…Заходять якось в бар польський фермер з курочками, польський голова сільради, два європейських аноніми та один австрійський експерт, і кажуть: Україна не вступить у найближчі десять років в ЄС…

Так міг би починатися анекдот, але це матеріал Reuters. І історія про те, як іноземні журналісти підривають українцям менталку своєю неякісною роботою.

Звернулися до мене днями колеги з Reuters з проханням про коментар на тему вступу України до ЄС. Не для української редакції, для іншої команди за кордоном. Мовляв, не всі в Євросоюзі підтримують членство України, є скептицизм, і що ви про це думаєте, що можете їм відповісти.

Я розумів, що стаття буде досить непроста, але варто, щоб наша позиція була представлена. Тому дав коментар про прагматичні переваги членства України для самого ЄС: найбільш досвідчене військо на континенті, найбільш технологічна оборонна промисловість, енергетична безпека з нашими сховищами, відновлювана енергетика, цифровізація, логістика, великий ринок, відбудова та ін. Ну і, чесно кажучи, забув про це за іншими завданнями.

Вчора бачу в моніторингу заголовки:

«Навіть через 10 років». У ЄС скептично оцінюють перспективи вступу України – Reuters»

«Шлях звужується»: Reuters вказало на скептицизм у ЄС щодо швидкого вступу України»

«Що довше триває війна, то менше шансів в України вступити до ЄС - Reuters»

«Підтримка швидкого вступу України до ЄС впала до 47%: чого бояться європейці»

«Чому вступ України до ЄС стає дедалі складнішим: аналіз Reuters»

Думаю, ого, а що це за такий матеріал. Заходжу і бачу, що саме той, в який я давав коментар. Моя коротка цитата там є, щоправда залишили лише про велику армію, інші переваги України для ЄС не згадували. Ну то таке. Думаю, подивлюсь, на основі яких джерел такі висновки скептичні, хто ж там інші спікери.

Увага, дійові особи матеріалу:

- польський фермер у селі на 70 людей за 280 км від Варшави, який дає інтервʼю під звуки кудкудакання курочок (ця важлива деталь наведена в тексті), який висловлює застереження в темі сільськогосподарської конкуренції;

- війт гміни Долгобичів (сільський голова по-нашому), який дає збалансований коментар про те, що членство України в ЄС загалом — в інтересах Польщі, але з певними умовами (тут все реалістично, умови дійсно будуть зʼясовуватися в процесі вступних переговорів).

- два європейських аноніми, які не наважилися розкрити свої прізвища під загально-скептичними коментарями. Один говорить, шо в найближчі пару років Україна не вступить, без додаткової аргументації (?), інший - що наступного року в багатьох європейських країнах вибори і буде не до розширення (thanks, cap).

- австрійський експерт, який рандомно називає цифру «10 років» і каже, що «політики» (які?) у багатьох країнах (яких?) скептичні щодо вступу України протягом десяти років (чому десяти?)

- збірка публічно доступних скептичних заяв різних європейських політиків та опитувань, насмиканих з публічного простору.

З цих інгредієнтів зліплюють статтю, яка потім прилітає в український інфопростір з заголовками «в ЄС заявили, що…», «Україна не вступить… аналіз Reuters» та «шлях звужується … в Reuters заявили». Тут, звісно, питання і до наших редакторів, які займаються бомбардуванням мізків українців отакими заголовками. Але, як-то кажуть, nothing personal, just clickbait.

До речі, з усіх дійових осіб матеріалу до фермера з курочками питань найменше. Він там говорить загалом нормальні речі, а під кінець матеріалу навіть коригує свою думку — що мовляв, якщо будуть в процесі перегорів зʼясовані умови, то може і не варто скептично ставитися до вступу України. Цей польський фермер з села на 70 людей чесніший за австрійського експерта та сміливіший за європейських анонімів.

Але все інше, на чому побудовані глобальні висновки цього матеріалу, — це треш. Так стається тоді, коли автори або редактори дуже хотіли натягнути сову на глобус. Тоді під бачення, яке вже сформоване у них в голові, підтягується все: аноніми, експерти, цитати, публічні вислови, соціологія та все інше. Але це не робить матеріал якісною журналістикою. Бо це — не реальність. Це просто оформлені в форму статті упередження редакторів.

Хочу окремо підкреслити, що в мене немає жодних претензій до української команди Reuters. Це фахові та віддані своїй справі люди, які працюють в надзвичайно складних умовах та роблять класну журналістику. Немає питань і загалом до багатьох професійних журналістів Reuters. Одному з них, Джону Айрішу, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга давав позавчора в Парижі інтервʼю — і це була глибока та фахова розмова.

Хочу висловити щиру вдячність київському бюро Reuters за багаторічну ефективну роботу та якісну взаємодію з МЗС.

Але отакі матеріали їхніх іноземних колег підривають репутацію агентства, і мені складно зрозуміти, як редактори взагалі таке пропускають. Рідко виступаю з такою публічною критикою, але тут терпець урвався - тому вирішив поділитися з вами цієї трагікомедією.

Ну а українців закликаємо традиційно не піддаватися на маніпуляції та розпізнавати заголовки, якими «ловлять» на гачок негативних емоцій. Не давайте себе обманути.

На фото - моє обличчя, коли читаю подібні статі.

 Дежерело: фейсбук-сторінка Григорія Тихого