Один зі спогадів дитинства - батьківська бібліотека, де стояли дорослі книжки. Серед них - добре видана, як на той час, кількатомна «Історія Києва». Завжди мріяв, що виросту і прочитаю таку цікаву книжку. Взявся за неї недавно, коли канал CІТІ розпочав підготовку проекту «СІТІ: невідомі герої». І зрозумів, що історії минулого століття в ній немає зовсім. У виданому за радянські часи фоліанті замість цього періоду - суцільний набір соціалістичних гасел, звітів про «досягнення» та нецікавих фактів про радянське життя. Нічого, що могло би примусити пишатися цим Містом, зрозуміти його.

Ця «книга» - ілюстрація того, у що перетворилася пам'ять про столицю в переважної більшості з нас - набір гасел та суцільна недовіра до них. Нечисленні ідеологи незалежності та численні політики за останні 20 років нічого не змінили - лише спробували замінити несправжній радянський міф таким самим несправжнім «ура-патріотичним». Та і той зараз знову розбирають.

Звісно, необхідно віддати належне академічним колам. Той, хто хоче, - намалює свій Київ: у «Музеї міста» (який, правда, тулиться у приймах в Українському домі), в «Музеї однієї вулиці» на Узвозі, на сторінках газети «День» та на сайті «Интересный Киев» Арсенія Фінберга. Але чи достатньо цього для більшості киян? Як донести гордість за історію Міста далі - до кожного школяра та навіть до МАФу з шаурмою? Як зробити так, щоб знаменитими киянами вважали не лише Булгакова та Лобановського? Як зняти ідеологічний шар сприйняття подій та людей, які їх творили?

Дуже просто - всього лише розповісти достатньо історій. Навіть окупований невиправдано дорогими автомобілями Київ у змозі витворити власні міфи, якщо йому не заважати. І канал CІТІ згаданим уже проектом документальних фільмів «СІТІ: невідомі герої» не ставить собі за мету когось вчити чи займатися просвітою. Канал усього-навсього розповість цікаві історії про людей, без яких Київ був би інакшим.

Бо це в Києві можна за чаркою сперечатися до хрипоти, ким був Бібіков - кровожерним душителем всього українського чи господарником, який заклав основи інфраструктури міста. Чи ким був Оглоблін - колабораціоністом, який працював на німців у 41-му чи патріотом, який намагався захищати киян? І ким був Давидов - бездарним управлінцем, помилки якого призвели до Куренівської трагедії, чи майстерним менеджером, що підняв місто з руїн після війни? Чи, може, всі ці твердження - правда, і потрібно чітко розмежовувати плюси та мінуси людей, які творили історію столиці?

Відповідь на це запитання можна знайти лише разом. Лише якщо довго сперечатися, під час суперечки з'явиться відчуття свого Києва, своїх героїв та антигероїв, свого Міста. І пропагандистам у цьому процесі місця немає. Лише людям, які вважають себе киянами, і пишуть Місто з великої літери.

Кілька непростих характерів, доля яких визначала обрис міста вже названі. Окрім них, проект розповість і про лікаря, який розповів киянам, що таке мікроби, і про архітектора, який створив образ Хрещатика, і про великого мецената, який славився своєю скупістю, але заповів усі свої статки киянам. Але вже сьогодні канал закликає долучатися до обговорення - кого вважати забутим героєм, чий вклад у розвиток столиці незаслужено забутий? Пишіть нам на lehendy@ city-tv.kiev.ua - будемо сперечатися.

Довідка

Роман Вибрановський - тележурналіст, продюсер та редактор документальних проектів. Працював керівником серій історичних та документальних фільмів на Першому Національному каналі, каналі «1+1», на столичному телеканалі СІТІ, нині - редактор проекту «СІТІ: невідомі герої».

Роман Вибрановський, «День»

Фото - «День»