Не випадково інформаційні агентства Росії, як і багато інших російських видань, широко представлені в Україні. Деякі з них знаходяться тут де-юре із самого початку, ще з часів проголошення незалежності, як, наприклад, приватне агентство Інтерфакс-Україна.

Інші - як РІА Новини, в останні кілька років значно посилили свою присутність в Україні. Це агентство серйозно займається розширенням і вдосконаленням свого київського корпункту.

Треті - як ІТАР-ТАСС, тільки починають переформатування своєї присутності в нашій країні. Проведення нещодавньої кадрової ротації в центральному офісі ІТАР-ТАСС у Москві призвело і до зміни керівника його корпункту в Києві, що може бути свідченням якісних змін на українському напрямку.

Немає сумнівів, що Росія буде тільки нарощувати інформаційну присутність в Україні. Цьому сприяє існування «де-факто» єдиного інформаційного простору між Україною і Росією, де геть відсутні чіткі межі. Сприятливим є також такий фактор, як мова спілкування: за останніми даними дослідження Рунету, в Україні 79% сайтів - російськомовні.

До того ж, в Україні відсутній юридичний інструментарій із захисту власних інформаційних інтересів. Спроби адміністрації президента Віктора Ющенка обмежити в Україні мовлення російських телеканалів, як пам'ятаємо, ні до чого не призвели. Тому не доводиться дивуватися, що інформаційні кампанії часто починаються в ЗМІ однієї країни і легко перекочовують в медіа сусідки.

При цьому Україні ще й досі не вдалося сформувати більш-менш зрозумілого уявлення про власні інформаційні інтереси, не говорячи вже про методи і засоби для їх захисту. Компанійщина навколо питань про «роздержавлення» ЗМІ в Україні свідчить, швидше, про бажання держави самоусунутися від вирішення подібних «абстрактних» проблем, ніж про прагнення до осмислення та захисту власних інформаційних інтересів.

Міжнародна ж практика свідчить про доцільність безпосредньо протилежного підходу. Світові лідери, а серед них і Росія, вже давно усвідомили, що різношерстий медіаринок не пропонує прийнятного інструментарію щодо захисту державних інтересів в інформаційній сфері. Ті держави, що поважають себе, пішли шляхом концентрації ресурсів, технологій та інтелекту для створення власних потужних медіа, здатних ефективно впливати на внутрішнє і зовнішнє інформаційне поле.

Російський досвід

Сучасні державні інформаційні агентства в Росії не тільки виконують традиційну роль першоджерела новин для решти ЗМІ, але й вже почали активну боротьбу за уми і симпатії кожного з користувачів інтернет-ресурсів. Зробивши ставку на мультимедійність, інформагентства перетворюються з простих «банків інформації» в повноцінні електронні ЗМІ - якщо раніше вони постачали інформацію виключно для професіоналів медіаринку (тих самих телеканалів, газет/журналів та радіостанцій), то тепер споживачами їх інформації має стати кожен окремий індивідуум.

РІА Новини

Успіх діяльності державного інформаційного агентства РІА Новини свідчить про правильність обраної стратегії. За підсумками березня 2013 року сукупна аудиторія проектів РІА Новини склала 21 мільйон осіб (з 67 мільйонів чоловік усієї інтернет-аудиторії). При цьому аудиторія тільки головного сайту агентства (www.ria.ru) становить 37% від числа постійних відвідувачів всіх новинних сайтів і перевищує за відвідуваністю сайти багатьох світових видань, включаючи Spiegel.de і Lemonde.fr, у яких - 8,6 і 8,5 мільйони відвідувачів відповідно.

РІА Новини активні в соціальних мережах: передплатників сторінки агентства у Facebook 859 тисяч, а в Twitter - 265 тисяч чоловік. Про популярність ресурсу www.ria.ru у світової інтернет-аудиторії свідчить також високе значення індексу цитованості Google Page Rank - 8 балів з 10 можливих. Такий самий бал мають, наприклад, такі провідні світові новинні ресурси, як телекомпанія CNN, дещо вище бал у порталів газет New York Times і Guardian - 9.

Від 2012 року група РІА працює в 7 форматах (фото, відео, аудіо, текст, інфографіка, інфоекран, 3D-зображення), випускає новинний контент на 7 платформах (сайтах, газетах, інфоекранах, мобільному ТБ, соціальних мережах, додатках для планшетних і мобільних пристроїв, що працюють на базі 7 операційних систем: iOs, Android, Symbian, WP7, Bada, MeeGo, Blackberry).

