Скасування постанови про дубляж: при чому тут Табачник?
Скасування судом рішення про обов'язковий дубляж фактично призведе до заборони державної мови в українському кінопрокаті, вважає колишній гуманітарний віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко.
Пан Кириленко, який був ініціатором поступового дублювання фільмів українською, радить нинішньому уряду оскаржувати це рішення.
Чи прислухається до порад свого попередника нинішній гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник, досі невідомо. Його прес-служба і він сам досі жодних коментарів з цього приводу не давали.
Тому за коментарем Бі-Бі-Сі звернулася до голови Державної служби кінематографії Ганни Чміль.
Бі-Бі-Сі: Пані Ганно, хто насамперед зацікавлений у скасуванні постанови про україномовне дублювання фільмів?
Г. Чміль: На сьогодні незадоволені введенням в дію постанови ті дистриб'ютори, які працюють через російських посередників, які закуповуюють право на публічний показ американських фільмів на території не тільки Росії, а й України. Ці дистриб'ютори-посередники складають третину кіноринку України. Дві третини кіноринку – це ті, хто працює безпосередньо зі іноземними студіями-виробниками, які реалізацію цієї простанови сприйняли нормально. Реалізація цієї постанови не девальвувала нічиї інтереси, тому що навіть коли б цю постанову ввели в повному обсязі, решта 30% мали право на показ мовою нацменшин, тобто російською, бо решта мов нацменшин у кінодублюванні не представлені.
Бі-Бі-Сі: Чи не думаєте ви, що відміна цієї постанови якось пов’язана зі зміною уряду і з тим, що замість В'ячеслава Кириленка, який і був ініціатором україномовного дублювання, прийшов Дмитро Табачник? Чи відома вам позиція нинішнього уряду стосовно цього?
Г. Чміль: Справа у тому, що Дмитро Володимирович в одному із своїх інтерв'ю заявив свою позицію, пов'язану із цією постановою. Він сказав, що до нього зі скаргами зверталися дистриб'ютори, і що на сьогодні опрацьовуються підходи, пов'язані з аналізом того, чи залишити цю постанову, чи вносити до неї зміни. Мені довелося бути на засіданні комітету з питань культури і духовності, де виникли дуже серйозні дискусії, пов'язані із тим, що частина депутатів із Партії Регіонів категорично протестувала проти того, щоб цю постанову кабміну виконувати в повному обсязі.
Бі-Бі-Сі: Чи перестануть в Україні дублювати фільми українською, після того, як до цього нічого не зобов'язуватиме? Адже деякі дистриб’ютори заявляють, що робити український дубляж дуже дорого, і що це нібито шкодить молодому і нерозвиненому кіноринку в Україні?
Г. Чміль: Вони не перестануть дублювати, тому що окрім постанови є закон України про кінематографію. При видачі державного прокатного посвідчення, ми і надалі вимагатимемо виконання цього закону, тобто озвучення, дублювання та субтитрування фільмів державною мовою. Ті дистриб'ютори, які безпосередньо працюють із студіями-виробниками, постанову виконуватимуть. Про це вони заявляють офіційно.
Бі-Бі-Сі: Але все одно у мене як у глядача складається враження, що досі в Україні кіно в українському перекладі дискримінується. Україномовних сеансів значно менше, крім того їх переважно ставляться у незручний час - зранку в будні.
Г. Чміль: Більше того, основна частина фільмокопій, дубльованих українською мовою, як правило демонструються у західному і центральному регіонах України. На Сході і на Півдні вони поширюються з великими потугами, і як правило демонстрація їхня відбувається або у вранішній час, або в інший час, який практично не розрахований на те, що там буде певна кількість глядачів.
Бі-Бі-Сі: Коли, на вашу думку, ця ситуація може покращитися, і чи може вона покращитися взагалі?
Г. Чміль: Прогноз мій оптимістичний. Оптимістичний не тільки тому, що я відповідаю за реалізацію цієї постанови і закону про кінематографію. Мій прогноз оптимістичний тому, що сьогодні зростає самосвідомість людей, які живуть у цій країні.
Сьогодні до нас звертається величезна кількість глядачів, які вимагають – не просто просять, а вимагають – доступу на території України до мистецької вартості державною мовою, тобто українською. Але парадокс полягає в тому, що сьогодні в Україні я, зокрема, як українка, не маю доступу до мистецької вартості іноземного виробництва українською мовою. І це порушення мого конституційного права.
