«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 81

щодо сюжету телеканалу «Аверс» під заголовком (дослівно) «Вибачився і роздав заручникам гроші – нові подробиці про луцького террориста»  

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 31 липня 2020 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на цей матеріал. Вона вважає вживання терміну «терорист» щодо затриманого маніпуляцією, адже суд ще не виніс вирок.

2. Матеріал доступний у соцмережі Youtube із 27 липня 2020 року на сторінці ТРК «Аверс» та містить логотип каналу Текст в матеріалі озвучує ведуча Ольга Приступа, авторка сюжету – Наталія Поліщук, оператор – Неля Прокопчук.

3. Розглядуваний матеріал розповідає, що затриманий у зв’язку з захопленням пасажирського автобусу в Луцьку в кінці липня 2020 року Максим Кривош нібито роздавав пасажирам та водієві гроші. Пасажири стверджують, що купюри були несправжніми, але журналісти наполягають на справжності купюр, які нібито позабирали собі пасажири та правоохоронці.

 ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.» (п. 4)

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10).

 ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Безпідставне посилання на анонімне джерело інформації є доволі поширеним порушенням в українських медіа. Не називати джерело допустимо лише у разі, коли життю чи здоров’ю людини-джерела внаслідок його розголошення загрожуватиме небезпека.

2. Інформація, що Максим Кривош нібито роздавав гроші людям, яких утримував, є суспільно важливою, адже такий факт може вплинути на свідчення цих людей: внаслідок цього вони можуть не побажати розповідати про нього певні негативні факти. Усі опитані в матеріалі пасажири автобусу стверджували, що купюри він пропонував не справжні, а сувенірні. Але в автобусі було значно більше людей, аніж опитали журналісти, й залишається не зрозумілим, чи були серед пасажирів такі, які взяли купюри, вважаючи їх справжніми. Отже, невідомо, чи інформація, подана журналістами, повна.

Правоохоронці, які розслідують дії Максима Кривоша, мали б володіти такою інформацією щодо кожного з пасажирів, тож журналістам необхідно було звернутися по коментарі до слідчого, який веде цю справу. Яку інформацію про подію та хід слідства надавати (і чи надавати) пресі, вирішує слідчий відповідно до Кримінального процесуального кодексу, але в розглядуваному матеріалі немає коментарів правоохоронців і жодних згадок, чи редакція принаймні намагалася звернутися по такі коментарі. 

3. Натомість журналісти кажуть, що у кримінальній справі факт роздачі купюр «ніде не відображено» (7:35), не посилаючись на те, звідки в редакції така інформація. А перед цим в сюжеті зазначено:  «з наших джерел» відомо, нібито гроші люди таки брали й вони були справжніми (6:00). А частину коштів із салону автобуса навіть нібито позабирали правоохоронці. Ініціатива «Медіачек» не має компетенції й ресурсів для розслідування правдивості цих повідомлень, але редакція мала б подавати їх із посиланням на конкретне джерело. У матеріалі ніде не зазначено, що джерелу загрожує небезпека. Натомість, формулювання «з наших джерел» породжує сумнів у тому, чи ці джерела надійні й чи взагалі вони існували.

Крім того, в матеріалі частину правоохоронців, які брали участь у спецоперації з затримання Кривоша, фактично звинуватили в привласненні грошей, спираючись на повідомлення неназваного джерела. Коментарів правоохоронних органів щодо цього в матеріалі немає, хоча це вкрай серйозне звинувачення.

Отже, в сюжеті є порушення професійних стандартів повноти, збалансованості подання інформації та посилання на її джерела.

4. У заголовку матеріалу на ютуб-каналі Максима Кривоша назвали «луцьким террористом» (орфографію збережено), а на початку матеріалу ведуча вживає слова «теракт» і «терорист». Таким чином редакція вказує на його вину, хоча вироку суду ще немає.   

Максим Кривош став медійною персоною ще того, як його затримали:  утримання та звільнення автобусу з заручниками висвітлювали багато медіа. Але позначення його вчинку як «теракту» є досить однозначним і випереджує рішення суду, в якому має бути надано оцінку винуватості, мотивам тощо. Важливим питанням зокрема є осудність (психічна адекватність, а відповідно можливість кримінальної відповідальності або примусового лікування) Максима Кривоша. Редакція знехтувала недоведеністю вини особи на момент випуску цього матеріалу, фактично звинувативши Максима Кривоша в тероризмі без рішення суду. Це порушення пункту 4 Кодексу етики.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що телеканал «Аверс»  у своєму матеріалі  «Вибачився і роздав заручникам гроші – нові подробиці про луцького террориста» порушив пункти 4, 6 і 10 Кодексу етики українського журналіста. При цьому ініціатива не оцінює дій Максима Кривоша та правоохоронців.

4 листопада 2020 року