Комментарии: Татьяна Котюжинская, Ольга Большакова, Дмитрий Федечко, Марьяна Олийнык, Василий Яцура (обновлено) Этот вопрос хотелось задать нашему Президенту по окончании эфира с Юрием Ключковским в программе «Иду на Вы».

Комментарии: Татьяна Котюжинская, Ольга Большакова, Дмитрий Федечко, Марьяна Олийнык, Василий Яцура (обновлено).

Вчерашняя программа «Иду на Вы» (7 ноября), как потом оказалось, не у одной меня надолго отбила желание спать. Не менее эмоционально на то, что происходило в студии, гостем которой был представитель Президента в парламенте Юрий Ключковский, реагировали и многие мои коллеги – медиа-эксперты, еще долго после окончания программы перезваниваясь друг с другом. В экспертном опросе, который сейчас готовит «Детектор медіа», медиа-юристы, надеюсь, подробнее расставят точки над «і» в тех недобросовестных утверждениях, которыми буквально сыпал вчера этот политик в эфире в связи с дискуссией о «драконовских» мерах в отношении медиа, которые содержатся в новой редакции Закона "О выборах народных депутатов».

С меня же хватило и заявлений, как говорится, на «голубом глазу» господина Ключковского о том, что,например, запрет на комментарии и журналистские оценки касается, якобы, только информационных программ и новостей. Как будто бы и нет пункта 12 статьи 68 Закона, звучащего так: «Висвітлення виборчого процесу в ЗМІ всіх форм власності у формі інформаційних повідомлень, новин ТОЩО (выделено мной. – Н.Л.) здійснюється без коментарів і оцінок, виключно на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості».Как будто бы наш супердобросовестный суд и впрямь никогда не сможет под вот это самое «ТОЩО» подверстать что угодно, о чем неоднократно говорили эксперты.Не говоря уже о том, что и четкого определения понятия "информационная программа" в нашем законодательстве тоже нет... Или что, оказывается, злосчастный пункт 10 ст. 71, предусматривающий ВНЕСУДЕБНОЕ закрытие СМИ, в котором, в частности, говорится, что «у разі порушення засобами масової інформації вимог частин п’ятої або дев’ятої цієї статті ЗА ПОДАННЯМ Центральної виборчої комісії або відповідної окружної виборчої комісії засобам масової інформації тимчасово… у встановленому законом порядку зупиняється дія ліцензії або випуск (друк)…» НА САМОМ ДЕЛЕ, по Ключковскому, предусматривает, что судьбу конкретного СМИ решает… Нацсовет по вопросам ТВ и РВ. Думаю, сам Нацсовет об этом тоже узнал впервые из эфира на «1+1» (в том числе и о своем праве распоряжаться судьбой "друкованих видань"). А вот о том, что слово «ПОДАННЯ» в тексте этого пункта (подання – кому?) является тайной для всех, а, значит, может трактоваться как угодно – уже давно и упорно говорит медиа общественность. Ну, и так далее, не хочется утруждать читателя крючкотворными деталями – посему просто засвидетельствую: Юрий Ключковский откровенно передергивал, часто и много, по ходу всей передачи.

Увы, этим передергиваниям ни журналисты, ни ведущие не смогли противостоять, позволили политику вешать им и зрителям «лапшу на уши». Впрочем, я не считаю необходимым говорить сейчас о проблеме, ставшей хронической для «Иду на Вы» - плохой подготовке к собеседникам и темам журналистов-участников программы. Хотя уж в случае доки-Ключковского нужно было те злосчастные медийные статьи из Закона по выборам просто вызубрить наизусть – или хотя бы иметь перед собой экземпляр, с СОБСТВЕННЫМИ пометками, нужно было, идя на прямой эфир, познакомиться с множеством экспертных оценок, которыми пестрит тот же Интернет, чтобы каждую попытку недобросовестности политика тут же уличать… Я уж не говорю о более глубоких фундаментах журналистской подготовленности.

Но, в общем-то, в данном случае проблема журналистов была вторичной. А победа Юрия Ключковского, который, давайте называть вещи своими именами, «размазал» всех своих студийных визави «по стенке», а мнение аудитории программы существенно переломил на свой бок – пирровой, простите за некий пафос. Эта "победа", на самом деле, лишь дискредитировала этого политика. Более того, эта «победа» - достигнутая, повторюсь, недобросовестными, манипулятивными методами – бьет больнее всего даже не по господину Ключковскому, а по тому, чьи интересы он представляет в парламенте – то есть, по Президенту.

Уже само по себе стремление тех сил, которые победили в 2004 под лозунгами демократии, нынче под видом ее, якобы, защиты – использовать недемократические методы (а и сам Ключковский не скрывал, что подобные медийные нормы в Законе о выборах – это, мол, вынужденный шаг, ввиду неблаговидной роли СМИ во время выборов-2004) – явно неадекватно. И не только потому, что очень наглядно демонстрирует всю РЕАЛЬНУЮ «демократичность» оранжевых политиков, их «принципиальность» вопреки любой политической целесообразности и тому подобное. И даже не потому, что любой первокурсник знает, что средства – это и есть цель. Важнее в этой ситуации другое: демонстрация «оранжевыми» абсолютной идеинтичности с теми, кто еще недавно был при власти, и кто точно так же любые отступления от демократии объяснял - ну, конечно же, необходимостью «спасать отечество»… Так что и история с медийными статьями, инициированными не без участия – скажем мягко - нашеукраинцев в подписанном Президентом Законе о выборах, в контексте летних скандалов вокруг «журналистской морды», фактического отказа Ющенко от воплощения проекта общественного ТВ и т.д. – очень эффективно работает на создание соответствующего реноме новой власти у журналистов и интеллигенции.

И тут, в самый разгар публичных дискуссий о роли медиа в выборах, в момент даже уже, вроде бы, найденного компромисса общественных организаций и СМИ с депутатами, выходит на «ринг» соавтор Закона господин Ключковский, и вместо адекватной дискуссии с честными и внятными аргументами устраивает на глазах у изумленных журналистов крутую «игру в наперсток». И это делает депутат, представляющий силу, которая всего год назад пришла к власти не просто благодаря поддержке народа, но поддержке, полученной в связи с тогдашней уверенностью граждан именно в большей МОРАЛЬНОСТИ этих политиков, их лидера…

Да, конечно, мало разбирающаяся в нюансах законодательства аудитория программы «схавала» сие действо и поаплодировала столь «убедительному» политику. Но медиа-эксперты, журналисты, юристы, ученые ведь понимали, ЧТО именно им демонстрирует сей политик, ЧТО именно происходит в студии «плюсов»!

Разочарование элиты – это то, с чего начинается падение любой власти... Можно политикам прощать ошибки – но прощать откровенные манипуляции готовы далеко не все.

Роль, которую сыграла в Помаранчевой революции поддержка журналистов, не мала. И не только тех журналистов, в конце концов, которые открыто выступали против цензуры, работали в независимых изданиях – но также и тех, кто, официально выполняя «темники» или открыто не противостоя им, тем не менее, неофициально, в курилках и в борьбе за эзоповые «запятые», участвовали в создании общей АТМОСФЕРЫ, общего НАСТРОЯ против обанкротившегося и ЗАВРАВШЕГОСЯ режима Кучмы, а, значит, в момент выборов – за команду Ющенко…

А нынче уже новая власть, даже еще не вступив в парламентскую кампанию, стремительно теряет ДОВЕРИЕ именно этих людей, интеллигентов, которые видели (или хотели видеть!) в ющенковцах, прежде всего, моральных антиподов кучмистам, одновременно не обольщаясь насчет их особых менеджерских качеств. И этим людям, похоже, осталось еще только понять (хотя, подозреваю, что и это для кого-то уже давно не секрет!): новая власть настолько цинична, что ее потеря доверия интеллигенции не волнует (мол, "возьмем" электорат админресурсом или деньгами от той же "Кривожстали"), или настолько глупа, что она просто не понимает, как тяжело завоевывается и как легко доверие теряется?..

А что касается лично господина Ключковского, то в который раз хочется спросить у Виктора Андреевича: зачем те враги, если есть ТАКИЕ адвокаты?!

Наталья Лигачева, «Детектор медіа»

КОММЕНТАРИИ: Запитання „ТК”: - Як ви оцінили б рівень дискусії у програмі „Іду на Ви” за участю Юрія Ключковського? Які якості, на ваш погляд, продемонстрував політик у полеміці з журналістами та у відповідях на їх запитання?

Тетяна Котюжинська, експерт IREX Y-MEDIA:

- Під час перегляду вчорашньої передачі я помітила, що у позиціях пана Ключковського відбулися певні зміни. По-перше, це стосувалося закону, який він, до речі, першим опрацював. Відбулися зміна позицій стосовно демократії.

