Звільнення заручників-терористів, газова дипломатія, будні Донбасу, «мирний план Президента» - такі нові теми програми «ТСН. Особливе» із Соломією Вітвіцькою. На початку лютого програма ще балансувала між шоу-бізнесом, про який завжди розповідала, і важливими подіями в Україні, та зрештою зовсім відмовилася від розважального контенту. Такий крок  абсолютно зрозумілий в сьогоднішніх умовах, коли ледь не щотижня у країні - траур або пам'ятні дати трагічних подій. Проте, коли одні канали налаштовуються на настрій суспільства, інші - намагаються і далі просувати в телеефір уже звичний для них формат «русского мира». «Включила Перший національний, тобто «Ера»... В куточку - свічечка. Інтерв'ю. Співрозмовниця втирає сльози... Я подумала: невже про родини наших героїв? Ага. Розмова з всеросійською плакальницею Танею Булановою про її любовні переживання. Дуже актуально», - написала на своїй Facebook-сторінці головний редактор «Дня» Лариса Івшина. Чому ж наші канали все ще живуть у своєму ілюзорному світі й не бачать, у скількох українців нині сльози на очах, і вони не хочуть слухати про те, як «зірки» із країни-окупанта вкотре розлучилися, купили собі нову сумочку чи збільшили груди? Ситуацію може прояснити вислів хорватської письменниці й журналістки Славенки Дракуліч: «Війна починається з моменту, коли ви перестаєте запам'ятовувати імена жертв і вважаєте їх цифрами». Українські телеканали перестали запам'ятовувати імена. Як і з Майданом - за Сергієм Нігояном і Михайлом Жизневським загиблих стали іменувати Небесною Сотнею, так і військових у літаку Іл-76, якого збили терористи в ніч на 14 червня, стали називати «Небесною ескадрильєю». Цифри, списки дозволяють дистанціюватися від реальності. «День» уже давно розпочав хроніку «Пам'яті», де публікує історії наших загиблих героїв. А телеканали дуже поволі випускають такі сюжети, хоча картинка, відео, мали б набагато більш емоційний вплив на суспільство. Ми боїмося зазирнути у ці обличчя? Тоді може варто показувати хоча б обличчя ще живих героїв? Але хто знав історію льотчика-оператора Мі-24 Надії Савченко, поки вона не потрапила в полон до терористів? Хоч архівні матеріали про цю мужню жінку вже давно лежали на Центральній телестудії Міноборони. А скільки таких «ідейних» жінок і чоловіків серед українських військових ще є, про яких ми нічого не знаємо?... «День» поспілкувався із журналістами та медіа-менеджерами про те, чому нині важливо дистанціюватися від розважального контенту, і як українські ЗМІ зараз можуть підтримати ЗСУ, дух бійців на передовій, родини загиблих.

Віталій ГАЙДУКЕВИЧ, ведучий «5 каналу»:

- Щодо засилля «русского мира» на українському телебаченні, то тут слід знати про декілька технологічних нюансів. Можна було б блискавично зняти з ефіру весь контент, вироблений в Росії, але що поставити натомість? Телепродукт купують наперед. Матеріал, що знімають з ефіру - це прямі втрати телеканалу. А придбати щось посеред сезону, припускаю, доволі складно... Тож якимись форс-мажорними методами, частково, як це зробили на «1+1», питання вирішується - прибрали російські серіали по військових, лишили про кохання. А кардинально, ймовірно, сітка має змінитися з вересня, коли в ефір піде вже новий продукт. Словом, патріотичність топ-менеджменту, як і курчат по осені рахують.

Як на мене, зараз чудовий момент провести в українських радіо- і телеефірах сепарацію російського медіа-продукту. Бо далеко не всі росіяни підтримали дії Путіна. Є Макаревич, Ахеджакова, Басілашвілі... Є чималий зріз інтелігенції, яка має бути присутня в наших ефірах, бо це адекватні люди, що бажають нам добра. Україна може створити майданчик лояльності для росіян з адекватною громадянською позицією. Вважаю, що це піде на користь і нам, і їм. Ну і, звісно, поруч із цим українські медіа мають замислитися над глобальним піаром українського продукту. Ми навіть не здогадуємося, скільки у нас шикарних музичних колективів, місць для відпочинку, тем для серіалів, які буде зроблено українцями для українців про українців. Треба просто захотіти. Оскільки кіновиробництво - річ затратна, припускаю, тут має бути міжкорпоративна угода, щоб виробники кіно почали орієнтуватися насамперед на українського споживача, а не на Росію і Казахстан, а топ-канали, взяли на себе зобов'язання замовляти цей продукт.

Щодо нинішніх суспільно-політичних ток-шоу. Як на мене, персонажів на кшталт Шуфрича чи Єфремова порядна людина в гості на ефір запрошувати не може. Це питання гігієни, а не свободи слова. Чому запрошують? Ну тому що люди це дивляться - українці обирають пультом. Того дня, коли ток-шоу із політичними клоунами подивиться нуль людей, на телекар'єрах політичних клоунів буде поставлений хрест. Тож просто не дивіться такий продукт. Бракує в ефірі сюжетів про героїв збройного конфлікту на Донбасі. Вони є, але не багато - і на те є об'єктивні причини. Герої-солдати на фронті, їм часто не до ефірів. Переселенці також мають багато клопотів. Та й суто з телевізійної точки зору якісно відзняти історію про подвиг під час бойових дій складно, бо там стріляють. Міфологізація нинішніх героїв почнеться після війни. Має початися. А зараз максимум що треба - намагатися доносити якомога більше інформації про всі події там. І це також непросто, бо там війна, а не шоу.

Ольга ГЕРАСИМ'ЮК, журналістка:

- Телебачення сьогодні хронічно відстає від розвитку подій. Якщо за радянських часів ми зростали на героях Другої світової війни, а в когось в пам'яті ще залишається Чапаєв, то сьогодні в Україні щодня з'являються нові герої. Вони живі й ходять поміж нами - потрібно про них розповідати. Нинішній час дарує нам можливість створити новий пантеон прикладів, на яких зростатимуть наші діти. Сьогодні - це наші чоловіки і батьки, які пішли добровольцями захищати Україну. Останнім часом людей біля екранів затримували трагічні події, але зараз цю функцію мають взяти на себе історії, які надихають. На жаль, наші журналісти, особливо молоде покоління, і навіть деякі медіа-зірки не завжди розуміють важливість таких речей. Питаєш у них, чому про це не розповідають, а вони відповідають: «А про що ж тут розповідати - про хороше?» Чомусь вважається, що позитивом неможливо зацікавити глядача. Сьогодні суспільство страждає від посттравматичного синдрому, а жодних кроків для того, щоб полегшити цей стан, не робиться. Журналісти повинні враховувати це у своїй роботі. Водночас і самі вони потребують реабілітації.

Потреби аудиторії сьогодні докорінно змінилися. Колись менеджери і програмні директори великих каналів вирішили, що народу потрібна тупа, дешева «жуйка» російського виробництва. Насправді, все це вже давно відштовхує людей, а зараз - і поготів. Звичайно, тут йдеться і про особливості нашого ринку - канали показують те, що в них є у наявності. Сьогодні постало питання: що знімати і за які гроші. Розважальні програми завжди потрібні, інша справа - якого вони гатунку. Протиріччя, на яких сьогодні ворог намагається грати в Україні, свого часу було закладено в розважальний контент російського виробництва. Там постійно прослизала пропаганда, на яку ми не звертали уваги - майже в кожному фільмі був якийсь «дурний хохол» чи щось на кшталт цього.

Сьогодні телебачення потребує кардинальних змін і реформ, потрібні нові освічені кадри. Не вистачає людей з фантазією і прагненням працювати нешаблонно. Держава тут навряд чи може чимось зарадити - соціально відповідальними мають стати медіа менеджери та власники каналів. Переконана, що як і решта суспільства, вони прагнуть нового життя. Непрофесійні прогалини в ефірах стають сьогодні особливо очевидними. На жаль, на екранах так само часто з'являються персонажі з нашого минулого життя, про яких хотілося б назавжди забути. З'являються й нові, які однак говорять у тому самому ключі... Натомість потрібна серйозна аналітика, а не просто балаканина. Рейтинги програм, які не відповідають новим вимогам, падають. Люди потребують відповідей на численні запитання, потребують пояснень про те, що насправді відбувається.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України, засновник Еспресо TV:

- Є різний розважальний контент. Хтось отримує задоволення від перегляду якісного художнього фільму, як от «Тіні забутих предків», а хтось - від порнографії. Тому все має бути до місця. Якщо це розважальний контент, створений українцями, і який цікавий українській аудиторії, то в цьому немає нічого поганого. Ми знаємо, що навіть наші українські актори і музиканти їдуть в зону бойових дій, виступають перед солдатами і нацгвардійцями, підтримують бойовий дух. Але якщо це розважальний контент країни, яка нині з нами воює, і від тих чи про тих людей, які ненавидять Україну, то очевидно, що цього потрібно уникати. І Нацрада мусить на це впливати, але ми не маємо зараз регулятивного органу, і проблема полягає в тому, що великі медіа-групи знову хочуть мати там своїх лобістів. Якщо телеіндустрія лобіюватиметься через Нацраду, то хто цю індустрію буде контролювати?

Так як Еспресо TV - інформаційний канал, то нам простіше у цьому плані. Новини є новинами, для нас головне те, що хоче наш глядач, з яким ми хочемо спілкуватися однією мовою, співпереживати, турбуватися. Ми розповідаємо про всі події. Деколи вони - трагічні, деколи - успішні. Ми маємо надихати людей на якісь хороші речі, але не приховувати правду. Я проти того, щоб маніпулювати новинами, але я за те, щоб виходити із цінностей, які близькі українцям, що хочуть бачити свою країну частиною європейського співтовариства.

Еспресо TV також випускає фільми про нових героїв України. Минулих вихідних ми показували фільм нашого кореспондента, полячки Б'янки Залевської, про батальйон «Айдар», знятий напередодні. Абсолютно особистісна стрічка про людей, які там воюють.