Центр Донецька. На столі у директора ТК «Донбас» сувенір   - телевізор, подарований на один з перших днів народження каналу. Його перша кнопка - Донбас, «Час новин». Для будь-якого регіонального телеканалу відкриття нового сезону - це велика подія, яка означає нові проекти й амбіції. Амбіція ТК «Донбас» ось вже три роки незмінна - конкурувати на своїй території з центральними телеканалами. Багато в чому сьогодні їм це вдається. Про те, що буде далі і як розвивається регіональне телебачення,- у розмові з Юрієм Сугаком, директором телеканалу «Донбас».

- Рік тому ви вважали, що майбутнє в регіонах - у розвитку регіонального телебачення. Чи може сьогодні регіональний телеканал конкурувати з центральними «кнопками»?

 - Це дуже складне запитання. І, напевно, загалом поки що ситуація залишається незмінною: регіональне телебачення багато в чому поступається центральним каналам. Тут кілька причин. Перша - звичайно, фінансування. Питання сьогодні в тому, що кількість місцевих каналів не відповідає рекламному ринку. А це означає, що більшість каналів ледь животіють. Як вони можуть з такими зарплатами, технічно відсталим обладнанням робити прориви? Звісно, ніяк. Але маємо чудові приклади, які свідчать про протилежне. Наприклад, львівський телеканал ZIK, який веде мовлення вже на більшій частині Західної України. Так, вони переросли себе, і сьогодні це великий міжрегіональний канал з великими амбіціями і гарним штатом. Вони роблять величезну кількість продукту. ТК «Донбас» трохи відрізняється від них. Але ми теж маємо великі конкурентні переваги в плані техніки. Ми здатні виконувати найрізноманітніші завдання. Ми вирізняємося злагодженою командою і великою кількістю виробництва. Просто не настільки віддаємо перевагу саме політичним питанням. Ми шукаємо балансу, намагаємося працювати на всі формати і на всі аудиторії.

- А щодо інших регіонів? Ви були членом журі премії «Телетріумф» і мали змогу ознайомитися з телепродуктом інших областей. Що можете сказати з цього приводу?

- Звичайно, на такі конкурси телеканали віддають усе найкраще. Але дуже мало того продукту, який хочеться подивитися до кінця і сказати «вау!», окрім того, на якому хочеться вчитися і щось підгледіти для себе. Є знахідки - але не так вже й багато.

Ви бачите на каналі найкращих із кращих

- У вас останнім часом дуже багато нових молодих облич. Чи не боїтеся віддавати ефір недосвідченим журналістам?

- Жодним чином. Навпаки. Часто-густо студенти кажуть, що їх ніхто не бере на роботу через відсутність дворічного досвіду. Керівники, зокрема і я, звичайно, хочуть бачити в себе досвідчених, грамотних фахівців. Але в цьому є велика суперечність.

Я дуже радий, що в моєму житті склалося так, що я співпрацюю з Донецьким національним університетом і маю можливість спілкуватися з молодими журналістами. Спочатку я довго опирався цьому, але потім погодився і тепер не шкодую. Я маю можливість спілкуватися з випускними курсу і бачу, що вони багато знають з теорії, вміють вчитися, але практики їм справді бракує. На наших тренінгах з ними ми багато робимо, і ви бачите на каналі саме найкращих з кращих. Тих, хто вміє працювати, у кого є бажання працювати і хто робить це добре.

Коли каналові виповнилися три роки (торік у листопаді. - Авт.), на «Острові» проходив онлайн-чат зі мною. Один з читачів поставив запитання: чому завжди все веде Сугак? І справді, був такий перехідний період, коли я вів одразу кілька проектів. Зараз я не веду жодну з передач. «Live Донбасу» - двоє молодих хлопців, «Питання влади» - зовсім молода ведуча і т. ін., і я цьому дуже радий. У цьому теж є певна суперечність. Тому що глядачеві треба дати час оцінити і полюбити нові обличчя. Але це нормальний шлях, і ми не боїмося цього. Що більше в нас буде молодих, гарних облич, то більше перспектив у каналів.

- Але тут є ще одна заковика. Часто-густо молоді залишають регіон і їдуть до Києва. Чи не боїтеся ви цього?

- З цим нічого не поробиш, з цим лише треба змиритися. Є всього лише невеличкий відсоток людей, який «обкатуватиметься» в регіоні і потім вирушатиме в центр. Мало чим можна втримати в регіоні амбітну молоду людину, яка має бажання працювати на великому каналі, мати великі проекти і великі можливості. Це цілком нормально. За моїми підрахунками, в умовах нашого каналу ця кількість дорівнює 5%. Це порівняно невелика кількість. Я гадаю, що вона може стати ще меншою. У нас є кадровий резерв. Ми спілкуємося з молодими людьми і залучаємо їх до роботи з досвідченішими журналістами. Але в усьому цьому для нас є й плюси. Перше, у нас, таким чином, з'являється більше друзів в інших ЗМІ. Друге - наша медіагрупа дуже велика, і багато каналів з її складу розміщено саме в Києві, вони також потребують гарних кваліфікованих кадрів. І хлопці та дівчата не йдуть в інше місце, а продовжують розвиватися усередині групи.

Ми можемо боротися за те, щоб входити до п'ятірки-трійки каналів, які переглядають у регіоні

- Зрозуміло, куди рухаються кадри. А куди рухається канал? Яка ваша головна стратегія сьогодні?

- Зараз ми спробували конкурувати з національними каналами. Загалом як каналові нам це ще складно робити, але окремі продукти більш ніж успішно виявили себе. Це дає нам надію на серйозну конкуренцію. За три роки ми стали дев'ятими серед усіх телеканалів, які переглядають на цій території. Це перша шістка національних каналів, два нішових та ми. А це означає, що в майбутньому ми можемо боротися за те, щоб входити до п'ятірки-трійки каналів. Що нам допомогло б у цьому, це перерозподіл рекламного ринку, який має місце в багатьох європейських країнах. Зокрема, в Німеччині досить вагома частка реклами йде в регіон. І коли будуть ці рекламні бюджети, регіональні медіа дістануть більше шансів для розвитку. Це було б гарним фінансовим підживленням, і можна було б рухатися далі. У нас ще надають перевагу Києву, але зрушення вже є. Деякі великі компанії розуміють, що ефективна реклама може мати регіональні особливості і в кожній області вона може відрізнятися.

Щодо форматів, стилів та передач, то в цьому сенсі ми спробували дуже багато. І дякувати Богові, що мали таку можливість. Ми зрозуміли те, де наша перевага і де ми можемо конкурувати, які наші слабкі місця. Наприклад, розважальний формат, який можемо показати ми, не порівняється з тими шоу, які готують у Києві. А люди, які нас дивляться, вимагають якість. І якщо на регіональному каналі якість програє, глядач це бачить і йде на інший канал. Він не замислюватиметься над тим, у кого більше коштів, а в кого менше.

На жаль, сьогодні в Україні мало серйозних досліджень регіонального ринку. І коли ми ставили для себе запитання, що є прайм-таймом для регіонального каналу, не могли відповісти на це запитання точно. Багато хто вважає, що це той же час, що й для національного каналу. А ми дійшли протилежного висновку. І тепер намагаємося вибудовувати свою політику на основі власних знань. Ми прийшли до того, що можемо забезпечити чотири блоки мовлення. Перший - інформаційний блок, сюди ж можна зарахувати інформаційно-аналітичні та інформаційно-публіцистичні передачі. Тут головна наша лінійка - новини. І мені подобається, що їх вирізняють оперативність і можливість прямих включень тощо. Програма «Людський фактор» Сергія Карпія - це своєрідна виїзна швидка допомога, яка не відмовляє нікому з глядачів. Другий - трансляції та прямі ефіри. За три роки ми навчилися транслювати все і робити це якісно. У нас була одна з найкращих картинок хокейної ліги. З осені минулого року ми вийшли на вулицю і почали транслювати те, що відбувається прямо там. Люди почали приходити масово, у них є бажання з нами створювати цей ефір. Третій - наше виробництво: це й медична програма, і дитяча «Телепазлики», яка є нашим брендом, це й шоу для жінок, програма для чоловіків тощо. Четвертий - закупівля, те, без чого глядач теж не може. Але це не означає, що ми зупинимося. Навпаки, один з наших експериментів - спільний проект нашого каналу з телеканалом ZIK. Що це буде, я поки що говорити не хочу, гадаю, ви побачите все самі наступного сезону.

З квітня ми починаємо транслювати веб-камери з вулиць і показувати стан пробок у місті. Другий момент - це спортивний випуск новин. І окремим сюжетом в новинах ми будемо вести мову про героїв інтернету - «Очевидців «Донбасу». Ще один наш новий «зоряний» проект - це кулінарна програма Олексія Кузнецова, переможця талант-шоу. Ще один продукт, який з'явиться, це «Трюки науки», - він виріс із прямих включень на вулиці.

- Щодо передач, то, напевно, від Сходу країни чекають гучних журналістських політичних та корупційних розслідувань. Але все це залежить від багатьох чинників. Як складається з цим у вас? Чи будуть гучні проекти?

- Розслідування можуть мати різний характер. У нас є матеріал, який виходить у новинах, є програма «Людський фактор», яка також не обходить гострих кутів. Просто, аби розширити ці можливості, ми вже з цього тижня запускаємо оновлену версію програми «Питання влади», в рамках якої буде створено журналістський пул. Для цього ми хочемо залучити журналістів з інших регіональних та національних медіа, які вже давно пишуть про проблеми, що передбачається обговорювати. Ми хотіли б усі разом говорити про проблеми і реально намагатися їх розв'язувати. Зробити так, щоб журналісти не лише акцентували увагу на проблемах, а й мали можливість їх розв'язувати.

