Після приходу до влади в Грузії нового уряду на чолі з Бідзіною Іванішвілі експерти заговорили про потенційний відхід країни від демократичних цінностей і зближення з Росією. Закриття каналу «Перший інформаційний кавказький» і реорганізація на грузинському суспільному телебаченні змусили медіа-експертів пильніше подивитися на те, що відбувається у медійному просторі Грузії. «День» зв'язався з директором International Press Institute-Georgia Натією КОБЕРІДЗЕ, аби розібратися, які процеси сьогодні переживають грузинські ЗМІ і взагалі наскільки зрілим є журналістське співтовариство Грузії.

- Після розпаду Радянського Союзу засоби масової інформації кожної союзної республіки переживали болючу трансформацю. У кожній країні ЗМІ вирішували завдання, які постали перед ними, по-своєму і зі своїм - позитивним або не зовсім - результатом. Як це відбувалося в Грузії?

- Трансформація або - якщо ви це маєте на увазі - звільнення засобів масової інформації від традиційного у Радянському Союзі стилю роботи і професійних навичок у Грузії відбулися досить легко і вільно. Особливого натиску ні при Гамсахурдії, ні при Шеварнадзе, ні при Саакашвілі медіа не відчували. Якщо спиратися на оцінку Freedom House, які щороку публікують індекс свободи ЗМІ, зокрема у Грузії, то грузинські медіа завжди належали до категорії половинчасто вільних. Причина - не лише у спробах з боку влади вплинути на роботу преси, але і в низькому рівні професіоналізму і особистому виборі самих журналістів бути залежними від політичного впливу. У цьому є деяка схожість з радянським часом, коли ЗМІ залежали від політики. Цей феномен зберігся в Грузії і сьогодні. Я ще раз хочу підкреслити, що якщо в нашій країні медіа до кінця не вільні, то частково це вибір самих журналістів.

- Чим можна пояснити такий вибір? Це незрілість або є інші причини?

- Так, незрілість, низький рівень професіоналізму, можливо, запит з боку суспільства, яке як ринок впливає на ЗМІ. Проблема професіоналізму і проблема асиміляції медіа з політичними колами завжди була в Грузії і до цього дня залишається дуже гострою. Незалежних великих ЗМІ взагалі не існує. А кількість невеликих медіа, які керуються лише інтересами суспільства, можна перерахувати на пальцях.

- Україні за 20 років незалежності не вдалося сформувати національний по суті інформаційний простір. У більшості українських ЗМІ, особливо на телебаченні, домінує російський за своїм змістом продукт. Чи вдалося Грузії сформувати національний інформаційний простір?

- У цьому сенсі в Грузії більше свободи і незалежності від російського впливу. Особливо після Революції Троянд і після того, як за рішенням влади з грузинського телеефіру зникли російські канали. Після війни 2008-го року з кабельних мереж - деякі провайдери самі, деякі на прохання влади - відключили російських мовників. До речі, вони були відновлені одразу ж після приходу до влади нового уряду на чолі з Бідзіною Іванішвілі. Але існує деяка непряма залежність у медіа-середовищі Грузії від російських джерел. Якщо прослідкувати, кого цитують, на які джерела посилаються грузинські засоби масової інформації, то переважно це російські ЗМІ. У Грузії все більше журналістів вивчають англійську і намагаються посилатися на англомовні джерела, але поки що цей процес не завершений. Наприклад, велика частина моїх колег до цього часу вважає, що російські ЗМІ - це приклад для наслідування у професійному сенсі, бо вони не знають англійської мови і не дивляться західні канали. Це велика проблема, яка позначається на професійному рівні журналістів.

- Як ви вважаєте, зміна уряду посилить російський чинник у грузинському медіа-просторі?

- У політиці Грузії сьогодні відбуваються дуже серйозні процеси. Наприклад, учора (розмова відбулася 23 січня. - Авт.) добровільно пішов у відставку перший заступник міністра закордонних справ Ніколоз Вашакідзе, який прямо заявив, що для нього неприйнятний проросійський курс нинішнього уряду. Це перший явний приклад того, що коаліція, яка зараз при владі, - проросійська за своєю суттю. Як це може позначитися на медіа-середовищі, мені важко зараз сказати. Можу лише зазначити, що велика частина грузинських телеканалів лояльна до Бідзіни Іванішвілі. Можливо, ці канали піддаватимуться якомусь російському впливу, але прямих ознак або механізмів для здійснення такого впливу я доки не бачу.

- У жовтні, одразу після зміни уряду, припинив мовлення канал ПІК (Перший Інформаційний Кавказький). Незадовго до цього журналісти каналу протестували проти цензури. Багато експертів в Україні тоді оцінили ситуацію довкола каналу як звуження свободи слова в Грузії. Чи це так?

- Зовсім ні. Канал ПІК, по-перше, не був орієнтований на грузинського глядача. Він був російськомовним і переважно призначений для глядачів із країн СНД, а також Європи і Малої Азії, на яких поширювалося покриття каналу. Тому його закриття ніяк не можна назвати актом проти свободи слова в Грузії.

- З чим тоді воно пов'язане?

- Канал фінансувався з бюджету. У суспільного мовника був контракт із ПІК, і гроші надходили на цей канал за допомогою суспільного мовця. Ще до приходу до влади Бідзіна Іванішвілі і його коаліція весь час висловлювали претензії щодо суспільного мовника, який також фінансується з бюджету, як до проурядового, тобто такого, що підтримує Саакашвілі. Цей процес продовжився і після приходу Іванішвілі до влади. Сьогодні прем'єр безпосередньо висловлює свою зацікавленість в тому, аби опікунська рада була укомплектована за тими принципами, які влаштовують його особисто. У мене немає достовірної інформації, але, аналізуючи ситуацію, я приходжу до висновку, що, оскільки уряд, який має претензії до громадського мовця, не виділить для нього таке фінансування, яке було при Саакашвілі, той ліквідував ПІК з метою економії. Тим більше що ПІК прагнув розповідати про Грузію і Росію не так, як це прийнято в російських інформаційних колах. Такий канал Бідзіна Іванішвілі не фінансував би. Коли ПІК припинив мовлення, голова уряду не висловив бажання продовжити фінансування.

