- Пане Боннер, чому, на Вашу думку, саме в Британії, в країні з високими демократичними стандартами, широко розповсюджене таке явище, як «судовий туризм», що згубно впливає на свободу слова?  

 - Британське законодавство про дифамацію справді особливе і не відповідає тим високим стандартам демократії, притаманним Великій Британії. В минулому англійські судді розширили повноваження судочинства, беручи на розгляд навіть ті справи, де були іноземні позивачі та іноземні відповідачі майже не пов'язані зі Сполученим Королівством. Окрім того закон тут покладає тягар доказів на відповідача, замість позивача, як мало б бути, і не обстоює свободу слова як суспільно важливе питання. Особиста репутація тут, згідно законодавством, користується більшим захистом. Також на користь багатих позивачів висока вартість судових процесів, тому самої лише загрози судової справи в Англії було достатньо для того, щоб інформаційне видання брало назад свої слова чи вибачалося; у деяких видань просто не було коштів, щоб себе захистити. Нам  пощастило, що в нас такий власник, як Мухамед Загур (Mohammad Zahoor), в якого є кошти і бажання нас захищати.  

 - Дмитро Фірташ подав позов до британського суду на KyivРost через статтю, опубліковану 2 липня 2010, що стосувалася звинувачень в корупції і конфлікті інтересів в торгівлі газом в Україні. 24 лютого суд відмовив у розгляді позову про захист честі й гідності українського бізнесмена проти газети Kyiv Post. Для Вас це рішення було очікуваним чи несподіваним?  

 - Правду кажучи, ми не знали, як вирішить суддя, ми боялися найгіршого, але сподівалися, що здоровий глузд візьме гору, що й сталося. Суддя чітко зрозумів, що це суто українська справа, яка не має жодного зв'язку зі Сполученим Королівством.

    - Як гадаєте, чи вже можна поставити крапку у цій справі? Чи, може, слід чекати якихось подальших кроків з боку пана Фірташа?   - Безперечно в пана Фірташа достатньо коштів, щоб позиватися скільки завгодно. Проте сподіваємося, що він облишить цю справу. Є кращі способи витрачати час і гроші, ніж судові процеси. Ми запевнили його представників, що об'єктивно писатимемо про нього в Kyiv Post, і сподіваємося, що це стане запорукою діалогу з ним. Раніше і він, і його представники, зокрема і в згаданій історії, вважали за краще просто не відповідати на наші запитання. Це ставило нас у складне становище, оскільки він дуже відомий діяч, і закиди про оборудки з газом РосУкрЕнерго набули розголосу.   

 -  Цей судовий процес якось вплинув на репутацію KyivРost?  

- Ми дуже вдячні за ту допомогу, яку отримали від урядовців та інших людей, зокрема членів журналістських організацій та захисників свободи слова. На нашу думку, це означає, що нас поважають, що в нас добра репутація, і що люди від самого початку зробили висновок, що це негідна судова справа. Як нам здалося, це була спроба залякати Kyiv Post як осередок незалежної журналістики протягом останніх майже 16 років.  

- Чи зверталися Ви з проханням про допомогу до громадських організацій, що виступають на захист журналістів?  

 - Ми зверталися по допомогу до всіх. І отримали її! Втім слід сказати, що грошей і ресурсів для допомоги інформаційним виданням у подібній ситуації дуже мало. А загроза страхітливих законів проти дифамації так само існує. Гадаю, що це виклик для журналістів і власників ЗМІ, щоб об'єднатися і самим захищати себе. Ми зберегли зв'язок з одним із найкращих лондонських адвокатів у питаннях медіа Марком Стіфенсом (Mark Stephens).  

 - З часу заснування Kyiv Рost минуло понад 15 років. Раніше доводилось зіштовхуватись з подібними ситуаціями? Відчували тиск з боку влади?  

 - Схожою була ситуація за попереднього власника і попереднього головного редактора, коли судовий позов подав Ринат Ахметов.  

- Як Ви гадаєте, чи може змінити якість новин створення в Україні Суспільного мовлення?   

- Вважаю, що так, і сподіваюсь на це. Це створює альтернативне і, як в інших країнах, надійне джерело.  

Анна Опря, Суспільне мовлення в Україні

Фото зі сторінки Браяна Боннера на facebook.com