Стосовно рівня самої дискусії, я б зауважила, що для цієї розмови був вибраний невірний формат. Це мав бути формат юридичної дискусії. Тому журналісти з Ключковським знаходилися в нерівних умовах. Журналісти, за браком юридичної освіти, ставили не зовсім чіткі запитання, а Ключковський досить вдало маніпулював їх тезами. Журналісти, по-перше, хотіли почути відповіді на конкретні питання: чи можна допускати коментарі та надавати оцінки діям певних політиків, чи ні. Тому що згідно з Конституцією, це можна робити, а згідно з новим законом – ні. Норма закона, нібито, забороняє все, крім інформаційних повідомлень та новин. Але, якщо розібратися, то інформаційні повідомлення про заходи, які проводять політичні особи – це теж, по суті, політична реклама. Пан Ключковський у відповіді на подібні запитання тлумачів закон дуже вибірково. Мабуть, тому, що сам розуміє той факт, що в новому законі подібні твердження тлумачаться неоднозначно.

Також цікаво було спостерігати за результатами голосування телеглядачів. Коли річ, зокрема, йшла про сам закон про вибори, то глядачі у більшості підтримали журналістів. Але коли розмова зайшла про Ключковського, то їх думка суттєво змінювалася.

Ольга Большакова, голова правління Східноєвропейського інституту проблем медіа:

- На мій погляд, пан Ключковський невірно охарактеризував процес переговорів представників держави та мас-медіа щодо поданих законопроектів про внесення змін до виборчого законодавства. Перш за все, навряд чи можна говорити про те, що всі представники медіа мають спільну позицію - таких позицій існує декілька, по-друге, не всі ці позиції були адекватно висвітлені на Погоджувальній раді через відсутність там, наприклад, представників громадських організацій, які брали участь у підготовці цих законопроектів.

Крім того, пан Ключковський неточно висвітлив норми чинного законодавства про вибори - на його думку, телерадіоорганізації мають право робити коментарі у різноманітних передачах про учасників виборчих перегонів за власний рахунок за умови їх об’єктивності, точності та неупередженості. На жаль, чинне законодавство не надає медіа таких можливостей - оскільки через надзвичано невдале формулювання статті 66 Закону України "Про вибори народних депутатів України" будь-яка інформація про учасників виборчих перегонів може бути визнана передвиборною агітацією, а передвиборна агітація може поширюватись виключно за рахунок виборчих фондів або державного бюджету. В мене склалося враження, що позиція пана Ключковського виглядала непохитною тільки через те, що серед аудиторії в студії не було жодної особи, яка була б добре знайома з виборчим законодавством та могла б аргументовано заперечити йому.

Дмитро Федечко, виконавчий директор Асоціації мережених телерадіомовників України «Мережа»:

- Перше, що я хотів би відзначити - це те, що журналісти, які були запрошені на програму, не були достатньо підготовлені для того, щоб вивести розмову в те русло, яке всіх би цікавило і було б насправді потрібним. Насамперед підготовки бракувало в юридичному плані. На мою думку, щоб найкраще зрозуміти цю проблему, краще було б обрати формат передачі «Я так думаю», коли запрошуються кваліфіковані експерти, які можуть професійно дебатувати на цю тему. А в цьому випадку журналісти були не достатньо поінформованими в тому, про що мовилося.

Також хотів би відзначити те, що деякі відповіді пана Ключковського на, в принципі, слушні запитання журналістів були неетичні з точки зору культури дискусії. Наприклад, у відповідь на питання щодо деяких статей законодавства Ключковський попросив журналіста, щоб він зацитував напам’ять цей розділ закону. На думку Ключковського, це була вдала відповідь. Крім того, пан Ключковський підміняв думку своїх опонентів на ту, яка була для нього зручніша. Наприклад, він говорить, що позиція ЗМІ - віднести до політичної реклами тільки те, що було оплачено за рахунок партії. А це абсолютно не відповідає нашим позиціям. Наша позиція полягає в тому, що обов’язковою ознакою агітації є критерій – мета поширення цієї інформації. Якби в нас була така позиція, яку нам приписав Ключковський, це була б абсурдна позиція. Ми ніколи її не відстоювали.

На жаль, журналісти в такій небезпечній для політика темі, як свобода слова, виявилися просто «беззубими». Хоча журналістам було приблизно зрозуміло, хто кому що винен, але вони не змогли цього довести. Манера Ключковського відповідати запитанням на запитання, практично, виправдала себе технологічно. У мене виникало лише одне запитання - хто кого розпитує: журналісти Ключковського, чи навпаки. Але справжньої правової оцінки ситуації у програмі так і не було надано.

Мар’яна Олійник, заступник головного редактора газети «День»:

- На мій погля, політик був не досить переконливим. Мені здалося, що він обрав тактику наступу. Це проявлялося у тому, що гість програми майже нападав на журналістів, занадто часто вимагав точних цитат та формулювань статей закону. А йшлося про важливі теми і таке «крючкотворство» було не найголовнішим чинником. Хоча, знаючи пана Юрія, журналістам дійсно треба було запастися папірцями й витягами з закону. Непереконливість пана Ключковського же виявилася в тому, що, на мою думку, він таки не зміг захистити свою позицію. Він відразу відмежувався від своєї ролі щодо частини, яка стосується ЗМІ у передвиборчій кампанії. Він заявив, що він її не писав, і до нього не може бути претензій. А повинно було йтися не про те, що в обох сторін були претензії один до одного. Річ мала йти про те, як вирішувати ці проблеми, як виходити на якісь спільні рішення та рецепти щодо того, як діяти ЗМІ, щоб не порушити закон і не потрапити в халепу. Але цього не було. Ображені на різкуватий тон політика журналісти почали діставати його запитаннями про передвиборчу кампанію і таке інше. Але я так і не змогла зрозуміти позицію гостя. Чи то він хотів сказати, що потрібно заборонити журналістам висловлювати свої оцінки, чи треба просто чинити самоконтроль над собою стосовно свободи слова. Він не зміг точно сформулювати свою думку. Я очікувала більшого від цієї програми, оскільки це стосується і моєї роботи зокрема. А спостереження за опитуванням мене взагалі шокувало. Я не думала, що в нашому суспільстві переважають люди, які хочуть заборонити журналістам висловлювати свою думку. Виявляється, що ми живемо у викривленому суспільстві. Такий результат є дуже тривожним симптомом. Це є головним негативним висновком з програми.

Василь Яцура, головний редактор журналу для фахівців медіагалузі „Телерадіокур’єр”, голова оргкомітету Медіа Форуму-2005:

Дивився... Стало сумно...

Здається, більшість „пересічних” українців (у т.ч. власників і журналістів ЗМІ) вже добре усвідомила, що золота ера використання вітчизняних ЗМІ як засобу для „чорного” піару минула. Разом з виборами-2004, коли тогочасні рейтинги ЗМІ-„бійців” переконливо довели, що аудиторія зовсім не така наївна і довірлива, як це уявляли собі політики. Політиків, які, власне, і фінансували „чорний” піар у мас-медіа, тобто були ОРГАНІЗАТОРАМИ і ЗАМОВНИКАМИ, а ЗМІ – ВИКОНАВЦЯМИ.

Якщо по-розумному, то й починати треба було б з ОРГАНІЗАТОРІВ і ЗАМОВНИКІВ...

Очевидно, більшість українських політиків дотримується іншої точки зору. Тільки цим можна пояснити появу будь-яких ідей НЕСУДОВОГО вирішення суперечок з мас-медіа, обмеження журналістів у професійній діяльності, зокрема, журналістів-іноземців. (Про всяк випадок ще можна було б застосувати надзвичайний стан, комендантську годину, і „два роки розстрілу на місці”...

На жаль, більшість політиків-депутатів вірять або вдають, що вірять, у доцільність і ефективність подібних рішень. І зовсім не відчувають, м’яко кажучи, малоприємного запаху від арсеналу таких рішень.

Де та Європа? І де ми?

Підготувала Ольга Денисенко, „Детектор медіа”

Читайте также:

Медіа у виборах: українська дійсність

Нацсовет по телерадиовещанию тоже хочет указывать журналистам, о чем писать на выборах

Відбулася зустріч членів Нацради з представниками ЦВК та керівниками провідних телерадіокомпаній

Согласительный совет одобрил снятие ограничений в деятельности СМИ

ЦВК хоче впливати на журналистів

Верховенство права, а не закону про вибори

ЗМІ намагаються вибратися з законодавчої пастки

Ограничивая права СМИ на выборах, власть ограничивает права избирателей

Іду до вас

Журналісти в люстерку Юлії Тимошенко

Коні не винні або Чи пов'язані фаховість і моральність

Мило, кислота та інші хімічні речовини