12:19
П'ятниця, 26 Квітня 2013

Канал ТВі: сумний фінал казки

Канал ТВі: сумний фінал казки

Спочатку була казка.

 

Двоє бізнесменів-утікачів з авторитарної Росії захотіли в 2007 році створити незалежне телебачення в Україні. І наступного року, після серії зустрічей у Лондоні та Нью-Йорку, Володимир Гусинський та Костянтин Кагаловський заснували канал ТВі.

 

За словами джерел, між ними була домовленість - кожен вкладає по 12-12,5 мільйонів доларів, а потім протягом трьох років дає по 500 тисяч щомісяця, коли, за розрахунками, канал мав стати прибутковим.

 

Керувати новим каналом був поставлений Микола Княжицький як людина з телевізійним досвідом, рекомендований на цю посаду Гусинським.

 

Для колишнього власника НТВ канал в Україні мав стати майданчиком для повторного прокату серіалів, які він виробляє на російський ринок. Згодом, за версією Кагаловського-Княжицького, які на той момент були одним цілим, з'ясувалося, що канал купує мильні опери Гусинського за завищеною ціною.

 

«Гроші виводилися на фірму Гусинського. І як менеджер я прийняв правильне рішення. Я знайшов іншого інвестора, який дозволив працювати таким чином, щоб ці кредити повернути. Очевидно, це був сам Кагаловський - без Гусинського», - розповідав сам Княжицький в інтерв'ю «Українській правді».

 

Влітку 2009-го Кагаловський запросив Княжицького до свого будинку поблизу Ніцци, аби обговорити подальшу долю ТВі - і у вересні того ж року вони позбавили Гусинського прав на телеканал.

 

Те, що Княжицький називав «я знайшов іншого інвестора», Гусинський трактував як незаконне привласнення своєї частки - пішов до Нью-Йоркського суду та виграв першу інстанцію. Відбулася нетривала війна за канал, у ході якої сплили факти незаконного прослуховування людей Гусинського з використанням обладнання ТВі. 

 

Власне, сумнівність тих дій уже зараз визнає і Микола Княжицький, руками якого Гусинський і виводився з числа акціонерів. Сьогодні власності позбувся і другий засновник каналу. А його фраза на адресу колишнього партнера-іммігранта: «Кому вони цікаві, ці тіні забутих предків?» набуває символічного змісту вже стосовно самого Кагаловського. Бумеранг свавілля повернувся до одного з тих, хто його запускав чотири роки тому. 

 

Тінь Миколи Княжицького

 

Поява Миколи Княжицького на охопленому бунтом каналі, а також тон, в якому він розмовляв із присутніми, викрила його роль в останніх подіях зі зміною власника.

 

Якими були домовленості між Кагаловським і Княжицьким, можна лише здогадуватися. Наприклад, чи працював Княжицький лише за зарплату? Або йому була обіцяна Кагаловським доля в ТВі за допомогу в «розкуркуленні» Гусинського та подальший розвиток каналу?

 

За інформацією джерел, Княжицький справді мав опціон на придбання 6 чи 11 відсотків акцій каналу ТВі, який досі не був реалізований. Факт існування домовленості підтвердив Кагаловський на прес-конференції.

 

У жовтні 2012 року Княжицький стає депутатом за списком «Батьківщини». Для Кагаловського це був момент прощання з керівником каналу - накопичилася взаємна втома, плюс регулярно лунали голоси про аудит, який викриє менеджмент. Водночас Княжицький розраховував залишитися для ТВі тим, ким був Юрій Стець для «5 каналу» - тобто планував керувати каналом уже з крісла під куполом Верховної Ради.

 

Княжицький вважав несправедливою поведінку Кагаловського відносно нього: він ризикував багато чим, коли витискав Гусинського з каналу, ледь не пішов під суд за податковою статтею, а в підсумку Кагаловський позбавив його будь-якого впливу на медіа-актив, аж до закриття телепрограми після обрання депутатом. Можливо, останньою краплею стала вимога нових керівників ТВі повернути на канал автомобіль, яким користувався Княжицький - його планували продати, аби придбати машини для знімальних груп.

 

Тому очевидно, що, окрім політичної та бізнесової складової, у конфлікті навколо ТВі є особистісна. Достатньо лише порівняти, як протягом п'яти місяців у Миколи Княжицького змінилася оцінка однієї й тієї ж людини - Костянтина Кагаловського.

 

Микола Княжицький

16 листопада 2012

24 квітня 2013

«Кагаловський разом зі мною стояв на позиції розвитку європейської України. Кагаловський справді є людиною ліберальних проєвропейських поглядів. Він розуміє, що ніколи не повернеться в Росію, поки Ходорковський сидить. Для Кагаловського канал ТВі став справою принципу. Деколи ім'я коштує дорожче, ніж щось інше».

«Після того, як я почав займатися політикою, а пан Кагаловський вимагав від мене повної залежності, спекуляцій та тиску на депутатів й намагався це втиснути в ефір -- між нами виник конфлікт. Про це знають багато політиків. З тих пір цей конфлікт набирав обертів, а я як політик хотів бути самостійним».

 

Компенсацією втраченого впливу для Княжицького могла би стати посада голови комітету з питань свободи слова Верховної Ради, але фракція «Батьківщина» делегувала туди Миколу Томенка. Тож останнім часом Княжицький роздумував над проектом інтернет-телебачення, створеним за гроші західних грантових організацій, що явно не відповідало стелі його амбіцій.

 

Тінь Володимира Сівковича?

 

Якою була роль Миколи Княжицького в переоформленні каналу на Олександра Альтмана, зможе сказати лише слідство - якщо воно колись буде проведено. Тональність заяв Кагаловського не залишає сумніві, що власності його позбавили всупереч його волі. Тобто мало місце банальне рейдерство.

 

Водночас очевидно - події навколо ТВі не могли відбутися без підтримки збоку влади. Коли Кагаловський зрозумів, що позбувся контролю над каналом, він бравурно заявив - вирішу всі проблеми протягом 24 годин. Але Наталія Катеринчук і дня не протрималася в держреєстрі як керівник каналу ТВі, що показує - державна підтримка у сторони нових власників ТВі сильніша, ніж у тих, до кого звернувся Кагаловський.

 

Для того, щоб зміна власності на каналі пройшла мирно, потрібно було прикриття. І тут на поверхню спливає постать першого заступника секретаря Ради нацбезпеки Володимира Сівковича.

 

Олег Радченко, Микола Княжицький, Віталій Портніков, Єгор Чичеринда, Артем Шевченко - усіх цих людей, які сьогодні уособлюють нову владу на ТВі, пов'язують близькі стосунки з Сівковичем.

 

Усі вони працювали в Сівковича, коли він володів каналом СТБ наприкінці 1990-х років. Пізніше вони знову і знову опинялися під крилом політика - наприклад, наприкінці 2000-х Чичеринда навіть готував заяви від комісії Сівковича з питань отруєння Ющенка. А Олег Радченко, який відіграв ключову роль у зміні власника, виявився кумом Сівковича.

 

Сівкович не належить до політиків першого ешелону, але він має достатньо важелів для допомоги одній зі сторін. Якщо ж він гарантуватиме перед Банковою зміну ідеологічного спрямування ТВі, йому може бути надано повний владний карт-бланш для зачистки Кагаловського з каналу.

 

Ще одним прикриттям операції з ТВі мав стати Олександр Альтман, оголошений новим «інвестором» каналу. Знайомі згадують, як Альтман виступав молодшим партнером Гусинського в бізнесі ремонту на атомних електростанціях в Україні, що і пояснює, чому він був радником міністра палива та енергетики Юрія Продана. Мав він спільний бізнес і з Кагаловським.

 

Тому оголошення Альтмана новим «власником» мало свідчити про те, що начебто принципових змін не буде - адже всі вони виглядають як люди з одного гнізда. Попри роль весільного генерала, легенда у нього більш-менш правдоподібна. З одного боку - людина, яка знайома як з Гусинським, так і з Кагаловським. З іншого, такі-сякі гроші в нього є. З третього, в кишені - американський паспорт. Зрештою, це краще, ніж ризький бомж Ерік Ванагельс.

 

Але знайомі Альтмана, опитані «Українською правдою», дають однозначну характеристику - він, на відміну від Кагаловського, не має коштів для підтримки каналу ТВі на плаву - щороку це вимагає близько 5 мільйонів доларів.

 

Тому єдине, що залишатиметься новим «власникам» ТВі після усунення Кагаловського - це шукати новий «дах», який не просто зніме юридичні питання, але і регулярно наповнюватиме касу збиткового медіа. На сьогодні цю роль на українському медіа-ринку можуть виконати лише два активних гравці - група РосУкрЕнерго та Сім'я.

 

При цьому об'єктивно, група РосУкрЕнерго має набагато менше мотивів для придбання ТВі, ніж Сім'я. Після переходу в їхні володіння холдингу Хорошковського, що нараховує 9 каналів, вони більше думають про продаж MTV, ніж про придбання ще одного активу. Якщо Льовочкін з Фірташем і мали мотив для придбання ТВі - то лише політичний. Аби показати Януковичу свою здатність вирішувати проблеми та знімати головним біль у президента.

 

Водночас Сім'я активно приростає медіа-активами. На сьогодні їх дивний та ніяк не оформлений холдинг складається з каналів «Тоніс» та БТБ, газети «Капітал», «Взгляд», «Супер-радіо» та сайту «Форум». Друге питання, яке вирішувала би Сім'я - це отримання під контроль опозиційного каналу, який дратує Януковича регулярними вилазками в Межигір'я та розслідуваннями про Курченка, Циплакова, вишки Бойка та інші делікатні теми.

 

Показово також, що за Кагаловського не заступилася і опозиція. Лише на четвертий день конфлікту з'явилася заява лідерів трьох опозиційних сил. Нагадаємо, що спочатку на канал прибули депутати від УДАРу - але згодом згорнули активність.

 

Куди більш цікаво те, що «Батьківщина» також не зайняла бік Кагаловського. Причина тут - не лише солідарність з Княжицьким, який міг гарантувати Яценюку лояльність нового менеджменту ТВі. Всередині нинішнього керівництва «Батьківщини» є люди, які мають особистий конфлікт з Кагаловським - як, наприклад, Сергій Пашинський.

 

Насправді у цій історії немає янголів. Усі сторони конфлікту встигли «кинути» один одного та побувати в шкірі свого опонента. Але так само очевидно - на кладовищі українського телебачення канал ТВі залишався останньою надією опозиції донести свою точку зору. Нинішні ж події рано чи пізно позбавлять опонентів Януковича і цієї можливості.

 

Тому що за допомогу влади, яка підтримала одну зі сторін конфлікту, рано чи пізно доведеться розплачуватися. Грошей на каналі немає - залишається тільки політична лояльність.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Сергій Лещенко, «Українська правда»
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
20524
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop