Краще з розумним загубити, ніж з Геращенком знайти. Ну, стопудово ворогів не треба, коли в нас такі захисники-депутати.

Вивалити на сайті, прости Господи, «Миротворець» імена і координати всіх журналістів, які були акредитовані в самопроголошених республіках – це оголосити їм війну. Не «республікам». Журналістам. Це підставити їх під кулі, бомби, ножі.

Ясна річ, що ці утворення незаконні. Ясна річ, що з формальної точки зору акредитація там є якоюсь мірою легітимізацією цих формувань. Але альтернативою є працювати там без акредитації – при цьому піддавати себе смертельному ризику, бо їхні «правоохоронні органи» і так на закони плювати хотіли, а коли в журналіста ще й акредитаційної картки нема, то він точно залетить на підвал.

Тому хіба хочеш? Мусиш! Мусиш звертатися до них по картку, щоб убезпечити своє життя. Саме завдяки такому компромісу люди в усьому світі дізнавалися, що  насправді коїться в тих «республіках».

Завдяки великому розуму пана Геращенка, вони тепер ризикують не тільки на війні, а ще й вдома. Бо зараз кожна мерзота, про свинство якої журналіст розповів на війні, має змогу прийти до нього додому і звести з ним рахунки.

Заради справедливості треба сказати, що з певного періоду українці можуть там акредитуватися хіба що від західних ЗМІ. Спроба подати заяву на акредитацію від українського засобу масової інформації призведе до сумних наслідків.

Отримати картку там можуть лише ті з українців, які домовилися з «ким треба» в самопроголошених республіках, що висвітлюватимуть події саме так, як «їм» треба.

Тим не менше, проблеми це не знімає. Бо там працюють цілком пристойні іноземні журналісти. Може, їм варто на дикого  законодавця до суду подати? Адже, оприлюднивши їхні персональні дані, він порушив закон.

Фото - скріншот з YouTube-каналу телеканалу «112 Україна»