Кейс Антона Кудінова: чи журналіст він, що з цим робити і як реагувати на його аргументи

Кейс Антона Кудінова: чи журналіст він, що з цим робити і як реагувати на його аргументи

17 Липня 2022
6795
17 Липня 2022
10:49

Кейс Антона Кудінова: чи журналіст він, що з цим робити і як реагувати на його аргументи

Тетяна Трощинська
головна редакторка «Громадського радіо»
6795
Розбір ситуації з оприлюдненими в фейсбуку записами інтерв’ю з мамою загиблої у Вінниці дівчинки.
Кейс Антона Кудінова: чи журналіст він, що з цим робити і як реагувати на його аргументи
Кейс Антона Кудінова: чи журналіст він, що з цим робити і як реагувати на його аргументи

Отже, на своєму приватному акаунті Антон Кудінов викладає відео з Іриною, мамою загиблої дівчинки Лізи з Вінниці, яка перебуває в реанімації. Потім рідні пишуть, що згоди не давали, і вважати, що сама Ірина дала усвідомлену згоду, з огляду на обставини, ми не можемо.

Тим часом Антон пише пафосний супровідний текст до відео, що, мовляв, всі мають бачити трагедію цієї родини. Пост після скарг прибрали з фейсбука. Але Антон не зупинився: він двічі пише новий пост з тим же відео, де каже, що це все прояви «кремлівських ботів».

Зупинюсь на деяких моментах:

  1. Так журналіст він чи не журналіст
  2. А що ж робити
  3. «Кремлівські боти»
  4. «Світ має бачити!»
  5. Аудиторія

 

Хто такий Антон Кудінов?

Він фіксер італійської громадської телекомпанії RAI News 24. В ідеалі людина, яка працює для іноземного ЗМІ, повинна мати акредитацію в Міборони (зараз порядок саме через Міноборони), але я не знаю, як побудовані договірні стосунки Антона Кудінова з італійським телеканалом. (Журналістка RAI відмежувалася від публікації Кудінова, — ДМ). Чи мав він редакційне завдання йти в реанімацію, чи просто виконує для них технічно-організаційну роботу і ці зйомки — його самостійний, так би мовити, креатив. Далі.

«Детектор медіа» пише, що він громадський активіст із Гостомеля, балотувався на пост селищного голови. Під час Революції гідності позиціонувався як «журналіст телеканалу “Прихована правда” — ресурсу скандальної активістки та політикині Ірми Крат».

Не так, щоб дуже журналіст.

Антон Геращенко теж увесь час усе викладає в інтернет, але він не журналіст.

Чи не означає це, що журналісти такого не роблять? Ні, роблять, звісно.

Але нині в нас усі, хто знімає все припустиме і неприпустиме на телефон, називають себе журналістами. І я до цього ще повернусь.

 

Що з цим робити

По-перше, є велика частина провини тих, хто пустив в його реанімацію, тому що навіть з точки зору медичної етики навряд чи це ситуація для зйомок.

По-друге, навіть якщо це частина редакційного завдання, це ганьбище і стерв’ятництво, але етика — це акт доброї волі наразі.

Просто етичний стандарт.

Доки ми будемо просто обурюватись і засуджувати, Антон і колеги процвітатимуть на хайпі.

Лише інституційні/законодавчі рішення, наприклад, обмеження чи ускладнення доступу до людей в таких ситуаціях (хоча б зібрати письмові завірені згоди тощо) можуть справді на щось вплинути.

Плюс суди через моральні збитки.

Це все треба робити і мають бути прецеденти. Інакше нічого не зміниться.

Ну і зараз я ризикую нарватися, але ризикну.

Ми все одно не обійдемося без розмови про сертифікацію журналістів, наприклад, національні прес-карти.

Прозоро отримані національні прес-карти.

Знаю аргумент про фрілансерів, і це нічому не суперечить, бо я не про належність до редакції, а більше про право на професію.

Це така давня тема, і нелегка, і вона наштовхується на страх про обмеження і частину людей від неї аж верне.

Але ці ж самі люди кричать, що погані журналісти, а потім виявляється, що то просто Антон або інший небайдужий громадянин знімав на телефон.

Так, було багато зловживань, коли ці журналістські «корочки» видавали направо і наліво, і щоб потім тикати ними під носа то ДАІ, то ще десь.

Далі — ще гірше.

Колаборант, херсонський проросійський активіст Кирило Стремоусов, роздавав і торгував журналістськими посвідченнями через свою так звану інформагенцію «Таврія-Ньюс». Усім своїм, я б сказала, агентам.

Давид Арахамія десь тикав посвідчення члена Спілки журналістів.

І таких прикладів і прикладів.

Тому професіоналізація, врегулювання правового статусу журналіста неминуча. Тільки так можна буде вимагати і відповідальності, і дотримання професійної етики.

Хто мав би видавати — не держава, звісно. Але органи саморегуляції — цілком.

Цього вимагає і законодавство про медіа.

 

Це все «кремлівські боти».

За цей тиждень це вже другий випадок на моїй пам'яті, коли людина, утнувши щось таке сумнівне, усіх матюкає ботами.

Тут коротко.

Просто застерігаю: фільтровано вірте людям, які замість вибачень, усіх посилають в боти.

 

«Треба показувати це міжнародній аудиторії!!!» (це все мало б бути написане капслоком).

Цей аргумент я люблю дуже.

Пів країни готова брати чужі трагедії і кидати їх в обличчя всьому світу.

ЧУЖІ ТРАГЕДІЇ, наголошую.

Сам Антон Кудінов днями раніше писав у себе на сторінці (обережно! я цитую через необхідність, трішки пом'якшу цитату) про «розірвану навпіл» дитину.

Коли хтось пише, що це «наші діти» — це така словесна драма. Це не ваші діти і не ваше життя. Ні я, ні Антон, ні ви цими історія не розпоряджаєтесь.

Маса людей пише, що «ми повинні волати про це на увесь світ!!» Так, і те саме було, коли одна чиновниця вивертала подробиці зґвалтувань дітей.

Але ні, ви не наповнюєте інформпростір «горем українців», ви збираєте хайп.

І ніхто не довів позитивної кореляції між вриванням в реанімацію і кількістю зброї, яку дали Україні партнери.

Вас у соцмережах не читають міжнародні аудиторії. Але можуть читати потерпілі чи їх рідні.

Більше того. Коли ви це шерите бездумно ці відео, фото і подробиці, у вас виникає ілюзія, що ви зробили щось важливе для перемоги.

Не зробили.

Ці історії треба розповідати. Але точно не увірвавшись до мами загиблої дитини в реанімацію.

 

Аудиторія

У нас сформувалась така ілюзія, що є якісь «погані журналісти», які живуть і пишуть у вакуумі.

Але хіба журналісти не відображають смаки і побажання великої частини суспільства?

Скільки людей справді відмовляється це поширювати? Скільки людей сказали, що відмовляються мати справу з такими медіа і відмовились їх читати/дивитись?

Не буває так, що журналісти — це щось одне, а суспільство — це щось інше.

Вже ж призабули, наприклад, «Стосується кожного», де обговорювали вагітність 11-річної дівчинки, яка потім народила дитину.

На момент бурхливого обговорення в студії за участю світських левиць, експертів і експерток батько дитини був на волі.

Я хотіла б знати, чи багато людей вимкнули телевізор на таких програмах, бо їм це нестерпно через етичні міркування.

Але є важливий момент.

Зараз ми це обговорюємо. І дуже широко в професійному середовищі.

Коли я і буквально кілька колег казали, що «вагітна в 11» в такій подачі неприпустима, на нас дивилася як на ідеалістів несповна розуму.

Тому воно рухається.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6795
Читайте також
18.07.2022 17:21
Єлизавета Мосійчук
Гала Скляревська
Олена Коркодим
Отар Довженко
«Детектор медіа»
17 639
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду