27 січня медіацентр «Україна» та інноваційний парк Unit city провели конференцію для медійників «Редколегія 2.0» (перша відбулася в серпні 2022 року). Медійники обговорили, яким повинне бути медіа майбутнього, монетизацію, багатоплатформність медіа, ризики та безпеку для видань. Дискутували міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, шефредакторка онлайн-видання «Бабель» Катерина Коберник, головний редактор видання Forbes Ukraine Борис Давиденко. Модерував дискусію головний редактор сайтів ain.ua, ain.Business та ain.Capital Ілля Кабачинський.

«Детектор медіа» занотував найцікавіше зі сказаного спікерами.

(Дискусію про висвітлення війни читайте тут, а про суспільні настрої під час повномасштабної війни тут)

Ілля Кабачинський, модератор: Ми багато говоримо про медіа майбутнього, але перші кілька місяців повномасштабної війни президент, прем’єр-міністр, головнокомандувач армії спілкувалися переважно з тими медіа, які засновані 100–150 років тому: The New York Times, The Economist, The Wall Street Journal. А не з ютуберами і тіктокерами. Може, ми трошки переоцінюємо перспективи цих нових медіа?

Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України: Не можна порівнювати ці платформи, бо всі медіа різні. Звичайно, дуже важливо, щоб далі розвивалась велика частина тих медіа, про які ви говорите, яким 100–150 років. Важливість таких медіа ми побачили за останні два-три тижні, коди розслідування спонукали до важливих змін в уряді. Ці матеріали не вийшли в тіктоку чи інстаграмі, хоча інформація, яка лежить в основі багатьох розслідувань, береться також із соцмереж і ютуба. І роль журналістів, які працюють на цих платформах, із роками зростатиме, а їхня експертність посилюватиметься.

Я уявляю, як вам зараз важко отримати увагу користувачів, яких твітер привчив не фокусуватись ні на чому довше, ніж на 15–30 секунд, а потім скролити далі. Але без класичних медіа, без глибокої журналістської роботи неможливо побудувати інклюзивні інституції, на яких буде будуватись успішна Україна.

Катерина Коберник, шефредакторка онлайн-видання «Бабель»: Думаю, наші політики спілкуються з великими західними медіа, бо президенту, голові його офісу чи головнокомандувачу передусім важливо достукатись до західних партнерів. І в цьому не допоможе розмова з українськими медіа. Але я згадала, що Андрій Єрмак своє перше велике інтерв’ю дав «Бабелю», коли ми були на старті — працювали менше, ніж рік.

Раніше було заведено реагувати лише на те, що говорять великі та авторитетні медіа. Зараз не так важливо, де саме вийшла інформація: якщо вона релевантна, цікава, її всі підхоплюють. Наприклад, у нас нещодавно вийшла інформація, що заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко йде у відставку. Вона вийшла на нашому телеграм-каналі «Бабельки» — ми не захотіли давати цю ще не підтверджену інформацію у свій основний канал і на сайт. Потім «Детектор медіа» запитав Кирила Тимошенка, чи йде він у відставку, з посиланням на «Бабель» — бо журналісти розуміють, що таку інформацію треба перевіряти.

Крім того, донедавна в Україні головним медіа був телевізор, і впливові люди обирали саме телебачення, коли їм потрібно було звернутися до великої аудиторії.  Але зараз не факт, що саме телебачення найпопулярніше, бо воно перетворилося на суцільний телемарафон. Мені здається, що зараз майданчиком номер один став телеграм.

Борис Давиденко, головний редактор Forbes Ukraine: Класичні медіа виграють у нових платформних медіа, бо це інституції, які мають відлагоджені процеси і запобіжники від помилок. І ще їх важче корумпувати.

Ілля Кабачинський: Чи не здається вам, що велика проблема медіа майбутнього в тому, що інформація може з’явитися на будь-якій сторінці й дуже швидко розлітається мережею, поки авторитетні медіа займаються спростуванням фейків і глибоким копанням? На вашу думку, медіа майбутнього — це медіа, які намагатимуться бути експертними, а не швидкими?

Борис Давиденко: В майбутньому є місце для різних медіа. Одні найшвидше й найексклюзивніше подаватимуть новини, інші продаватимуть свою експертизу, треті розважатимуть. Які з них обиратиме аудиторія, залежить від її потреб. Але всі медіа будуть «продавати» бренд і спільноту.

Катерина Коберник: Медіа завжди були поганим бізнесом. А під час війни, коли деякі джерела доходу стали недоступними, медіа особливо ясно побачили свої слабкі місця й ризики. Щоправда, у смітникових медіа, які заробляють на швидкому неперевіреному контенті, є додаткові шанси вижити, бо вони мають багато переглядів і заробляють на банерній рекламі. Але також вистояли медіа, які багато вкладали у свій бренд, тому рекламодавці, які залишились, і ґрантодавці дають гроші зараз саме їм. Ось дві моделі, які вижили. Все нецікаве й посереднє між ними зникає.

