Рейтинги фільмів основної конкурсної програми, які щодня публікувало фестивальне видання Screen, як правило, не піднімалися вище 3,3 бала. Саме такий бал тримає фільм «Барбара» Крістіана Петцольда із зіркою німецького кіно Ніною Хосс у головній ролі. Барбара — лікар зі східного Берліна. За любовний зв’язок із західним німцем та спробу отримати візу на виїзд у західний сектор штазі вислало героїню зі столичної клініки в маленьке провінційне місто. Знімаючи любовну історію, замішану на політиці, автор зміг передати клаустрофобну атмосферу вбогої квартири, в якій героїня ніби задихається, як викинута з води риба. Постійні обшуки, стеження, доноси примушують Барбару називати свою країну «соцконцтабором»… Чітко розказана історія викликає розуміння, а Ніна Хосс поки що є очевидною претенденткою на нагороду за найкраще виконання жіночої ролі.

Героєві картини Стівена Долдрі «Надзвичайно голосно і неймовірно близько» дев’ять років. Оскар намагається розгадати послання батька, який загинув під час вибуху Всесвітнього торгового центру 11 вересня 2001 року. Зачіпкою для пошуків стає знайдений хлопчиком ключ у жовтому конверті з написом «Блек». У телефонних довідниках Нью-Йорка Оскар знаходить 472 жителі з таким прізвищем. Щодня він вирушає на пошуки власника ключа, який пов’язує хлопчика з пам’яттю батька. Оскар знайомиться з людьми різного

соціального стану, віку, кольору шкіри. Ці портрети викликають особливий інтерес. Світ, що здавався затишним і стабільним, несподівано розкривається з іншого боку. Не в змозі осмислити його незбагненну жорстокість, хлопчик стукає в бубон, відганяючи страх. Картина не зловживає апеляціями до нашої колективної візуальної пам’яті — вибух веж-близнюків показано лише раз. У центрі уваги — проблеми становлення особистості, дорослішання героя в стресовій ситуації. Чудовий акторський склад — Том Хенкс і Сандра Баллок. У ролі старого-мовчуна, який супроводжує Оскара в його пошуках, — Макс фон Зюдов. У такому зірковому обрамленні не загубився і юний виконавець головної ролі Томас Хорн. Фільм уже номінований на премію «Оскар» як найкраща картина, а Макс фон Зюдов — як виконавець ролі другого плану.

Про любов і сімейні цінності, про складність людських стосунків розповідає фільм Біллі Боба Торнтона «Машина Джейн Менсфілд» (продюсер Олександр Роднянський). Дія відбувається в невеликому містечку штату Алабама 1969 року й розвивається навколо стосунків двох родин, конфлікту батьків і дітей. Після смерті Наомі, виконуючи останню волю покійної, її чоловік із дітьми має відвезти тіло Наомі для поховання на її батьківщину, де залишилася колишня сім’я жінки — чоловік та четверо дітей. Боб Торнтон з тонкою іронією розповідає про те, як сім’ї зустрічаються, намагаються подолати ворожнечу, ревнощі, страх, про труднощі взаєморозуміння між поколіннями. Оскароносний режисер, який «наслідив» на голлівудській Алеї зірок, не знімав довгих десять років. Тепер, після вампірських фантастичних історій, він вирішив створити щось близьке його сьогоднішньому світогляду. Не випадково Торнтон виконує одну з центральних ролей у фільмі. Його трохи безглуздий персонаж виявляється льотчиком-асом, який отримав серйозні поранення та опіки під час в’єтнамської війни. Він пишається своїми бойовими нагородами, але не участю у збройному конфлікті, кажучи, що з часів війни його постійно переслідує «торнадо в голові на тлі повного штилю навколо».

Поза сумнівом, Берлін — чудове місце для початку прокатної долі будь-якого фільму. Імовірно, тому у фестивальній програмі Берлінале так багато світових прем’єр. Тенденція стартувати в рамках престижного кінофесту, що відкриває кінематографічний рік, має й зворотний бік: програма не так рясніє експериментальними, пошуковими роботами, як слугує підтримкою бокс-офісу прокатних картин.

До мейнстримівських фільмів конкурсу цілком можна зарахувати «Сестру» швейцарського режисера Урсули Мейєр. Підприємливий тинейджер Симон промишляє тим, що краде лижі, шоломи та іншу амуніцію на модному лижному курорті. Йому доводиться самому заробляти собі на життя та ще й допомагати непутящій старшій сестрі, яка переживає низку невдач із партнерами. Поступово з’ясовується, що сестра зовсім і не сестра Симону, а мама. Їхні стосунки складаються непросто. Однак фінал цілком катарсичний, залишає у глядача надію на порозуміння в цій маленькій і не дуже щасливій сім’ї.

Не справдив сподівань фільм «Полонянка» ще недавно радикального і прогресивного режисера Брильянте Мендоза. Нова робота, показана в конкурсі основного змагання, — проект, щедро профінансований арт-студіями, з Ізабель Юппер у головній ролі. В основі стрічки — реальні події на Філіппінах 2001 року, коли група терористів захопила 20 заручників і майже рік водила їх джунглями. Скрупульозно реконструюючи факти, автор намагається репортажністю заретушувати постановочність, у сенсі «літературності», але при цьому, на жаль, зникає художність. У пам’яті залишається лише образ, створений Ізабель Юппер.

Вражає уяву візуальний ряд фільму грецького режисера Спіроса Статулопуса «Метеора» (або Метеори — так називається відома місцевість у Греції, де стрімкі скелі підпирають небо). На двох таких скелях, у повному сенсі — між небом і землею, зведені чоловічий і жіночий монастирі, розділені нездоланною прірвою. Нездоланною — як заборона на плотські почуття між мешканцями цих обителей. Та все ж Він і Вона зустрічаються в селі, що біля підніжжя гір, закохуються, борються з потягом і беззастережно програють у цій боротьбі… 

У рейтингах «Метеора» й «Полонянка» розмістилися практично поруч, отримавши, відповідно, 1,9 і 2 бали. При цьому «Полонянка» заробила один чорний хрест — знак повного несприйняття фільму одним із членів screen-журі.

***

Фестиваль — не тільки фільми, а й супутні творчі акції. 10 лютого відбулося офіційне відкриття українського інформаційного стенда — офіційного представництва нашого кіно на Європейському міжнародному кіноринку. Стенд відкрили у готелі Marriott. Охочі могли отримати каталоги з переліком фільмів 2011—2012 рр. виробництва, у яких, окрім інформації про найсвіжіші фільми та кінопроекти, що наближаються до завершення, вміщено дані про структуру вітчизняної кіноіндустрії.

Відбулася й презентація українського кіноархіву — Національного центру Олександра Довженка. Кіноманів зацікавила презентація першого тому подарункової колекції Dvd-дисків із записами української кінокласики — відреставрованих фільмів 1920 — 1930-х років. Перший том містить 35 копій фільмів вітчизняного кіноантикваріату. 

У рамках роботи кіностенда показали фільм Дмитра Приходька ROCK-N-BOLL і представили картину Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовЧерезВогонь».

У дружній обстановці, підігрітій офіційним коктейлем, Українська асоціація просування фільмів повідала про свої плани міжнародної співпраці і презентувала фільми «Кобзарі» О.Саніна, «Покоління» М.Слабошпицького, «Аутсайдер» В.Яковенка, «Зелений жакет» В.Тихого, а також альманах «Україна, goodbye!».