Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 10 жовтня цього року у справі «Delfi проти Естонії» позбавило надії українські інтернет-ЗМІ. Відтепер і в Страсбурзі вважають: можна притягати до цивільно-правової відповідальності видавців веб-сайтів за те, що анонімні користувачі залишили під статтями образливі коментарі. Якими ж насправді можуть бути наслідки цього судового прецеденту? Спробуємо розібратися.

Крижана дорога до образ

Спершу розтлумачимо саме рішення, яке стосується електронних ЗМІ, коментаторів і свободи слова. Головним у ньому є те, що ЄСПЛ не побачив порушення права на свободу вираження поглядів у вердиктах естонських судів. Ті задовольнили позов приватної фірми до власників естонського онлайн-ресурсу Delfi через коментарі наклепницького характеру до однієї зі статей.

Йдеться про матеріал про руйнування крижаної дороги загального користування між материковою частиною Естонії та окремими островами пароплавством Сааремаа (SLK AS), що забезпечує пасажирів водним громадським транспортом (поромами). Ця публікація в січні 2006 року викликала ажіотаж серед читачів порталу, які залишили 185 коментарів. Близько двадцяти з них містили особисті погрози та образи стосовно члена наглядової ради SLK і мажоритарного акціонера компанії на кшталт: «Чортові засранці! Вони купаються в грошах завдяки монополії і державним субсидіям, а тепер почали боятися, що автомобілі зможуть їздити на острови протягом кількох днів без того, щоб наповнювати їхні гаманці. Згори на своєму власному судні, хворий єврею!» або «Л., піди і втопися».

Розцінивши ці коментарі як погрозу власнику пароплавства Айдару Леес-Леесмаа, адвокати бізнесмена вимагали від Delfi їхнього видалення та зажадали компенсації за моральну шкоду 500 тис. естонських крон (приблизно 32 тис. євро). Першу частину вимог редакція виконала, а от за вдоволенням фінансових претензій адвокати звернулися до суду.

Розгляд справи в Окружному суді тривав більше року. Суд відхилив позов ображеного судновласника, мотивуючи це тим, що місце для коментарів новинного порталу було відділено від «журналістської області», а компанія-заявник не може вважатися видавцем коментарів. Так само, як видавець не брав на себе жодних зобов'язань їх контролювати. За кілька місяців Апеляційний суд Таллінна постановив, що Окружний суд припустився помилки. Тому справу повернули на повторний розгляд.

Мінлива естонська Феміда

Естонський Окружний суд переглянув справу Delfi та виніс новий вирок, яким повністю спростував своє попереднє рішення, визнавши правила коментування на сайті недостатніми для належного захисту прав інших людей. Він також дійшов висновку, що свобода слова не поширюється на захист образливих повідомлень, і визнав порушення прав власника SLK, якого критикували читачі Delfi. Естонський сайт зобов'язали виплатити позивачу моральну компенсацію в розмірі 320 євро, тобто в тисячу разів меншу, ніж вимагав позивач.

Апеляцію новинного порталу на нове судове рішення було відхилено. Верховний суд Естонії залишив у силі переглянутий Окружним судом вердикт.

Далі - Євросуд. Який 10 жовтня виніс рішення, яке має примусити замислитися усі сайти, що містять вільну зону коментарів: незалежно від ролі Delfi у справі головним у спорі є питання, чи відповідає принципам свободи слова зобов'язання новинного порталу гарантувати, щоб коментарі читачів не порушували особистих прав третіх осіб (як це зобов'язання визначили національні суди Естонії). Запобіжні заходи інтернет-порталу щодо образливих коментарів ЄСПЛ визнав ненадійними. Висновок простий: маєш зону для коментування - маєш дбати, щоб ці коментарі нікого не ображали.

Відносно персональної відповідальності коментаторів, на якій наголошував новинний сайт Delfi, він зауважив, що «з суто технічних причин видається невідповідним ситуації покладати обов'язок ідентифікувати авторів наклепницьких коментарів на постраждалу сторону». Крім того, висловив сумніви, що подання позовів тільки проти авторів наклепницьких коментарів гарантуватиме ефективний захист права потерпілого на особисте життя. «Публікувати коментарі незареєстрованих користувачів - це був вибір компанії-заявника, тож вона має зважати на те, що це передбачає певну відповідальність за ці коментарі», - зазначив ЄСПЛ. Додатковою передумовою виконання цього рішення стала незначна сума компенсації (320 євро), яку мусив виплатити Delfi за рішенням естонського суду.

Українські судові реалії

В Україні судова практика притягнення власників інтернет-сайтів до цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації існує з початку 2000-х років. Але порівняно з Європою є одна суттєва відмінність: суми штрафів.

Попри програшну справу в Євросуді, естонський інтернет-портал не зазнав серйозних фінансових втрат, адже 320 євро компенсації, у порівнянні із сумами відшкодувань, які час від часу призначають українські суди, здаються мізерними, вважає медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін.

«Згадаймо хоча б недавню справу, коли власника інтрнет-форуму, що об'єднує мешканців одного з київських будинків, суд зобов'язав відшкодувати 14 млн. грн. матеріальної шкоди та виплатити моральну компенсацію на суму 1 млн грн», - згадує він.

Справді, Цивільний кодекс України (п.4 ст. 277) у разі, коли не вдається встановити поширювача неправдивої інформації, наділяє особу, яка стала її жертвою, можливістю звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Але такий шлях розв'язання проблеми не влаштовує потенційних позивачів, більшість із яких прагне домогтися ще й стягнення грошової компенсації за нанесення моральної та матеріальної шкоди. Тому 27 лютого 2009 року Пленум Верховного суду України видав Постанову «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», п.12 якої рекомендується у разі поширення оспорюваної інформації в інтернеті відшукати належного відповідача, тобто автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту. Обов'язок шукати належного відповідача покладено на позивача.

«Якщо ж йому цього не вдасться зробити, то позов слід пред'являти до власника сайту. Дані про нього, за рекомендаціями постанови Пленуму ВСУ, можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі інтернет. Однак такі бази даних містять лише інформацію про титульного власника доменного імені, тобто реєстранта, а не власника веб-сайту. Тому суд в якості відповідача може визначити далеку від володіння сайтом особу, стягнувши з неї чималі кошти компенсації», - пояснює проблему адвокат Катерина Тарасова.

Посилення модерації

Як бачимо, й до винесення Євросудом рішення по справі із порталом Delfi вітчизняна феміда не надто жалувала українські інтернет-ЗМІ. В Інституті Медіа Права вважають, що із створенням нового прецеденту тиск на власників ЗМІ зможе посилитися.

За словами юриста Дарії Опришко, рішення ЄСПЛ означає, що цивільна відповідальність за образливі висловлювання про особу загрожує інтернет-порталу, який не передбачає права коментаторів редагувати чи видаляти власні повідомлення (навіть, якщо його адміністратори застерігають про обмежену відповідальність за зміст коментарів на сайті).

Таку думку поділяє і керівник правових проектів Інституту масової інформації юрист Роман Головенко: «Євросуд не вважає, що для підтримання порядку в коментарях достатньо лише технічних засобів без залучення адміністратора. А останньому, ймовірно, потрібно буде по-діагоналі переглядати коментарі й підчищати їх, коли коментування перетворюватиметься на суцільний потік образ».

Усі експерти сходяться на думці, що відтепер як європейським, так і українським інтернет-порталам доведеться створити ефективну систему модерування. Хоча й зазначають при цьому, що й саме рішення ЄСПЛ поки не є остаточним і може бути переглянуто у Великій палаті Європейського суду з прав людини.

Обмеження дискусії

На перегляд рішення «Delfi проти Естонії» сподівається шеф-редактор сайту «Детектор медіа» Наталія Лигачова. Вона упевнена, що через це рішення ЄСПЛ багатьом сайтам доведеться відмовитися від коментарів під своїми публікаціями. А це призведе до обмеження дискусії в інтернет-ЗМІ - обговорення перемістяться в соцмережі, де регулювати етичність-неетичність коментарів набагато складніше, якщо взагалі можливо...

«При цьому відвідуваність інтернет-ЗМІ впаде. А це в умовах труднощів монетизації інтернету вдарить фінансово насамперед по тих редакціях, які працюють над створенням власного контенту», - говорить Лигачова.

У редакціях наполягають: ефективна система модерування є фінансово не підйомною, а за усім потоком коментарів устежити просто неможливо, адже коментуються й ті матеріали, які було опубліковано, скажімо, і тиждень, і місяць, і рік тому.

Але в самому рішенні насторожує ще й те, що відповідач (естонський сайт) добровільно видалив протягом доби коментарі, на які поскаржився позивач, тим не менше, суд вирішив, що це було зроблено не оперативно. Тоді виникає питання: а якими ж є критерії оперативності - доба, десять годин, година, півгодини? «Ці та низка інших аспектів створюють можливість, особливо в умовах напівдемократичних держав, до яких належить і Україна, для посилення тиску на інтернет-ЗМІ. У тому числі, тиску економічного, насамперед, на незалежні чи опозиційні інтернет-ЗМІ», - резюмує Наталія Лигачова.