Днями побачила світ кумедна газетка, «вивіска» якої дивним чином нагадує логотип «Дзеркала тижня. Україна». Проте найбільше здивувало не мавпування чужого герба. Не анонімність видавця та друкаря, хоча творці чудернацького паперового виробу підозріло знехтували вимогами законодавства щодо обов'язкових вихідних даних. Дуже вразила і  розчулила турбота анонімних осіб, якою просякнута ледь не кожна сторінка їхнього дітища. Турбота про наш редакційний колектив, який нещодавно «ошукали» й дотепер продовжують «грабувати».

Хто? А ви хіба не знали? Володимир Мостовий і Юлія Мостова. Саме ті люди, які вистраждали ідею виникнення «Дзеркала», сконструювали редакційний механізм, започаткували нову журналістську філософію. Саме ті люди, які ретельно підбирали команду однодумців, створили в колективі унікальну атмосферу доброзичливості та взаємоповаги. Саме ті люди, хто ніколи нікому з колег і підлеглих не відмовляв у допомозі, неодноразово брав особисту участь у розв'язанні численних і найрізноманітніших проблем, що виникають у житті кожного з нас.

Проте, за версією невідомих турботників, лукаві Мостові навмисно створили це видання, підступно дозволили йому гідно пройти через численні випробування. Навіщо? Виявляється, аби  жорстоко експлуатувати й цинічно обдурювати беззахисний і легковірний колектив.  

Численні оповідки щодо нас анонімні «доброзичливці» розповсюджують не перший день із неабиякою вигадливістю. Попри те, що більшість газет і сайтів відмовлялися поширювати їхні побрехеньки, а більшість друкарень - друкувати підкидну газетку, наші «друзі» таки знаходили жадану шпаринку, аби пропхнути туди жмут сміття.

Користуючись нагодою, хочемо щиро подякувати численним колегам, які рішуче відмовлялися від спокусливих пропозицій заробити на поширенні цих дурниць. Власне, ми жодної секунди не сумнівалися у вашій порядності, незважаючи на чутки про суцільну комерціалізацію медіапростору.

На шпальтах нашої газети завжди знаходили й надалі знаходитимуть можливість висловити свої думки всі, хто гідний уваги та поваги. Перші особи цієї країни та інших держав, провідні вітчизняні та світові політики, громадські діячі, митці, дипломати, бізнесмени, економісти,  експерти. Ми надавали й надаємо слово представникам влади, навіть якщо не поділяємо їхніх засобів ведення політики. Ми надавали й надаємо слово представникам опозиції, навіть якщо не поділяємо їхніх засобів спротиву. Ми маємо право критикувати, але ніколи не дозволяли собі зневаги на будь-чию адресу. Ми завжди пишалися, завжди цінували те, що абсолютна більшість наших опонентів у стосунках з нами дотримується тих самих правил.

Звісно, ми могли б припустити, що це влада почала завершальний етап зачищення інформаційного простору від тих, хто вільно мислить і вільно висловлює свої думки. Та ні! Лідер нації з високих міжнародних трибун, включно із страсбурзькою, запевняє, що свобода ЗМІ - одне з найбільших досягнень України за роки незалежності, і обіцяє, що влада зробить усе для її захисту...

Ми маємо керівництво, якому довіряємо. Бо інакше ми тут не працювали б. Ніхто нашої газети не крав. Завдяки В.Мостовому та Ю.Мостовій нас не поцупили, не розорили й не закрили, хоча охочих не бракує. Ми пишаємося тими, з ким працюємо. Ми пишаємося тим, що робимо. Прагнемо робити це ще краще. Нам ні перед ким і ні за що виправдовуватися. Тим більше, що масштаби і методи кількамісячної анонімної кампанії проти нашого тижневика свідчать про те, що її ініціаторам не бракує ні коштів, ні «креативу», ні послужливих виконавців. Натомість у дефіциті мають тільки совість, порядність і смак.

Ми не янголи, але коли припускаємося помилок, то виправляємо їх на сторінках нашої газети. Ми запевняємо, що й надалі дотримуватимемося принципів, які завжди сповідували, - це повага до читачів, увага до проблем, неупередженість у висловлюваннях, зваженість у висновках.

Нам справді не солодко. Що й не дивно, з огляду на те, що існуємо за рахунок того, що заробили. Ми здатні самі собі дати раду. Здатні захистити нашу справу, нашу репутацію.

Ми завжди відкриті до дискусії з тими, хто не розучився думати, в чиїй душі є бодай крихта сумління. З цим - вистоїмо!

Із незмінною повагою до читачів колектив газети «Дзеркало тижня. Україна» (всього 57 підписів)