Михайло Федоров: Новини в Україні стали попкультурою. Ми вже не можемо існувати без медіа. Якщо раніше новини читала частина людей, то зараз — усі. Медіа — важлива складова кожного дня, особливо під час війни, бо всі хочуть знати новини й намагаються перевіряти їх. У кожного з нас склався «кошик» із кількох джерел — сайтів або телеграм-каналів, куди ми заходимо в першу чергу, щоб дізнатися, що сталося. Наприклад, мій знайомий підписався на Лачена: розумію, що там, можливо, не всі новини перевірені, але вони достатньо лаконічні й актуальні. Але якщо людина підписана на кілька каналів, а також знає адреси сайтів, які роблять фактчекінг і верифікують інформацію, і знає експертів, які можуть пояснити, що відбувається, — вона матиме повну картину.

Борис Давиденко: В останні 15 років — після кризи 2008-2009 років — українські медіа мали економічні проблеми, тому розвивалось передусім олігархічне телебачення. Його було забагато для країни, воно не мало завдання заробляти гроші, а мусило передусім достукатись до виборців в інтересах свого власника. Але зараз олігархічне телебачення під питанням. Ахметов пішов; не знаю, на скільки вистачить Коломойського; Пінчук, думаю, охоче вистрибне з цієї гри, щоб будувати більш змістовний медіабізнес, зосереджений передусім на розважальному контенті. Медіа Томаша Фіали (НВ, «Українська правда») розвиватимуться на багатьох платформах.

Щоб займатися журналістикою, треба більше гуртуватись і мати більше експертності. Коли закінчиться війна, з’явиться вікно для створення медіабізнесу. За два-три роки українські медіа наздоженуть тренди розвинутіших (і мирних) країн. Головним джерелом монетизації має стати контент — і ми будемо думати, як залучити сотні тисяч платників. Також у нас буде потужне і змістовне державне медіа — на базі Суспільного або на якійсь іншій. І потужні нішеві проєкти на зразок «Бабеля» і Forbes розростатимуться.

Ще один важливий момент — штучний інтелект. ChatGPT дозволяє американським журналістам підвищити продуктивність у чотири рази. За два-три роки щось подібне буде вже для української мови. Звісно, штучний інтелект не замінить журналістику, але це ефективний асистент.

Михайло Федоров: Я думаю, в нас буде також потужне медіа, яке працюватиме на весь світ, щоб розповідати про відбудову України. Бо нам потрібно буде позиціонуватись як країна, потужна в усіх напрямках, не тільки військовому. І треба звертати увагу на світовий досвід і моделі монетизації. Наша фандрейзингова платформа United24 має комунікаційний напрямок: ми знімаємо короткі відео, намагаючись показати глибоку тему за одну хвилину. Наприклад, ми розповідали про загрози для Запорізької атомної станції, якщо там залишаться російські війська. Ми підпільно знімали дронами під час бойових дій, добували розвідувальну інформацію — все заради ролика на хвилину. Ще одна важлива річ для United24 — робота з різними спільнотами. Наприклад, ми зустрічалися з американськими фермерами, щоб розповісти, що ми робимо для сільського господарства, аби вони поширили це у своїх спільнотах.

Катерина Коберник: Раніше всі цифрові тренди задавались на WebSummit — конференції, де всі натхненно збиралися на сесії чувака з Google про корпоративну культуру, на презентації віртуальної реальності чи лекції про тікток. Український диджитал-ринок усі ці тренди проґавив — почасти через війну. Під час війни важко впроваджувати щось нове, ми мусимо реагувати на виклики й підлаштовуватись, аби втримати те, що маємо.

Але навіть у мирний час Україна не йшла в ногу із трендами: вона їх не наздоганяла, а часто просто пропускала. І зараз, мені здається, всі в Україні не підуть у тікток — великі якісні тексти залишаться популярними й важливими.

Михайло Федоров: Україна зараз у тренді за кількістю нових відео та переглядів у тіктоку, тому класичним медіа варто звернути увагу на цю платформу. Взагалі варто розвивати різні комунікаційні канали, щоб не потрапити в пастку. І не забувати про безпеку.

Борис Давиденко: Багатоплатформність неминуча. Ти можеш мати якісні тексти, але набагато краще, якщо на додачу до цього ти матимеш подкаст, тікток, якісне відео, і все це поєднаєш у продуманій бізнес-моделі. Особливо це важливо під час війни, коли важлива журналістика, яка швидко реагує на події.

Катерина Коберник: Meta банить багато проукраїнського контенту. Фейсбук фактично забанив «Бабель», хоча ми не писали заголовків на кшталт «убий русню» — в нас усе виважено й толерантно. Але тепер фейсбук для нас закритий, хоча раніше там добре йшла реклама, він приносив нам багато аудиторії і шанси на монетизацію. І ось в один момент найважливіший канал дистрибуції відрубало. Це великий ризик для медіа, особливо для тих, які зосереджені на комунікації та поширенні контенту на одній платформі.

Зараз ми зосередились на телеграмі — в нас там велика аудиторія. І тепер мене лякає, що цей канал вкрадуть, заблокують, зроблять рейкову копію. Для інших українських медіа, які зараз роблять ставку на телеграм, це теж велика небезпека.

Борис Давиденко: Найбільший ризик у тому, що всі медіа — не тільки в Україні, а в усьому світі — залежать від чотирьох людей.

Михайло Федоров: Ми можемо допомогти тим, кого заблокували у фейсбуку й інстаграмі, а також посприяти верифікації великих телеграм-каналів.