«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок №85

щодо матеріалу онлайн-видання «Український тиждень» під заголовком

«Український пацифізм як російська зброя»

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 2 жовтня 2020 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянина на цей матеріал. Скаржник вважає викладену в матеріалі інформацію тенденційною і неправдивою, вбачає в публікації порушення стандартів балансу думок і відокремлення фактів від коментарів, а також називає вислови, що містяться в ній, образливими..

2. Матеріал було опубліковано 1 жовтня 2020 року у рубриці «політика», автором зазначений Максим Віхров.

3. Розглядуваний матеріал присвячений діяльності ГО «Український рух пацифістів» та його керівників.

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9);

«Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10);

«Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики.» (п. 15).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Висвітлення питань, пов’язаних із російською агресією та/або тими, хто їй, на думку журналіста, сприяє, природно є проблемним для українських ЗМІ, оскільки журналісти є громадянами України, але в той же час у силу своєї професії мають подавати інформацію з певним ступенем нейтральності або зовсім безсторонньо (залежно від жанру матеріалу). Якщо отримання точки зору бойовиків виглядає нереалістичним/некоректним із низки причин, то звернення по коментарі до критикованих суб’єктів, які перебувають на підконтрольній території, виглядає доречним, адже такий стандарт застосовується навіть до підсудних та засуджених.

2. Розглядуваний матеріал належить до аналітичних, що визначає специфіку застосовуваних до нього професійних стандартів журналістики.

3. Баланс. У матеріалі відсутня позиція критикованої сторони – Руху пацифістів, не зазначено також, що редакція зверталася до неї по коментарі. На думку Ініціативи, попри те, що журналіст/медіа може вважати критикованого суб’єкта цілком неадекватним або продукований ним дискурс неприпустимим для публікації в ЗМІ з етичних та/або юридичних міркувань, це має підтверджуватися практикою. Тобто необхідно спершу отримати коментар суб’єкта, а потім, виходячи зі змісту сказаного, приймати рішення про публікацію цих коментарів, її формат і обсяг. Ініціатива вже зазначала, що подання позиції критикованого суб’єкта в матеріалі необхідне для отримання читачем повної інформації (уявлення про цього суб’єкта, його риторику, якість аргументів тощо). Потенційна відмова від коментарів також є проявом певної позиції та має бути відображена в матеріалі.

Питання об’єктивності й відсутності певної ідеологічної позиції в друкованих ЗМІ та інтернет-видань порівняно з телерадіокомпаніями є більш спірним із юридичної точки зору. Але якщо припускати, що в редакції сайту та журналу «Український тиждень» є певна ідеологічна позиція, то важко собі уявити, що цитування у виданні коментарів когось із керівництва «Українського руху пацифістів» у відповідь на критику їх може суттєво вплинути на погляди аудиторії видання. Але це посприяло б поінформованості аудиторії.

Таким чином, Ініціатива констатує порушення редакцією професійного стандарту збалансованого подання інформації. 

4. Повнота. Відсутність збалансованості в матеріалі є й порушенням стандарту повного подання інформації.

5. Відокремлення фактів від коментарів. У розглядуваній скарзі на матеріал стверджується про порушення цього професійного стандарту журналістики з огляду на те, що матеріал є суб’єктивною позицією автора, але його «подано як статтю». Ініціатива вважає, що журналістські матеріали неновинного жанру можуть містити суб’єктивну позицію в формі висновків і пропозицій. Коментарі журналіста є неприпустимими саме для новинних матеріалів. Редакція могла б розмістити розглядуваний матеріал як авторську колонку, але сам матеріал містить досить значний обсяг фактів та аналізу, тому розміщення матеріалу як журналістського було б логічним, але за дотримання в ньому професійних стандартів.

З огляду на це Ініціатива не вбачає в матеріалі порушення цього стандарту журналістики.

