Днями «Українська правда» заявила про системний тиск з боку Офісу президента, зокрема про те, що виданню блокують доступ до спікерів від влади, а рекламодавцям рекомендують відмовитися від рекламної співпраці з виданням. Також у заяві було згадано й «відверто емоційне спілкування» президента Володимира Зеленського з журналістом «Української правди» Романом Кравцем під час останньої пресконференції глави держави.

Медіарух заявив про підтримку «Української правди» та виступив із вимогою припинити системний тиск влади на медіа, який останнім часом посилюється. Комітет захисту журналістів (CPJ) закликав українську владу припинити перешкоджати роботі видання й окремих журналістів.

10 жовтня головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва проводила зустріч зі студентами-журналістами в межах проєкту «Вечори критичного мислення» від ГО «Фундація Суспільність» у співпраці із ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Опісля цієї зустрічі, про яку «Детектор медіа» опублікує окремий матеріал, ми мали змогу поговорити із Севгіль Мусаєвою та дізнатися більше деталей про ситуацію, що склалася між виданням та Офісом президента.

Севгіль Мусаєва та Юлія Лавришин

— З вашої заяви та коментарів на цю тему зрозуміло, що цей тиск тривав уже доволі довго — з кінця минулого року. Але винести це в публічну площину ви вирішили саме зараз. Що вас підштовхнуло до цього? Можливо, була якась остання крапля?

— Остання крапля була насправді описана в нашому тексті про Дмитра Литвина, а саме — що він особисто почав давати накази, кому спілкуватися, кому не спілкуватися, і вже ті люди почали нам прямо про це розповідати. Складно про це говорити, тому що стане зрозуміло, хто ці люди. Скажу так: це накопичувалося, але зараз ми почали отримувати негативні сигнали про те, що ситуація стала ще гіршою. Тож ми вирішили, що треба спробувати цією заявою привернути увагу до цього становища, проінформувати нашу аудиторію та зробити так, щоб Офіс президента змінив свою поведінку і щодо нас, і щодо інших журналістів.

— Тобто це стосувалося не тільки «Української правди»?

— Ні, йдеться насправді не тільки про нас, а й про «Дзеркало тижня», «Цензор». «Бабель», наскільки мені відомо, теж.

Читайте також:

• «ДМ» та ІМІ заявляють про організовану кампанію фейків і тиску з боку анонімних телеграм-каналів
• Медіарух закликав припинити тиск на Суспільне та зберегти за ним вечірні прайми телемарафону
• Хто і як цькує та залякує українські медіа

— Тобто стосунки Офісу президента з «УП» і так були напруженими, але саме після призначення Дмитра Литвина ситуація серйозно погіршилася?

— Так, саме після цього ситуація, скажімо так, загострилась — і це не просто одноразовий випадок. Нам про це почали розповідати систематично.

— Чи бачили ви заяву Медіаруху на підтримку «Української правди»?

— Так, я читала. Ми дуже дякуємо за підтримку Медіаруху. І також нас розчулила реакція спільноти, людей, аудиторії. Більшість спільноти нас підтримала і це дуже важливо. Мені здається, що такі випадки мають об’єднувати людей, журналістів. І цей випадок показав, зокрема, певні проблеми, які є в нашому медійному середовищі, тому що, як я вже сказала, не лише в нас така ситуація. Низка медіа теж повідомили, що їх також не запрошують на події та блокують таким чином. Тому я сподіваюся, що це змінить поведінку влади, тому що так не має бути. Але поки ми це толеруємо і замовчуємо, це стає нормою — і поступово воно ж буде погіршуватися. Якщо мовчати, то ми не дочекаємося, що одного разу все зміниться на краще. Певні дії були, певні дії продовжуються і ситуація йде тільки до погіршення.

• Читайте також: Влада тисне на медіа. Поглиблюється прірва між публічним дискурсом і тим, про що говорять на кухнях

— Чи була вже якась реакція з боку Офісу президента? Може, хтось приватно з вами після цієї заяви комунікував?

— Поки ні.

Севгіль Мусаєва та Юлія Лавришин

— А чи була якась реакція, можливо, з боку міжнародних партнерів, донорів?

— CPJ (Комітет захисту журналістів) готують заяву, «Репортери без кордонів» також. IPI (Міжнародний інститут преси) дуже просив про розмову, але я поки що з ними не поговорила через дуже щільний графік. Міжнародна правозахисна спільнота журналістів відреагувала занепокоєнням щодо цієї ситуації.

— Ви говорили про те, що часто представники влади, відмовляючи вам у коментарях, посилалися на зайнятість, мовляв, беріть наші коментарі з телемарафону. Розкажіть про це детальніше, будь ласка.

— Так, у телемарафону цей доступ є і ми дійсно так робимо — беремо цитати тих людей, із якими ми, наприклад, не можемо поспілкуватися. Але знову ж таки в кожного медіа є свої заходи, у кожного медіа є свої запитання. А за цей час дуже багато критичних питань накопичилося, які також треба коментувати. Крім того, не завжди в телемарафоні ставлять достатньо гострі запитання.

• Читайте також: Телемарафон, стеження і тиск влади. Що зі свободою слова в Україні

Я не хочу сказати, що ми не беремо звідти інформацію. Але ми б хотіли мати свій доступ, мають бути якісь брифінги, які були на початку повномасштабної війни, з боку урядовців. Ми працюємо для наших читачів, для наших глядачів. У людей накопичилося дуже багато запитань і журналісти мають їх ставити. Коли нам не дають доступ до цих спікерів, це нас обмежує, обмежує нашу аудиторію — це ж вулиця з двостороннім рухом, тому що аудиторія також від цього страждає. Порушується принцип підзвітності влади. Коли відбувається блокування спікерів від влади, для будь-якого медіа це позначається на якості новин, на якості матеріалів. А журналісти мають інформувати суспільство про те, що відбувається, і говорити про реальні причини подій, але коли відсутній цей зв’язок із владою, робити це дуже важко.

— Якого розв’язання цієї історії ви очікуєте?

— Я хочу, щоб припинилася ця практика і стосовно «Української правди», і стосовно інших видань. Я готова до зустрічі з представниками Офісу президента, готова до зустрічі з новопризначеним головою Міністерства культури та стратегічних комунікацій. І я хочу, щоб цього разу це була зустріч не тет-а-тет, а щоб це був щирий діалог медійників і влади, тому що ця ситуація не нова і вона не з’явилася нізвідки. Вже був тиск і на Юру Ніколова, і на Дениса Бігуса. Тобто це продовжується вже тривалий час і стає систематичним. Я розумію, що зараз повномасштабна війна. Ми, журналісти, і так про дуже багато речей не говоримо. Але я побачила загрозу, що в якийсь момент простір свободи слова почне зменшуватися, як шагренева шкіра.

Фото Ігоря Васильєва, «Детектор медіа»