- Наскільки нам відомо, на суспільному телебаченні Грузії змінилося керівництво, після чого почалася реорганізація. Знову ж таки, з чим це пов'язано і чи несе якусь загрозу незалежності мовця?

- На суспільному телебаченні (у його склад входять два канали - «1-й», який грає головну роль, і «2-й») дійсно змінився директор, але це ніяк не вплинуло на редакційну політику каналів. До речі, суспільний мовець сьогодні найбільш збалансований у Грузії.

Зміна керівництва відбулася і на деяких незалежних каналах. Наприклад, «Руставі 2» змінив керівника у зв'язку з проблемами з менеджментом. Цей канал залишається найбільшим і найбільш рейтинговим сьогодні в Грузії. До цього часу в своїй редакційній політиці «Руставі 2» підтримував політику Саакашвілі. Сьогодні у мене особисто є питання до цього мовця, але знову ж таки, як мені здається, причина - у недостатньому професіоналізмі і тому, що журналісти просто звикли бути лояльними до влади. Тому зараз вони проявляють лояльність до чинної влади. Проте «Руставі 2» ставить більше критичних питань чинному уряду, ніж той же «9-й канал». Останній заснований дружиною Іванішвілі Катериною Хведелідзе, яка є його власником.

Що стосується телекомпанії «Імеді», то до неї теж є багато питань. Чомусь власник і керівник каналу Гіоргі Арвеладзе вирішив повернути «Імеді» сім'ї колишнього власника і засновника Бадрі Патаркацишвілі (Патаркацишвілі через декілька років після Революції Троянд став одним із найвпливовіших опонентів влади Саакашвілі. - Авт.). Невідомо, чи було це рішення ухвалене в політичних колах. Природно, на каналі все змінилося - і редакційна політика, і зміст. «Імеді» сьогодні теж підтримує Іванішвілі.

Але набагато цікавіше те, що Бідзіна Іванішвілі заявив про бажання приєднати «9-й канал» до суспільного мовника, після чого на суспільному телебаченні почалася державна фінансова перевірка. За цю акцію Іванішвілі суворо розкритикували під час парламентської асамблеї НАТО і ПАРЄ. Але попри критику Заходу за всіма ознаками Іванішвілі продовжить здійснювати вплив на суспільного мовника.

- В Україні доки не створено суспільного телебачення і продовжується дискусія довкола його створення. Багато говориться про те, що суспільство не готове платити за такого мовника, а якщо його фінансуватиме держава, то знову ж таки канал буде залежним і не зможе повноцінно виконувати свої функції. Але у Грузії суспільне телебачення все-таки фінансується державою...

- Так, з бюджету.

- Тобто у його класичному варіанті воно не створене, і грузинське суспільство також не готове платити за такий канал самостійно.

- У нас державне телебачення якраз було перейменоване і перетворене на суспільне мовлення. Так само як і державний канал - Перший - отримував фінансування з бюджету, суспільний мовець теж фінансується з державного бюджету. Це рішення було ухвалене на рівні парламенту, і особливих протестів в суспільстві із цього приводу доки не було.

- Перед якими викликами стоять сьогодні грузинські журналісти?

- Найбільша проблема для грузинських ЗМІ - це маленький ринок і, як наслідок, брак рекламодавців. З іншого боку, проблемою є високий рівень політизованості суспільства взагалі. Бізнес, який повинен платити за рекламу в ЗМІ і тим самим фінансувати засоби масової інформації, залежить від політики. Тотальна залежність від політики - найбільша проблема сьогодні в Грузії. ЗМІ у країні розділені на дві частини: одні підтримують колишню владу, інші - нинішню. Це дуже негативно позначається на професіоналізмі журналістів, а зрештою страждає споживач, який отримує не те що необ'єктивну, а недостатню інформацію, яка завжди мотивована якимись політичними цілями.

- Які медіа в Грузії: телебачення, преса чи інтернет - мають найбільший вплив на аудиторію сьогодні?

- Телебачення має дуже великий вплив. 80% громадян, які беруть участь у соціологічних опитуваннях, отримують інформацію з телебачення. Дуже мало читають газети. З іншого боку, рівень преси настільки жалюгідний, що можна навіть не розраховувати на неї, на жаль. Інтернет - найбільш незалежне джерело інформації в Грузії. На жаль, використання інтернету не настільки велике, аби серйозно впливати на громадську думку. Але кількість тих, хто отримує інформацію з інтернету, зростає на 10-15 % щороку.

- Як ви взагалі оцінюєте суспільно-політичні процеси, що відбуваються сьогодні в Грузії і на пострадянському просторі загалом?

- Те, що відбувається в Грузії, дуже відрізняється від решти пострадянського простору. У Грузії відбулася мирна, демократична зміна влади. Інше питання: що ми від цього отримали? Чи отримали ми можливість далі розвиватися демократичним шляхом і наближатися до Заходу? На жаль, стосовно цього одразу ж виникли підозри і питання. Політика, яка здійснюється нинішнім урядом, з кожним днем доводить, що, можливо, у майбутньому Грузія стане менш демократичною, ніж вона була навіть при Саакашвілі, що вона відійде від Заходу і зближуватиметься з Росією. Якщо так буде насправді, то це найгірше, що може взагалі статися з цією країною.