Днями «Детектор медіа» опублікував критичні відгуки члена Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Олексія Панича та керівника Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа» Отара Довженка на розслідування Михайла Ткача про Петра Порошенка та Віктора Медведчука у програмі «Схеми: корупція в деталях», а також блог члена Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Євгена Глібовицького, який продовжив дискусію про якість журналістських розслідувань. Нині ми публікуємо реакцію доктора філософських наук, громадського діяча Євгена Бистрицького, який відповів критикам «Схем». Ми готові опублікувати інші думки, а також пропонуємо команді «Схем» пояснити свою позицію й відповісти на критику.

Якщо спробувати виявити головний аргумент, принаймні, двух текстів-реакцій на розслідування Схем під назвою «Спільники?..» (див.: Детектор медіа), то він надзвичайно простий: Схеми не мали права робити жодних висновків тому, що немає достовірної інформації про зміст можливих чи неможливих персональних зустрічей «російського кума» з очільником держави. Не дають на це підстав, кажуть нам критики Схем, «велики проміжки між нечисленними фактами і висновками». "Після того» зовсім не означає «внаслідок того», — апелюють автори «реакцій» до відомої логічної похибки. Втім, активні «реакціонери» не відповідають на головне питання: То внаслідок чого громадскість не знає чи є або чи немає причинно-наслідкового зв‘язку між подіями зустрічей, висвітленими журналістським розслідуванням, та названими бізнесами і згаданими у розслідуванні прізвищами бізнесменів.

На це питання, на які немає відповіді в перших двох «реакціях» дає загальну відповідь їх мета-захисник у ФБ: Тому що у журналістів Схем, як і у журналістів загалом, є своєрідне потурання громадянам, на якому вони грають. Адже у громадян існує «дуже спрощене, примітивізоване розуміння... того, як функціонує держава, суспільство, їхні інституції та інститути». Такі громадяне мають «короткий горизонт планування,... в який не поміщаються більшість реалістичних інституційних відповідей на інституційні виклики».

Тобто відповідь резюмується достатньо просто. — Переважна більшість громадян не бачать і не знають, як насправді працюють головні інституції країни і не розуміють «горизонтів» їхніх планів-політик. Отже — це провина об»єктивної короткозорості громадян. Дійсно, чому громадяни мають мати знання того, що за визначенням мають знати і вміти робити гілки і представники влади. Апофеозом захисту неможливості виявити дійсні причинно-наслідкові зв‘язки є твердження про те, що «робити з відсутності відповіді» СБУ «висновок, що, отже, ця тема СБУ не цікавить — логічно безпідставно.

Все. Крапка. Підстав немає, оскільки секретні. І цей, насправді цікавий, аналітик також зовсім не задається питанням причинно-наслідкових зв‘язків про чинники короткозорості громадян по відношенню до функціонування державних інституцій.

Якщо оцінювати серьозність двох текстів-реакцій на розслідування Схем, а також мета-реакцію на них, то треба ясно вказати на їхню принципову хибу. Річ у тім, що вони самі не дотримуються тієі логіки, яка покладена в основу їхніх власних звинувачень професіоналізму та об’єктивності журналістів Схем. І це зовсім не апеляція до аргументу ад хомінем. Це, скоріше, нагадування: Лікарю, сцілись сам.

А саме: всі три критика явно зайняли позицію апології закритості прийняття владних рішень. Їхні критичні реакції прямо вказують на відсутність «логічного» зв’язку у розслідуванні Схем і тим самим захищають відсутність публічноі інформації про те, чи є зв‘язок між діями «російського кума» і очільниками держави. Захищають саму відсутність засади, на якій мав би грунтуватись такий зв’язок. Захищають нульовий рівень поінформованості громадян щодо реальних підстав дійсного зв’язку між фактами, наведеними розслідувальниками. Тобто багатослівна критика Схем, яку пропонують всі тексти-реакції є нульовою за значенням, оскільки спирається на те, проти чого вона спрямована. І тому вона є реакцією і в негативному сенсі слова.

Щоб уникнути зайвих звинувачень, спробую пояснити. Ця критика, спрямована на журналістів-розслідувальників зі Схем, є де факто захистом закритості дій адміністрації. І не лише їі закритості, а й закритості великого олігархічного бізнесу. І в цьому її потенційна реакційність, охоронничество закритості, ідейно вже подоланої Майданом.

Йдеться не про розхристаність державних таємниць, хоча необхідність громадського, європейського типу, контролю на службами безпеки давно назріла і перезріла. Йдеться про відсутність розвинутої публічної комунікації адміністрації (і не лише її) з громадянами.

Ми не отримуємо адекватних відповідей на критичні питання, у тому числі на явно поставлені Схемами, які б задовольняли переважну більшість громадян, которі, як нам кажуть, «мають короткий горизонт бачення» щодо дій державних інституцій. Саме тому ця більшість громадян вимушена задовольнятись тим, що є очевидною спробою маніпуляції з боку Схем, спрямованої на «визвати на публічну відкритість». А саме: ставити публічне запитання, а чи не винний у всіх гріхах представників влади той, хто є загальним і суспільним гарантом справедливості. Запитувати того, хто є «головним» в очах людей, оскільки в умовах закритості його не персональних стосунків у них немає іншого способу дати пояснювальну відповідь на питання дивних причин і поганих наслідків, що давно назріли.

Чим скоріше цей факт буде зрозумілий з боку відповдіних керівників та їхніх медіа команд, тим менше приводів, як для подібних запитань, так і реакційних відповідей на них, буде не лише зараз, а й під час виборчих кампаній-2019.

Зробити такий крок до відкритості — це здійснити крок для політичної та моральної переваги країни наззовні і в середині країни. Він не дасть жодного аргументу для ворога — зовнішнього та внутрішнього.

І тим менше корму буде на пасовищах політичних популістів.

Джерело: Facebook