– Після введення у дію нової панель показники «Інтера» майже не змінились – власне, дещо зросли, як ми і прогнозували. Те, що зростання не таке значне, як у «1+1» та Першого національного, пояснюється порівняно гіршою, ніж у цих каналів, якістю сигналу «Інтера» у селах. Питання, на мою думку, не у програмуванні, а у якості технічного покриття. У наші плани входить серйозне збільшення покриття у населених пунктах із населенням менше 50 тисяч. Це робитиметься переважно за рахунок поширення супутникового сигналу та його присутності у кабелі.

 

– У Центральній та Західній Україні. Для прикладу, згідно з новою панеллю, 10% населення України дивляться телебачення через супутникову антену. Отже, кожна десята сім’я не може бачити «Інтер», бо його на супутнику немає! Тобто, ми наперед скоротили свою аудиторію на ці 10%. Ми бачимо, куди нам треба рости у плані технічного покриття. Що ж до контенту, поки що ми тільки придивляємось до результатів вимірювання за новою панеллю, адже вона ще не встановлена до кінця і постійно змінюється.

 

Зараз я можу лише робити деякі припущення. Я вже бачу, що вплив російського шоу-бізнесу в Україні меншає: російські концерти, які показує вітчизняне телебачення, мають нижчі показники за новою панеллю, ніж за 50+. Щодо серіалів сказати поки що важко – рейтинги дуже різняться. Деякі з них, наприклад, наш серіал «Вогонь кохання», за 50- іде краще, ніж за 50+, інші – навпаки, а деякі – однаково. Також я спостеріг, що Голлівуд повертається: вплив голлівудського кінематографу на Україну посилюється. Це урізноманітнить український ефір, і частка продукту російського виробництва, скоріш за все, зменшиться. Голлівуд може зайняти слоти, яких раніше не займав – прайм-тайм або ранній прайм. Є шанси, що він повернеться у слоти, які займав наприкінці 90-х, коли о 18-й був «Беверлі-хіллз», а о 22-й «Район Мелроуз». Якщо подивитись на показники лінійки вечірнього кіно на «Інтері», частка аудиторії багатьох фільмів за 50- удвічі вища, ніж за 50+. Особливо цікаво нам було побачити, що найбільший приріст за аудиторією 14-49 після впровадження нової панелі відбувся саме на «Інтері». Але ми не поспішаємо тішитись, а чекаємо остаточного встановлення панелі.

 

– Офіційно зараз ніхто не має права користуватись новими даними, оскільки, згідно з рішенням ІТК, до певної дати триває встановлення панелі: зважування, перезважування, встановлення всіх піплметрів тощо. Існує робочий період, коли всі мають навчитись користуватись новою панеллю, звикнути до нової системи, і він триватиме більше року. Коли він завершиться, буде оголошено, що панель придатна для використання.

– Мені важко сказати. Але ми продаємо рекламний час за 50+ і плануємо продавати за цією панеллю до кінця 2008 року. Відповідно, ми програмуємо під ці показники, але стратегічно зважаємо на те, що споживає глядач у різних регіонах.

 

– Річ не в обсягах, а у розміщенні продукту в сітці. У нас у прайм-тайм не йде Голлівуд, хіба що дуже новий. Приміром, на Новий рік у нас була ціла лінійка нових фільмів – «Гаррі Поттер» та інші. У Голлівуді система закупівель не така, як у Росії. У них фільми продаються великими пакетами – так звані output deal або package deal.. Відповідно, вони продають річний або дворічний контракт, а це сотні або тисячі годин щороку. Ми маємо трирічний output з Warner Brothers, який триватиме ще два роки. Інша справа – коли саме ці фільми транслювати. Зараз ми замислюємося над цим.

 

– Зараз у каналу добрі показники…

– У нас чудові показники! (Усміхається і тричі стукає по столу).

 

– Не меншу за минулорічну, тобто, 22,2%. Думаю, можна говорити про 23-24% за 18+. 

 

– Ми не ставимо конкретної мети за 14-49, оскільки до групи компаній «Інтер» входять 8 каналів, і цими каналами ми намагаємось закрити всі ніші. Ми розуміємо, що головний криголам – це «Інтер», і основна аудиторія – це 18+, тому ми давитимемо 18+, а решту аудиторії захоплюватимемо іншими каналами.

– Усім каналам, а не лише «Інтеру», не вистачає молоді. Адже рекламодавець полює саме за нею. Якщо подивитись на показники телеперегляду за різними віковими категоріями, тенденція свідчить, що цього року відбулось жахливе падіння, і особливо серед молоді. Щороку телеперегляд знижується на 5-10%. Молодняк розбігається! Але це стосується панелі 50+, бо у 50- ситуація інша. Ця сама проблема і в інших каналів групи: наприклад, для К2 у нас плани – жінки 20-50. Це дуже складна, вузька і розкидана за віком аудиторія, яку важко спіймати. На відміну від, наприклад, жінок 18+.

– Перш за все, це документальні фільми. Щотижня у документальному слоті о 22.20 виходить фільм нашого виробництва. Отже, ми вироблятимемо чотири фільми на місяць. Вони будуть різні – від «жовтих» фільмів про зірок до історичних. Крім того, це годинний тижневик «Агенти впливу», про який уже йшлося у вашому виданні. Ми запустили його у виробництво, але він ще не готовий до ефіру.

 

– Не скажу, це секрет. Але у прайм-тайм.

– Якщо я скажу вам зараз, конкуренти можуть почати контрпрограмувати проти нас. А програма ж повинна стати на ноги, її не можна одразу кидати проти якихось блокбастерів. Тому ми намагаємось знайти їй оптимальне місце.

 

– Що значить – боїмося? Ми не боїмося, нехай інші бояться! (Сміється.) Ми його враховуємо і шукаємо нормальні варіанти. Це не значить, що програма буде поганою чи слабкою, але треба знайти шляхи, аби вона могла розвиватися. Також ми шукаємо розважальне шоу та програму для дітей, які також можуть з’явитись у цьому сезоні. Це будуть власні проекти.

 

– Не скажу. Крім цього, у нинішньому сезоні в ефірі з’явиться програма «Модний вирок» та ранкове шоу за принципом «Ранкової пошти» – суботня чи недільна програма власного виробництва. Поки що є ідея і кілька сценаріїв, які перебувають на стадії затвердження і обговорення. Цим займаються  творча група програми.

 

– 25% для обох.

 

– Не скажу.

 

– Не хотів би повертатися до минулого і згадувати нібито конфлікт навколо «Свобод» і «Караоке». Але я не назвав би це контрпрограмуванням проти «Свободи», бо в нас не було такого – «давайте поставимо ток-шоу проти ICTV!». Річ у тім, що для такого формату є дуже мало слотів, у які його можна поставити. Це не може бути неділя, бо це не день для політичного ток-шоу, як із погляду глядацького інтересу, так і з погляду зручності для самих учасників. Спробуйте зібрати політиків у неділю – вони всі сидять на дачах із дітьми та онуками. Субота – також вікенд. Понеділок – уже нецікаво, бо йтиметься про події минулого тижня. Посеред тижня – також невиправдано. Четвер? Тиждень ще не закінчився. П’ятниця ж – прекрасний день, робочий тиждень скінчився, у парламенті вже все відбулося. Тому ми одразу у розмові з працівниками ICTV попереджали, що програма йтиме у п’ятницю в той самий час.

 

– Мені здається, це вже пошуки проблеми там, де її немає. На СТБ постійно йдуть документальні фільми. Ми ж відштовхувалися від власної сітки. У нас є головні новини, серіал, друга лінійка серіалу та документальна лінійка. Це логіка так званого audience flow, себто перетікання аудиторії за канвою нашої сітки мовлення. Ми даємо у сітці ті продукти, які глядач хоче бачити, і це програмування виявилося дуже вдалим.

