Як затвердження універсального медіасервісу зашкодило комерційним каналам
6 квітня Національна рада з питань телебачення та радіомовлення затвердила склад універсального медіасервісу. Універсальний медіасервіс (УМС) запроваджено Законом «Про медіа». Він змінює «Універсальну програмну послугу» — перелік каналів, обов’язкових для трансляції провайдерами. Згідно із законом «Про медіа», до складу УМС мають входити суспільні та місцеві публічні медіа, телеканали місцевої тематики, які мають 15% локальних новин і програм, парламентський канал, а також канали, які мають дозволи на тимчасове мовлення. Як уже повідомляв «Детектор медіа», за рішенням Нацради до УМС для території України ввійшли «Суспільне. Перший», «Суспільне. Культура» та місцеві філії, «Рада» й телеканали, які мають дозволи на тимчасове мовлення в мережі «Зеонбуду»: «Ми — Україна», ICTV2, «1+1 Україна», «Сонце», «Малятко», «Бігуді», «Оце» та «Армія ТБ».
Місцеві публічні аудіовізуальні медіа мають іще шість місяців на реєстрацію.
Про те, як ця теза вплинула на комерційних мовників — читайте у блозі Андрія Соломахи.
Звідки взагалі взялася ця пошесть із тимчасовими дозволами на всю територію України? Збіглася низка чинників. Перший — це відсутність конкурсів через воєнний стан. Другий — «Зеонбуд», вбачаючи загрозу в запуску Концерном МХ-7, почав видавати листи про технічну можливість створення нових телеканалів усім, хто звертався із запитом. Третій — зміни в законодавстві, які надали Національній раді право видавати такі дозволи без жодних процедур та обґрунтування необхідності видачі такого дозволу.
Медіагрупи, бачачи катастрофічний обвал доходів від провайдерів за роялті (зменшення приблизно на 70%) та спостерігаючи зростання абонентської бази в Т2, приймають рішення повністю переорієнтуватися на рекламний ринок. Вихід до «вищої ліги» розподілу сотень мільонів — це заповітне Т2.
Та, як завжди, є одне «але». Хедлайнери медіагруп задіяні в марафоні, технологія вимірювання «аудіометчингу» не може вимірювати рекламу на каналах, звукова доріжка яких збігається. Усі канали марафону система рахує як один суперрейтинговий канал.
Тоді і було випробувано видачу перших дозволів каналам-дублерам — «1+1 Україна» та ICTV2.
Досвід виявився позитивним, усі залишилися задоволені. Медіагрупи вийшли з марафону, «Зеонбуд» отримав двох додаткових клієнтів, провайдери отримали якісні канали за ті самі гроші, що і до цього.
Тому досвід розширили на: «Оце», «Бігуді», «Малятко», «Сонце», «Ми — Україна».
Ідилія була повною, доки не набув чинності Закон України «Про медіа». Згідно з ним виявилося, що тимчасові дозволи держава передбачала не для задоволення комерційних інтересів і «кидалова» держави на ліцензійний збір (до речі, по 8 млн гривень за кожен канал, сума несплаченого ліцензійного збору), а для інформаційної безпеки, а саме — доступності такого каналу всім глядачам на території, на яку такий дозвіл видано.
І тут всеосяжне щастя ламається. Вся дистрибуція комерційних мовників, навіть сильно зменшена війною, множиться на нуль. А це боляче, втрати медіагруп — десятки мільйонів гривень на місяць.
Чи можна було запобігти цій ситуації? Можна — і легко.
Як ми бачили на засіданні 6 квітня 2023 року, всі проєкти нормативно-правових актів виносили на громадське обговорення. За законом, таке громадське обговорення може тривати не менше одного місяця і не більше трьох.
Єдині нормативно-правові акти, які чомусь не винесено на громадське обговорення, — про затвердження універсального медіасервісу. Хоча ці акти стосуються невизначеного кола осіб і повинні бути обговорені громадськістю.
Що дало б індустрії винесення на громадське обговорення проєктів рішень про універсальний медіасервіс на максимальний строк три місяці?
— Медіагрупи могли б доводити провайдерам, що оскільки рішення про універсальний медіасервіс не прийнято, то канали є і надалі платними.
— За місяць, одразу після громадського обговорення, Нацрада може прийняти «Положення про особливості ліцензування у воєнний час» за новим законом, та ще за два місяці провести конкурс на Т2 й видати ліцензії.
— За три місяці канали отримали б ліцензії на Т2, держава отримала б ліцензійний збір, а роками вибудовувана дистрибуція продовжувала би працювати.
— Медіагрупи не втрачають десятки мільйонів гривень.
Але ні, всупереч Закону, інтересам каналів і держави приймається рішення про затвердження універсального медіасервісу.
Щоб відповісти на питання, чому так сталося, дослухаємося до мудрості стародавнього Риму та пошукаємо відповідь на питання «Cui prodest» — «кому вигідно».
Потрібно ще раз подивитися на перелік каналів, що отримали тимчасовий дозвіл, та знайти один канал, інтереси якого взагалі не збігаються з комерційними інтересами інших.
Уважно дивимося: «1+1 Україна», ICTV2, «Оце», «Бігуді», «Малятко», «Сонце», «Ми — Україна», «Армія ТБ».
Схоже на дитячі загадки на логічне мислення: «знайди, хто зайвий у переліку». Знайшли зайвий? Це було нескладно.
А тепер подивіться під протилежним кутом, може, якраз він у розрізі тимчасового дозволу і не зайвий, а зайві сім інших каналів? Тоді все стає логічним і правильним.
Фото: Getty Images