«Я їхав на авто з «ворожими» номерами – у машині мого друга з Росії поета Орлуши – і якраз отримав повідомлення від друзів: у фейсбуці пана Мураєва написано, що менеджмент каналу NewsOne припиняє зі мною контракт», –  сказав Микола Вересень у бліц-інтерв’ю «Детектор медіа», коментуючи вчора рішення керівництва NewsOne і саму ситуацію, яка виникла в ефірі програми «Люди Вересня» 3 серпня.

- Йдучи працювати на NewsOne, ви відмовилися коментувати, з ким домовлялися і хто вас, так би мовити, привів на канал. Зараз вже можете сказати?

- Коли кажуть «привів», складається враження, що я десь жебракував на вокзалі, а мене раптом хтось побачив, не знаючи, що я журналіст, і зробив з мене журналіста. Так от це неправда. Я сам себе привів.

Є принаймні дві особи, які досі між собою конкурують, хто мене немовби привів. Це Євген Червоненко і Юлія Литвиненко. У них було опосередковане сперечання через мене про цю першість. Але насправді хто привів, я не знаю. Юля мене зустріла вже на каналі і сказала: «Ви тепер тут, і я радію, що цьому сприяла». А я сказав: «Це Женя Червоненко – він ніби сприяв». Тоді вона написала мені гнівне смс, мовляв, «це не він, а я».

А в принципі переговори я вів з Мураєвим. І він мені сподобався, скажу відверто. Навіть сказав: «А ви розумієте, що я ватник – в тому сенсі, кого ви називаєте ватником. Тобто я вважаю, що Росія невинна, стан Криму, в якому він зараз перебуває, природній» – і  перерахував все, про що розповідає програма «Время». А мені імпонує, якщо людина має свої переконання, але додержується балансу в журналістиці, мене це абсолютно задовольняє.

- Ви вважаєте, що канал NewsOne, власником якого є пан Мураєв, дотримується балансу?

- На його канал приходять, умовно, і ліві, і праві, і ті, що за, і ті, що проти, і ті, що утримались, – різні абсолютно люди. І я вважаю, мало, які у кого переконання. Якщо слово можуть мати і ліві-праві, і центристи, і націоналісти, й інтернаціоналісти, і капіталісти, то дай боже їм здоров’я всілякого і всеосяжного.

- Пан Червоненко вибачився за вашу поведінку в ефірі, зазначивши, що він привів вас на NewsOne…

- Мені байдуже – це його особиста історія. Я його не вповноважував вибачатися, я взагалі з ним про це не говорив. Він вважав, що необхідне вибачення, – я так не вважав і не вважаю. Ніхто нічого не зробив такого, щоб треба було вибачатися.

- Що відбувалося одразу після ефіру?

- Я знімав грим. Прийшов Поярков – ми поговорили. Потім мені подзвонили мої знайомі і спитали, чи не думаю я, що це провокація. Я уточнив, що вони мають на увазі під словом провокація. І почув у відповідь: «Ну, дивись. Семченко настільки себе поводив неадекватно, що було враження, що він це робить спеціально. Тобто це не його переконання, а це його така футбольна гра». І в той момент я подумав, що треба дати глядачам пояснення хвилини на півтори-дві.

Директор каналу Олена Рудик, чудова дівчина, покликала оператора і звукорежисера, вони повісили мені петлицю, і я сказав те, що сказав. А саме: якщо це є елемент гри, провокації, на яку я піддався, то це неправильно. Якщо це природнє явище, тоді все правильно: «Пані і панове, ви можете думати так, можете так, але от така ситуація».

- Ви знали, хто до вас прийде на ефір?

- Я ніколи цього не знаю. Це принцип.

- А хто визначає редакційну політику NewsOne?

- Навіть не знаю. Є гостьові редактори, а хто ними керує, не можу вам сказати.

- Ви разом з Олександром Семченком працювали на «Радио Вести». Які у вас були стосунки?

- Я  не мав з паном Семченком жодних стосунків. Ми бачились разів п’ять-сім, бо у нас не перетинався робочий графік. Але я знав про нього багато: все на рівні спекуляцій, але достатньо переконливих. Він – колишній чоловік  дружини Клименка Ольги Семченко. Начебто Клименко не розлучився зі своєю першою дружиною, бо багато рухомого і нерухомого майна переписав на неї, а вона не давала йому розлучення. Тому вони з Ольгою узяли лише церковний шлюб.

Більше того, оскільки з командою «Радио Вести» не до кінця розрахувалися, я перед ефіром спитав, чи не знає пан Олександр, яка доля грошей колективу? Він сказав, що його гроші не цікавлять.

- Можливо, пан Семченко ситуацію провокував. Проте в суперечку з ним вступив і Сергій Поярков. Чому ви облили водою тільки Семченка?

- Ну що ви! Це були абсолютно різні емоційні обставини. Поярков був свідомий, йому можна було сказати: «Припини кричати», і він би припинив. Але ж ви знаєте, що я гуманіст? Я побачив, що Семченко зараз ось-ось потрапить під вплив хвороби під назвою інфаркт чи інсульт, або ще якась трагедія станеться. Людина несвідома, не контролює себе. А всім відомо, якщо людина себе не контролює і перебуває в істериці, її треба бити по обличчю. Знаєте такий спосіб виведення людини із стану афекту? Але там був великий і широкий стіл, я не дістав би. Тому я вирішив просто плеснути холодну воду на нього, аби привести в більш здоровий стан. Тобто я став парамедиком.

- А якби могли фізично дістатися пана Семченка, дали б йому ляпаса?

- Ні, я ж кажу: я – парамедик. Ляпас не в сенсі, що я його не люблю, а ляпас – терапевтичний. Я би, може, попросив для нього ліки на каналі, якесь заспокійливе. Адже людина була не в собі. Ми не можемо його сварити і на нього сердитися.

- Але варіант провокації ви теж не відкидаєте?

- У мене є друг – журналіст, продюсер канадської компанії CBC Алекс Шпринцен. Його дружина – українка, батьки якої живуть в Росії у Смоленську. І ця дівчина, теж журналістка, летіла до батьків через Київ, залишила у нас свої речі. А коли приїхала у Смоленськ (4 серпня 2017 року. – Ред.), тобто на територію РФ, зв’язалася з моєю дружиною і повідомила: перше, що вона побачила, це був телевізор, а на екрані був скандал, про який ви мене питаєте.

І тоді вірогідність того, що це була провокація, значно збільшується. І навпаки: вірогідність природної поведінки значно зменшується. Тобто російські канали вже все-все розповідають. І я не виключаю, що це було абсолютно свідомо зроблено у такий спосіб. Відтак я тепер не лише фігурант фільму «Тринадцать друзей хунты» – знаменитого російського фільму про російську опозицію, – а ще й людина, яка запроваджує цензуру проти російськомовних людей в Україні.

- Чи нав’язували вам коли-небудь гостей вашого ефіру?

- Я ніколи не сперечаюся щодо гостей. Ані щодо своєї программи, ані щодо ефірів на каналах, де я не маю права голосу або маю маленьке право. І це мене дуже дисциплінує. Коли я не знаю, хто прийде, мені треба готуватися до будь-якого варіанту. Я так повожуся вже 20 років, і тут я теж сказав: «Кого хочете, того й запрошуйте».

Щоправда, було декілька моментів, коли людина була у мене минулого чи позаминулого тижня. Через те, що я поважаю канал і не хочу, щоб потім говорили: «Він вам платить, що ви його кожного тижня запрошуєте?», я просив запросити іншого гостя.

- Це стосувалося ще програми «Дуель»?

- Так-так. Цього разу теж була робоча ситуація – нічого надзвичайного.

- У цьому скандальному ефірі пан Семченко закинув вам, що ви часто не готуєтеся до програми і що таке було ще на «Радио Вести». А як можна належним чином підготуватися, якщо не знаєш, хто буде у тебе в студії?

- Я до ефіру готуюся – ось-ось буде 28 років. Думаю, що за цей час на території України можна підготуватися до будь-якого ефіру. І я точно знаю, будь-якій людині, якій нема чого дорікнути по суті, можна сказати лише одне: «Ви не готуєтесь до ефіру». Спробуй доведи протилежне!

Приміром, я можу сказати вам: «Ви не готові у запитаннях до мене». І у вас немає жодного способу відповісти мені якось логічно. Якщо вам дуже хочеться поставити людину у незручне становище, скажіть їй, що вона не підготувалася. Це так просто!

Хоча мені подзвонив вранці Сашко Мартиненко і зі сміхом сказав: «Слухай, може, в чомусь Семченко правий, що ти не готовий до ефіру?». Я кажу: «А ну скажи мені правду?» – у нас дуже дружні стосунки. Він говорить: «Розумієш, в чому питання: 2015 року цей пан, який сказав, що ненавидить українську злочинну владу, подавався на посаду голови фіскальної служби України, тобто він хотів бути частиною цієї злочинної влади». І я подумав: «Так, це можна було б передбачити». Але, знаєте, ти ніколи не проведеш ідеальне інтерв’ю. Готуйся – не готуйся, потім передивишся і скажеш собі: «Можна було б краще зробити».

- Журналіст, крім підготовки, під час інтерв’ю притягує весь свій контекст…

- Ні! Скажімо, я вам довіряю просто емоційно. Як я можу перевірити, готувалися ви чи ні, є контекст чи немає? Якщо я вам довіряю, я кажу: «Окей, молодець!». Якщо я вас не люблю, то кажу: «Ви не готувалися до ефіру чи інтерв’ю!» І все! І у вас немає жодного варіанту відповіді…

- …і жодного шансу взяти інтерв’ю… Пане Миколо, скажіть, будь ласка, як ви почувалися в колі колег, яких не запрошують на деякі  медійні майданчики? Таких, як В’ячеслав Піховшек, Ігор Гужва, Світлана Крюкова, Євген Червоненко – останній не журналіст, але дає, наприклад,  коментарі російським каналам?

- Ви перераховуєте людей, які ставлять під сумнів, я би сказав, той варіант України, який зараз існує. Так, є на каналі такі люди. Але я люблю слово плюралізм. В цій країні дуже багато різних людей. Дуже багато ідей цих людей мені не подобаються. І я інколи їх критикую, інколи – ні.

Мені не подобається в цілому влада Російської Федерації і сліпе підкорення їй багатьох росіян. Але це не означає, що за півгодини я не вип’ю чарку з Орлушею. І не означає, що годину тому ми не розмовляли з російським музикантом Професором Лебединським. Ці люди теж, мабуть, мають російські паспорти – так що мені тепер робити? Я відстоюю плюралізм. Мені здається, що в українській журналістиці плюралізму зараз не вистачає.

- Що ви плануєте робити далі?

- Я подзвонив на деякі красиві номери і почав переговори.

- Про нове співробітництво?

- Я сподіваюся в понеділок зустрітися з паном Мураєвим. Ми з ним не так часто розмовляли – пару разів по телефону, пару разів особисто. А наразі хочу зрозуміти, що буде з моїми гонорарами, нашою співпрацею. Може, він передумає – все може бути.

А стосовно підготовки до ефіру мені дещо підказав Орлуша: «Інтерв’ю як секс: готуєшся до одного – отримуєш інше».

Від редакції "ДМ":

Поки готувався матеріал…

Якщо доля програми «Люди Вересня» на каналі  NewsOne й імовірність співпраці з її ведучим вирішиться в понеділок, то, судячи з усього, один з учасників інциденту робить конкретні кроки вже зараз.

Сьогодні вранці Микола Вересень отримав два смс-повідомлення і припускається, що вони надійшли від Олександра Семченка. У будь-якому разі журналіст назвав їх «проявом сентиментальності» і дозволив опублікувати (текст смс-повідомлень приводиться із збереженням орфографії адресанта):

«Добрый день. Считаю, нам надо пообщаться лицом к лицу»

«Понимаю, что вы были поставлены в неудобное положение по вине канала, хотел бы обсудить эту ситуацию и максимально найти точки понимания. Если мы с вами их не найдём, то никому не покажем пример подобного Надеюсь на ваше понимание и вы точно заслуживаема уважения за ваш огромный опыт в СМИ».