 

– Перенесення головного випуску новин на 20.00. Коли «Подробности» переносили на 21.00, я ще працював на «1+1»; тоді йшов чемпіонат світу з футболу, і ці тимчасові зміни у сітці «Інтера» були виправданими. Та чемпіонат завершився, новини «Інтера» залишились о 21.00, і в наших новин «ТСН» і серіалу о 20.00, до нашої великої втіхи, почали рости показники. Жодної логіки у пересуванні новин, окрім чемпіонату з футболу, не було. Друге – те, що «Інтер» першим серед загальнонаціональних каналів застосував безшовний ефір, за рахунок якого у деяких слотах нам вдалося зменшити падіння показників на 50% у порівнянні з програмуванням, яке передбачало наявність міжпрограмних блоків. І третє: до кінця 2007 року ми позбулися медіабартеру. Інші телеканали постійно виступають спонсорами якихось подій, що дуже засмічує їхній ефір. Відповідно, ми зробили свій ефір чистішим.

 

– Остаточні рішення завжди приймає керівництво – генеральний продюсер та голова правління. А ідея просилася сама собою. Нова команда, яка прийшла на початку 2007 року, вважала, що це треба зробити.

 

– Коли «Подробности» виходили о 21.00, показники слоту 20.00-21.00 упали вдвічі. 21-ша година – це не час перегляду новин; навіть 20.30 – уже не новинний час в Україні, на відміну від Росії, де всі звикли до новин о 21.00. Відстеживши показники, ми побачили, що глядач не приходить на 21-шу годину і не сидить на 20-й. Саме тому в той час «1+1» отримував рекордні показники серіалу «5 хвилин до метро» і перемагав «Інтер» у цьому слоті, чого раніше ніколи не траплялося. Зараз попереду «Подробностей» іде сильний серіал, самі новини сильні, після них – ще один серіал. Пускаючи у праймі три серйозні, сильні продукти, ми забираємо основну частину глядачів.

 

– О 21.00 «Подробности» мали частку 25-26%, зараз – близько 40%. Ще одним вдалим ходом було перенесення «Ключового моменту». Це шикарний формат, який працює вже не перший сезон. Але, з огляду на те, що попередня менеджерська команда реалізовувала план «На 10 років молодше», «Ключовий момент» перенесли з 19.00, де програма мала 27-28%, на 11-ту годину ранку, де вона отримувала 20-22%. Вони просто вбили програму. Ми переносили її поступово – спочатку на 14.00, потім на 15.00, і нарешті – на 18.00.

– Я сподівався на кращі результати програми «Знак якості». Вони не є погані, але не завжди відповідають нашому плану. Ми сподівалися принаймні на 20%. Але, оскільки ця програма пов’язана з певним продуктом, рейтинги залежать від інтересу до конкретних продуктів. Коли показуємо якісь шпроти – доходимо до частки 18-20%, а коли щось не дуже популярне – 12-15%. Ми помітили, що найкраще йде закуска. Огірочки прекрасно йшли – частка була 20%, а ось кукурудзяні пластівці, які не є національною українською стравою, мали невисокі показники. Але при цьому у малих містах і селах «Знак якості» дивляться краще, ніж за 50+, і це не може не тішити. Значить, якщо ми не взяли тут, маємо потенціал по всій Україні.

– Звичайно, задоволені! Я певний, що це – ідеальний формат із ідеальним ведучим. Усі коливання рейтингів залежать від теми та гостей: якщо тему обрано правильно і гості компетентні, то й рейтинг буде відповідний.

 

– «Свобода» йшла після «Татьяниного дня», і йшла дуже добре. Але ми вирішили, що після новин ітиме ще краще, адже у «Свободи» і новин та сама аудиторія, і забрали з п’ятниці «Татьянин день». Виявилося, що це давало нашій аудиторї можливість перейти на «1+1». Побачивши це, ми повернули «Татьянин день» і поставили програму на 21.30.

 

– Я ніколи не сподіваюсь на найкраще – боюсь цього. Неправильно й нерозумно для програмного директора сподіватися на те, що серіал матиме частку 40%. Бо тоді виходить, як у нас люблять казати: «Поставив сітку й куриш бамбук». Звісно, це – мрія кожного, але сподіватись на це не можна. Коли ми обрали «Татьянин день» для показу у прайм, ми не сподівалися, що він візьме 40%. Я розраховував на 30%. І тепер я не шукаю серіалів, які повторять успіх «Татьяниного дня» – нам потрібен серіал, що матиме стабільні показники в районі третини аудиторї.

 

– Геніальна історія, що вічно працює. У серіалах працюють три формати: любовний трикутник, помста і боротьба за виживання. Тут є всі три складові, які любить глядач.

 

– Крім того, тут шикарний кастинг, кожен актор на своєму місці. Одним словом, щось у ньому є, і все. Знаєте, як я його дивився? Забрав додому чотири серії. Прийшов о 22-й годині, страшно втомлений, і вирішив переглянути фільм перед сном. Приготував собі їсти і ввімкнув... Взагалі, я не великий шанувальник подібних серіалів, але першу серію «Татьяниного дня» дивився у захопленні. У результаті переглянув усі чотири і ліг спати о 2-й ночі. Уже після другої серії я зрозумів, що це наш серіал, але мені настільки сподобалося, що я переглянув ще дві. Наступного дня я, невиспаний, із мішками під очима, зайшов у відділ закупок. Інна Кондратюк, керівник відділу, яка подивилася серіал за день до мене раніше, казала мені: «Мені здається, що це те, що нам треба». Я сказав їй: «Я не спав до другої ночі», вона мені – «Я теж!». Так ми знайшли цей серіал. Можливо, це інтуїція, але в цьому й полягає робота людей, які працюють у нашому бізнесі – бачити щось у цих серіалах і розуміти, який підходить, який – ні. До речі, так само ми вибирали «Вогонь кохання».

 

– «Принцеса цирку» (зараз іде на «1+1». – «ТК»). Пропозиція надійшла одразу на декілька каналів, і «1+1» одразу обрав «Принцесу цирку», а ми – «Вогонь кохання». Тепер я дуже тішуся, що частка «Вогню кохання» удвічі вища, ніж у «Принцеси цирку».

 

– Ефір «Великих українців» був запланований у тому ж слоті, що «Свобода Савіка Шустера». Ці проекти схожі не за форматом, а за знаковістю: це важливе шоу, яке має своє місце у сітці – п’ятниця, 21.30. Але наприкінці року, коли почалися бурхливі події у парламенті та уряді, його то ставили в ефір, то знімали. Коли Юлію Тимошенко призначають чи не призначають прем’єр-міністром, ми не можемо говорити про абстрактні речі історичного характеру. Те, що ми поставили «Великих українців» після «Свободи», не пішло проекту на користь, але цього вимагав глядач. Наступне шоу проекту, яке вийде у березні, заплановане на 21.30.

 

– Денний час у будні. Я хочу посилити його проектами власного виробництва.

 

– Розробляючи сітку мовлення, ми враховуємо плин аудиторії, і кожен слот розглядається у прив’язці до наступного. Після «Жди меня», яке йде в нас у суботу, ми не можемо поставити «Шиканемо!» – тоді не працюватиме ні одна, ні інша програма. Поки що у суботу о 16.00 у нас іде художній фільм, і в неділю о 10.40 ми його повторюємо. А загалом, моя мрія – мати стільки продукту власного виробництва, щоб закрити ним весь ефір. 

 

– Кадрів. Ідеї є, їх більше, ніж людей. Саме тим, що людей, здатних працювати в цій галузі якісно і професійно, в Україні не так багато, пояснюється велика кількість російського продукту. Це як із їжею: можеш приготувати страву сам або сходити до фастфуду, тож обираєш, що дешевше і простіше. Корисніше і приємніше, звісно, зробити самим. Але кожна помилка коштує великих грошей для каналу, і з кожним роком помилка коштує дорожче, бо ринок росте. Тому й відповідальність вища.