6. Правдивість інформації. У скарзі як неправдива інформація з розглядуваного матеріалу наводиться теза «пацифісти грають на руку ворогу». Один із лідерів Руху пацифістів Руслан Коцаба в статті називається «рупором антимобілізаційного руху». В тексті йдеться про спроби Росії підірвати спроможність українського суспільства до опору агресії, а також наприкінці зазначено: «Щоправда, навіть у “прогресивній” упаковці український пацифізм залишається російською зброєю у гібридній війні — причому незалежно від того, чи є проросійськими самі ретранслятори таких поглядів». Безпосередньо про співпрацю Руху пацифістів з Росією в матеріалі не йдеться, згадано лише низку телеканалів, з якими співпрацював Руслан Коцаба, й один із них названо «проросійським».

З урахуванням цього Ініціатива вважає, що йдеться не про поширення фактів, а про оцінкове судження, що пацифістський рух в Україні є вигідним Росії. Власне, сама зазначена в скарзі (але не в тексті матеріалу) фраза «пацифісти грають на руку ворогу» є оцінкою, а не повідомленням про факти. До оцінкових суджень не можна застосувати категорію правдивості/неправдивості з огляду на відсутність конкретики в них.

Коли суб’єкт веде громадську діяльність, то природно, що вона може сприяти інтересам одних сил і суперечити інтересам інших, але з цього ще не випливає однозначного висновку, що суб’єкт вступив у змову з тими силами, які можуть отримати користь від його діяльності. Як і не випливає, що цей суб’єкт узагалі усвідомлює (з об’єктивних чи суб’єктивних причин) можливу вигоду певних сил від його діяльності. Питання про наявність у когось вигоди від певної діяльності належить до сфери оцінок, а не фактів.

З огляду на порівняння доводів скарги та тексту розглядуваного матеріалу, в ньому не вбачається поширення недостовірної інформації.

7. Образливість висловлювань. Заявник апелює до характеру окремих оцінок, даних діячам УРП в матеріалі: газету «Правдошукач» названо «любительським виданням», а  релігійні видання Юрія Шеляженка щодо «віри в найвищу цінність людини» —  «псевдорелігійними та дивакуватими». Також Руслан Коцаба названий «скандальним журналістом», «рупором антимобілізаційного руху», а його діяльність «провокативною»; поєднання зусиль Руслана Коцаби, Юрія Шеляженка та Ігора Скрипника в Русі пацифістів назване «такий “потужний” альянс».

Ці вислови не є обсценною лексикою. Автор критикує діяльність керівників УРП, а не їхні особи як такі. До прикладу, Ініціатива визнавала порушення заборони на поширення образливих висловів у матеріалі, який необґрунтовано привертав увагу до фізичних параметрів тіла журналістки (Висновок № 52) та в матеріалі, в якому епітети були явно зневажливими щодо людини, а не її діяльності (Висновок № 44). Цього немає в розглядуваному  матеріалі. Отже, Ініціатива не вважає використовувану в матеріалі лексику порушенням пункту 15 Кодексу етики, хоча при цьому самі такі вислови суб’єктивно можуть бути образливими для цих людей. Усі ці вислови є критичними до керівників УРП, але цей аспект Ініціатива розгляне нижче.

8. Неупередженість. Як уже було зазначено в цьому Висновку, розглядуваний матеріал містить досить жорстку критику керівництва Українського руху пацифістів, але не містить їхніх коментарів із цього приводу або згадування про спробу редакції їх отримати. Саме зважаючи на таке поєднання Ініціатива вважає, що редакція припустилась порушення стандарту щодо неупередженості подання інформації.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що редакція видання «Український тиждень» у матеріалі  «Український пацифізм як російська зброя» допустила порушення пунктів 6 (в частині повноти), 9 (в частині неупередженості) та 10 Кодексу етики українського журналіста, але не припустилася порушень професійних стандартів щодо відокремлення фактів від коментарів, поширення неправдивої інформації та використання образливих висловів.

18 грудня 2020 року