Комісія журналістської етики отримала скаргу на розслідування «Гроші на пам’ять. Як будівництво меморіалу в Бабиному Яру перетворилося на проблему національного масштабу» журналістки Любові Величко, який був опублікований на сайті Lіgа.net.

Скарга надійшла від громадських організацій «Українська стратегічна ініціатива» та «Фонд підтримки демократичних ініціатив». В матеріалі йдеться про будівництво меморіалу в Бабиному Яру, а головний фокус розслідування спрямований на дисидента Йосифа Зісельса.

Журналістка підводить читача до висновку, що саме він винен у зриві низки проєктів з будівництва цього комплексу та переповідає історію будівництва цього меморіального комплексу, починаючи ще з часів президентства Леоніда Кучми.

В матеріалі згадується велика кількість осіб, які так чи інакше були пов’язані із цією темою. Проте головним негативним героєм щоразу виявляється Йосиф Зісельс.

Скаржники вважають, що «в цілому матеріал, який заявлено як розслідування, побудований як авторське бачення ситуації та ставлення до дійових осіб, що порушує принцип об’єктивності для подібних матеріалів».

На їхню думку, в матеріалі порушено наступні принципи Кодексу етики українського журналіста:

• Пункт 6. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, пресслужб та інших джерел;
• Пункт 9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення;
• Пункт 10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

КЖЕ вважає за необхідне висловитися щодо етичних аспектів даного журналістського матеріалу, зважаючи на отриману скаргу, а також на значний резонанс та гостру дискусію, яку викликало розслідування не лише в середовищі журналістів, але й в суспільстві.

Для забезпечення належної експертизи Комісія звернулася до міжнародних та українських експертів в сфері журналістських розслідувань з прохання надати свої висновки щодо даного розслідування. Зокрема на запит Комісії надійшов експертний висновок від Володимира Тхорика, редактора RISE Moldova, а також журналіста, експерта з моніторингу журналістських розслідувань Федора Сидорука (обидві експертизи додаються до рішення).

Володимир Тхорик загалом позитивно оцінює матеріал Любові Величко, звертаючи увагу на суспільну важливість обраної теми, грунтовний історичний контекст, представлений в матеріалі, цитування великої кількості учасників історії. Він виставляє високі бали за низкою критеріїв, зокрема точності та повноти, а також права героїв на відповідь.

Проте він звертає увагу на низку недоліків. Зокрема йдеться про:

1. недостатню обгрунтованість використання анонімних джерел інформації;
2. наявність низки риторичних запитань, на які авторка не знайшла відповіді в розслідуванні (згідно висновку Тхорика, організації, які проводять журналістські розслідування згідно стандартів OCCRP, уникають риторичних запитань; згідно цих стандартів аудиторія повинна бути поінформована про те, що в розслідуванні не знайдено відповіді на низку запитань);
3. відсутність коментарів окремих осіб, згаданих в розслідуванні, але важливих для глибшого розуміння ситуації.

Експертний висновок Федора Сидорука є критичним та ґрунтується на методології оцінки журналістських розслідувань, розробленої експертами на замовлення ГО «Детектор медіа» для якісного та кількісного оцінювання журналістських розслідувань.

Він містить критичний аналіз за низкою критеріїв, визначених даною методологією. Зокрема, експерт:

1. наголошує на надмірній емоційності даного матеріалу, а також на тому, що в публікації наявна «неприхована особиста антипатія» до головного героя Йосипа Зісельса;
2. вважає невиправданим розслідування щодо однієї особи замість розслідування явища, зокрема проблематики будівництва меморіального комплексу;
3. звертає увагу на низку змістовних та логічних пробілів у матеріалі;
4. висуває претензії до редакції та до редактора щодо недостатньої роботи з матеріалом.

Експерт за найнижчими балами оцінює дотримання стандарту балансу/об’єктивності, емоційне подання матеріалу та дотримання професійної етики.

Комісія також звернулася за роз’ясненнями до редакції Ліга.net та отримала розлогу відповідь (додається до рішення). З відповіді випливає, що редакція не погоджується з висунутими претензіями до даного журналістського матеріалу. Також редакція звертає увагу Комісії на хейт та цькування журналістки Любов Величко, які розгорнулися в соціальних мережах після публікації її розслідування.

