Євген Глібовицький
Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України
17:08
П'ятниця, 30 Листопада 2018

Не треба низькоякісної чи упередженої розслідувальної журналістики

1 042
Не треба низькоякісної чи упередженої розслідувальної журналістики
Не треба низькоякісної чи упередженої розслідувальної журналістики

Багато букв про розслідувальну/антикорупційну журналістику, під впливом матеріалів Отара Довженка та Олексія Панича.

Маємо кілька складових:

Дуже спрощене, примітивізоване розуміння переважною більшістю громадян того, як функціонує держава, суспільство, їхні інституції та інститути.

+

Очікування громадянами дуже персоніфікованих змін «тут-і-зараз» та короткий горизонт планування загалом, в який не поміщаються більшість реалістичних інституційних відповідей на інституційні виклики.

+

Управлінська незрілість медійників, яка, зокрема, не дозволяє реалістично оцінити потребу в ресурсах. В результаті значна частина розслідувачів поставили себе в умови, коли вони прийняли угоди, за якими мусять виходити в ефір частіше, ніж мають для цього відповідний зміст. Наслідок – інфляція всієї сфери.

+

Медійники оперують скопійованими на Заході, але критично не переосмисленими підходами. На Заході більша увага до того, хто зараз при владі, є частиною стабільності правил - в таких умовах перебуває кожна наступна адміністрація. В Україні ж під більшою критикою ті адміністрації, які уможливлюють більший рівень відкритості, яких можна менше боятися. В результаті Ющенко під час свого правління чи Порошенко під час свого є під більшим ударом, ніж Кучма чи Янукович в свої терміни. Це в свою чергу веде до формування в суспільстві хибного уявлення про те, що "ніколи так погано не було як тепер", спонукаючи суспільство у сфоєму політичному виборі не до подолання корупції, а до більшої закритості. Під пильним зором має бути не тільки влада, але й опозиція, так само як і нові гравці, даючи можливість поступово перевести гру з нульової суми до позитивної.

+

Відірваність медіа від експертизи. Брак бачення самого переходу від корупції до пост-корупції призводить до того, що медійникам складно тримати планку і розмова про зловживання і несправедливість редукується до телевізійної розваги: замість корупції в фокусі уваги корупціонери, замість системних змін суспільна увага концентрується на детективних історіях.

+

Брак політичного досвіду: якщо Ар'єв, Лещенко, Гнап чи ще хтось переходить (із декларованим збереженням місії) з медіа в політику, то це означає не спрощення, а ускладнення задачі: від журналіста достатньо заалярмувати, політик повинен пропонувати рішення. Це означає розбудову аналітичної спроможності, а не безкарний перехід в оціночну зону. Якщо ж політик далі б'є на сполох, не пропонує системних рішень, або взагалі змінює свою місію - це дає критикам підставу вважати антикорупційну журналістику соціальним ліфтом, б'ючи по довірі до медіа як інституту.

=

Як наслідок таких прикладів розслідувальної журналістики маємо:

  • ще менше інституційної довіри;
  • ризик втрати критичних інституцій (Суспільне мовлення – перший кандидат на виліт через бюджетне удушення);
  • внесок в сповільнення/відкочування перетворень в Україні.

Нам жодним чином не треба менше розслідувальної журналістики. Нам не треба низькоякісної чи упередженої розслідувальної журналістики. Але маємо розуміти, що для отримання цієї якісної журналістики маємо враховувати фактори по всьому описаному спектру.

Джерело: Facebook

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1042
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду