Виступ метеоролога українського Гідрометцентру Людмили Савченко в прямому ефірі українського радіо дав нові підстави замислитися над тим, а чи дійсно Україна прямує до Європи.

При цьому, не лише з точки зору поведінки влади, але й з точки зору звичайної солідарності, без якої сучасна Європа неможлива.

Для тих, хто пропустив цю історію, нагадаю, що 12 травня під час прямого включення Людмила Савченко почала говорити про погоду зі слів про красу природи. Але потім заговорила про ситуацію в країні. «Не можна залишатися байдужим до цієї краси, що доповнюються ніжними запахами бузку та конвалій, мелодійними трелями птахів. Часом здається, що такі чудові дні дарує нам природа як компенсацію за той безлад, беззаконня та несправедливість, що відбуваються в нашій країні», - сказала вона.

Реакція керівництва Національної радіокомпанії України була миттєвою: пані Савченко усунули від ефіру і одночасно заборонили прямі включення з Гідрометцентру - тепер всі матеріали від цієї організації будуть попередньо прослуховуватися і редагуватися випусковими редакторами. Офіційна позиція керівництва компанії - коли людина говорить про погоду, вона має говорити про погоду. Однак, мені здається, що справжньою підставою для такого рішення став звичайний страх генерального директора Тараса Аврахова. Я пам'ятаю, як в 2004 році, коли я для агентства УНІАН висвітлював діяльність Кабінету Міністрів, пан Аврахов, який на той час був прес-секретарем Віктора Януковича, не соромився час від час кричати на окремих журналістів, в тому числі й на мене, після брифінгів, коли те чи інше задане його шефу запитання йому не подобалося. Тож, думаю, мало що змінилося з того часу.

Не думаю, що рішення на кшталт усунення від ефіру за в цілому нейтральні слова, що передають думки багатьох українців, сприяють українській євроінтеграції. Адже шлях до Європи - це, передусім, шлях до європейських цінностей. І одна з наріжних цінностей - свобода слова.

Що також здивувало - мовчання журналістських організацій з приводу цього кричущого, як на мене, прояву цензури. Звичайно, пані Савченко не є журналістом, але ж керівництво Національної радіокомпанії - має пряме відношення до журналістського середовища. Схвалене ним рішення не може пояснюватися бажанням дотримуватися професійних стандартів - скільки себе пам'ятаю, стільки співробітники Гідрометцентру в прямих включеннях робили певні ліричні відступи, щоб не виглядати простою "підставкою для мікрофону" при озвучуванні конкретних прогнозів. Крім того, важко зрозуміти, як усунення від ефіру за цілком невинну репліку, відповідає задекларованим намірам влади створювати суспільне мовлення.

За «опального» метеоролога заступилися лише політики. Так, депутат Ірина Геращенко запропонувала парламенту звернутися до Національної радіокомпанії з проханням повернути пані Савченко до ефіру, з чим погодився і спікер Володимир Литвин. А Юлія Тимошенко в своєму мікроблозі на Twitter'і написала: «Найвищі компліменти Людмилі Савченко. Ми навіть не помітили, як знову стало героїзмом просто казати правду».

З чим не можна не погодитися, так з тим, що дійсно стати героєм в багатьох сучасних українських ЗМІ знову стало дуже просто. При цьому, для того не треба спеціально готуватися - достатньо лише говорити те, що думаєш. Але такий шлях навряд чи веде в Європу, якщо, звичайно, не мати на увазі Білорусь.

Сергій Воропаєв, Бі-бі-сі

Фото - http://www.bbc.co.uk