Висновок

Проаналізувавши публікацію, надані експертні висновки, Комісія прийшла до висновку, що матеріал Любові Величко порушує низку пунктів Кодексу етики, зокрема:

• Пункт 6 (Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста).

Авторка ігнорує багатоаспектність проблематики, упускає нашарування інтересів різних осіб, структур, інституцій та навіть держави у питанні будівництва меморіального комплексу «Бабин Яр». Відсутні коментарі низки осіб, які могли б прояснити ті питання, які залишаються в матеріалі без відповіді. Наприклад, в частині, в якій ідеться про проєкт будівництва меморіалу бізнесмена Ігоря Коломойського.

Авторка підводить читача до думки, що саме активність Йосифа Зісельса та інших громадських активістів змусила Коломойського відмовитися від цього проєкту.

Зокрема вона пише наступне: «Радикально налаштованих активістів такі доводи не переконали – інформаційні атаки тривали довгий час – Коломойський здався і відмовився від цього проекту».

Але насправді не відомі мотиви самого Коломойського, адже ні його позиція, ні позиція його команди не представлена в цьому матеріалі. Попередня історія відносин Коломойського з активістами та журналістами (як, наприклад, його випади проти журналіста Сергія Андрушка) якраз свідчить, що цей бізнесмен у більшості випадків ігнорує позицію громадськості, коли йдеться про досягнення власних цілей.

Тому як мінімум для підтвердження своєї тези журналістка повинна була взяти коментарі у Коломойського чи його представників. Текст містить фактологічні пробіли й інші питання, які залишились без відповіді.

• Пункт 9 (Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного).

Авторка матеріалу не змогла залишитись неупередженою, що вимагається від журналіста-розслідувача. Матеріал містить оціночну та емоційно-забарвлену лексику, авторка відверто демонструє свою антипатію до головного героя розслідування.

Логіка матеріалу, підбір фактів та їх інтерпретація працюють на одну мету – представлення в негативному світлі Йосифа Зісельса, замість розібратися в проблематиці будівництва меморіального комплексу. Необґрунтованою є й апеляція авторки до історії середини 90-их щодо розслідування справи про гроші єврейських репатріантів.

Факт полягає у тому, що Йосиф Зісельс не був засуджений у цій справі (хоча розслідування вели ізраїльські правоохоронці), відтак звинувачення його у причетності до шахрайських схем виглядають неетично і упереджено з боку авторки. Адже його вина не доведена судом.

• Пункт 10 (Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано).

З аналізу матеріалу, а також відповіді Ліга.net на запит Комісії випливає, що Йосип Зісельс, який є головним об’єктом критики, не мав змоги відповісти на всі закиди та претензії, які висуваються в матеріалі.

Той факт, що усі інші герої коментують в тексті його тези, свідчить, що журналістка проводила з ним інтерв’ю на початку розслідування. Це порушує канони жанру розслідування. Адже інтерв’ю з людиною, яку в чомусь звинувачують, проводиться в кінці, аби вона мала змогу прокоментувати всі висунуті їй претензії.

Окремо Комісія звертає увагу на відповідальність редакції та головного редактора за публікацію даного матеріалу. Редакційна обробка матеріалу, отриманого від журналіста, повинна здійснюватись відповідально та ретельно, вона в жодному разі не повинна викривлювати чи фальсифікувати зміст (пункт 8 Кодексу етики українського журналіста).

Комісія вважає недостатніми зусилля редакції щодо перевірки та редагування журналістського матеріалу Любові Величко. Редакція та журналіст розділяють відповідальність за публікацію матеріалів безвідносно до статусу журналіста (штат чи фріланс). Повнота відповідальності, на думку Комісії, більшою мірою лежить на редакції.

Зважаючи на викладене вище, Комісія оголошує публічний осуд редакції Ліга.net та дружнє попередження журналістці Любов Величко.

Разом з тим Комісія жорстко засуджує будь-які прояви хейту чи булінгу, спрямованого проти журналістки Любов Величко, та вважає їх неприпустими.

Комісія закликає журналістську спільноту та широку громадськість до стриманості у висловлюваннях та цивілізованої дискусії. Професійна помилка журналіста в жодному випадку не повинна бути підставою для його фізичного переслідування чи психологічного тиску.  

Колаж: КЖЕ