За півтора роки Віктор Янукович пройшов шлях від курортних палат Карлових Вар до кабінету на сьомому поверсі Кабінету міністрів.

Політик, якого вважали "збитим льотчиком", зараз захоплює дедалі більше приборів управління в кабіні пілота. До речі, це не просто метафора – Янукович певний час справді вчився керувати літаком...

Разом з поверненням у велику політику Янукович змінив своє оточення. На місце старих прізвищ прийшло багато нових. Одні зірки згасли, інші – віддалилися від тіла, треті ж – наблизилися на опіконебезпечну відстань.

(Дивитись зображення у повний розмір на сайті «УП»)

Льовочкін-Клюєв

Фронт війни в урядовій команді Януковича проходить по лінії віце-прем'єр Андрій Клюєв – керівник апарату прем’єр-міністра Сергій Льовочкін.

Від часів складної бізнес-історії Донбасу Андрій Клюєв їздить на броньованому мерседесі – він пережив кілька замахів. Льовочкін користується тим же видом транспорту відтоді, як загострилися його стосунки з Віктором Медведчуком в часи спільної роботи в адміністрації Леоніда Кучми.

Суворий образ Клюєва передає спосіб заварювання чаю, який він п'є в присутності гостей – "по-солдатськи", тобто прямо в чашці. Колись Клюєв працював у шахті в забої – і зараз він не розуміє киян, які прожигають життя в нічних клубах.

Показово також, на яку тему Клюєв захистив кандидатську в радянські часи – будівництво ракетних комплексів у зонах з тектонічними порушеннями.

Натомість кандидатська Льовочкіна називалася "Державний борг США".

Будучи першим помічником президента, у 2004 році Льовочкін захистив докторську за темою макрофінансової стабілізації в Україні. Тим самим Льовочкін повторив рекорд Дмитра Табачника, який на посаді глави адміністрації президента став доктором наук у 32 роки.

У офіційній декларації Клюєва – понад 50 мільйонів, він з братом є власниками корпорації "Укрпідшипник".

За словами Льовочкіна, в його декларації цифра з "більше ніж шістьма нулями". Він продав взуттєву фабрику "Київ" Костянтину Григоришину, а бізнес-питаннями родини займається його сестра. Льовочкіна пов'язують з банком "Кліринговий дім" та авіакомпанією "ЄЕСУ-Авіа". За публікації про причетність до "РосУкрЕнерго" він подав судовий позов на 500 тисяч гривень.

Клюєв є яструбом у команді Януковича, але й Льовочкін не підходить на роль голуба.

Орбіти Клюєва

Конфлікт Клюєва і Льовочкіна також пояснюється фігурою Юрія Бойка. Міністр палива та енергетики, близький до Льовочкіна, не допускає Клюєва в сферу його компетенції – газові питання. Той, в свою чергу, час від часу псує нерви Бойку натяками, що "РосУкрЕнерго" може бути прибрано з українського ринку.

Оскільки Бойко обрізав Клюєву вплив на паливно-енергетичному комплексі, віце-прем'єр компенсує свою активність у інших сферах. Зокрема, впливає на кадрову політику Міністерства внутрішніх справ. Так, саме за сприяння Клюєва відбулися призначення до МВС найбільш одіозних людей – Попкова та Плеханова.

За словами Юрія Луценка, Янукович пропонував йому повернути Плеханова як "цінного кадра, що залишився без роботи" до МВС, але тодішній міністр відмовився. Тепер же, з приходом Цушка, Плеханов займається кадровою політикою в міністерстві, Попков же став начальником Головного штабу МВС.

Микола Джига – це куратор міліцейського активу Януковича. Прем'єр виступав за призначення Джиги "в помічники" до Луценка на посаду першого заступника. Однак ні Луценко, ні сам Джига не проявили особливого натхнення в реалізації цього бачення голови уряду. Зараз же Джига може здійснювати свій вплив на відомство прямо з парламенту.

Клюєв також вважається у команді Януковича ідеологом мораторію на продаж земель – опоненти впевнені, що заборона встановлена в інтересах скупівлі їх за безцінь.

Також Клюєв організовує перехід під контроль команди прем'єра рентабельних державних активів – компанії "Укрспецекспорт", яка займається продажем зброї, чи "Ощадбанку".

Відбувається це за схемою із застосуванням схожих методів.

У випадку з "Укрспецекспортом" спочатку Клюєв просто зустрівся з керівником Сергієм Бондарчуком і порадив написати заяву за власним бажанням. Після відмови пішла постанова уряду про зміну підпорядкування компанії – від президента до Кабміну.

Ющенко оскаржив її у Конституційному суді. Наступним кроком з'явилися перевірки Головного контрольно-ревізійного управління. Потім на підприємство прийшли податківці, які почали вивчати дії компанії за часів... першого прем'єрства Януковича.

Так само з "Ощадбанком" – щоб перепідпорядкувати голову правління, Клюєв через свого брата-депутата домагається зміни парламентської квоти наглядової ради.

Коли стає зрозуміло, що цього недостатньо, організовуються зміни до закону, які взагалі змінюють принцип формування наглядового органу. Паралельно на "Ощадбанк" також засилаються перевірки Головного контрольно-ревізійного управління.

Політолог Дмитро Видрін, описуючи про свою першу зустріч з Клюєвим відразу після його переїзду до Києва, згадує, що той вітався з людьми, не встаючи з-за столу.

Вражений, Видрін напророкував Клюєву, що він ніколи не стане політиком. Але з тих часів Клюєв став значно краще в манерах, а в політичному житті він став одним з головних комунікаторів з ворожим помаранчевим табором.

Поцілунок Клюєва з Порошенком під час зустрічі в розпал коаліційних переговорів минулого літа говорив краще за слова.

Клюєва пов'язують близькі стосунки з депутатом Володимиром Сівковичем – який, у свою чергу, в силу спецслужбістського минулого, є джерелом специфічної інформації в команді прем'єра. Інколи він складає кампанію Януковичу на полюванні.

У часи, коли Андрій Клюєв був депутатом, до його підгрупи в парламенті входив Тарас Чорновіл. За розповідями, колишній нашоукраїнець перейшов під прапори Партії регіонів у 2004 році не тільки через ігнорування його думки в помаранчевій команді – а й через те, що Клюєв, на відміну від нац-дем-соратників, допоміг вирішити одне болюче особисте питання, пов'язане зі здоров'ям близьких Чорновола.

Зірковий час Чорновола настав перед третім туром виборів президента, коли Янукович, покинутий усіма, призначив його керівником штабу. Зараз вплив Чорновола значно знизився, хоча він і далі постійно присутній в медіа-просторі як один з речників Партії регіонів.

Чорновіл, як і Ганна Герман, покликані створювати ілюзію демократії в партії. Спочатку вони обіцяли домогтися складення депутатських повноважень Олегом Калашніковим, який побився з журналістами.

Зараз вони синхронно опонують секретарю Донецької міськради Левченку, що виступив за присвоєння статусу державної мови російській, а українську порадив залишити як мову фольклору та анекдотів.

Поруч з Клюєвим – Анатолій Толстоухов, який керує півтисячею чиновників секретаріату Кабміну.

Толстоухов обіймав посаду міністра Кабінету міністрів у минулому уряді Януковича і навіть жив у будинку на Грушевського в часи Майдану.

Але нинішні керівники згадали про Толстоухова тільки після виборів-2006. На них він балотувався не за списком Партії регіонів, у складі партії Еко+25%, створеної акціонерами "Індустріального союзу Донбасу".

Тому поява Толстоухова в другому уряді Януковича виглядає також як віддяка за страждання вірного міністра. Зокрема, після революції у нього вдома навіть відбувалися обшуки в зв'язку з порушеною кримінальною справою. Толстоухова звинуватили в тому, що він, попри заборону Верховного суду, наказав друкувати газету "Урядовий кур'єр" з результатами другого туру президентських виборів, які фіксували перемогу Януковича.

Політолог Дмитро Видрін згадує Толстоухова як старосту своєї групи в Київському інституті політології: "У тій іпостасі він був дуже організований і все робив вчасно. Але він – столповий сильний чиновник. І в силу того, що він – чиновник, його неможливо описати, на відміну від бізнесмена чи політика. Він – просто чиновник".

Орбіти Льовочкіна

Сергій Льовочкін, попри молодий вік, з 1999 року вариться у великій київській політиці. Тоді 27-річного Льовочкіна було призначено на посаду "наукового консультанту" президента Леоніда Кучми.

Прийнято вважати, що Льовочкіна-молодшого пролобіював Льовочкін-старший, який очолював Держдепартамент виконання покарань, у віданні якого перебували всі українські тюрми. І начебто знання про бурхливу молодь Януковича, отримані на цій посаді, дозволили йому просувати сина в Києві.

Однак, за свідченнями очевидців тих подій, все виглядало навпаки. Сергія Льовочкіна на Банкову привів керівник протоколу Кучми Георгій Чернявський за протекцією Януковича.

А батько Льовочкіна очолив департамент покарань стараннями Володимира Литвина, а не тодішнього донецького губернатора. І сам Льовочкін-старший познайомився з Януковичем тільки у 2000, тоді як його син – років на п'ять раніше.

Єдиний факт незаперечний – з самого початку, в момент призначення до адміністрації Кучми Сергій Льовочкін позиціонувався як представник інтересів Віктора Януковича у Києві.

Підтвердження тому – парламентські вибори 1998 року. Льовочкін балотувався по одному з округів Донецької області, де дивом переміг Олександр Ржавський. І, за розповідями членів штабу Ржавського, тоді на Льовочкіна активно працював адміністративний ресурс Донбасу.

Власники титулу "науковий консультант президента" у ті часи ділилися на дві категорії.

Перші з'являлися на Банковій в день видачі корочки і більше не турбували адміністрацію своєю присутністю. Другі виконували доручення Литвина. В цю групу потрапив і Льовочкін – уже в 1999 році в складі делегації на чолі з Кучмою він відвідав США.

Злет у його кар'єрі стався у 2002, коли Кучма призначив його на посаду свого першого помічника – на противагу главі адміністрації президента Медведчуку.

Льовочкін став "добрим слідчим" при "злому" Медведчукові. Саме за його посередництва Ющенко в ті роки потрапляв до Кучми, а сам перший помічник став контактом західних дипломатів на Банковій.

До свого активу Льовочкін може записати скасування скандальних виборів мера Мукачевого. Існування альтернативного каналу інформування Кучми Медведчук довго терпіти не міг – і, за деякою інформацією, він кілька разів безуспішно ініціював затримання Льовочкіна-молодшого.

Однак попри гарні контакти з помаранчевими – а Льовочкін навіть бував на днях народження в родині Ющенка – він працював на перемогу Януковича. Його прізвище, поруч з Клюєвим, згадується у так званих "плівках Рибачука", присвячених транзитному серверу.

У тому ж році Леонід Кучма погоджується на заміну газового посередника – оператором поставок туркменського газу до України стає "РосУкрЕнерго". У пресі багаторазово писалося, що це сталося за сприяння Льовочкіна. Непрямий доказ тому - його близькі стосунки з ідеологами схеми Юрієм Бойком та Дмитром Фірташем.

Сам Льовочкін, щоб раз і назавжди відбити бажання в журналістів згадувати цю тему, подав позов проти Юлії Мостової з "Дзеркала тижня" на 500 тисяч гривень, який тепер прямою дорогою приведе його до списку ворогів преси.

Ще одним, неявним мотивом таких дій Льовочкіна може бути спроба долучитися до війни януковичів з міністром оборони Анатолієм Грищенком – чоловіком Мостової – створивши додатковий гачок, на якому можна тримати останнього президентського урядовця.

У часи помаранчевої революції Льовочкін організовував таємні зустрічі Ющенка і Кучми, а після неї перейшов на посаду радника спікера Литвина – хоча, наприклад, Червоненко пропонував іти до нього заступником міністра транспорту.

В нинішній команді Януковича Льовочкін прагнув стати міністром Кабінету міністрів. Однак цю посаду обійняв Толстоухов. Інше крісло в близькому оточенні прем'єра – керівника його служби – зайняв колишній заступник Медведчука на Банковій Іщенко.

Але буквально через кілька тижнів його звільняють, а на цю посаду призначають Льовочкіна. Він перетворює службу прем'єра на апарат глави уряду, виходить з підпорядкування Толстоухова і починає кулуарну боротьбу.

Льовочкін підсилює Януковича радниками, куратором яких він є. Дехто з них протягом цих місяців міг бачити живого Януковича один-два рази – їхню роботу на вході до прем'єра акумулює Льовочкін. У цю команду він набрав людей, перевірених у роботі в часи Кучми.

Міжнародними питаннями для Януковича займаються аж чотири радники. І частину питань вони вирішують в обхід МЗС.

Найближчий до прем'єра з даної підгрупи – екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який по факту є персональним менеджером Януковича у цих питаннях. Розповідають, що, наприклад, візит прем'єра Естонії до України готувався на рівні Грищенка і в обхід Міністерства закордонних справ.

Так само цей радник замість чиновників МЗС займався організацією поїздкою Януковича до Америки восени 2006 року.

Попередник Грищенка в МЗС Анатолій Зленко, який отримав титул "радника зі спеціальних міжнародних питань", так і не знайшов, чим займатися в команді Януковича.

Призначення радником Януковича Андрія Фіалка мало нейтралізувати активність Анатолія Орла, нагадавши про часи їхнього протистояння в адміністрації Кучми. Фіалко є носієм прозахідного бачення, тоді як Орел – проросійського.

Орел – колишній викладач італійської мови в московському Головному управлінні розвідки – до проходу Льовочкіна грав визначальну роль у зовнішній політиці Януковича.

За цей час він встиг наробити кілька сюрпризів своєму шефу – наприклад, з проекту листа Януковича до Хав'єра Солани викреслити суть – те, що новий уряд буде підтримувати узгоджений з Євросоюзом режим на кордоні з Придністров'ям.

Однак коли Орел був усунутий на дальні орбіти Януковича, межею його амбіцій стало призначення послом в Росії або Італії. Орел свого часу навіть намагався показати свою користь помаранчевим, поставивши собі в заслугу, що саме за його роботи диппредставником у Римі понад 90 відсотків українських виборців у Італії проголосували за Ющенка на виборах президента.

Економічні питання в команді Януковича також веде ціла група радників. Так, екс-міністр зовнішньої торгівлі Андрій Гончарук займається сферою вступу до Світової організації торгівлі. І він був єдиним зі своїх колег, хто супроводжував Януковича в Давосі.

Питання фінансів веде екс-міністр Ігор Юшко – разом з Гончаруком вони є близькими до Віктора Пінчука.

Також радником Януковича після звільнення з Банкової у 2006 став Павло Гайдуцький (заступник глави адміністрації Кучми). У промовах Януковича інколи відчувається, що їх макроекономічну ідеологію виписує ще один радник прем'єра Анатолій Гальчинського (екс-радник президента Кучми).

До юридичної групи радників Януковича входять Леонід Підпалов (екс-заступник глави адміністрації президента Кучми), Михайло Рябець (екс-глава Центрвиборчкому), Павло Євграфов (суддя Конституційного суду у відставці).

Екс-губернатор Дніпропетровської області Володимир Яцуба – секретар Ради регіонів при Януковичі.

Ще в радниках Януковича – екс-заступник керівника Державного управління справами, екс-лікар Кучми Олександр Возіанов. Експерти знаходять єдине пояснення цьому призначенню – враховуючи зв'язки Возіанова з "Феофанією", Янукович може знати потаєнні секрети стану здоров'я багатьох українських політиків.

Під Льовочкіним також працюють політичні консультанти Юрій Левенець та Андрій Єрмолаєв та радниця з питань іміджу в мас-медіа Ганна Герман, яка час від часу також редагує виступи Януковича.

Однак, крім радників, вплив Льовочкіна поширюється і на підлеглих Толстоухова. Так, близькою до Льовочкіна є штатний юрист Януковича – перша заступниця міністра Кабміну Олена Лукаш, або інший перший заступник Толстоухова Іван Куцик.

Служба тісно пов'язала з Льовочкіним ще одну особу, від якої залежить спокій прем'єра – це керівник його особистої охорони Ігор Сулима.

Сулима отримав цю посаду восени 2004, після звільнення попередника, що сталося за наслідками яєчного теракту проти Януковича в Івано-Франківську.

Про постійну потребу в підсиленій охороні Януковича уже писалося – в зв'язку зі встановленням додаткової рамки перед його кабінетом або вживанням екстра-заходів після приїзду прем'єра в регіони.

Про те, що Януковичу живеться неспокійно в цьому світі, й він довіряє лише перевіреним людям, свідчить і переведення двох охоронців з Донецька до Києва ще за часів його першого прем'єрства. Їх, колишніх міліціонерів, зарахували в Управління державної охорони. І відтоді або один, або інший скрізь супроводжують Януковича.

Не виключено, що наближений статус Льовочкіна призведе до об'єднання проти нього інших амбіційних людей в оточенні Януковича. Хоча, наприклад, нещодавно Льовочкін підсилив свій статус, увійшовши до Партії регіонів та відразу отримавши місце в її політраді. Тобто тепер, окрім забезпечення Януковича в Кабміні, він займатиметься і його партійним життям.

"Раніше бували дні, коли Янукович проводив у день по 30 зустрічей. Жити в таких умовах просто було неможливо! Зараз Льовочкін – це горличко від пляшки, через яке треба пройти, якщо прагнеш потрапити до Януковича", - пояснюють люди, які знають кухню Кабінету міністрів. І факсиміле Януковича також перебуває у Льовочкіна.

Близьким другом і кумом Сергія Льовочкіна є інший "любимчик" Януковича Едуард Прутнік. Під час останніх виборів він був куратором піар-супроводу нинішнього прем'єра, а після створення коаліції отримав портфель голови Держтелерадіо.

Амбіційний Прутнік позиціонує себе "правильним хлопцем" в очах західних дипломатів. Він заявляє про готовність створити суспільне телебачення і навіть їздить в Брюссель, щоб вибити гроші на агітаційні матеріали про НАТО.

На своїй посаді Прутнік поступово обростає м'язами – він перебрав під свій контроль державну поліграфію та Укртелефільм, а в майбутньому боротиметься з Миколою Рудьковським за систему РРТ, яка має високий фінансовий потенціал, оскільки об'єднує всі трансляційні щогли, передавачі FM-радіо та мобільного зв'язку тощо.

Ще один проект з акумуляції грошових потоків – створення мега-каналу на базі обласних телерадіокомпаній та каналу "Культура", який матиме єдине рекламне вікно.

Уже з 2007 року через Прутніка проходить розподіл фінансування на Національну телевізійну та Національну радіокомпанії. Прутнік також зарезервував за собою статус головного експерта з медіа-законодавства від антикризової коаліції.

Фігура міністра палива та енергетики Юрія Бойка викликає занепокоєння не тільки в опозиції, але й у колег Януковича по Партії регіонів.

Дехто побоюється, що дуже скоро Бойко завдяки схемі "РосУкрЕнерго" досягне впливу, який мав Георгій Кірпа у розпал фаворитизму при Кучмі.

І, якщо Янукович балотуватиметься в президенти, то Бойко по-факту стане безальтернативним претендентом на посаду прем'єра – а ресурсів, які допоможуть досягти цієї мети, йому позичати не доведеться.

Зараз з кабінету Бойка здійснюється керівництво "Нафтогазом". Майже відразу після призначення міністром півроку тому Бойко встановив контроль над "Укргазвидобуванням", яке до цього перебувало під патронатом соратника Ющенка Івана Васюника – чим було поламано одну з умов створення широкої коаліції.

"Укргазвидобування" – найбільш ласий шматок "Нафтогазу", де гроші не витрачаються, а, навпаки, заробляються.

А від 1 березня, коли керівник "Укргазвидобування" Євген Бакулін обійняв посаду голови "Нафтогазу", Бойко досяг монопольного контролю над всім цим державним монстром.

Бойка пов'язують узи однопартійності з міжнародним радником Януковича Костянтином Грищенком – вони разом невдало намагалися розкрутити проект під назвою Республіканська партія України.

Крім того, близький до Бойка перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко.

Перед поверненням до МВС, яке сталося з приходом Цушка, Корнієнко працював заступником голови "Нафтогазу" і очолював службу безпеки цієї державно-бойковської компанії.

На минулих президентських виборів Корнієнко обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ по зв'язках з Верховною Радою. Попри миролюбиву назву, деякі джерела стверджують, що саме у нього акумулювалася та отримувала подальший хід інформація про лідерів опозиції та членів їх родин.

Про особливі позиції Бойка в команді Януковича свідчить і те, що він фактично вижив з "Нафтогазу" Володимира Шелудченка, який виявився нездатним конкурувати з міністром.

При тому, що Шелудченко був близький до Януковича ще з часів спільної роботи в Донецькій області, коли він керував "Донецькоблгазом", а також був спаринг-партнером Януковича у заняттях великим тенісом.

Планети і метеорити без "прикриття"

Олександр Лавринович отримав портфель міністра юстиції в уряді Януковича завдяки тим же причинам, які дозволили йому вперше посісти цю посаду в часи президента Кучми – він розуміється у тонкощах ввіреної сфери та може претендувати на одне з перших місць у конкурсі найвідданіших своєму начальству чиновників.

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко останнім часом наблизився до Януковича завдяки своїй харизмі "простого мужика", житейська мудрість якого імпонує прем'єру. До того ж Цушко чутливий до будь-яких побажань антикризової коаліції не тільки стосовно кадрової політики МВС, але й знищення іміджу Юрія Луценка.

Інший міністр-соціаліст Микола Рудьковський також має обмежений вплив на свою галузь, обсаджену донецькими. Але йому заважає скандальна репутація, яка уже знайшла втілення у народній творчості: "Борзий як біло-блакитний, але лажається як помаранчевий".

Історія з фотографією, на якій Рудьковський тримає в руках папірчик зі словам наїзду на міністра оборони Анатолія Гриценка, не повинні вводити в оману.

За інформацією джерел в уряді, не Рудьковський їх писав, щоб потім підсунути Януковичу – ні, кажуть джерела, автором реплік прем'єра був Андрій Клюєв, у якого Рудьковський просто взяв цю чернетку перед засіданням уряду, а через кілька хвилин невдало потрапив у кадр.

Рудьковського пов'язують давні стосунки з Нестором Шуфричем – ще з часів, як найбагатший соціаліст і найскандальніший соціал-демократ були партнерами з видобутку газу на свердловинах в Полтавській області.

Призначення Шуфрича міністром бере свій початок в принципі донецьких "своїх не кидати" – як відомо, перед третім туром виборів мало хто залишився з Януковичем, і серед цих людей був і Шуфрич.

Крім того, з приходом Шуфрича в уряд Янукович отримав прямого комунікатора зі своїм головним опонентом – Юлією Тимошенко.

Також з БЮТ контактує ще одна людина з близького оточення Януковича – Микола Дем'янко, який наводить мости з бютівцем Богданом Губським.

Дем'янко забезпечує Януковичу побутовий комфорт. Колись Дем'янко був завгоспом Донецької обласної адміністрації, коли її очолював Янукович. У часи його першого прем'єрства – заступником міністра Кабміну з цих же питань. Зараз – народний депутат.

Інша людина, яка має тісні стосунки з Януковичем на особистісному рівні – Антон Пригодський, на якого заведено весь бізнес донецьких у сфері залізничних перевезень.

Під керівництвом Пригодського в транспортному комітеті парламенту працює син прем'єра Віктор Янукович-молодший.

Також кримська дача, на якій інколи відпочиває Янукович або члени його родини, називається "пансіонатом сімейного типу" корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", співвласниками якої є Пригодський і Ахметов.

Пригодського вважають одним з найефективніших лобістів у оточенні Януковича. За власним зізнанням депутата, він один з небагатьох, хто не боїться сперечатися з прем'єром, доводячи свою правоту.

Пригодський є куратором Криму, а його креатурою є глава Верховної Ради автономії Анатолій Гриценко.

Втілює бачення Пригодського в автономії депутат Олександр Мельник, який затримувався Луценком як керівник банди "Сейлем". Враховуючи, що півострів є електоральною резервацією Януковича, від дій Гриценка залежить результат, який отримає команда чинного прем'єра на наступних виборах.

Пригодського також називають куратором Конституційного суду в команді Януковича. А у самого прем'єра є своя людина з числа членів КС – В'ячеслав Овчаренко.

До призначення суддею Конституційного суду Овчаренко був головою суду рідного міста Януковича – Єнакієве.

А якщо покапатися глибше в біографії цієї людини – то ще до здобуття вищої освіти, в першій половині 1980 він працював юридичним консультантом авторемонтного заводу в структурі "Орджонікідзевугілля". Саме в ці часи начальником автобази "Орджонікідзевугілля" був Янукович.

Зараз Овчаренко – очі й вуха Януковича у Конституційному суді, від якого великою мірою залежать повноваження, а, відтак, і політичне майбутнє нинішнього прем'єра.

Одне з найцінніших надбань Януковича останніх місяців – призначення Володимира Радченка віце-прем'єром. Глава уряду отримав свого резидента у спецслужбі, яка формально перебуває під контролем Віктора Ющенка.

Розповідають, що у випадку з Радченком Янукович провів миттєву операцію – щойно він дізнався, що Радченко сходив на оглядини до секретаріату президента, як наступного дня зробив його віце-прем'єром.

З колегами по антикризовій коаліції це питання не обговорювалося – новина наздогнала їх прямо в парламенті.

Обрання Януковича главою уряду ознаменувалося і переходом під його вплив Генеральної прокуратури.

Спочатку орієнтуватися на главу уряду став Олександр Медведько. Потім, навіть всупереч волі Медведька, його підсилили донецьким на сто відсотків Ренатом Кузьміним.

А завершальним актом встановлення прапору Партії регіонів над Генпрокуратурою стало призначення ще одного заступника – Віктора Пшонки. Він став комунікатором Януковича в цьому відомстві.

Про зв'язки Ніни Карпачової з Партією регіонів почали говорити після арешту Бориса Колесникова, на захист якого стала омбудсмен. Помаранчеві звинуватили Карпачову в зраді, а біло-блакитні запросили її до свого виборчого списку.

Карпачова, всупереч закону, суміщала посаду уповноваженого і депутата. Вона хотіла стати віце-спікером парламенту, однак коли зрозуміла безперспективність цієї ідеї, то вирішила залишитися омбудсменом. Чим викликала бурю протестів з боку західних організацій, обурених політичною ангажованістю борця за права людини.

Іншим претендентом на посаду віце-спікера була Раїса Богатирьова. І, не отримавши посаду по ліву руку від Олександра Мороза, ця найвпливовіша в донецькій команді жінка відчула почуття глибокої невдячності з боку Януковича.

Останнім часом Богатирьова зблизилася з братами Арфушами, які не тільки виступають її промоутерами у Франції, але й начебто допомогли з організацією процедур, які призвели до разючого покращення зовнішності координатора антикризової коаліції.

Багато хто пов'язує ці метаморфози з чутками про амбіції Богатирьової очолити Партію регіонів – в зв'язку з необхідністю Януковича зосередитися над роботою прем'єр-міністром. Водночас у найближчому оточенні глави уряду цьому сценарію противляться як можуть.

Богатирьова багато працює над власним іміджем і намагається активно нагадувати про себе. Зокрема, група райтерів готує тексти, які виходять у різних виданнях за її підписом.

Також Богатирьова пробує встановлювати контакти на міжнародній арені – у січні вона, не привертаючи зайвої уваги, відвідала Париж, де зустрілася з міністром закордонних справ Франції.

Але, як розповідають джерела, їй допомогла не візитка лідера фракції регіонів, а... знайомство з коханкою французького урядовця, яка працює в сфері піару.

Перший заступник Богатирьової у фракції Василь Кисельов очолює партію Януковича у Криму – одному з базових регіонів, на електораті якого ґрунтується рейтинг прем’єра. У фракції Кисельов розподіляє ролі серед соратників – від нього залежить, коли і який депутат виступатиме з якого приводу.

Зараз, судячи з публічних виступів, Кисельов намагається посісти нішу, яку раніше обіймав Євген Кушнарьов – речника фракції.

Однак цей експеримент поки викликає сумніви в успішному завершенні – нещодавно Кисельов сконфузився. Намагаючись приборкати БЮТ, який заблокував електрощитову, він почав апелювати до минулого Тимошенко і доторкнувся до теми-табу в Партії регіонів: "Хто більший злочинець – хто шапку зняв чи вкрав сім мільярдів?"

Від заступника лідера фракції Михайла Чечетова залежить результат, який висвічується на табло парламенту. Він диригує в залі під куполом 186-ма голосами Партії регіонів та ще кількох перебіжчиків. Чечетов віддає команди, виступити "за" чи "проти" законопроекту.

Про високу ціну помилки на цьому місці свідчить приклад, коли минулого року Партія регіонів підтримала мораторій на підвищення тарифів. Це популярне рішення антикризовій коаліції довелося скасувати, але уряд Януковича не зміг доступно пояснити електорату, чому вони змушені так діяти.

Янукович також має персонального міністра по зв'язкам з Верховною Радою. Цієї посади не було в попередніх урядах, і в декого є навіть підозри, що вона створена персонально для Івана Ткаленка.

Він був керівником секретаріату фракції Партії регіонів у часи, коли її лідером був Янукович. Ткаленка пов'язують дружні стосунки з віце-прем'єром Володимиром Рибаком, а також непогані – з Миколою Азаровим.

Втім, попри гучний статус – міністр все-таки! – функції Ткаленка полягають в контролі за пересуванням паперів між урядом і парламентом – і не більше того.

Орбіти Азарова

За макроекономічну політику уряду відповідає Микола Азаров. Число його опонентів всередині Партії регіонів зростає, але й амбіції цієї людини не зменшуються.

Азаров став одним з найвпливовіших діячів у великій київській політиці набагато раніше за Януковича. Коли Янукович був лише одним з двадцяти п'яти губернаторів, відомство Азарова уже саджало Бориса Фельдмана в тюрму.

У 2001 році Янукович тільки мріяв про переїзд до столиці та носив Кучмі в подарунок рушниці "Голанд-Голанд" вартістю кілька десятків тисяч доларів, Азаров шляхом злиття напівмаргінальних структур створював Партію регіонів в сучасному вигляді. І саме завдяки його паралельному керівництву податковою адміністрацією чисельність партії збільшувалася шаленими темпами.

Азаров має більш давню історію стосунків з Віктором Ющенком, яка почалася за прем'єрства останнього. Вони не стали ворогами після відставки Ющенка і, розповідають, Азаров навіть брав участь у переговорах про об'єднання Партії регіонів з "Нашою Україною" на виборах 2002 року.

Більше того, у 2002 Азаров, тоді один з улюбленчиків Леоніда Кучми, мав реальні шанси стати прем'єр-міністром замість Януковича. І, за свідченнями очевидців, одного разу Азаров з Януковичем навіть почали з'ясовувати стосунки у присутності тодішнього президента.

У 2004 році Азаров де-факто керував урядом замість Януковича, коли прем'єр був зайнятий виборами президента.

Зараз обставини для Азарова кардинально інші, він – підлеглий прем'єра, тоді як руки просяться потримати штурвал Кабміну. Тим сильніше його образа, коли Янукович публічно, у присутності журналістів, відчитує Азарова – який ще пам'ятає про ширину повноважень трирічної давності. У першому уряді Януковича Азаров міг робити що заманаться – аж до того, щоб влаштувати власного сина радником до прем'єр-міністра.

"У нинішній ситуації Азаров охороняє будинок, але стратегічне рішення, куди витрачати гроші або що приватизувати, перестало бути його компетенцією", - характеризує ситуацію однопартієць першого віце-прем'єра. Ще однією проблемою Азарова є його здоров'я – проблеми зі шлунком.

Крім того, ортодоксальні регіонали не можуть пробачити Азарову його появу на Майдані в компанії Ющенка після революції.

Водночас Азаров, разом із Юрієм Бойком, є найбільшими лобістами проросійської політики уряду.

Розповідають, що одного разу на засіданні Кабміну Азаров "запоро