12 квітня ряд громадських організацій, зокрема «Відсіч», «Простір свободи», «Не будь байдужим», «Кіно-переклад», просто небайдужі громадяни провели акцію під стінами Кабміну, яку назвали «Кіна не буде». Протестувальники тримали постери з рекламою відомих фільмів, а також розгорнули величезну стрічку з кадрами різних кінофільмів. Очевидно, ця акція стала фіналом низки подій, які лише зараз вибудовуються в один єдиний логічний ланцюжок.

 

 

 

 

Останніх півтора року про український дубляж начебто трохи забули. Закордонні не артхаусні фільми йшли з українським дубляжем, як варіант – із озвучкою, російські фільми – без дубляжу, російською.

 

 

 

 

 

Напевно, для багатьох буде відкриттям, що весь цей час уже не існувало ні постанови про квотування дубляжу українською мовою, ні вимоги про обов’язковість дублювання. Ця робота ґрунтувалася на постанові, прийнятій уже за президентства Віктора Януковича, у якій ані словом не згадувалося за обов’язковість дублювання українською. Мова йде про урядову постанову від 21 червня 2010 року, у якій лише прописано, що дублювання чи озвучення фільмів має здійснюватись на території України. Як не дивно, лише ця вимога сприяла тому, що кількість дубльованих українською мовою фільмів не лише не зменшувалася, а зростала. Українська мова виявилася цілком конкурентною. Українці як на заході, так і на сході, ходили на дубльовані українською фільми, а кінопрокатні компанії вирішили нічого не чіпати, оскільки все й так ішло добре. Тим більше, що для світових кінокомпаній саме мова є ознакою окремого ринку. Тобто якщо є український дубляж, то є і український ринок.

 

Проте вочевидь були й ті, хто думав по-іншому. Інакше на початку лютого цього року не з’явилась би нова урядова постанова №168, у якій вимога про необхідність дублювання чи субтитрування стрічок саме на території України просто щезла. Варто зазначити, що станом на сьогодні державні чиновники з профільного Міністерства культури, а також Державного агентства кінематографії так і не надали якоїсь більш-менш обґрунтованої відповіді, чому зникла ця вимога.

 

Далі – більше. 5 квітня податкова міліція здійснила обшук, а потім вилучення апаратури на одній з найбільших кінопрокатних компаній B&H, а також найбільшій студії дубляжу в Україні «Ле Доен». Обшук та вилучення апаратури нібито проводились у рамках справи, в якій податкова нібито звинувачує B&H в несплаті близько двох десятків мільйонів гривень ПДВ. Зараз ця справа перебуває в судах, і сам власник кіностудії Богдан Батрух каже про те, що мова йде суто про господарчий спір. Проте чому за господарчим спором треба було вилучати апаратуру студії звукозапису й таким чином ставити на межу зриву роботи з дублювання ряду фільмів – питання лишається відкритим.

 

Варто зазначити, що ще в попередніх «битвах» за український дубляж частина дотичного до кінобізнесу істеблішменту все ніяк не могла змиритися з думкою про те, що вона не зможе завозити іноземні стрічки з уже виготовленим у Росії дубляжем (звичайно, російською). Така собі компрадорська мрія, коли, нищачи вітчизняний продукт, яким є український дубляж, можна буде завозити дешевий «товар» з-за кордону й отримувати надприбутки. При цьому доля сотень і сотень артистів, звукорежисерів, технічних працівників, для яких український дубляж став справжнім джерелом існування, а також стимулом для творчості, їх звичайно не обходила. Так само як і не обходили інтереси українських глядачів.

 

Звичайно, на сьогодні державна сфера управління кіногалуззю стає все більш дотичною до бізнесу. Так, наприклад, ще зовсім недавно на різних профільних конференціях радником нинішнього керівника Державної служби кіно Катерини Копилової анонсували керівника ще однієї компанії з дубляжу - Adioz Production Дениса Ржавського. Саме він ще кілька років тому виступав із закликами щодо необхідності введення російськомовного дубляжу в Україні. Зараз пана Ржавського обрано головою «Української кіноасоціації». Його також вважають людиною з оточення молодшого сина Януковича – Віктора Вікторовича Януковича. Можливо, це простий збіг обставин, але нікому не відома компанія, яка нещодавно порушила давно усталену традицію і здійснила дубляж другої частини американського «Примарного вершника» російською мовою, знаходиться за тією ж адресою, що і компанія з дубляжу Ржавського…

 

 

 

 

 

Утім, реакція громадськості на репресії щодо українського дубляжу дала позитивний ефект. Так, податківці, попри попередні заяви про те, що вони не брали ніякої апаратури зі студії дубляжу, таки повернули їй обладнання, на якому робився дубляж. Тепер на часі скасування горезвісної постанови №168, у якій пропала вимога про необхідність дублювання чи субтитрування стрічок саме на території України. Якщо цієї постанови не буде скасовано, як зазначили протестувальники перед Кабміном 12 квітня, Україна втратить статус окремого ринку, оскільки окремішність ринку визначається окремою мовою, втратить роботу для більш як тисячі творчих і технічних працівників, і основне – ми не зможемо надалі без допомоги з-за кордону зрозуміти, про що ж там говорять герої нових «Шерлоків Холмсів» чи «Аватарів».