Протягом 20 років я вкладала своє серце і душу в місію VOA — інформувати. Я хотіла, щоб ви не просто слухали, а розуміли, ставили запитання, були допитливими до світу навколо. Я хотіла, щоб ви могли робити обґрунтований вибір, брати відповідальність за своє життя і ніколи не почуватися безсилими. Покоління українців зростало, чуючи наші голоси в своїх домівках, формуючи своє уявлення про світ через наші історії.

VOA розвивалося разом із вами. Те, що почалося як радіомовлення, розширилося до телебачення, а потім і до потужної присутності в соціальних мережах. Але для нас це було не лише про платформи чи цифри — це було про людей. Я не просто очолювала команду; ми були родиною, об’єднаною спільною метою і глибоким почуттям відповідальності.

За цей час Україна пережила три революції, кожна з яких змінювала її майбутнє. А потім прийшла війна — спочатку в 2014-му, а потім у 2022-му, в масштабах, які не можливо було уявити. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я знала, що не можу залишатися у Вашингтоні. Я повинна була бути Україні. Я повинна була бачити, розповідати історії, які мали бути почутими. Три роки я подорожувала регіоном, фіксуючи історію, доносячи правду про російську війну проти України до понад 300 мільйонів людей у всьому світі.

Працюючи над своєю останньою історією про вибори в Румунії, я відчула щось особливе — непохитне передчуття, що це може бути моя остання робота для VOA. І так воно й сталося. Нашу роботу раптово зупинили в суботу вранці.

Моїй аудиторії, моїм колегам, моїй неймовірній команді, з якою я мала честь працювати — ви справжні чемпіони. Нас можуть змусити замовкнути, але наш голос не зникне. Тримаймо голову високо. Пишаймося тим, що ми зробили. Правда, яку ми розповіли, житиме далі.

На фото як усе починалось.

Джерело: фейсбук-сторінка Мирослави Гонгадзе