 

– Факт продажу я підтвердити не можу, але знаю, що процес уже триває. Ми ведемо переговори з усіма російськими каналами – «Первым», РТР, НТВ тощо, – і в нас є російські дистрибутори, які беруть наш продукт на реалізацію. Йдеться, наприклад, про «Колдовскую любовь» та всі наші розважальні програми вихідного дня. Але ми не хвалимось тим, що продаємо свій продукт. Переважно ми продаємо кіно: фільми виробництва Inter Media Production купив російський «5 канал», зараз готуємось продати в Росію та Польщу документальні фільми. Програми немає сенсу продавати – це дуже внутрішній продукт.

 

– Я не можу назвати вам точну фінансову модель, але і ми, і «ПРО ТБ» маємо інтерес щодо цього продукту, і його реалізація принесе вигоду обом сторонам. Ми разом фінансуємо цей проект.

 

– Ми не такі багаті, як здається! (Сміється). І не такі бідні. У нас є певний бюджет на виробництво художніх фільмів, за рахунок якого ми знімаємо фільми – самі та з іншими компаніями. Якщо «Колдовская любовь» піде добре, зніматимемо продовження разом із «Про ТБ». Бюджет розписаний на рік наперед, і ці контракти задовольняють наші потреби. Не можна сказати, що ми принципово не співпрацюємо саме зі «Стар Медіа» через якісь упередження – є й інші компанії, з якими ми не працюємо. Адже ми не можемо співпрацювати з усіма.

 

– Звичайно. Кожен продакшн має свою спеціалізацію: одні краще роблять комедії, інші – драми. Залежно від наших потреб ми замовлятимемо продукт тим чи іншим компаніям. Із Віктором Приходьком («Про ТБ») ми працюємо тому, що він – визнаний професіонал у серіальному виробництві: всі чи більшість вироблених ним серіалів були успішними на українському та російському телебаченні.

 

– Дуже хочемо, але український ринок ще не може нам цього дозволити. Ідеться не про популярність, адже я переконаний, що зараз, особливо зі впровадженням нової панелі, україномовний продукт матиме дуже великий вплив, і в якийсь момент відбудеться справжнє відкриття цього продукту для вітчизняного бізнесу. Але художній продукт українською мовою має єдиний ринок збуту. Щоб зняти художній фільм, треба витратити 300 тисяч доларів; якщо мінімізувати до примітиву – 200 тисяч. Демонстрація на жодному з українських каналів не відіб’є навіть 200 тисяч. Якби вартість реклами в нас була така ж висока, як у Росії, питань би не було.

 

– Можна, й ми до цього йдемо. Думаю, саме з цього все й почнеться. Але дублювання коштує 50 доларів за хвилину. 100 хвилин – 5 тисяч доларів. Крім того, ми не можемо йти всупереч якості: коли українська мова накладена, це виглядає некоректно і неякісно, отже, рейтинг буде нижчим. Поки що ми не маємо професійних можливостей правильно дублювати українською мовою.

 

– Нам хочеться великого, пафосного розважального формату. Ми приблизно знаємо жанр і слот для цього проекту, й починаємо шукати продукт по всьому ринку.

 

– Деякі – так. Наприклад, дуже зацікавив формат Are You Smarter Than 5-th Grader? («Чи розумніший ти за п'ятикласника?»).

 

– Не встигли – його купив Новий канал. Але досвід показує, що краще б Новий канал його не купував: на мою думку, це не їхній продукт. Це програма для сімейного перегляду, а Новому, наскільки мені відомо, потрібна молодіжна аудиторія. «П’ятикласників» дивляться люди, які дивляться на своїх діток і внуків і тішаться; незважаючи на те, що в програмі беруть участь діти, її глядачі – батьки, дідусі й бабусі, й лише частково – діти. А серед підлітків і молоді – провал. Отже, це абсолютно інтерівський формат, і мені шкода, що він виходить не в нас, а на Новому каналі.

 

– Так чи інакше, глядацький інтерес тут і в Росії схожий. Ментальність – ні, а от глядацький інтерес – так. Проникнення російського телебачення в Україні більше, ми частіше бачимо й помічаємо його. Хоча російські формати не завжди працюють – наприклад, «Звана вечеря» (адаптований СТБ формат російської програми «Званый ужин». – «ТК) йде не дуже добре.

