Артем Листопад: «Я мріяв набратись досвіду і стати воєнкором. Як то кажуть, бійся своїх бажань…»

Артем Листопад: «Я мріяв набратись досвіду і стати воєнкором. Як то кажуть, бійся своїх бажань…»

18 Серпня 2022
2643

Артем Листопад: «Я мріяв набратись досвіду і стати воєнкором. Як то кажуть, бійся своїх бажань…»

2643
Як команда з трьох людей робить новини харківського телеканалу Simon і за що кореспондент медіагрупи «Об’єктив» отримав «триндюлів» від дружини.
Артем Листопад: «Я мріяв набратись досвіду і стати воєнкором. Як то кажуть, бійся своїх бажань…»
Артем Листопад: «Я мріяв набратись досвіду і стати воєнкором. Як то кажуть, бійся своїх бажань…»

Аналізуючи якість регіональних телеканалів під час великої війни, «Детектор медіа» натрапив на цікаву ситуацію: автором усіх сюжетів досить різноманітних і наповнених випусків новин харківського телеканалу Simon є одна людина. Як вдається єдиному журналістові виконувати роботу, яку б за інших обставин робила ціла команда? Ми вирішили познайомитися з Артемом Листопадом — кореспондентом харківської медіагрупи «Об’єктив», яка робить новини для каналу Simon. Він працює і на фронті, і в місті, яке росіяни постійно обстрілюють з артилерії. Артем розповів «Детектору медіа» про мотивацію, своє бачення журналістської місії та роботу невеличкої команди, яка створює новини у прифронтовому мегаполісі.

— Артеме, як сталося, що ви лишились один?

— Насправді я не зовсім один. У нас був досить великий колектив — і є зараз, хоча людей поменшало. Раніше ми були всі в одному місті, в кількох кімнатах на одному поверсі. Зараз люди працюють дистанційно, підтримують роботу сайта і соцмереж. Це також великий внесок.

Раніше в нашому колективі працювало троє-четверо операторів, близько восьми журналістів, троє редакторів і троє режисерів монтажу. Зараз є троє: я, шефредактор і режисер монтажу. Власне в полі працюємо ми з шефредактором; режисер монтажу монтує відео в офісі. Я — і кореспондент, і водій. До великої війни шефредактор Павло Велицький редагував сюжети й координував зйомки, а зараз він крім того виконує функції оператора.

— Наскільки зросло ваше навантаження за часів війни?

— Ми намагаємося робити те, що важливо й потрібно. Розкриваємо різні теми. Але ми обмежені ресурсами, які в нас є. Кількість людей скоротилась не тому, що люди боятися працювати, — фінансова подушка не дозволяє нам тримати великий штат, забагато їздити на різні локації. Таким чином у нас виходить середнє навантаження — ми не виснажуємось, але ніхто не розслабляється.

— Як зараз поширюється ваш контент?

— Simon зараз не має ефіру: на його частоті транслюється марафон «Єдині новини». Ми працюємо в тих самих форматах, що й до війни, але поширюється наш контент насамперед у соцмережах — у ютубі, телеграмі, у фейсбуку — і на сайті медіагрупи «Об’єктив». У телеграмі зараз охоплення більше, ніж у ютубі.

— Чому ви вирішили залишитись у Харкові?

— Харків — прифронтове місто. І Харківська область, де ми також працюємо, поділена лінією фронту. В мене була можливість переїхати в тил і далі працювати в журналістиці. Проте я розумію, що потім буду звинувачувати себе, що не залишився під час війни. Коли в моєму місті йде війна, як журналіст я маю обов’язок про неї говорити. Треба робити це так, аби потім не було соромно. Нам випала надважлива й надцікава, але, на жаль, також наджорстока тема. Війна, де щодня гинуть люди, — це жахливо, але з точки зору професії це цікаво. Постійно пізнаєш щось нове.

Я готовий терпіти дискомфорт, бо розумію, що розповідаю не дурниці, цікаві невеликій кількості людей чи взагалі нікому, а надважливу інформацію. Розумію, що все, що ми робимо, — потрібно. Інформаційний фронт — це також війна. Потрібно, щоб якомога більше людей бачили, що в нас тут відбувається. Не для того, щоб їх налякати, а щоб показати реальність: це наша робота.

— А яка мотивація в інших ваших колег?

— Павло Велицький, із якими ми тандемом знімаємо сюжети, поділяє мою позицію. Він переїхав із Донецька до Харкова у 2014 році. Він розуміє, що таке війна, — пережив це особисто, і його це дуже болить. Ми й до повномасштабного вторгнення намагались якомога частіше висвітлювати війну й були проукраїнським телеканалом. У нас було багато матеріалів про волонтерів і про військових. Наш режисер монтажу Сергій Юдін — людина аналітичного складу розуму. Він підтримує всі проукраїнські ідеї. Він має про це свою думку і може довго про це дискутувати.

— Рік тому ви одружилися. Як дружина ставиться до вашої роботи?

— У перші місяці великої війни я працював в іншому місті, й моя дружина їздила зі мною на зйомки — допомагала як друга операторка. Їй це подобалось: вона не дуже за мене хвилювалася, ми тоді не знімали чогось дуже небезпечного. Звертали увагу на позитивні теми — про волонтерів, допомогу, машини для армії.

Та потім обставини змінились. Я втратив роботу в програмі «ДжеДАІ» на каналі «2+2», потрапивши під скорочення. А пару місяців тому відновили роботу медіагрупи «Об’єктив», у якої на початку великої війни працював тільки сайт і соцмережі. Тому тепер у мене стара-нова робота в теленовинах.

І тепер у нас проблема: дружина дуже гостро реагує, коли я працюю в небезпечних умовах. Якось ми поїхали в Циркуни й затримались там надовго, тож я не виходив на зв’язок шість годин. Після цього я отримав сильних триндюлів. Вона боїться за мене, але розуміє, що для мене це важливо. Я з вісімнадцяти років працюю в журналістиці. В дитинстві дивився Дмитра Комарова, Андрія Цаплієнка, закордонних журналістів і мріяв сам бути воєнним кореспондентом, кудись їздити… Думав — попрацюю в новинах, наберуся досвіду і стану воєнкором. Як кажуть, бійся своїх бажань… Воєнкором я став, але не тому, що поїхав у гарячу точку, — війна прийшла до мене додому.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2643
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду