Замість музики
В протистоянні двох індустрій — радійної та шоу-бізнесової — свої інтереси вдалося краще довести радійникам. 1:0
Щойно країна з великими емоціями таки перекрутила стрілки годинників на зимовий час, як Верховна Рада знову подарувала своїм громадянам привід для пристрасних ідеологічних дискусій — нашого національного виду спорту, після футболу, та найулюбленішого — після алкоголю — способу проведення дозвілля. На порядку денному полеміка, в якій захочуть засвітитися всі, — про скасування квот на українську музику в радіоефірі. Опозиція вже сказала, що це зачистка українських артистів, послідовна українофобія і знищення всього українського, а народний депутат В’ячеслав Кириленко навіть вбачає у цьому загрозу національній безпеці.
Хоча безпека тут начебто й ні до чого. Ідеться про те, що в протистоянні двох індустрій — радійної та шоу-бізнесової — свої інтереси вдалося краще довести радійникам. 1:0.
А тепер дайте собі відповідь на запитання: ви за кого? За українське радіо — таке, як воно є? З одноманітними ФМ-ками, на яких грає досить одноманітний мейнстрим? Чи ви за український шоу-бізнес, із його переважно російськомовною попсою, співочою білизною, а в кращому разі — Меладзе? От якщо ви чітко знаєте, за кого ви в цій суперечці і, головне, чому, — тоді прапор вам у руки: вам і підписувати петиції про захист знедолених українських музикантів від зажерливих радіомагнатів, вам і сперечатися до хрипоти з телевізором.
А ось я з цих двох ні за кого. І, більше того, гадаю, що ці зміни, принаймні в частині скасування квот на музику, стосуються не так ефіру, як того складного переговорного процесу, який ведуть менеджери станцій із регуляторним органом — Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, підраховуючи «український процент». А зменшення регуляторного тиску на будь-який бізнес я вітаю як чергову перемогу здорового глузду, бо абсолютно переконана, що коли скасувати пожежні перевірки, то це приведе тільки до зменшення корупції, а не до збільшення пожеж.
А ще — скасування квот позбавляє музичних продюсерів засобів тиску на станції. І, повірте, йдеться зовсім не про молоді таланти, які тепер — о Боже! — не потраплять на радіо. Вони й раніше туди не потрапляли. Ідеться про те, що тепер коханка українського олігарха Z не матиме преференцій перед коханками інших олігархів світу, Ларису Доліну не називатимуть українською співачкою (ви не знали? Так вона ж в Одесі народилася), і пісні з радянських фільмів перестануть зараховувати до українських (а це тому, що все, вироблене до 1991 року, — спільне й неподільне, а отже — і українське). Практика квоти є саме такою. І саме тому в її скасуванні я не бачу загрози ані для української культури, ані, тим паче, нацбезпеки. Це не означає, що в нас усе гаразд і з культурою, і з безпекою. Але негаразд настільки, що лікувати цю хворобу квотою — те ж саме що боротися з раком уринотерапією.
Визнаймо: експеримент із запровадженням квоти у 2006 році, як і прогнозували ще тоді експерти, провалився. Тієї музики, заради якої її прописували, більше не стало — ні на радіо, ніде. І знову додам: як і прогнозували експерти ще тоді, наполягаючи, що від квоти музика не росте, що протекціоністські акценти треба переносити на продакшн, на гранти і стипендії митцям. Якщо держава хоче підтримувати українське, то вона має підтримати створення продукту, а не квотувати один приватний бізнес за рахунок іншого приватного бізнесу.
Особисто для мене підсумок історії з квотами особливо неприємний ще й тому, що це чи не єдине, що спромоглася зробити для підтримки своєї культури попередня влада, така проукраїнська, але така не мудра. Могла зробити все — а зробила квоти.
Власне, все вищевикладене є лише моєю приватною думкою. А тепер кілька фактів, важливих для тих, хто все-таки вирішить присвятити свій законний уїк-енд дискусії на тему музики і мови.
Законопроект №6342 про внесення змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської конвенції про транскордонне телебачення подала Олена Бондаренко (Партія регіонів). Проект готували індустріальні громадські організації, а не ворожі проросійські сили. Подавали через Олену Бондаренко за всім відомою логікою: якби такий проект подав депутат від опозиції, то його міг би не підтримати зал.
Статті закону мають такий вигляд:
1) частину першу статті 9 викласти в такій редакції:
У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 25% має становити національний аудіовізуальний продукт» (було: «1. У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний
аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців»);
2) абзац третій частини четвертої статті 28 виключити (виключається така норма: «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення»).
Це означає, що 25% на радіо охоплюватимуть і українську музику, і теревені діджеїв. Але ще кардинальніші зміни це викличе на телебаченні: до російських фільмів та серіалів можуть перестати дописувати українські титри.
Коли ви чуєте аргумент про те, що в Європі протекціоністська квота на рівні, як каже народний депутат Андрій Шевченко (БЮТ), 30 — 40%, — то майте на увазі: в європейських країнах квотується не національний продукт, а європейський, якого не бракує. Відчуйте різницю: 40% європейської музики і 50% — української.
Тому в Україні один із головних аргументів радійників, які відстояли скасування квоти, — відсутність форматної української музики на рівні 50% ефіру. Форматної — означає, приміром, музики лаунж чи джазу. Що, своєю чергою, гальмує розвиток нішевих станцій, а саме це і є світовим трендом розвитку радіо. Ось ці аргументи самі по собі і хороші, і правильні. Тільки свою думку про українське радіо я вже висловлювала вище, і в його намірі відкрити замість шансону або роспопу джазову станцію відверто сумніваюся. Але якщо я помилюся, то буду тільки рада.
DT.UA звернулося у прес-службу глави держави по коментар із приводу можливості застосування вето до закону про зменшення до 25% квоти для національного аудіовізуального продукту. Ми отримали таку відповідь: «Президент України Віктор Янукович уважно стежить за розвитком ситуації в цій сфері. Глава держави неодноразово наголошував на необхідності зваженого та розсудливого підходу до цієї чутливої теми. Президент винесе своє рішення після того, як отримає прийнятий Верховною Радою закон. Документ буде проаналізовано спеціалістами Адміністрації та зовнішніми експертами».
* * *
У Партії регіонів заявляють, що існує законопроект про податкові канікули для україномовних радіостанцій. Про це заявила «регіоналка» Олена Бондаренко, коментуючи прийнятий у четвер закон про зменшення квот на україномовний контент в ефірах, повідомляє «Українська правда». «Якщо ми хочемо мотивувати українську музику та українські радіостанції, то ми не повинні це робити за рахунок чогось іншого», — сказала вона. «Ще півроку тому ми з моїми колегами, незважаючи на різну політичну приналежність, внесли законопроект, яким передбачено податкові канікули терміном на п’ять років для радіостанцій зі стовідсотково українським мовленням та трансляцією україномовної музики», — сказала вона. «Податкова ставка — нуль», — додала Бондаренко і висловила подив, що цей проект закону досі не надійшов у комітет із питань свободи слова, «хоча вже давно мав би там бути, а також уже давно мав би бути в сесійній залі для першого читання.
* * *
Голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко (фракція «БЮТ—Батьківщина») закликає президента України Віктора Януковича ветувати зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення». Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив на засіданні парламенту. За словами А.Шевченка, ухвалені зміни — «це спроба віддати український ринок до рук російського шоу-бізнесу, російського медіабізнесу». Він підкреслив, що «цього не вдавалося зробити за минуле століття, десятиліття й останні роки, і цього не вдасться зробити в майбутньому».
А.Шевченко закликав В.Януковича скористатися правом вето. Він зазначив, що потрібно «зберегти статус-кво». «Ми повинні піклуватися про українського виконавця, українського продюсера, українського режисера, українського журналіста», — заявив депутат.
Леся Ганжа, «Дзеркало тижня. Україна»
Фото - http://dt.ua
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Леся Ганжа, «Дзеркало тижня. Україна»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
2
леся ганжа
4752 дн. тому
це хто націоналістичне бидло? ольга полякова? чи віа гра? не робєйтє, виявиться, що вони як були так і лишаться цілком харошимі рєбятамі. тож нє зачот. давайте інший анекдот.
Про що закон?
4754 дн. тому
- питає синок у папи. "Про те, - каже тато - що "український шоу-біз" - націоналістичне бидло, незалежно від мови. А всі інші - "харошіє ребята". Це 100%-во співпадає з точкою зорою депутатів-ПРів. На жаль, те ж саме вони думають і про усіх жителів України - від Луганська до Чопа.". "Сумно" - каже син. "Зате послідовно" - каже тато, і змащує кулемет (Анекдот)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