Кого бояться правоохоронці, затягуючи розслідування справи про розбиту телекамеру?

20 Червня 2007
15126
20 Червня 2007
15:15

Кого бояться правоохоронці, затягуючи розслідування справи про розбиту телекамеру?

15126
На Рівненщині є й свої калашнікови. В листопаді 2004-го, вони розбили в Дубні відеокамеру оператору місцевого телебачення, коли той знімав процес агітації під час роздачі продуктових пакетів. З тих пір правоохоронці навіть не встановили особу, котра вчинила цей злочин.
Кого бояться правоохоронці, затягуючи розслідування справи про розбиту телекамеру?

Якось не прийнято в Україні карати за перешкоджання професійній діяльності журналістів. Достатньо згадати інцидент зі знімальною групою телеканалу СТБ, який зійшов з рук народному депутату від “регіонів” Олегу Калашнікову. Утім, на Рівненщині є й свої калашнікови. Майже три роки тому, в листопаді 2004-го, вони розбили в Дубні відеокамеру оператору місцевого телебачення, коли той знімав процес агітації під час роздачі продуктових пакетів. З тих пір правоохоронці навіть не встановили особу, котра вчинила цей злочин, хоча її бачили десятки свідків. Винний досі не зазнав жодного покарання. Кореспонденти “ГАЗЕТИ” провели власне журналістське розслідування цієї справи.


Одного листопадового дня 2004 року до редакції Дубенського телебачення зателефонувала людина, яка повідомила, що в районі базару двоє осіб роздають продуктові пакети та “підказують”, за кого голосувати. Оператор Василь Дикса миттєво виїхав на вказане місце та став знімати подію.

— До мене одразу підійшов молодик і попросив показати журналістське посвідчення, — пригадує оператор. — Я це зробив, а він запитав, чи маю дозвіл на відеозйомку. Зі свого боку, жартома поцікавився, де його взяти. Молодик у відповідь грубо відповів: “Вимкни камеру та забирайся!” Коли я продовжив зйомку, він ззаду вихопив відеокамеру та сів у мікроавтобус, в якому перебувала Тамара Мазяр (представник благодійного фонду “Україна — дітям” у Рівненській області — авт.).

Відеокамеру у благодійників відібрали двоє перехожих, які стали свідками інциденту. Хоча камера вже була розбитою. Як пояснив Василь Дикса, у відеокамері відірвали РК-монітор і техніка вийшла з ладу.

Оператор зателефонував у редакцію й невдовзі на місце приїхав представник директора телебачення з міліцією. Друга знімальна група задокументувала на плівку свідчення очевидців інциденту. Люди, обурені подібним ставленням до оператора, говорили, що невідомі з мікроавтобуса роздавали по квартирах продуктові пакети та агітували голосувати за Віктора Януковича. Журналісти телестанції практично зразу ж передали відзнятий матеріал правоохоронцям.


Прокуратура бачить хуліганство

Через незбагненні причини проста, на перший погляд, справа виявилася аж надто складною для дубенських правоохоронців. Її фігурантів — представників у Рівненській області благодійного фонду “Україна — дітям” — до відповідальності так і не притягнули. Кримінальна справа постійно кочує з прокуратури до міськрайвідділу міліції. Напевно, це єдине зрушення, яке за три роки з моменту інциденту доводиться спостерігати.

Розслідувати конфлікт правоохоронці розпочали ще 18 листопада 2004 року. Тоді кримінальну справу порушили за статтею 296 Кримінального кодексу “хуліганство”. Начальник Дубенського міськрайонного відділу УМВСУ в Рівненській області Василь Гречух підкреслив, що вже сьомого березня наступного року після проведення відповідних слідчих дій відділ внутрішніх справ звернувся до Дубенської міжрайонної прокуратури, щоб справу перекваліфікували за частиною першою статті 171 “умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. До речі, винні караються штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів або арештом на строк до шести місяців чи обмеженням волі до трьох років. Утім, тодішній прокурор Василь Суржук таки наполіг на “хуліганстві” представників фонду “Україна — дітям” і скасував постанову про перекваліфікацію та повернув справу міліції.

Після додаткових слідчих дій районний відділ знову направив справу до прокуратури, яка вкотре відмовилася вбачати в діях благодійників умисне перешкоджання професійній діяльності оператора. Сьогодні справа знову перебуває у міліції на дорозслідуванні. Натомість Василь Гречух підкреслює, що розслідувати нічого, бо всі слідчі дії давно завершені:

— Справу можна було б давно завершити, але прокуратура її блокує. Якщо в прокуратурі скажуть передати справу до суду, то міліція швидко це зробить.


Міліцію звинувачують у бездіяльності

Роман Музичук, який замінив Василя Суржука на посаді прокурора Дубенщини, ще рік тому пообіцяв взяти справу під особистий контроль. Він припустив, що, цілком можливо, з часом статтю про хуліганство перекваліфікують на “умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. На жаль, рік минув, а віз і нині там.

Прокурор відзначив, що слідство затягується аж ніяк не з об’єктивних причин. За його словами, у міліції Дубна слідство просто розвалене.

— Міліціонери не встановили осіб, які здійснили злочин, — наголосив Роман Музичук, — та нікому не пред’явили звинувачення.

Саме тому, як пояснив прокурор Дубенщини, він повернув кримінальну справу на дорозслідування. Адже, за його словами, міліціонери не здобули достатньо доказів, щоб висунути пряме звинувачення особі, яка розбила камеру, хоча вона відома.


Регіони” своїх бережуть?

Нова версія затягування слідства з’явилася тоді, коли стало більше відомо про представників благодійного фонду “Україна — дітям” у Рівненській області. На Рівненщині ним досі керує Тамара Мазяр, ім’я якої в Інтернеті можна зустріти і в контексті діяльності обласного осередку Всеукраїнської спілки “Берегині України”. До речі, цю структуру очолює народний депутат із Партії регіонів Людмила Кириченко. Сумніви про те, що “берегині” близькі із “регіоналами”, відпадають, коли читаєш резолюцію установчої конференції спілки у 2003 році: “Головне політичне завдання — тісна співпраця з Партією регіонів. Ми підкреслюємо, що мета і завдання цієї партії зрозумілі й близькі кожній жінці, її родині, її оточенню”.

Водночас Тамара Мазяр входить до лав Партії регіонів. Цю інформацію підтвердив народний депутат з однойменної фракції Юрій Кічатий, який зауважив, що пані Тамара балотувалася у депутати обласної ради у першій десятці партії, але не пройшла.

Можна було б припустити, що слідство якраз і затягується через партійну належність фігурантів справи. Мовляв, тут генпрокурори змінюються ледь не щомісяця, залежно від політичного вітру в “верхах” — то чи варто чекати неупередженості від їхніх підлеглих у глибинці? Хто його знає, чи не поплатишся посадою за надмірну прискіпливість до симпатиків впливової партії? Адже вся Україна ледь не щодня бачить, як будь-які вимоги закону наші можновладці можуть підлаштувати під міркування “політичної доцільності”.

Щоправда, справедливості заради слід зауважити: справу ніщо не заважало довести до кінця й тоді, коли при владі були ледь не суцільні “помаранчеві”. Не змогли — чи не захотіли?


Політичну версію відкидають

І правоохоронці, й однопартійці Тамари Мазяр, яка, за свідченнями очевидців, стала співучасником конфлікту, заперечують політичну версію затягування слідства. Дубенський міжрайонний прокурор Роман Музичук підкреслив, що ніхто з місцевих правоохоронців не скаржився на тиск з боку окремих політиків:

— Я не думаю, що тут фігурують політичні мотиви. Скоріше присутня халатність та бездіяльність міліції, бо якщо ніхто нічого не ворушив, то ніхто й не тиснув.

Втручання у слідство з боку однопартійців Тамари Мазяр категорично відкинув і народний депутат від Партії регіонів Юрій Кічатий. За його словами, у 2005 році, коли тодішній голова Рівненської ОДА Василь Червоній безапеляційно ставився до місцевих представників Партії регіонів, вони пройшли через багато різних кримінальних справ.

— Тоді Василь Червоній мав можливість зачепитися за цю справу, — вважає Юрій Кічатий, — але ніяких дій не відбулося. Водночас відкидаю всі політичні мотиви затягування цієї справи, тим більше, що сьогодні прокуратуру Рівненської області очолює Олексій Баганець, який принципово до всіх ставиться однаково та не раз був за це битий. При цьому думаю, що Тамарі Мазяр, як постраждалій у цій справі, не потрібна надмірна увага через цю справу.


Партія одна, коментарі різні

Дивно, але рівненські представники Партії регіонів переконані, що це благодійники, серед яких була й Тамара Мазяр, …постраждали від зйомки оператора Дубенського телебачення. Після зустрічі з Василем Диксою, як зауважив Юрій Кічатий, правоохоронцям довелося навіть знімати побої з Тамари Мазяр. За версією народного депутата, насправді злощасна відеокамера, яка спричинила конфлікт, була у представників фонду “Україна — дітям”. Незрозуміло, навіщо благодійникам знімати роздачу продуктових пакетів. Чи не для звітності про вдало проведену агітацію?

Тамара Мазяр неохоче коментувала конфлікт у Дубні. Вона наголосила, що 25 років займається благодійністю, але тоді вперше зазнала нападу.

— Нас били, а оператору місцевого телебачення зламали відеокамеру, — сказала Тамара Мазяр.

Водночас керівник благодійного фонду “Україна — дітям” у Рівненській області наголосила, що інцидент з оператором вони вже залагодили. “Люди з Дубна двічі приїжджали, а я переступила через себе, й ми розв’язали це питання”, — підкреслила пані Мазяр.


Відеокамеру не повернула

Оператор Василь Дикса також розповів, що після інциденту Тамара Мазяр спробувала його залагодити. Представники Дубенського телебачення запропонували їй повернути аналогічну цифрову відеокамеру. Лише після цього пообіцяли забрати заяву з міліції.

— Вона привезла нам відеокамеру, яка коштувала приблизно 1200 гривень та годилася для домашньої зйомки, — пригадав пан Дикса. — Вартість відеокамери, котру зламали, становила приблизно шість тисяч гривень. Ми попросили повернути аналогічну, але чи зробила це Тамара Мазяр — мені невідомо.

Невдовзі після інциденту оператор Василь Дикса звільнився. Він відкрив власний відеофотосалон у Дубні та заробляє гроші, знімаючи весілля та інші урочисті заходи. Сьогодні він уже не вірить, що правоохоронці покарають винних, які три роки тому розбили йому відеокамеру. “Трохи пилюку здіймуть, та й по всьому”, — каже Василь Дикса.

А з Дубенського телебачення повідомили: Тамара Мазяр так і не повернула відеокамеру, аналогічну тій, яку розбили.


Дубенська справа” — тест для правоохоронців

У січні, розпочинаючи роботу над цим журналістським розслідуванням, наша редакція направила на ім’я тодішнього прокурора області Леоніда Ореховського інформаційний запит. Ми вирішили “підкріпити” результати свого розслідування загальною статистикою щодо підсумків розслідування на Рівненщині справ щодо порушення виборчого законодавства під час президентських виборів 2004 року.

Принагідно ми нагадували прокуратурі, що відповідно до ст. 33 Закону України “Про інформацію”, термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Упродовж вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача про можливість задоволення його запиту. А безпосереднє задоволення запиту здійснюється впродовж місяця.

На жаль, ми виявились наївними, сподіваючись, що охоронці закону виявляться взірцем у виконанні вимог цього закону. Ні через десять днів, ні через місяць відповіді ми не дочекались. Довелося й телефонувати в прокуратуру, нагадуючи її працівникам їхні ж прямі обов’язки, і шукати на них “управу” через вищестоящих керівників. Урешті, відповідь ми отримали — десь через два місяці. У ній нам повідомили:

“...Органами прокуратури Рівненської області впродовж 2004-2005 років порушено 26 кримінальних справ за фактами порушень виборчого законодавства під час виборів Президента України у 2004 році. Всі кримінальні справи вказаної категорії направлено до суду для розгляду. Судами області протягом 2005-2006 років розглянуто 22 кримінальні справи стосовно 37 осіб. За результатами розгляду справ постановлено 8 вироків стосовно 10 осіб та винесено 14 постанов стосовно 27 осіб про закриття кримінальних справ за нереабілітуючих підстав (19 осіб — звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 Закону України “Про амністію” від 31.05.05, 8 осіб — на підставі ст.7 КПК України”).

Відповідь як відповідь. Ось тільки подумалось таке: якщо вже у самій обласній прокуратурі можуть грубо ігнорувати вимоги закону (“Про інформацію”), то чого можна чекати від інших державних установ, які утримуються на наші гроші, щоб робити наше життя кращим? Який приклад подають іншим стражі закону? І якщо вже навіть провідна газета області ледь “вирвала” відповідь від чиновників, то чого чекати від них простій людині, яка опинилась наодинці зі своєю бідою?

...Непрості питання, варто врахувати прокуророві області Олексію Баганцю, який під час недавньої зустрічі в день нашого професійного свята запевнив пресу у відкритості до співпраці. А “дубенська справа”, думається, стане непоганим тестом для відомства пана Баганця і на вміння дотримати слово, і на політичну незаангажованість, і на елементарну професійну придатність. Не Бурштинову кімнату врешті-решт знайти треба. А просто поставити на місце того, хто зазіхнув на професійну діяльність журналістів. Аби іншим не кортіло.

І насамкінець. Голова облдержадміністрації Віктор Матчук часом жаліється, що рівняни не поспішають повідомляти йому про випадки хабарництва. Чомусь, каже, жодного конкретного прізвища ніхто не називає!..

Читаючи матеріали цього розслідування, розумієш: ось через подібні справи-“висяки” і зникає в людей віра у справедливість, у торжество закону.

Ми повернемось до підсумків розслідування через місяць.

Володимир Миколайчук, Інна Москальчук, ІА «Рівнеінформ»

Джерело: Рівненська газета

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Інна Москальчук, ІА «Рівнеінформ»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15126
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду