У будинку номер 49 на затишній вулиці Червоного льотчика наглухо зачинено віконниці. Рівно два роки тому, 11 серпня 2010 року, звідси вийшов господар цього будинку, редактор і автор газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Хтось заїхав за ним на сріблястому BMW, кажуть очевидці. Живим Василя Петровича більше ніхто не бачив. За тиждень на Печенізькому водосховищі в човні знайшли його мобільний телефон.

«Він був дуже добрий чоловік, ми його любили, часто спілкувалися, - розповідають сусіди з будинку навпроти. - Він мав у місті певну вагу і допомагав усім, хто просив про допомогу, з ким несправедливо обійшлися. Писав правдиві матеріали. Ми досі повірити не можемо, що його немає!» Сусіди не приховують емоцій, згадують, що він був привітною і товариською людиною. Тепер додому приїжджають сини зниклого журналіста, поливають дерева, але майже завжди будинок порожній.

Редакція газети, яку було відкрито на особисті кошти Климентьєва, і стала для нього фатальним проектом, вона містилася тут же, в його будинку. За чотири роки вийшло близько восьми десятків чисел. «Кажуть, він був непрофесіональним журналістом, але це не так. Можливо, йому бракувало літературного таланту, проте в нього була хороша хватка», - зазначає колишній колега Климентьєва, журналіст Юрій Хомайко, який давав йому рекомендації для Спілки журналістів. У нього в руках число газети, де написано: «Колектив незалежної агенції журналістських розслідувань вітає головного редактора з нагородженням золотою медаллю української журналістики і врученням йому диплома творчого конкурсу «Часопис».

Злочин без покарання

Його вбили, упевнені колеги Климентьєва. Так думає і слідство. За декілька днів після зникнення Климентьєва Дзержинський райвідділ міліції міста Харкова порушив кримінальну справу за статтею «умисне вбивство». А 2 серпня цього року Василь Фаринник, начальник Слідчого управління МВС України, офіційно заявив, що справу Климентьєва розкрито. При цьому в заяві йдеться не про вбивцю, а про «головного підозрюваного» - це колишній працівник Харківського УБОЗу Андрій Козар. Який сам перебуває в розшуку.

«Цю заяву про розкриття злочину зроблено абсолютно голослівно! - обурений Юрій Хомайко. - Де тіло? Де докази? Я однозначно пов'язую ці заяви лише з передвиборчою кампанією. З тим, що партія влади рапортує про виконання своїх обіцянок».

Із ним погоджується і колишній заступник редактора газети «Новий стиль» Юрій Матвієнко. Каже, що за два роки слідства гучні заяви про розкриття злочину і з'ясування особи вбивці робилися багаторазово. Але досі ніхто не затриманий. «За інформацією з моїх джерел Козар зараз перебуває в Бєлгороді, - каже Юрій Хомайко. - І правоохоронним органам відоме його місце перебування. Тобто всі знають, де він перебувають, але чомусь не беруть!»

Юрій Миколайович окремо наголошує, що Климентьєв ніколи не писав про Козара, хоч і був з ним пов'язаний при підготовці матеріалу. Слідство вважає, що саме Козар був тією людиною, яка відвезла Климентьєва з дому на берег Печенізького водосховища, обіцяючи надати матеріал для викривальної статті і світлини. Про цю версію заявили ще навесні 2011 року.

Постійним фігурантом матеріалів Климентьєва був Станіслав Денисюк - колишній глава податкової інспекції, який збудував величезний маєток у курортній зоні Печенізького водосховища. Біля якого зник незручний журналіст. «Без Денисюка не обходилася жодна газета», - з іронією пригадує Юрій Хомайко. Проте він не пов'язує вбивство з цими матеріалами. Зате впевнений: ті люди, які були зацікавлені в усуненні Климентьєва, знали про перманентний конфлікт з Денисюком і були впевнені, що на нього «переведуть стрілки».

Також Юрій Миколайович відмітає звинувачення Климентьєва в шантажі фігурантів його розслідувань, чутки про яких прослизають у неофіційних розмовах і на інтернет-форумах. «Василь Климентьєв ніколи не писав матеріалів, якщо не був у чомусь упевнений, - зазначає Юрій Миколайович. - Я три роки був з ним пов'язаний по роботі досить близько і не помічав нічого подібного - щоб він когось шантажував чи писав замовлені матеріали! Хоча він міг проконсультуватися з обласним прокурором з приводу доцільності того чи іншого матеріалу, таке бувало». А чутки про шантаж можуть розпускати ті, хто хоче відвернути увагу від головного - вбито людину, яка робила інформацію публічною. Журналіста з великої літери!

«Якщо хтось у Харкові може ось так зводити порахунки з журналістом (не має значення, яке він представляє ЗМІ!) - з БУДЬ-ЯКИМ, - це, скажу я вам, кінець!» - пише коментатор на одному з форумів, присвячених Климентьєву.

Олена Соколинська, Харків, «День»

Фото - http://www.day.kiev.ua