Новим директором Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка став Юрій Бондар. Про це повідомляє сайт інституту.

(ДОПОВНЕНО) У коментарі «Детектору медіа» Юрій Бондар заявив, що Інститут журналістики й надалі має залишатися і утверджуватися в ролі лідера української журналістської освіти і науки. За його словами, Інститут має свої традиції та славні імена, але водночас повинен розвиватися, іти вперед, адже змінюється сама журналістика. «Це передбачає як реагування на новітні виклики і потреби інформаційного ринку, так і корекцію навчальних програм відповідно до нових реалій і викликів часу», — вважає він.

Головними викликами, на думку Бондаря, є російська агресія та поява нових технологій, особливо штучного інтелекту, що вже впливає на всю медіасферу. Зокрема, йдеться про ризики, пов’язані зі створенням фейкового контенту, діпфейками. Тож студенти мають навчатися, як в цій ситуації має поводитися фаховий журналіст, як дотримуватися стандартів і не допускати дезінформування читачів.

«Наші студенти — це мають бути люди, як вміють і прагнуть самонавчатися, слідкувати за новини трендами, генерувати нові ідеї і втілювати їх у своїй професії. Вони повинні усвідомлювати значимість своєї професії та місії, бути соціально відповідальними, патріотами своєї країни, університету та інституту. Сам Інститут має бути установою, де чують студентів, де є діалог і немає менторства, де панує студентоцентризм», — сказав Бондар.

За його словами, Інститут має прививати студентам не лише вузькофахові навики, але й базові світоглядні знання — зокрема, соціальну відповідальність, україноцентричні погляди, патріотизм та духовність. «Виховання таких журналістів — це теж значний виклик, як показали події російської агресії», — резюмував директор.

Попередній директор Інституту Володимир Різун повернувся керувати кафедрою соціальних комунікацій. У коментарі «Детектору медіа» привітав Юрія Бондаря із призначенням.

«Для нас дуже важливо, щоб це була людина, яка знає систему освіту і університетської науки в цій галузі, щоб людина мала великий медійний досвід, орієнтувалась у системі медіа. Юрій Бондар завідував кафедрою, добре оцінюється в освітніх процесах, працював і в видавництвах, і в журналах, тож має відповідний досвід. Крім того, для колективу важливо, щоб керівником була людина, яка здатна чути, приймати рішення зважено, з урахуванням різних точки зору. Юрій Бондар вже демонстрував, що він є менеджером, який може керувати складним корективом», — сказав Різун.

Для свого наступника ексдиректор назвав три основні виклики. Перший стосується ймовірної реформи системи вступу та набору студентів на навчання. Другий — зберегти викладацький і студентський колектив в умовах війни, адже не всі з тих, хто покинули країну раніше, вже повернулись, частина колективу далі прихильна до онлайн-навчання. І хоча університет вже розпочав офлайн-заняття, за його словами, з цим все ще є труднощі.

Третій виклик стосується змісту журналістської освіти. «Медійна сфера на сьогодні досить регламентована, є питання щодо плюралістичності в медіа. Також стоїть питання, на які стандарти підготовки слід орієнтуватися. Війна показує, що деякі з тих стандартів, за якими ми досі навчали студентів, в умовах війни не працюють. Тому потрібно і самим збагнути, і вміти пояснити студентам, як імплементувати ті стандарти в умовах війни», — вважає Різун.

Юрію Бондарю 64 роки, до обрання директором він працював завідувачем кафедри кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики.

Він є випускником факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка (1982), працював, зокрема, заступником головного редактора газети «Молодь України», головним редактором телерадіокомпанії «Довіра», директором видавництва «Книга роду». Входить до керівних органів Київської та Національної Спілки журналістів.

Бондар є також автором низки художньо-документальних, довідкових та наукових публікацій, серед яких — «Свобода слова: українська мірка» (2004), «Протистояння» (2005), «Політологічний словник» (2005), «Мас-медіа у термінах і визначеннях» (2005), «Поле битви — інформаційний простір» (2006), «Енциклопедія для видавця та журналіста» (2010), «Свобода слова: книга і політика» (2011) та ін.

Фото: «Укрінформ»