 

– Ми шукали щось свіже, розважальне, цікаве й не для аудиторії 18+, а цей формат саме такий – свіжий і розрахований на 14-49. А ще ми хочемо бути корисними, тому прагнемо запустити корисну для глядача програму. Спочатку в нас з’явився «Знак якості», тепер з’явиться «Модний вирок».

 

– У цього формату таких обмежень немає. Росіяни тільки починають продавати свої формати, вони ще не стали професійними продавцями, як західники. В тих усе чітко, за «біблією»: це – можна, це – не можна, тут ми вам допоможемо, а тут – ні. Росіяни ж поки що лише на словах продають ідею. «Біблія» формату замінює приїзд сотні людей, а росіяни кажуть: ми до вас приїдемо й усе розкажемо, це ж близько, заразом і Київ подивимось. Тому їм і «біблію» писати не треба.

 

– Дуже добре. До речі, 100 Greatest Britons – один із найгнучкіших західних форматів. Вони не вимагають конкретної студії, для них головне – якість і результат. Шоу має частку понад 30%, і вони тішаться цим результатом.

 

– Планує. Думаю, це буде одна з наших наступних дій. Підписаних домовленостей ще не маємо, але ведемо переговори з усіма латиноамериканськими каналами. Ми були на телевізійному ринку у Лас Веґасі й зустрілись із відомими виробниками латиноамериканських теленовел. Усі вони пропонують 4-5 новел на рік для адаптації – загалом близько 20 серіалів, які по суті є однаковими.

 

– Чистота почуттів: любов до гроба, ненависть до смерті… Саме тому, що вони такі нехитрі, їх легко адаптувати, і вони добре працюють. Американські серіали не можна адаптувати, вони побудовані на грі слів, на американському побуті, гуморі. А англійські – то взагалі… У Британії є серіали Coronation Street та EastEnders, які йдуть на головних конкурентних каналах уже десятий рік із шикарними цифрами – часткою близько 30%. Рано чи пізно хтось починає ними цікавитись, але, почавши читати сценарій, розуміє: все це може відбуватися тільки так, і розмовляти так можуть лише в Англії, і вчинок такий можливий лише у Лондоні.

 

– Це вже нішевий формат кримінального серіалу, який має свою специфіку. «Закон і порядок» – американський формат – також прекрасно пішов, будучи адаптований у Росії.

 

– Коли вони в нас будуть. Хіба в нас взагалі є українські формати? Як на мене, немає.

 

– Не можу сказати, що «Караоке» вигадане в Україні. Я в жодному разі не хочу принизити Ігоря Кондратюка, але це телевізійний формат, який існує давно, і його не можна вважати українським.

– Це коли редактор сидить і повністю вигадує програму. На «1+1» був такий цілковито український формат – «Без табу». Щоправда, є багато схожих форматів, вигаданих паралельно в різних країнах. Наприклад, на румунському телебаченні я бачив програму, дуже схожу на «Без табу», тільки там, окрім студії, були ігрові сюжети з акторами.

 

– Думаю, в Україні поки що рано говорити на тему форматів, надто ж їх експорту. Спочатку імпортуймо достатню кількість, а потім, можливо, займемося експортом. Канали взагалі рідко створюють та продають формати, адже вони – мовники, а вигадуванням форматів займаються компанії-розробники. До речі, їх чомусь найбільше у Нідерландах. Напевно, тому, що там дозволено курити марихуану, ось вони й вигадують… (Сміється). Насправді там усе це добре оформлене законодавчо, а голландці – торгова нація. Якщо це бізнес, то ти повинен мати 50 форматів, які продаватимеш на весь світ.   Що ж до телеканалів, то вони не повинні ставити перед собою мету вигадати формат і продати його, їхнє завдання – знайти готовий і використати для реалізації своєї мети. Якщо вони займатимуться продажем форматів, то витратять на телефонні переговори та перельоти більше, ніж зароблять на цих форматах.