Із запровадженням цифрового ефірного мовлення можливості навіть старих телевізорів виростуть у рази. Нині мережа вже покриває всю територію України. 

Чому цифра?

Іще кілька років тому стрімкий розвиток технологій телевізійного мовлення в Україні годі було собі й уявити. Якісні програми - як з точки зору картинки, так і з точки зору наповнення - були доступні лише власникам супутникових «тарілок» та абонентам кабельного телебачення. Для багатьох малозабезпечених громадян, а також для мешканців сільської місцевості новини світу були обмежені лише кількома кнопками на пульті та можливостями антени, що приймала аналоговий сигнал.

У 2006 році Україна приєдналась до так званого «женевського договору», що його ініціював Міжнародний союз електрозв'язку. До 16 червня 2015 року всі країни, що долучилися до цього договору (а це майже всі країни світу), мають відключити аналогові передавачі і повністю перейти на «цифру». Попри складні технічні подробиці, такий перехід полегшить життя передусім простим телеглядачам.

Замість 4-5 каналів, на антену з допомогою спеціального приймача  можна «ловити» 32 ефірних канали - 28 загальнодержавних та  4 регіональних. Всі вони об'єднані у так звані «мультиплекси» - блоки частот, які дозволяють транслювати замість одного аналогового до восьми цифрових каналів.

Незалежно від того, де розташований телевізор - у віддаленому селі чи в обласному центрі - сигнал буде однаково чітким і без перепон, а кількість якісно трансльованих каналів - незмінним. Простий у застосуванні приймач розміром із маленьку книгу не потребує спеціального сервісу і доступний у всіх крупних мережах електроніки. Ціна в усіх точках - приблизно однакова, 550 гривень. Це, приміром, у чотири рази менше, ніж ціна, яку платять за декодер доступу до безкоштовних каналів пакету Freeview  мешканці Великобританії, які не мають змоги підключити собі кабель, чи придбати «тарілку».

Аби захистити громадян від підробок, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України рекомендувала оператору мережі - українській приватній компанії «Зеонбуд» закодувати сигнал. Тюнери для малозабезпечених громадян за бюджетний кошт придбає держава. Лише в 2012 році такі приймачі  безкоштовно отримали понад 800 тисячь сімей. Усього ж до мережі цифрового ефірного мовлення протягом 2012 року  приєдналися понад 7 мільйонів глядачів.

Розширення кількості каналів та покращення якості картинки дозволить чи не вперше за останні десятиліття вирівняти можливості селян та городян на отримання якісної та важливої інформації. Причому - абсолютно безкоштовно. Альтернативою цьому є кабельне та супутникове телебачення із абонплатою від 100 до 500 гривень на місяць. 

Шляхом Європи

Україна - далеко не перша в світі держава, що проходить шлях від аналогового до цифрового мовлення. До початку 2010 р. процес відключення аналогового мовлення був повністю завершений в Австрії, Норвегії, Голландії, Данії, Люксембурзі, Фінляндії, Латвії, Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Іспанії, Мальті, Словенії, Швеції, Японії та Естонії.

Проте ми переходимо на «цифру» найшвидше в світі. Якщо в Іспанії та Великобританії перехід зайняв понад 10 років, то ми ж фактично повністю завершили технічну підготовку до цього протягом останніх  1,5 років. Крім того, на відміну від країн-піонерів, що спочатку пробували запровадити комерційний підхід до ефірного цифрового мовлення (що призвело до банкрутства компаній операторів), Україна одразу запроваджує «цифру» на безкоштовній основі.

До слова, пізній старт дав нашій країні технічну фору. Ми не мусили випробовувати на собі перший цифровий стандарт DVB-T, що ним користувалися, приміром, Швеція і Фінляндії у 1990-х роках. Натомість в Україні одразу впроваджується більш досконалий і продуктивний з точки зору покриття та якості картинки стандарт Т2. Він не лише розширює можливості мультиплексів, але й зводить майже нанівець вірогідність перепон під час трансляції картинки на екран. Саме під торговою маркою Т2 сьогодні проходить в Україні впровадження цифрового продукту в життя.

У розбудову цифрового мовлення протягом останніх років було інвестовано понад $ 134 млн. Примітно, що, на відміну від деяких європейських країн, де «оцифровка» телебачення відбувалась за державний кошт, в Україні всю роботу було проведено за рахунок приватного інвестора - української компанії «Зеонбуд». Він же є оператором мережі. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення неодноразово зверталась до об'єднань телеканалів із пропозицією створити компанію, що взялася б за будівництво мультиплексів. Та ті відмовлялись, з причини необхідності інвестувати в розбудову мережі значні кошти.

Мережа, що її розгорнула «Зеонбуд», нині налічує 664 цифрових передавачів, що покривають територію проживання 95% українців. Ця мережа є найбільшою в Європі, а за технологією  - надсучасна. При цьому радіус покриття одного цифрового передавача - набагато більший, ніж аналогових попередників. Це суттєво зменшує кількість задіяних веж та потреби в обслуговуванні.

Уже до кінця цього року, в активну фазу увійде і другий етап  впровадження цифрового телебачення: кількість користувачів збільшиться щонайменше в півтора рази. Це означатиме, що ширші можливості приймати якісний телевізійний сигнал отримають понад 15 мільйонів глядачів.