Спочатку був екшн. 19 січня влада США розпочала масштабну міжнародну операцію по боротьбі з найбільшими файлообмінниками - порушниками авторських прав. У різних країнах світу було заарештовано в повному складі керівництво Megaupload.com - файлообмінника з аудиторією 150 мільйонів людей. Американський суд висунув обвинувачення сімом керівникам проекту, за якими піратам загрожує 20 років в'язниці. Заарештовано особисте майно обвинувачуваних і сервери файлообмінника на суму 50 млн. доларів, висунуто обвинувачення в порушенні авторських прав на суму 500 мільйонів доларів, а також в отриманні прибутку на рекламі піратського контенту на суму 175 мільйонів доларів. У відповідь хакерські групи починають віртуальні атаки на сайти урядових установ США, Франції та інших країн, які підтримують боротьбу з піратством в Інтернеті.

Інтернет не дозволяє жодному сайту на 100% захиститися від DDoS-атаки, оскільки кожен сайт має межу навантаження відвідувачів, після досягнення якої система перестає відповідати на запити. Сайти Білого дому, міністерства юстиції та ФБР було заблоковано приблизно на дві години. Сайт президента Франції онімів на довше - його хакнули вночі з п'ятниці на суботу.

31 січня МВС України провело операцію з вилучення серверів одного з найбільших у світі файлообмінників EX.UA, що працює в Україні, закриття якого міністерство торгівлі США неодноразово вимагало від української влади. Було затримано для допиту кількох менеджерів файлообмінника, однак власники залишилися на волі, а їхнє особисте майно не вилучалося. На вимогу слідчого доменний реєстратор заблокував доменне ім'я EX.UA. Вранці 1 лютого почали валитися сайти державних органів України, зокрема президента, МВС, СБУ. Потрапило «під роздачу» інтернет-представництво Партії регіонів. Деякі ресурси працювали з перебоями. А, наприклад, сайт МВС клінічно помер на дві доби, і в міліції запропонували користувачам отримувати інформацію про роботу відомства через групу у «Фейсбуці».

Курйоз: влада України визнала, що спам на «Фейсбуці» завдав шкоди системі управління державою. Після зависання сторінки у «Фейсбуці» прем'єр-міністра Ми-коли Азарова його прес-служба склала реліз, що крає душу, - Жванецький ридає: «Через хуліганські дії певної групи постраждали люди, яким було дуже важливо донести до Прем'єра інформацію про те, що в Балаклейському районі Харківської області, приміром, відключили газ, і люди півночі сиділи в будинках без опалення».

Під стінами МВС відбулася демонстрація групи підлітків, які називають себе Інтернет-Партією України, лідер яких Голубов заявив: «п'ять мільйонів користувачів щомісяця відвідували цей сайт. Це щось більше, ніж закриття певного інтернет-ресурсу. Це початок цензури в Інтернеті. Далі не забариться закриття соціальних мереж, потім заборонять відвідувати іноземні інтернет-сайти. Україна дедалі більше переймає досвід Білорусі».

Однак 2 лютого МВС різко змінило свою позицію. Як заявив адвокат EX.UA: «Слідство розібралося, що факт розміщення на порталі неліцензійних продуктів не може стати причиною для блокування домену». Слідчий відкликав вимогу до доменного реєстратора, і роботу файлообмінника було відновлено. Зараз адвокати збираються повертати вилучені сервери.

Реакція суспільства на подію виявилася в абсолютній більшості співчутливою стосовно власників EX.UA. Як висловився письменник та опозиційний депутат В.Яворівський: «Піратські фільми - це, звичайно, недобре, але більшість українських громадян бідні, середнього й нижче достатку. Вони можуть собі дозволити тільки скачати щось на комп'ютер. Я б не позбавляв їх цієї можливості. Я б спробував знайти більш компромісне рішення, а не відразу рубати. Тому я на боці тих, хто протестує».

Стаття Андрія Калахана в «Українській правді» пророкує великі потрясіння і порівнює блокування держсайтів з початком «арабської весни»: «Влада вперше стала на коліна. Перед Мережею, перед десятками тисяч звичайних українців... Режим у страху... Першу солідну тріщину режим уже дав...».

Історія з EX.UA і справді непересічна, а тому потребує ретельного, холоднокровного розбору. Справді, як сталося, що влада, яка не злякалася перспективи міжнародної ізоляції та блокування доступу до дешевих кредитів МВФ, аби лише ув'язнити Юлію Тимошенко, раптом розгубилася через кілька завислих сайтів і за один день переглянула рішення щодо горезвісного файлообмінника? Однозначної відповіді на запитання немає. Але якщо згадати переляк небожителів під час появи «підприємницького Майдану», то можна припустити, що нині (як і тоді) можновладці показали світу цілковиту неготовність протистояти будь-якому організованому протесту - хоч би ким і в якій формі він виражався.

Що не виключає, втім, і наявності підводних течій.

Дехто, приміром, вважає, що робота EX.UA всі попередні роки була можлива завдяки «даху» в особі керівництва департаменту по боротьбі з кіберзлочинністю МВС.

На думку високопоставленого співробітника міністерства, з яким поспілкувалося DT.UA, закриття EX.UA було демонстративним жестом української влади після візиту очільника Мінфіну Валерія Хорошковського до США, метою якого є отримання кредиту від Міжнародного валютного фонду. «Якби міліція хотіла закрити піратські канали, то давно б це зробила, разом з ринком „Петрівка", сотнями інших інтернет-сайтів. Просто закрити саме EX.UA США вимагають уже два роки. Але жоден генерал не зацікавлений у захисті авторських прав закордонних правовласників, оскільки це його особиста стаття доходу. У цьому разі можна сказати, що міліція душею була з народом, що протести та блокування сайтів стали зручним приводом, який дав керівництву МВС змогу послатися на суспільний резонанс і швидко відновити роботу EX.UA». Можна довіряти чи не довіряти цій думці, але така точка зору має право на існування.

Не варто забувати, що горезвісний файлообмін - це бізнес. І говорити про громадянські свободи чи інтернет-культ, мабуть, не надто виправдано.

Так само передчасно говорити про DDoS-атаки на держсайти як про яскраво виражену ознаку появи громадянського суспільства. І не тільки через відсутність абсолютної впевненості в тому, що справжні організатори акції не керувалися комерційними міркуваннями. Якщо йдеться про демонстрацію громадянської активності, чому свідомі українці не блокують сайти влади, коли проводиться пенсійна реформа, коли підвищуються тарифи на ЖКГ, коли «бариги і хабарники в погонах» обкладають даниною всю економіку, відкрито й цинічно грабують країну, залізаючи в кишеню кожному бізнесменові? Масовим протест став не через обурення народу порушенням громадянських прав, а, швидше у зв'язку з банальною образою населення на спробу позбавити його «законного» права на «шару».

Україна стала єдиною країною, в якій визнання факту порушення авторських прав не привело до адекватного покарання винних. Покарання може бути м'яким, але слідчий повинен не виправдовувати піратів, а захищати правовласників. «Реверс» влади в історії з EX.UA переконав, що вона вибірково законослухняна, відверто боягузлива й очевидно непослідовна.

Провідні держави світу - США і Франція - докладають системних зусиль до захисту інтелектуальної культурної та наукової праці. Вони захищають не офшори на Кіпрі, не екологічно брудні й енергоємні металургійні та хімічні гіганти, не газові схеми, а право кіноіндустрії, шоу-бізнесу, IT-ринку отримувати максимально високі прибутки від своєї праці. У результаті якої власники українських мет- і хімкомбінатів купують за мільйони доларів на свої корпоративи західних зірок. Інтелектуальна праця - це основа націй, це бізнес майбутнього, це найбільш капіталоємний сегмент економіки розвинених країн. Але в Україні, де держава не робить і не робила нічого для створення ринку націо-нального кіно, літератури, мистецтва, технологій, де вчені і дослідники нікому не потрібні й вимушені емігрувати, щоб заробити, захист авторських прав звісно ж, легко уявити як непотрібну примху якихось нахабних заокеанських заправляк, які заважають «бідним українцям» із повним правом красти блокбастери та програми.

Керівник однієї з великих IT-компаній Григорій Кравцов вбачає проблему і в законодавстві: «Чи є адміністрація файлообмінного сервісу судовою інстанцією, уповноваженою законодавством країни на встановлення факту, що інформація носить протиправний характер? Я такої країни не знаю. Для цього в кожній країні світу існує судова система. В якийсь момент правоохоронні органи заарештовують сервер з особистими фото-графіями користувача. Що ж виходить? Законна власність користувача опиняється безпідставно заарештованою. В українському законодавстві зазначено, що тільки автор має виключні права розпоряджатися особистою інтелектуальної власністю. Є окрема стаття в Конституції. На моє власне переконання, щоб хоч трохи впорядкувати такий вид надання послуг, треба законодавчо прийняти, що контент, що розміщується на файлообмінниках, повинен бути підписаний особистим електронним цифровим підписом. Тоді адміністрація файлообмінного сервісу буде нести відповідальність лише за розміщення не підписаного контенту електронним цифровим підписом, наприклад, у вигляді значного штрафу (а чому бюджет не поповнити?). Хочу побачити людину, яка за власним електронним цифровим підписом, який законом прирівнюється до власноручного підпису, розмістить на файлообмінному сервісі образу на адресу своєї країни або контент дуже відвертого сексуального характеру з неповнолітніми дітьми».

Глава відділу Національного інституту стратегічних досліджень Дмитро Дубов у коментарі DT.UA зазначив: «Безумовно, є питання до ефективності витрати коштів на Національну програму інформатизації, є питання до координації діяльності правоохоронних органів. Немає однозначної відповіді, яких заходів потрібно вжити в даній правовій ситуації, хоча держава, напевно, ці відповіді повинна знати».

Згідно з офіційними даними, на реалізацію Національної програми інформатизації у 2006-2011 роках витрачено 40 мільярдів гривень (близько 6,5 мільярда доларів за тодішніми валютними курсами)!

Ми неодноразово писали про те, що ці кошти витрачаються неефективно, що вони попросту розкрадаються, і «відкоти» за бюджетні замовлення сягають 80%! Ми попереджали, що державні електронні системи гранично вразливі для організованого впливу. Тепер саме життя підтвердило справедливість наших прогнозів. Хто відповістить за витрату мільярдів на сайти і сервери, які так легко обвалити групі спамерів? Куди витрачаються ці гроші, якщо елементарний DDoS-наїзд паралізує сайт МВС? Тільки у 2011 році, за даними DT.UA, МВС провело тендер на суму 25 мільйонів гривень на закупівлю нової системи документообігу. Хто відповість за ефективність використання державних коштів МВС? Чи буде проведено розслідування, чому так легке валяться державні сайти, які майже монопольно розробляє одна приватна компанія «Софтлайн»? Чи буде покарано чиновників, у віданні яких перебувають розробка та впровадження інформаційних технологій?

Війни майбутнього ведуться в Інтернеті. Раптового удару по штабах буде завдано насамперед через Мережу. В Україні від елементарної спам-атаки лягають усі держсайти, бази даних усіх державних служб можна купити в Інтернеті або на базарі.

Цікаво, чи стануть події навколо EX.UA підставою для прийняття бодай елементарних управлінських рішень? Приводом до проведення засідання РНБОУ з питань інформаційної безпеки? Можливо, буде проведено хоча б банальну ревізію, аби з'ясувати, що зроблено, хто винен, скільки бюджетних грошей украли й розпиляли?

Хоча, найімовірніше, усе буде як завжди. З бюджету виділять чергову нескромну суму на зміцнення захисту держсайтів, на міфічні системи безпеки і значну частину цієї суми безсовісно вкрадуть. А влада використовує пригоду як привід для чергового закручування гайок у Мережі...
Якщо ми окреслили загрозу не дуже дохідливо - рекомендуємо подивитися «Міцний горішок-4». І пам'ятати: у реальному житті навряд чи Джон Макклейн прилетить нас рятувати. Адже ми крадемо його авторські права.