Попелюшка транзитом

22 Квітня 2010
18411
22 Квітня 2010
09:27

Попелюшка транзитом

18411
Серіал створено на основі історії дворічної давнини «Аїда», котра успішно пройшла в Іспанії, Португалії, Бразилії
Попелюшка транзитом

Вирішивши, що поганий телевізійний продукт українського виробництва в київському метро та на рекламних щитах не рекламується, ваш автор увімкнув ТРК «Україна» 10 квітня о 18.00, щоби, за покликом серця та заодно виправдавши зусилля підрозділу, який займається промоцією, подивитися прем'єру весни: багатосерійну комедію виробництва «Київтелефільму» «Попелюшка з причепом».

 

Жертвою реклами я себе не вважаю: серіал справді справляє позитивне враження. Тут і українські актори, не зірки, але вже досить відомі. І виправдані зусилля продюсера Валентина Опалева, що прекрасно розуміється на комедіях та гуморі взагалі. І команда з 11 сценаристів, кожен із яких, безперечно, виписує образи й діалоги «своїх» персонажів. І фірмова музична заставка: покладені на веселу та добру, - в хорошому розумінні цього слова - «радянської» якості - музику слова відомого київського поета Олександра Вратарьова. Якщо спеціально поцікавитися, можна переконатися: цей серіал, може, й «мило», та аж ніяк не дешеве. «Київтелефільм» навчився освоювати пристойні бюджети і видавати конкурентний продукт. Нарешті, жанр історії безпрограшний: того, кому не сподобається, буде звинувачено у відсутності почуття гумору, а той, кому сподобається, в собі це саме почуття гумору відкриє.

 

Кожну з двох уже побачених українськими глядачами серій насичено комічними ситуаціями, де, знову ж таки, в хорошому розумінні цього слова, радянській підлітковий гумор зразка «Єралашу» мирно уживається з відвертою пародією на «Тутсі» Стенлі Крамера (молодий хлопчина перевдягається жінкою, щоби влаштуватися офіціанткою, й закохує в себе власника кафе). Тут же присутній ризикований як на сімейну комедію сучасний гумор: підлітки думають, що симпатична товстунка Віолетта, подруга їхньої мами Аїди, в своєму білому халаті працює медсестрою, а насправді вона - танцівниця стриптизу в образі медсестрички.

 

Так, можна закинути: «Попелюшка з причепом» - чергова адаптація. Цього разу використано оригінальну історію дворічної давнини під назвою «Аїда», котра досить успішно пройшла в Іспанії, Португалії, Бразилії. Чому б сюжет не покласти на знайомі нам українські реалії?

 

Отже, колись 17-річна Аїда, дівиця «без царя в голові», не послухалася мами і втекла з Києва до Житомира. Тепер цій Аїді за тридцять, вона має трьох дітей від трьох різних чоловіків, жодного тата для цих дітей, і далі лишилася без царя в голові. Тим-то вона нам і симпатична: навіть не першої молодості і, будемо відверті, не модельної зовнішності жінка, будучи активною й винахідливою, завжди досягне своєї мети. Нам, в Україні, тепер так бракує оптимізму.

 

Між іншим, якщо Аїді тепер за тридцять чи, точніше, під сорок, то з Києва до Житомира вона втекла, не послухавшись мами, саме в перші роки проголошення нашої незалежності. І тепер, коли Київ, нарешті, став для громадян України столицею світу і головним містом незалежної держави, вона вирішила повернутися за щастям саме до рідного міста. Правда, тут мама з претензіями, яка влаштовує провінціалам, хоч і ріднім, веселе життя - але виживати в столиці не цукор.

 

Проте... щось у висловлених вище щирих думках не дає вашому автору спокою. Муляє. Таке відчуття, ніби я десь помилився, щось сказав не так, щось пропустив. Та ні, готовий підписатися під кожним словом, лиш дивуюся, чому в такого пристойного розважального телепродукту такі скромні показники.

 

Втретє перечитав свій текст до цього місця - і зрозумів: ось воно - я переплутав Київ із Москвою!

 

Точніше, не переплутав. Це обмовка за Фройдом: із Житомира логічніше повернутися все ж таки до української столиці, аніж до російської. Нехай через кілька років пан Табачник підкоригує історію україно-російських відносин, і Україна в його, а значить - офіційній трактовці буде не окремою державою зі столицею під назвою Київ і обласним центром під назвою Житомир, а Київською областю Російської Федерації з районними центрами, а ще краще - повітовими містечками Житомир, Львів, Харків - і Донецьк, так-так, Донецьк! Це у великій Україні вотчина Партії регіонів - потужний індустріальний та курортний центр, здатний, як показує не підвладна Табачниковій корекції сучасність, диктувати умови навіть столиці України - місту-герою Києву. Якщо персонажі серіалів, вироблених в Україні, шукатимуть щастя не в Києві, Харкові чи Донецьку (не ображайтеся, Львів із Чернівцями), а, минаючи свою столицю транзитом, пертимуться одразу на Москву, то опиняться, як глядачі наших серіалів, чужими серед своїх - та не своїми серед чужих.

 

Зізнаюся чесно: я готувався написати про цю прем'єру. І текст саме такого звучання сформувався в мене до моменту написання, коли автор цих рядків вирішив дізнатися більше про історію створення фільму і знайшов цікаву інформацію.

 

Виявляється, команда «Київтелефільму» від самого початку планувала адаптувати іспанську історію не до малознайомих нам російських реалій (серіали типу «Кармеліти» і «Глухаря» не дають нам, українцям, підстав для досконалого знайомства з реаліями сусідів), а розвивати дію в Україні! Зокрема - в Києві, який діти Аїди, до речі, в наших реаліях таки вважають нормальним стартовим майданчиком, а в ідеалі - успішним злетом та розвитком для себе, підкорювача української столиці.

 

Але ринок ставить жорсткі вимоги: будь-що, вироблене в Україні, окупається лише тоді, коли його заточено на експорт. Метал, літаки, популярна музика, кіно.

 

Так, це факт. Я не беруся давати йому оцінку, бо дуже добре розумію вітчизняного виробника. Через те не засуджую. Не маю морального права. Не хочу - вони, виробники, якраз ні в чому не винні. Хіба в небажанні вибудовувати довгострокові стратегії власного розвитку, котрі передбачають ризики, експерименти, помилки, ґулі, синці - словом, усе те, що веде в результаті до успіху.

 

Лише дивуюся, чому б не працювати зовсім на експорт: помінявши Київ на Москву, не поміняти Житомир на Тамбов?

 

Проте, як на мене, саме подібна заміна і спричинила невтішні для, повторюся, досить вдалого в своєму жанрі продукту показники. Бо, до речі, в грудні 2006 року в ефірі Першого національного часів Віталія Докаленка вийшов аналогічний комедійний серіал - «Родичі». Правда, з обіцяних тоді 200 (!?) серій знято було лише 12, але там - аналогічна ситуація: родичі з Житомира приїхали в київську квартиру, де їх муштрував вредний дід. Навіть при тотально упередженому ставленні українців до УТ-1 «Родичі», якщо мені не зраджує пам'ять, мали на цьому каналі, котрий демонстративно не женеться за показниками, досить пристойні цифри - а все через те, що кумедні герої не проїхали Київ транзитом, лишившись у ньому. Та ведучи тут, у нас під носом, під боком, у знайомих всіх нам реаліях, боротьбу за щастя і виживання.

 

Що ж, Росія хоче дивитися своє і про себе. Не важливо, хто це «їхнє» і «про них» буде виробляти - Україна, Китай, Білорусь. Ситуація, коли подібні умови складуться в Україні, мені поки що лише сниться. Та якщо Аїда все ж таки хоче знайти більш теплі відгуки в серцях українок, вона, мабуть, повинна показувати їм, як живуть та борються за щастя в Києві чи Житомирі. Ну, а версію «Попелюшки з причепом», призначену на експорт, можна адаптувати для російського глядача. Чесне слово, досить переозвучити лише «Київ» на «Москву». Це тільки здається, що жодної різниці...

 

Фото - www.kanalukraina.tv

 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
18411
Читайте також
05.11.2010 10:12
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
39 038
21.10.2010 10:48
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 889
07.10.2010 10:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
10 998
05.10.2010 09:01
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
67 361
28.09.2010 10:27
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
47 625
15.09.2010 09:45
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
28 598
30.08.2010 10:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
42 463
09.08.2010 08:07
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
40 439
30.07.2010 10:51
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
41 407
26.07.2010 14:57
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 281
21.07.2010 10:52
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
27 007
29.06.2010 10:12
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
16 959
18.06.2010 10:33
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
31 403
10.06.2010 14:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
18 499
27.05.2010 18:10
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
16 708
11.05.2010 07:45
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
37 613
14.04.2010 12:56
Андрій Кокотюха
20 151
05.04.2010 15:33
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
39 779
28.03.2010 08:22
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
23 601
18.03.2010 12:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
20 029
16.03.2010 12:12
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
28 002
25.02.2010 07:37
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
38 107
03.02.2010 07:42
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 412
25.01.2010 14:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
21 964
30.12.2009 12:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
23 196
15.12.2009 09:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
17 572
Коментарі
10
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
tka4enko
5114 дн. тому
Не такий страшний Табачник, як його малюють. І взагалі, треба радіти життю (яке б там воно не було), а не Табачником голову засмічувати. Вашу громадянську позицію розумію, поважаю, але не розділяю. Щасти вам.
кокотюха
5114 дн. тому
про табачника - не занадто. занадто - це табачник. а стсовно висловлення в тексті своєї громадської позиції - так тексти, в тому числі - книжки, пишуться для того, аби в той чи інший спосіб її висловлювати. позицію краще мати і висловити принагідно, ніж не мати її і триндіти просто так. судячи з того, що ви пишете прізвище табачника з великої літери, він для вас кимось є. писання табачника з малої літери в комантарях - теж позиція. взагалі я б пропонував писати це прізвище з малої літери всюди і зробити це правописною нормою. чи хоча б так: написанням прізвища табачника з малої літери кожен автор і кожне видання висловлює своє ставлення до нього, не конце навіть розводитися на звинувачувальний патос.
tka4enko
5115 дн. тому
До Андрія Кокотюхи: Можливо ви в чомусь і праві, хоча щодо другого Радянського Союзу і Табачника-Руйнівника України - це трохи занадто; серіал і справді - "не фонтан" (як і переважна більшість інших), але погодьтесь і ви зі мною: на цьому сайті все ж більше політики та агітації, аніж телекритики(я не тільки вас маю на увазі). До речі, книжки у вас кращі, ніж статті.
кокотюха
5116 дн. тому
в мене нема політичних уподобань. табачник - не політик, а погана людина, яка зараз може робити, що хоче, в гуманітарній сфері. cправжні політики собі такого не дозволяють... але кіно, в тому числі - телевізійне, має, якщо ви не проти, чи не найбільший вплив на формування суспільства, поглядів, суспільної свідомості та підсвідомості. так ось, пояснюю те, чого ви не зрозуміли: мистецького, культурного значення цей та інші подібні фільми не мають. але на погляди людей таки впливають. далі - стежте, як кажуть фокусники, за руками. пункт перший: табачник хоче повернути Україну в радянський союз, коли Москва була центром Всесвіту. пункт другий: в фільмі, зробленому в Україні, показано, як українці тікають з України за щастям до Москви, ніби в Києві щастя нема. дія відбувається сьогодні. треба далі пояснювати, що невинний фільм, навіть не шедевр, у такий спосіб грає на полі табачника? ті, хто пише коменти, подібні до попереднього, і вірить у них, явно не розуміє, що кіно - лише на перший погляд гола розвага, а насправді відображає певні настрої або, що гірше, формує та задає їх. і ще одне: приношу вибачення (якщо хтось образився), я таки справді переплутав назви попередніх серіалів українського виробництва. в "Родичах" таки був інший сюжет, і вдруге мене цей серіал надихає на помилку. помилка не прикра, нічого лихого не сказано, зайвий раз згадалося. але й це показово: серіалів так багато знімали в нас, що всі вони злилися в один. отже, кіно виробляють...
tka4enko
5116 дн. тому
Цей сайт називається "Телекритика" чи "Політкритика"? Шановний авторе, скажіть, навіщо нам ваша громадянська позиція та політичні вподобання в цій статті? Навіщо нам ваше ставлення до Табачника в статті про серіал? Зробіть хоч раз професійний аналіз телепродукту, а не "отсєбятіну" на рівні бабусь, які сидять біля під'їздів. А для політики є інші сайти.
кокотюха
5116 дн. тому
шановний аватаре, перед згаданими вами авторами вкотре згаданого вами всує серіалу вибачався я особисто як автор помилки, правда, через прес-службу, але не суть: ту ситуацію взагалі треба було ввести в підручники, бо помилка була унікальною, в стилі комедій - подвійні однофамільці живуть у Чернігові і теж пишуть сценарії. проте чому ви самі, раз знаєте, як правильно, не пишете якісних статей, не робите помилок, які є дикими, хоча і симпатичним збігом обставин - симпатичними. про тему та ідею твору пишіть, про все інше, що важаєте правильним - і буде вже дві статті...
avatar1
5116 дн. тому
Шановний, авторе! Мій емоційний коментар повязаний не лише з "Родичами", а взагалі, з якістю української телевізійної журналістіки вцілому. Повертаючись до "Родичів", хочу нагадати, що ваша "Телекритика" написала про цей серіал лише одну статтю. І про що? Памятаєте??? Що автори серіалу якісь чернігівські бізнесмени, яким засквербіло засвітитися на ТВ (ви ж на жовта пресса! Ви Телекритика!!!). Це було суцільною брехнею, за якю потім "Телекритика" вибачалася перед справжніми авторами киянами Сергієм Дзюбою та Артемієм Кірсановим (доречі українськими авторами, яки писали про українську родину для українського глядача!). І більше жодної статті ні про те, чому серіал дивляться, або ні. Жодного інтервью з акторами серіалу. Жодного зі сценаристами, режисером, продюсерами!!! Нічого. Так саме і про "Попелюшку с причепом"!!! Може для вас більш важлива національна ідея, ніж професійна критика кіно? Тоді пишить про політику і про "клятих москалів"! А якщо ви не хочете щоб вас критикували і читали ваші статті, то будь ласка виконуйте свою роботу професійно! Критикуйте по факту: образи, сценарій, акторів, режиссера, поцікавтесь думкою тих хто створює, або тих хто дивиться! А ваша особиста русофобія нікого не цікавить! Вибачте за ємоційність! Але мовчати вже не можу!
Мартина
5117 дн. тому
Давайте наконец-то посмотрим правде в глаза. Сериал получился неудачным и потому неинтересным зрителю не из-за своей скажем так украинскости, а из-за слабой драматургии, из-за плохого знания психологии сорокалетних женщин и вследствие этого невозможности заинтересовать их и привлечь к экрану. И ведь неплоха идея сериала, можно было бы сделать что-то и смешное, и интересное, только не поняли скорее всего авторы адаптационного продукта в чем заключается секрет успешности идеи, в чем ее соль. А соль в том, что сорокалетние женщины не обязательно явно, но где-то там глубоко в душе отчаянно желают доказать не сколько окружающим, сколько себе самим, что их жизнь состоялась, что все, что они делали в жизни, хорошо, все их поступки правильны, что жизнь прекрасна даже если твоя мама считает тебя неудачницей, твои дети отвратительны, все возможности упущены и на горизонте мелькают только отвергнутые всеми экземпляры мужского пола. Почему зрительницы стали бы такой героине сопереживать? Потому что у многих схожие положения, хоть и не в такой запущенной форме. Многие женщины крутятся как белки в колесе, пытаясь всем угодить, всех окружить заботой, быть дипломатической стороной в разрешении конфликтов (мама+муж, дети+муж), а в итоге получают неблагодарных вечно недовольных жизнью детей, не менее капризного мужа, ну, а родителей, как говорится, не выбирают. Да, глядя со стороны не назовешь такую жизнь счастливой, вот только сами женщины не спешат это признавать. Признать - значит счесть себя неудачницей, ведь сама мужа выбирала, детей своих сама рожала, сама ростила, от родителей тоже никуда не денешься, родная кровь. Вот и приходится глядя в глаза подружек расхваливать мужа, гордиться детьми, умиленно вспоминать о родителях. Знакомо? Да. Смешно? Да, мы же такие и есть, смеемся над собой. А что же происходит в Золушке? Ничего похожего. Все герои просто произносят шутки, сталкиваются между собой не в строго определенной последовательности, например для того, чтобы в очередной раз подложить бедной Золушке свинью в виде доказательства ее неудачливости и пусть бы она в очередной раз доказывала миру, что все-равно у нее все хорошо, а в каком-то хаотическом броуновском движении. Столкнулись, пошутили и разошлись. Извините, после такого в голове хаос, эмоций ноль.
кокотюха
5117 дн. тому
не менш шановний аватаре, ви навчіться читати тексти повністю, а не вишукувати в ньому знайомі букви, слова та назви і бурхливо реагувати. де написано, що Родичі - поганий серіал чи не оригінальний? а якби цей продукт не згадали в контексті схожості сюжетів та загальної інтриги, ви б що, нагадали, що такий серіал був? але є люди, які реагують так, як ви: згадаєш - погано, згадаєш не так - погано, не згадаєш ніяк - погано. цікавить ваша думка про проблематику тексту, а не про згаданий у ньому кількома рядками продукт минулого. читайте Сергія Довлатова: він говорив - краще нехай згадують, ніж забувають.
avatar1
5117 дн. тому
"Бо, до речі, в грудні 2006 року в ефірі Першого національного часів Віталія Докаленка вийшов аналогічний комедійний серіал - «Родичі». Правда, з обіцяних тоді 200 (!?) серій знято було лише 12, але там - аналогічна ситуація: родичі з Житомира приїхали в київську квартиру, де їх муштрував вредний дід". Уважаемый, автор! Прежде чем описывать украинское ТВ потрудитесь его посмотреть! Между прочим "Родычи" - это, к вашему сведению, первый оригинальный украинский ситком, или, по крайней мере, попытка такового! А сюжет у него был совершенно другой! Ваш непрофессионализм просто ужасает! Я вам с уверенностью могу сказать, что до тех пор, пока у нас будут такие ТВ журналисты, то и сериалы у нас будут иметь такие низкие рейтинги! Пишите лучше про "Окна". Их вы точно смотрели!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду