Ми не можемо відновити справедливість самостійно, але можемо продовжувати вимагати
Україні ще далеко до невідворотності покарання за злочини проти журналістів.
Попри те, що за роки незалежності в Україні вбили близько 70 журналістів, а ще більше були скалічені, постраждали від нищення майна або відчули на собі погрози за здійснення своєї професійної діяльності.
За попередні чотири роки кількість порушень свободи слова, зафіксованих «Барометром свободи слова», серед яких — перешкоджання, побиття, погрози, пошкодження майна та напади на редакції медіа, — ще ні разу не опускалася нижче 235 випадків на рік. Ситуація більш, ніж кричуща.
При цьому, в Україні практично відсутні прецеденти покарань за серйозні злочини проти працівників медіа, і це безумовно впливає загальне сприйняття безпечності журналістської професії та рівень свободи слова.
Вчора на засіданні Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України ми заслухали звіт Міністерства внутрішніх справ та з'ясували, що у цьому році Нацполіція передала 10 справ до суду, а слідство триває ще у 235 справах.
Суспільство та журналістська спільнота мало поінформовані про перебіг розслідувань, про те, яких справ і скільки передано до суду. Зважаючи на це, підтримую ініціативу Офісу Ради Європи щодо створення онлайн-платформи, де містилася б уся інформація про стан розслідування злочинів проти журналістів. Сподіваюся, цього року така ініціатива знайде відгук у органах влади і її реалізація зрушить з місця.
Але, разом з відкритістю інформації, потрібно надати новий імпульс розслідуванню резонансних злочинів та довести справи до вироків.
Для цього Рада з питань свободи слова направить звернення до правоохоронних органів щодо проведення аудиту стану розслідування принаймні десяти резонансних злочинів проти журналістів останніх років. Ми пропонуємо слідчим органам забезпечити ретельний аналіз фахівцями високого рівня стану таких справ, адже не секрет, що бюрократичні перепони і відсутність уваги керівництва можуть стати причиною відкладання справ у «довгий ящик».
Окремим аспектом є комунікація слідчих органів та проактивне інформування журналістської спільноти не лише в Києві, а й на місцях. Для цього ми рекомендували Нацполіції провести публічне звітування в регіонах про стан розслідування злочинів, що сталися у цих регіонах.
У наступні місяці ми продовжимо розглядати інформацію про розслідування злочинів проти журналістів та докладатимем зусиль для налагодження координації між слідчими органами, прокуратурою та судами з метою привернення уваги до важливості розкриття таких злочинів та притягнення винних до відповідальності.
Ми, як громадськість, не можемо відновити справедливість самостійно. Але ми можемо нагадувати про пріоритетність цих справ, робити зволікання максимально незручним, аж доти, доки винних не буде покарано, а справедливість — відновлено.
Вадим Міський, секретар Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України, програмний директор ГО «Детектор медіа»