Однією з причин успіху РІА Новини є грамотна кадрова політика цього державного ЗМІ - не в останню чергу завдяки гарному фінансуванню агентство зібрало кращих медіа-фахівців, у тому числі з інших медіа. В результаті РІА Новини створили суперсучасну медіакомпанію західного зразка, впровадивши на практиці світовий передовий досвід, застосовуючи сучасні технології у своїй діяльності.

Ймовірно тому РІА Новини на хорошому рахунку у керівництва РФ. Підтвердження тому - бюджетне фінансування на 2013 рік в обсязі 2 мільярди 743 мільйони рублів (близько 88 млн доларів). При тому, що РІА отримують дохід і від реклами, інформаційних проектів та цільових державних програм, перед агентством не стоїть завдання заробляти гроші. РІА успішно вирішують інше завдання - утримують лідерство на ринку і збільшують розмір своєї аудиторії. Що, власне, від державного агентства і потрібно.

ІТАР-ТАСС

Схоже, що досягти відповідного РІА Новини рівня - таке завдання поставлено і перед іншим російським державним інформагентством, ІТАР-ТАСС.

Якщо в 2012 році активно обговорювалася ідея їх об'єднання в одну структуру - на базі РІА Новини (за чутками, таку ідею називали давньою мрією керівника РІА Світлани Миронюк), то тепер це питання не стоїть на порядку денному. «Якщо їх зливати, то вийде один некерований монстр. РІА і так досить ефективно справляється зі своїми функціями», - заявило джерело газети «Коммерсантъ» у Кремлі.

В результаті зміни підходу до майбутнього цих агентств відбулася заміна топ-менеджменту ІТАР-ТАСС, завдання якого - підняти «морально застаріле» агентство до сучасних стандартів. Про майбутній вектор розвитку агентства можна судити хоча б за призначенням нового генерального директора - ним став не виходець зі ЗМІ, а засновник одного з найстаріших в Росії піар-агентств Сергій Михайлов.

«Зараз стоїть завдання - влити в ТАСС свіжу кров і оновити агентство. Питання тепер в тому, що на цій посаді робитиме сам Михайлов. Особливого досвіду роботи з інформагентствами у нього немає. З іншого боку, може проявитися якийсь свіжий погляд», - пояснює логіку кадрового призначення високопоставлене джерело «Ъ» в Кремлі.

При цьому в 2013 році ІТАР-ТАСС не вдалося отримати бажане бюджетне фінансування - мінфін на 30% урізав суму запиту, і тепер агентство отримає 1 мільярд 46 мільйонів рублів (близько 33 млн доларів). Це може означати, що ІТАР-ТАСС ще тільки належить довести вищому керівництву Росії свою важливість і незамінність.

Чи є відповідь у України?

Українським державним ЗМІ також доводиться доводити свою важливість, однак за інших вихідних умов. Відсутність чітко сформульованої державної інформаційної політики призводить до різного роду казусів навколо державних видань - від їх «роздержавлення» до реформування основ. При цьому ні на перше, ні на друге належного фінансування немає, що прирікає ці видання, в кращому випадку, на стагнацію, а в недалекій перспективі - на кадрову деградацію і болісне вмирання.

Сумно, що у держави немає розуміння очевидного факту - ефективно протидіяти медіа-атакам можна тільки за наявності власного інформаційного інструменту, який буде здатний не тільки точно, швидко і технологічно відображати офіційну позицію України, а й зробити таку позицію надбанням світової громадської думки. Іншими засобами буде вкрай складно забезпечувати інформаційну безпеку країни, особливо в умовах інформаційних війн і провокацій.

Будь-який переклад контенту з іноземної на українську мову, нехай навіть найбільш якісний, ще не робить його українським інформаційним продуктом. Це означає, що українські державні засоби масової інформації повинні бути здатні створювати власний зміст і пропонувати його навколишньому світу. Жодне комерційне видання цього зробити просто не в змозі.

До тих пір, поки українська влада, незалежно від політичного забарвлення, не усвідомить цю просту істину, інформаційний фон на українському медіаринку будуть визначати іноземні ЗМІ. Які, треба визнати, істотно впливають не тільки на настрої в суспільстві, а й на рішення представників самої української влади.