Ну, або ж про те, що нам виставку показують дещо запізно - з березня вона мандрує світом в 15 копіях, і всі, хто слідкує за фото, давно ознайомились з роботами переможців принаймні в мережі. У Києві виставка відкрилася 6 серпня і працюватиме до 26 цього ж місяця.

Фінал конкурсу стався у лютому в Амстердамі. Цифри такі: учасники - фотографи зі 128 країн світу, на конкурс потрапило 105 тисяч світлин, на виході - 62 переможці з 22 країн.

Щодо заангажованості журі - не впевнена. А от щодо кількості робіт, з яких доводилось вибирати - думаю, без суб'єктивності тут ніяк, адже там, де існує людський фактор, завжди є момент вибору конкретної людини в конкретний момент часу.

Але інших, кращих способів вибору людство поки не вигадало. Та й не думаю, що якби вибір робила спеціально навчена електронна програма, це б суттєво змінило загальну картину подій у світі, репрезентованих медіа.

Серед зірок, що опинились цього року в фіналі: Саймон Робертс, відомий на наших теренах проектом про Росію під назвою «Батьківщина»; відомий «соціальний пейзажист» Пітер Бялобжескі; колишній член агентства Magnum та VII Юджин Річардс, автор культових фотосерій про будні лікарів та пацієнтів швидкої допомоги; а також французький фотограф, що публікується під творчим псевдо JR, добре відомий в світі своїми public art проектами з використанням фотографії. Його перший проект «Портрет покоління» (Portrait of a Generation), створений за підтримки актора Венсана Каселя, експонувався на стінах будинків гето та передмість Парижу.

Перед нами - ключові події 2009-го: арабо-ізраїльский конфлікт, знову Ірак, Мадагаскар. Кров, понівечіні тіла, підлітки з анорексією, фріки з організації «Спільнота елегантних пацифістів» республіки Конго, андрогінні діти. Зізнаюсь, номінації «Спорт» або «Розваги» чіпляють слабо поруч з закривавленими тілами. Хоча, безумовно, фото красиві і технічно досконалі.

«Люди в фотографіях»

Переможець конкурсу - італієць П'єтро Мастурцо, який документував у червні 2009-го акції протесту в Ірані після президентських виборів. Іранська жінка волає на даху про свою незгоду з виборами. Але якщо не знати контекст - мало не романтичний кадр, адже вночі на даху можна швидше гукати місяць, аніж висловлювати небу свою політичну позицію.

«Події»

Перше місце отримав надзвичайно красивий кадр шведа Кента Кліча «Фотоальбом сектора Газа: район ат-Туфах, 3 березня». Коментарі тут просто зайві.

«Проблеми сучасності»

Перше місце - Юджин Річардс з роботою, що називається «Війна - це особисте. США» Reportage by Getty Images для The Sunday Times Magazine/Paris Match.

«Гарячі новини»

Вальтер Астрада з Аргентини, «Кривава бійня у столиці Мадагаскару, лютий 2009». Agence France-Presse.

«Повсякденне життя»

Ган Туббе з Перу. На фото - 13-річний аутист Адріан, який намагається відчути на дотик зображення, яке транслює телевізор.

«Люди в новинах»

Чарльз Омані з Великобританії, який, як на мене, зробив найвдаліший портрет Обами у день його інавгурації. Getty Images для Newsweek.

«Портрети»

Лаура Пеннак з Великобританії. Портрет підлітка з анорексією, який свого часу відмовився від їжі за компанію зі своєю однокласницею. Lisa Pritchard Agency для The Guardian Weekend magazine.

«Мистецтво та розваги»

Малік Сідібе з Малі, «Модне портфоліо: принти та революція». The New York Times Magazine.

«Спортивні виступи»

Гарет Коплі з Великобританії, «Англієць Джонатан Тротт пропускає м'яч і виходить з гри на п'ятому матчі по крикету серії «Ашес». Лондон, липень 2009». Press Association.

«Природа»

Джо Пітерсбургер з Угорщини, «Зимородок на полюванні». National Geographic Image Collection.

Судячи з фото, що представляють основні медійні номінації - межі між постановкою та репортажем вже майже не існує. Людина, що виросла на ТБ - не вірить у реальність, але може запросто розплакатись від фотошопу. Справжній репортаж видається постановкою, а знімок природи - кадром з 3D анімації. І життя на планеті давно замкнулось на рубриках теленовин: гарячі точки і футбол, побутові вбивства і естрада, політика і погода. Що між ними і де власне відбувається щось справжнє - кожен вирішує для себе сам.

Фотографія як один з головних медіумів нашого часу стає все ближчою власне до того «медіа», до якого наше око занадто звикло, щоб продовжувати йому довіряти. У «справжність» більшості кадрів важко повірити, завдяки технічній довершеності в тому числі. Але і вражає сучасна фотографія найчастіше своєю технічною досконалістю, аніж сюжетом чи заскоченими у кадрі людьми.

Перевантажена трагічними новинами свідомість вже не здатна сприймати смерть, якщо це не відбулось на твоїх очах, ну або на YouTube. Картинка завжди - не більше, ніж картинка. І в таких умовах фотографії буде дуже непросто утримувати свої позиції, приміром, поруч з відео.

Цього року на World Press Photo не просто так зробили виняток і вручили спеціальну нагороду стоп-кадру з відео, що було опубліковане на YouTube в червні 2009-го. У фокусі - обличчя застреленої під час безпорядків в Ірані молодої жінки, що лежить на узбіччі.

Щодо участі України у World Press Photo 2010 - відомо, що 22 наших співвітчизника надіслали свої роботи на конкурс. І третє призове місце в номінації «Спортивне фото» було майже у нас в кишені, якби не виявилось, що харківського фотокореспондента Степана Рудика дискваліфікували через невеличку «правку» кадру в комп'ютерній програмі (фотограф затер фрагмент ноги, що зливався з пальцями рук іншої людини).

Виставка працюватиме до 26 серпня в галереї «Лавра». В її рамках World Press декілька фото-подій, які варто не пропустити. 25 серпня відбудеться презентація міжнародного фестивалю фотографії «Київфотоком», а також день відкритих дверей Школи фотографії Віктора Марущенка з презентацією журналу фотографії «5.6».

У другому номері видання, до речі, опубліковано інтерв'ю Марущенка з Борисом Михайловим, в якому йдеться про те, що буде далі з репортажем. Цілком згодна, що у нього немає інших варіантів, аніж рухатись в бік художнього, виставкового фото. Поки так.

Марія Хрущак, «Українська правда»

Фото - «Українська правда»