- Це правда. Але, я думаю, що четверта влада за фактом ще не стала справжньою владою, не стала цепним псом демократії. Вона досі обслуговує систему влади . Хоча, я думаю, позитивна динаміка демократизації ЗМІ у нас є, і, на щастя, вона незворотня.

- Який би перший закон, дотичний до ринку-мас медіа, ви запропонували, якби пройшли до парламенту?

- Треба зробити спочатку, щоб це був РИНОК мас-медіа. Ми зараз маємо ЗМІ, але не маємо серйозного ринку. Ринок має бути заснований на ринкових засадах. Мені не відомо, наприклад, яким чином розподіляються частоти. Це, безумовно, рішення Нацради - але рішення такі чомусь не завжди витримують критики. А ринок - це тоді, коли можна дійсно змагатися новим поглядом, концепцією. Глядач має вибирати кнопкою. Як на мене, технічні можливості ЗМІ настільки зростають, що засобів контролю за медіа існує все менше і менше. Я взагалі передбачаю, що наша наступна виборна кампанія буде набагато більш онлайновою. Це означає не записувати інтерв’ю об 11ранку, а тільки ввечорі його крутити, а все видавати «наживо» і негайно. Ось тоді це буде прорив.

- Ну а нинішні теледебати вам як?

- Слава Богу, що вони взагалі були. Можна нарікати на якість, соціологію і ще багато всього. Але, слава Богу, іноді конструктивну думку можна було почути.

Невдовзі глядачі і гості мали можливість спостерігати беззаперечний талант Асії Ахат та її протеже - гурту "69", а також суперпупермена Віталія Козловського, які розважали вже дещо втомлену публіку. Між артистами «Інтер» вирішив деколи випускати політиків на сцену і ставити їм дошкульні запитання. Любов’ю народу користувалася пані Вітренко, яка вкотре заплювала нинішню і всі попередні влади нашої країни. Класним журналістським, а швидше - монтажним витвором мистецтва - був сюжет про сварки та бійки в парламенті. Упродовж того, як усі помирали з депутата Голуба, який сів дупою на головну трибуну сесійної зали, «ТК» побачила голову політради блоку ПОРА-ПРП Владислава Каськіва, який просто не зміг втекти від могутнього диктофону вашого кореспондента:

- Пане Каськів, шаблонне вам запитання: чому партії не приділяли уваги такому поняттю, як свобода слова у своїх програмах?

- Партії старого покоління не правильно розуміють функції держави: вони не дивляться, «праві» вони чи «ліві» - вони всі вважають, що держава повинна керувати - суспільством, людьми, мас-медіа. Це велика помилка. Тому і досі у нас немає розуміння, що СМІ як найбільш динамічний суспільний організм потрібно просто звільнити від опіки політиків і бізнесу. Якщо ми зараз отримали відносну свободу , то це тільки завдяки конкуренції між власниками медіа, а не самих медіа.

- Які процеси на медіа-ринку має контролювати майбутній парламент перш за все?

- Я вважаю, що жодні. Він має задавати правила. Коли ми вирішили проблему знищення єдиного інформаційного-координаційного центру, встановленого за часів Кучми на Банковій («темники»), постало запитання про залежність ЗМІ від своїх власників.

- Вам сподобалося, як канали висвітлювали парламентські вибори?

- Я згідний з думкою, що всі інформаційні програми куплялися - переважна більшість, принаймні. Але все одно це великий крок уперед, тому що це давало можливість політичним силам, нехай навіть таким способом, але отримати трибуну. Якщо ми говоримо про рівність можливостей, то її, звичайно, немає, але політична конкуренція збільшилася дуже сильно.

Розмову з Владиславом перервала музична пауза, оголошена ведучими: на сцені у сиквентальності з’явилися артисти з "формами": Галіна та гурт СМС. Каськів, споглядаючи дівчат із СМС, не спромігся вимовити ані слова більше. Але нічого - диктофон «Детектор медіа» знайшов собі нову жертву - Василя Надрагу, члена Народного блоку Литвина:

- Чому, на вашу думку, пане Василю, партії не приділяли уваги такому поняттю, як свобода слова у своїх програмах?

- У нас все-таки очень много осталось такого, что было присуще Украине долгие годы: традиционное желание порулить, если приходишь к власти, ненавязчиво подсказать медиа - как осветить то или иное событие. Мы еще далеки от того, чтобы говорить, что мы свободное демократическое общество. Точка зрения о свободе слова зависит от того, где находится та или иная сила - во власти или оппозиции.

- Якщо пройдете до парламенту, то які закони стосовно медіа ухвалюватимете першочергово?

- Во-первых, у нас должен быть институт общественного телевидения и радио. Сегодня, когда СМИ являются собственностью отдельных личностей, я не хочу говорить олигархов, то трудно быть обьективным такому СМИ. Нужно создать очень эффективный механизм демонополизации СМИ.

Реально потрібно відзначити надзвичайно влучний задум організаторів телемарафону показати сюжети про відомих людей у політиці та про те, скільки коштують вибори для кожної із партій. З’ясували, що один голос коштує партії 60 гривень(!!!). Кожному вислову політиків із їх штабів «інтерівці» протиставляли кометарі політологів, присутніх у залі. Завершували концерт гурти «Алібі», «Авіатор» та "чадо" проекту «Шанс» - Олександр Вудський. Якщо цікаво, то спочатку Олександр був Воєвудський, потім - Вудський, далі - Вуд, і зараз він знову Вудський. Що ж, людина шукає свій образ... А для «Детектор медіа» та її кореспондента останнім коментарем стосовно свободи слова та медіа був коментар Андрія Шевченка, який знаходиться на 5 місці у списку БЮТ:

- Андрію, чому партії не приділяли уваги такому поняттю, як свобода слова, у своїх програмах?

- Ми в цю кампанію бачили абсолютно віртуальну дискусію навколо російської мови як другої державної, та стосовно НАТО. Не можна дурити людей - немає законодавчих механізмів, які можуть зробити російську мову другою державною. А от тема свободи слова, збалансованості інформації, на жаль, не є пріорітетною для переважної більшості українських політиків.

- Які медійні закони прийматиме БЮТ ?

- Я можу говорити про свою роботу в майбутньому парламенті - у комітеті з питань свободи слова. Переді мною стоять наступні задачі: роздержавлення, починаючи з центрального державного телебачення і аж до районних ЗМІ. Друге - нормальні зарплати журналістів та оприлюднення реальних власників мас-медіа. І третє - зміцнення ринку, коли українським мас-медіа буде вигідно працювати, скажімо, на український ринок, а не на російський.

- Як канали висвітлювали ці вибори?

- Це був великий прогрес. Щоправда, кількість заказух і «джинси» була просто величезною. Відсутність нормальних дебатів і так далі. Точніше, дебатів я взагалі не побачив, бо країну цікавила дискусія між 3 основними гравцями: ЮТ, ЮЄ, ВЮ. Таких дебатів ми не побачили, бо всі учасники відмовилися. Друга проблема - канали не змогли зацікавити глядача нормальними дискусійними майданчиками - це велика втрата для телевізійного ринку.

Ніч виборів на "Інтері". Фоторепортаж.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для "Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6413
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду