Ще-не-політична реклама ще-не-суб’єктів виборчого процесу вже почала нас тішити й розважати. Найбільше мені подобається фраза з ролика Юлії Тимошенко: «Вони («кланові родини» - О.Д.) купують канали телебачення і керують вашою свідомістю та вибором». Наївні клани! Вони так і не збагнули тієї істини, яка відкрилась Юлії Володимирівні вже давно: не обов’язково купувати цілий канал…

Насправді ж «вони», може, й купували б, але ніхто не продає.

Цифра місяця – 250 мільйонів доларів США, за які начебто збираються продати канал НТН. Про те, що інвестиційний банк «Ренессанс Капитал» від імені власників каналу зробив таку пропозицію низці російських медіакомпаній, повідомила українська газета «КоммерсантЪ». Жодного офіційного підтвердження (як, утім, і спростування) цієї інформації у пресі не з’явилось, та в медійних колах негайно поширилась чутка про те, що НТН купує Олександр Роднянський – на гроші, виручені від Central European Media Enterprises за свою частку «Студії «1+1». До того ж, у наведеному в публікації «Коммерсанта» переліку компаній, які начебто отримали пропозицію купити НТН, є очолювана Роднянським «СТС Медіа».

Можливо, немає диму без вогню, і перемовини щодо продажу НТН із кимось ведуться. Проте, якщо названа ціна є достовірною, продавець надійно застрахувався від будь-якої можливості успішного продажу. НТН, звісно, канал перспективний, добре оснащений, із великим покриттям, але - нішевий. Відтак, має певну рейтингову «стелю», вище якої не стрибне за жодних обставин. Минулорічні спроби «універсалізувати» канал, додавши розважальну складову, мали невтішні рейтингові й фінансові наслідки. Словом, 250 мільйонів доларів – ціна відверто завищена: таких грошей за НТН не заплатить ніхто ні в Україні, ні в Росії.

Компетентні джерела стверджують, що НТН не продали і до виборів продавати не збираються. Коли так, несподіваний (але вже не перший) витік інформації про продаж каналу можна трактувати як меседж від Едуарда Прутніка, який «не має жодного стосунку» до каналу (але контролює компанію «Капіталінвест», яка ним володіє), лідерам Партії регіонів. Днями керівником виборчого штабу «біло-блакитних» офіційно став Борис Колесников; уже відомо, що координацію медійного напрямку діяльності штабу здійснюватиме колишня прес-секретар Колесникова Олена Бондаренко. Таким чином, голову Держтелерадіо і колишню праву руку Януковича  відсторонили від виконання ролі, яка була закріплена за ним під час двох останніх кампаній, і – смію припустити - усунули від контролю над грошовими потоками. Це ж підтверджує й публікація «Української правди» «Партія регіонів провела повзучу зміну менеджменту» - щоправда, в ній ідеться не про самого Прутніка, а про його довірену особу і радника Ігоря Чабана. Тепер найбільше, що світить Едуарду Анатолійовичу – місце у списку і мандат, який він, щоб не втратити посаду голови комітету, однаково складе, якщо ПР залишиться при владі. Чи може в такій ситуації ПР розраховувати на підконтрольний Прутнікові медіаресурс? Та дзуськи! «Дзуськи №1» - гальмування проекту «Перший громадський канал України», який мав з’явитися в ефірі ще в першій половині літа. «Дзуськи №2» - блеф із переговорами про продаж НТН спочатку одному «помаранчевому» олігарху, а тепер – Роднянському, про чиї передвиборні домовленості з «помаранчевими» пліткують уже давно.

«Продаж НТН» закінчиться, в найкращому для Едуарда Прутніка разі, порозумінням із командою Ріната Ахметова, яка взяла під контроль підготовку ПР до виборів; у найгіршому – нічим. Щоправда, в останньому випадку він може втішитись, таки продавши НТН після виборів і виручивши за нього таки чималі гроші – але, звісно, не 250 мільйонів.

А ось скорочення штату на НТН, на відміну від «продажу», є цілком реальним. «На вихід» попросили 14 осіб – редакторів, журналістів та чотирьох технічних працівників, які виявились непотрібними через скорочення кількості випусків новин. Випадково чи ні, але серед «непотрібних» - керівництво осередку Медіа-профспілки на каналі, зокрема Тарас Ратушний, який кілька місяців тому виступив із публічною критикою шеф-редактора новин НТН Ірини Милиневської, та голова осередку Ірина Коробко. А що керівництво діє в повній відповідності до законодавства, жодних заперечень щодо скорочення профспілка поки що не має.

* * *

У першому ешелоні українського телебачення відбулась чергова трансплантація іміджевих розважальних проектів. Поки «Інтер» посилює свій спорожнілий ефір продуктом К1 (зокрема, «Телеформатом»), продюсер розважальних проектів «Караоке на майдані» і «Шанс» Ігор Кондратюк зібрав свої речі та переїхав на «1+1». На відміну від попередніх «трансплантованих» програм – Comedy Club Ukraine і «Ранку» Олега Панюти – проекти продакшн-студії «В.І.К.» були на «Інтері» вельми рейтинговим продуктом. Зі слів Ігоря Кондратюка (керівництво «Інтера», на жаль, відмовчується) зрозуміло, що розлучення відбулось аж ніяк не через незадоволення рейтингами та фінансовою віддачею. Ганні Безлюдній просто не подобалось «Караоке» - вона вважала його «жлобським». Крім того, генпродюсера «Інтера» дратувала самостійність Кондратюка у визначенні спонсорів «Караоке» та учасників «Шансу».

Ігор Кондратюк, очевидно, шокований таким абсолютно не бізнесовим підходом до його програм, ураз вигріб усе сміття з хати, розповівши про свої суперечності з керівництвом каналу і навіть мимоволі протиставивши Безлюдну поступливішому Сергію Созановському. Публічно протестувати продюсер почав кілька тижнів тому, розкритикувавши топ-менеджмент за спроби втручання у «Караоке».

Попри те, що «1+1» прийняв успішні «інтерівські» проекти з розкритими обіймами, сам Ігор Кондратюк не впевнений у тому, що «плюсівська» аудиторія адекватно відреагує на появу «Караоке» і «Шансу». Вісім років на «Інтері» - це серйозно: за цей час у глядацькій свідомості сформувалась міцна прив’язка проектів Кондратюка саме до цього каналу. Перед програмами поставили скромнішу, ніж на «Інтері», рейтингову планку («Плюси» сьогодні відстають від лідера за часткою аудиторії 18+ на 7-9%), але навіть об неї Кондратюк може боляче стукнутись – тож контракт підписаний лише на півроку. А ось завчасно зловтішатись ображеним вихідцям з «Інтера», які вважають утрату «Шансу» й «Караоке» ударом для каналу, я б не рекомендував. Досвід показує, що Ганна Безлюдна має несхибне чуття на начебто популярні програми, які можна викинути з ефіру і замінити повторним кінопоказом без жодної шкоди для рейтингів…

Найближчим часом в ефірі «1+1» з’явиться новий проект В’ячеслава Піховшека – 10-15-хвилинний аналітичний щоденник (понеділок-четвер) у рамках опівнічного випуску «ТСН». Таким чином, можна констатувати, що «реставрація» Піховшека відбулась і є майже остаточною: побувавши в опалі в першій половині 2005-го, він пройшов етапи подвійного ведення («Іду на ви»), авторського ток-шоу («Епіцентр»), і тепер повертається до суб’єктивної телеаналітики. Яка, на його думку, за останні два з половиною роки на українському телебаченні катастрофічно занепала. І з цим важко не погодитись, адже людей, які мають сміливість висловлювати власну думку в кадрі, майже не лишилось; надто ж мало таких, чия думка може цікавити глядачів. Піховшек, попри його одіозність, належить до саме таких персонажів.

Щоденна програма, назву якої поки що не оприлюднюють, буде єдиним проектом, який вестиме Піховшек у першій половині сезону 2007/2008. З’являється інтрига: хто ж вестиме політичне ток-шоу на «1+1»? Невже канал, махнувши рукою на змагання з «Інтером», який озброївся Савіком Шустером, зовсім відмовиться від політики (про що відкрито казала на початку липня Ольга Герасим’юк) або обмежиться передвиборними теледебатами?  Відповідь стане відомою ще у серпні.

* * *

Не знаю, чи буде змагання між «Свободою слова без Шустера» і «Шустером без Свободи слова» схожим на рицарський герць. Але поодиноких ударів вони одне одному вже завдають. Першим ударив Савік Шустер, дебютувавши на «Інтері» 10 липня як футбольний коментатор. Щоправда, більшість критиків називають цю першу спробу, м’яко кажучи, невдалою. Тепер ініціатива перейшла до ICTV – 10 серпня в ефір повернеться «Свобода слова» з новим ведучим, донедавна продюсером Української служби Бі-Бі-Сі Андрієм Куликовим.

У високому професіоналізмі Андрія не сумнівається ніхто; погано про нього як про журналіста сміють відгукуватись хіба що аноніми на Інтернет-форумах. А ось його перспективи як ведучого ток-шоу, яке у минулому сезоні було головним суспільно-політичним проектом українського телебачення, в декого з експертів викликають сумнів. Утім, сам Андрій Куликов, за його словами, готовий до  того, що частина глядачів не сприйме нове обличчя «Свободи слова».

Нове суспільно-політичне ток-шоу Савіка, що виходитиме на «Інтері» з 24 серпня, йтиме по п’ятницях, як і «Свобода слова», а можливо, що й одночасно з нею. Переносити «Свободу слова» на інший день керівництво ICTV не збирається, сподіваючись на звички аудиторії. На цю саму звичку – дивитися щоп’ятниці програму «з Савіком» - розраховує також «Інтер». Яка складова частина звички переможе? Поза тим, ICTV поки що не може визначитись, чи робити програму регламентованою за часом. За те, щоб обмежити хронометраж «Свободи слова» двома з половиною годинами, схиляється її новий ведучий, а також режисер і співавтор формату Віра Кричевська. Натомість, керівництво каналу, очевидно, вбачає в необмеженому хронометражі конкурентну перевагу: прес-служба ICTV незабаром після публікації інтерв’ю з Андрієм Куликовим на «ТК» «заспокоїла» глядачів – мовляв, тривалість програми обмежено не буде.

Але не «Свободою слова» єдиною: ICTV планує в новому сезоні утвердитись у ролі «найполітизованішого» з каналів холдингу Пінчука. На каналі створено дирекцію інформаційно-публіцистичних програм, яку очолить Оксана Соколова. Окрім «Фактів» і «Фактів тижня», цей підрозділ робитиме інші проекти, зокрема, ходять чутки про проект журналістських розслідувань. Можливо, буде навіть куплено якийсь міжнародний формат. Що ж, у разі, якщо «1+1» стане політично пасивним, ICTV має непогані шанси вирватись уперед. Утім, у новому сезоні такий ривок сподіваються зробити й СТБ, і Новий канал.

РеклаМастер