Намагаюся для себе осмислити всі ці квоти, і ще дужче плутаюсь.

Мета цього всього – повернути українській мові її законне місце у повсякденному вжитку, з якого його витіснила російська за роки перебування України в Російській імперії та СРСР. Тобто ініціатори припускають, що, якщо люди будуть чути більше україномовних пісень і менше іншомовних, вони будуть радше говорити і думати українською.

З одного боку, музика була якщо не причиною, то, принаймні, тригером №1 для мене в 14-15 років перейти на українську (образно кажучи, українська спочатку стала «мовою серця» через музику, потім мовою думання, потім мовою повсякденного вжитку).

З іншого боку, таким самим тригером вона була для багатьох моїх друзів і знайомих, які, втім, за рік-два-три «українствування» повернулись до російської мови і, можливо, більше ніколи не використовували українську.

З другого з половиною боку, я знаю масу людей, які в дитинстві та юності говорили і думали українською, а потім перейшли на російську – через переїзд до російськомовного регіону, через роботу, де «корпоративною» була російська, через компанію чи кохану людину. Та що там знаю, серед вас є такі. Людей, які саморусифікувались через музику, я не зустрічав.

Хоча не можу виключати можливість їхнього існування. Знав одного пацана, чиєю першою мовою була українська, але він любив російську класику і через це почав думати російською. Але то був лише період у його досить молодому житті.

З третього боку, з тих самих 14-15 років я слухав і слухаю переважно англомовні пісні, у період від 20 до 25 багато було також угорськомовних. Це не зробило з мене ні англійця, ні угорця; англомовні пісні допомогли розвинути пасивний словниковий запас, хоча говорю англійською я все одно надзвичайно паршиво, зате тепер можу вільно читати. Угорська (яка теж, до речі, стала «мовою серця» через музику) відклалась у підпідпідсвідомості кількома сотнями слів, але в Будапешті я її все одно використовувати не ризикував. І це – роки, десятиліття щоденного контакту з мовою через музику!

Коротше, в мене є сумніви. Чи має хтось компетентні думки або дослідження щодо того, як пісні (література) певною мовою впливають на асиміляцію та зміну мовно-культурної ідентичності?

Джерело - фейсбук-сторінка Отара Довженка