- Нещодавно у вас був ще один експеримент - трансляція майстер-класу від головного редактора «Дня» Лариси Івшиної. Як ви його оцінюєте?

- Мені як телевізійникові цікаво те, як виглядає професійна думка на екрані. Вважається, що такий монолог складно утримує публіку надовго. З другого боку, думка експерта, безперечно компетентного у цій сфері, становить унікальний контент. Якщо за результатами переглядів ми побачимо, що експеримент з майстер-класом вдався, поступово запроваджуватимемо таку практику експертних думок. Щодо професійних речей, то тут не буває єдиного погляду. І це добре. Я бачив багато відео, в яких журналісти розповідають про свою роботу, але є речі, в яких вони схожі, - у професійності. Я дуже хотів би, аби мої співробітники побачили цей майстер-клас і зробили свої висновки про професію і значення самоосвіти для журналіста.

- Ми з вами спілкуємося першого квітня - в день гумору, можливо, в цьому питанні ви знайдете певну частку іронії. Хотілося б почути відповідь на запитання, яке вам ставила журналістка регіональної газети «Салон» 2011 року: що ви вважаєте найгіршим винаходом людства? Тоді ви відповіли, що це ядерна зброя, а з огляду на нинішню ситуацію, що можете відповісти мені?

- Телебачення клянуть, але його дивляться. Телебачення критикують, але його потребують. Люди вірять у казки і тому дивляться кіно. Що справді заполоняє наше життя - це тотальне стеження за нами. Це камери, які стоять на вулицях, ми самі знімаємо одне одного на девайси. Ми потрапляємо з камери в камеру, беручи участь у загальній глобальній зйомці. І фактично цей результат одразу ж можна побачити з будь-якого комп'ютера, зайшовши в мережу. Фактично ми всі стаємо зірками. Так, інтернет - це величезні можливості, але це додаткові опції. Ми як матриці, переходимо в інший вимір і починаємо там жити. Я нещодавно бачив таку картину: на одному з літніх майданчиків я чекав на зустріч, пив каву, а за столиком поруч сиділи молоді люди, які дивилися у свої гаджети. Раніше ми зустрічалися за одним столом, аби розмовляти одне з одним, а тепер вони - мовчать і спілкуються одне з одним у мережі. Я не думаю, що з листування у Facebook ви можете зробити правильний висновок. Звідси й негатив: більшість людей, які мають доступ і користуються всіма цим засобами, часто можуть не зрозуміти написану фразу, її сенс, і це породжує багато суперечок. Якби людство знайшло дивовижний баланс між безпекою і свободою, між віртуальним і реальним спілкуванням. Тому будьте мудрими і не піддавайтеся негативу, будьте вільними і більше спілкуйтеся одне з одним.

Відео доступне на сайті газети: www.day.kiev.ua

Не лише журналістам потрібно перевіряти ще раз і оновлювати свої знання

Відгуки про майстер-класи Лариси Івшиної на ТК «Донбас»

Як уже зазначалося вище, нещодавно на телеканалі «Донбас» транслювалися майстер-класи головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, записані раніше «Детектор медіаю» (до речі, їх також можна побачити на сайті «Дня»: www.day.kiev.ua, у розділі відео). Про те, яке враження вони справили на телеглядачів, - в їх коментарях:

Ірина Лазова, телеглядач ТК «Донбас»:

- Нещодавно відразу після новин побачила програму з Ларисою Івшиною, головним редактором газети «День». Мене це дуже здивувало, адже раніше такого в ефірі ТК «Донбас» я не зустрічала. Був схожий проект - «Гордість Донбасу», але то були бесіди з відомими особами нашого регіону, а тут інше - всеукраїнський рівень, але при цьому те, про що говорила редактор, має і регіональний зріз.

Мені близька позиція Лариси Івшиної. Згодна, що слабка історична підкованість журналістів впливає на якість матеріалів і об'єктивну подачу поглядів. А тенденційність і некомпетентність, на мою думку, поширена проблема сьогоднішніх ЗМІ. Та й не лише журналістам потрібно перевіряти ще раз і оновлювати свої знання. Думаю, ще більше це стосується суспільства, людей різних професій, які мають розуміти, що живуть і діють на користь нашої спільної держави Україна.

Олена Головешко, телеглядач ТК «Донбас»:

- Відмінно! Я була дуже рада бачити майстер-клас від «Детектор медіа». Я вважаю цей ресурс дуже цікавим для українських ЗМІ. Випуск із Ларисою Івшиною я бачила ще в січні в Мережі. І можу сказати, що телеканалом Донбас було зроблено добрий вибір. Більше за все мене вразила думка про суспільство, зациклене на «купи-продай». Мені здається, дуже важливим говорити про такі речі та телебаченні.

Катерина Яковленко, «День», Донецьк