
Гугл змінює правила гри: як медіа втримати читачів, які більше не переходять на сайти


У подкасті «Медіуми» Дмитро Тіщенко, співзасновник і керівник сумського медіа «Цукр», розповідає, як зміни в гуглі впливають на роботу редакцій, чому «Цукр» свідомо відмовляється від банерної реклами та як дослідження читацьких звичок допомагають знаходити нові способи поширення контенту.
А також — про те, чому медіа не варто залежати від одного джерела трафіку, як «Цукр» розвиває спільноту читачів через месенджери, друкований журнал та офлайн-активності й чому якісний журналістський продукт важливіший за алгоритми платформ.
Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформ.
00:00 Як Google змінює звички аудиторії медіа;
04:56 Чому редакціям не варто намагатися передбачити рішення Google;
07:41 Як «Цукр» адаптується до змін алгоритмів Google;
09:22 Чому редакціям важливо визнавати зміни на медіаринку;
11:10 Чому банерна реклама не окупається для локального медіа;
12:38 Чому якість контенту важливіша за канали його поширення;
14:30 Як «Цукр» шукає нові канали комунікації з читачами.
Як Google змінює звички аудиторії медіа
Наталка Соколенко: Ми поговоримо про те, як змінюється співпраця з пошуковою системою «Гугл», наскільки ускладнилася робота українських медіа в сенсі потрапляння в поле зору потенційних читачів, слухачів і глядачів. Адже гугл змінив взаємодію з медіа, і ці зміни поки що не на краще. Отже, перше питання: як ваша редакція «Цукру» відчула зміни в роботі пошукової системи «Гугл» щодо видачі ваших матеріалів потенційним читачам? І коли ви їх помітили?
Дмитро Тіщенко: Одразу зазначу, що операційних питань, зокрема детальної аналітики відвідуваності, я торкаюся доволі побіжно, більше для оцінки загальної ситуації. Очевидно, що вже минулий рік, а насправді й раніше, натякав нам на ризики, пов’язані зі змінами алгоритмів.
Загалом зміни алгоритмів для нас не є чимось новим. Соцмережі дуже часто, особливо Meta, знущаються з медійників тим, що раз на квартал чи пів року вигадують якісь нові виклики, коли ти мусиш пробиватися через алгоритми, щоб достукатися до людей. Нас це певною мірою навчило вивчати патерни поведінки людей, те, як вони споживають новини й тексти загалом. Ми не є класичним новинним медіа, тому все, що я говоритиму, точно не так легко масштабувати на всіх медійників. Я не прошу сприймати це як якусь істину, це виключно наш досвід.
У процесі різних спостережень і змін у пошуковій видачі ми ухвалювали рішення на ходу, щоб не втратити свої показники. Ми усвідомили, що вже достатньо давно, протягом трьох років, працюємо з аутсорсинговими компаніями, які займаються розробкою наших сайтів — і основного, і сайту нашої спільноти. Щоб бути готовими до подібних викликів, ми стараємося довіряти спеціалістам, які вдосконалюють навіть технічну складову сайтів. Бо, як виявляється, дуже багато медіа, як і наше свого часу, були зроблені на колінці засновником або його другом і дуже рідко оновлювалися відповідно до сучасних вимог, зокрема пошукових систем.
Передусім треба підтягувати технічну складову, але водночас розуміти, що навіть це не стане розв’язанням загальної проблеми: люди перестають переходити на сайти з пошукових систем, тому що умовний Google Summary вже дає їм відповіді, заради яких вони не мусять нікуди переходити. Що з цим робити? Це вже філософське питання. Тут абсолютно не про ШІ, а більше про критичне мислення. І я не кажу, що воно погане в людей, які не переходять на сайти. Насправді дуже часто достатньо побачити короткий виклад у пошуковій системі, щоб вичерпати свій інтерес до питання.
Але нам, медійникам, треба подумати, по-перше, чи потрібен нам цей перехід на сайт. Я розумію медіа, які заробляють на банерах, але ми, наприклад, не є таким медіа. Ми не заробляємо на переходах і банерах. Відповідно, наше завдання — донести до людини ту цінність, той продукт, який ми комунікуємо. І якщо людина через умовний ChatGPT отримала відповідь із посиланням на наш сайт, нам уже окей.
Безумовно, це трохи легковажна позиція, тому що все одно мусиш бачити результати, цифри. Але, як я вже казав, це більше філософія. Треба змінювати уявлення про те, як люди споживали контент раніше і як споживають зараз. Можливо, переходити в якісь більш предметні канали. Хтось іде в адаптивні ньюзлетери, розсилає людям більш цільові, під них налаштовані розсилки. Хтось розробляє ботів у месенджерах тощо. Тому рішень насправді багато, але вони ще не викристалізувалися, тому що ми тільки-но почали перебувати в цьому турбулентному процесі.
Чому редакціям не варто намагатися передбачити рішення Google
Наталка Соколенко: Підсумуймо, що зараз відбувається. У гуглі є інструмент AI Overviews. Людина вводить запитання, і гугл уже видає лаконічні відповіді, а посилання на медіа там відображаються як невеликі іконки. Захочеш — переходиш, не захочеш — не переходиш.
Це явище багато обговорювали на конференції «МедіаБіль 2026». Зокрема, говорили про концепцію Google Zero, коли пошук для людини, по суті, завершується на цьому інструменті, на короткому викладі, і переходу на сайт першоджерела немає.
І тут, мені здається, гугл теж ризикує втратити те, що мав до появи цього інструменту. Що ви з цього приводу думаєте? Якщо медіа в усьому світі справді шукатимуть інші способи взаємодії з аудиторією, чи не втратить гугл, наприклад, свої рекламні потоки?
Дмитро Тіщенко: Ми в минулій розмові говорили про те, що треба розуміти, де закінчуються межі твоїх компетенцій і можливостей впливу. Я не думаю про те, чи втратить гугл якісь позиції. Я навіть не думаю про те, які рішення вони потенційно можуть ухвалити. Чому?
Тому що намагатися, сидячи в Сумах або будь-де з командою у 20—25 людей, передбачити, які кроки може зробити величезна багатомільярдна корпорація, і спробувати до них підготуватися — мені здається, це втеча від призначення своєї роботи. І так, безумовно, вони можуть зробити що завгодно. Можуть завтра взагалі викинути нас із пошукової видачі. Можуть повернути нас у пошукову видачу. Можуть змінити алгоритми.
Я прихильник того, щоб приземлено дивитися на поточні вимоги. Якщо ми можемо їх дотримуватися — дотримуємося. Якщо не можемо — шукаємо альтернативні шляхи. Чесно, я не думаю ні про гугл, ні про потенційні рішення умовного Ілона Маска чи когось іще, ні про те, на що там перейменують штучний інтелект у Білому домі. Мене це не дуже обходить.
Можливо, це війна, можливо, батьківство, яке сталося зі мною цього року, трохи приземляють. Ти розумієш, що це не означає, ніби не мусиш читати міжнародні новини. Але це означає, що ти мусиш приземляти їх на свій рівень, розуміти, як вони тебе стосуються. Бо я не вкладав коштів у гугл, мені не цікаво, чи треба виводити акції компанії та які рішення вони ухвалять. Мене це цікавить тільки в контексті: дайте мені методичку або дайте мені компанію, якій треба заплатити, щоб вона адаптувала наш сайт до належного рівня.
Як «Цукр» адаптується до змін алгоритмів Google
Наталка Соколенко: Дмитре, а редакція взагалі не вкладала зусиль, коштів у те, щоб саме через гугл, через пошук збільшувати аудиторію, залучати читачів?
Дмитро Тіщенко: Вкладає, авжеж вкладає. Просто в межах нинішніх правил, а не уявних майбутніх. Ми сьогодні знаємо про вимоги. Технічну сторону забезпечили розробники, змістову складову забезпечує редакція.
Я точно знаю, що вони над цим працюють і у зв’язку з оновленнями вже врахували певні речі, трохи змінюють підходи до формування ключових слів тощо. Але це те, що вже зараз досліджено й відомо. Ми не займаємося футуризмом у контексті цих справ. Нам цікавіший футуризм про те, якою буде візія повоєнного розвитку Сум. Оце те, у чому ми дійсно можемо бути більшими експертами, ніж умовний Ілон Маск.
Вибачте, що так багато його згадую. Просто як образ людини, яка дійсно творить величезні інновації. Або керівник гуглу, який ухвалює рішення, що змінюють поведінку людей, механіку їхніх дій. Але, знову ж таки, ми на це не вплинемо. Ми не переконаємо жителів Сум: «Будь ласка, тепер не користуйтеся гуглом, а заходьте в умовний Yahoo, шукайте через нього матеріали про Суми, і там видаватимуться наші матеріали». Це ж утопія. Відповідно, ми працюємо в межах тих правил, які нам відомі.
Трошечки, безумовно, ми фантазуємо. Відсотків 25 на це залишимо, але 75% — це те, що вже відомо. Бо треба бути занадто багатою компанією, щоб дозволяти собі всі варіації на тему: «А спробуймо передбачити, як завтра працюватиме гугл, і закладемо під це якісь інновації, яких, можливо, не станеться».
Чому редакціям важливо визнавати зміни на медіаринку
Наталка Соколенко: А як ви ставитеся до такого радикального рішення, яке теж прозвучало на конференції «МедіаБіль 2026»? Головна редакторка сайту NV Юлія Макгаффі розповіла, що після змін алгоритмів гуглу редакція закрила відділ SEO-трафіку і зробила ставку на оригінальний журналістський контент.
Дмитро Тіщенко: Ну клас. Люди мають шукати нові цілі й можливості у зв’язку з тим, що якісь речі змінюються. І це нормально, тому що гірше — не визнавати реальність, вдавати, що все окей, і продовжувати утримувати штат людей, які завтра стануть неактуальними.
Це непогано, що NV може собі дозволити спрогнозувати такий розвиток подій. Або, можливо, вони вже ухвалили, як красиво кажуть, data-driven рішення. Подивилися на дані й побачили, що фактично немає сенсу зараз утримувати штат людей, які займаються SEO-оптимізацією чи ще чимось. І вирішили подумати, що ці люди або ці ставки можуть робити корисного для медіа, адже є певна стратегія тощо.
Тому я в цьому навіть не вбачаю якоїсь радикальності. Це просто адаптивність, яка мусить бути. Не знаю, з чим це порівняти. Можливо, не дуже коректне порівняння, але уявімо, що в Україні зникає якась соцмережа, а ти продовжуєш вести там свою сторінку. Який у цьому сенс? Боротися з вітряками просто тому, що так зручно?
Мені здається, треба дивитися на те, як рухаються великі медіа, зокрема NV, які мають на це ресурс, і вчитися на їхніх помилках та успіхах. Бо об’єктивно вони як велике медіа мають можливість експериментувати більше, ніж локальні редакції.
Чому банерна реклама не окупається для локального медіа
Наталка Соколенко: Можна запитати, чому у вас немає банерної реклами? Чому ви не заробляли й не заробляєте зараз на цьому виді реклами?
Дмитро Тіщенко: Так склалося історично. Перша причина — це небажання поруч із теплими ламповими історіями про людей у місті показувати рекламу боротьби з гемороєм або того, як схудла Лоліта. А друга причина — у нас не такий великий трафік, щоб ми на цьому заробляли.
Навіть якщо уявити найбільші заробітки з банерів, які міг би приносити наш трафік, вони не співмірні з моїм уявленням про дискомфорт, який ми завдаємо читачам. Причому ніякі сотні, і я боюся, що навіть тисячі доларів не переконають нас загадити сайт банерами заради того, щоб просто трохи заробити. Бо самим буде бридко дивитися на те, що ти випускаєш матеріал, відкриваєш його, а там тобі якщо не гемблінг рекламується, то ще якась дикуха.
Я знаю, що це все налаштовується, але воно того не варте в нашому контексті. Ми маємо в середньому близько 100 тисяч унікальних відвідувачів на місяць. Хто заробляє на банерах, той знає, що це, найімовірніше, все ще лічені сотні доларів. А це не співмірно з тим, щоб 100 тисяч людей страждали від цієї жахливої реклами.
Це не якась суперпозиція, яку ми принципово обрали. Просто низка факторів призводить до того, що воно того не варте.
Чому якість контенту важливіша за канали його поширення
Наталка Соколенко: На прикладі «Цукру» стає зрозуміло, що є інші шляхи до аудиторії. Це, напевно, буде останнє питання в нашій розмові. Які шляхи до аудиторії прокладає «Цукр», якщо це не SEO-трафік?
Дмитро Тіщенко: Я, мабуть, почну з не дуже очевидного. Ми щороку проводимо дослідження нашої аудиторії. І щороку вони в нас відрізняються.
Ми вже мали досвід самостійного проведення дослідження Jobs to Be Done — якісного дослідження, коли ми з 15—20 людьми спілкуємося по півтори-дві години й виявляємо в них спільні патерни поведінки. Розуміємо, яким чином вони споживають контент і чому віддають перевагу нам або чому навіть нас фінансують. Бо це окрема категорія, яку ми теж намагаємося постійно моніторити, щоб розуміти інтереси цих людей.
Потім це все виливається в рішення редакції, відділу комунікацій, у стратегію тощо. Згодом ми наймали спеціалістів, які робили це дослідження вже більш професійно, тому що вони цим займаються.
Далі ми робили антропологічне дослідження. Це теж був цікавий досвід. Крім глибинних інтерв’ю з читачами, учасниками клубу «Цукру» і просто людьми, які навіть не мають стосунку до «Цукру», працювали дослідники, які впродовж тижня після глибинного інтерв’ю ще моніторили поведінку людей і спілкувалися з ними в месенджерах. Вони ставили запитання: що ви сьогодні читали, як споживали контент, що сьогодні дізналися, в який момент відчули потребу дізнатися щось про Суми, якщо, наприклад, живете за кордоном, тощо.
Це теж давало нам цікаві інсайти й розуміння, що ключова цінність передусім у продукті, а канали — це вже інша історія, яка змінюватиметься з року в рік. І треба просто рухатися.
Дмитро Тіщенко: У нас багато джерел: усі соцмережі, месенджери. Ми вже повноцінно пішли у вайбер, вотсап. Проходимо там верифікації, розвиваємо їх, наскільки можемо, наскільки вистачає зусиль. ШІ, до речі, теж дуже допомагає нам адаптувати контент. Бо це здається, що п’ять хвилин на перепублікацію допису у вайбері — небагато. А насправді, коли в тебе виходить десять дописів на день, це вже щонайменше 50 хвилин. Плюс додається вотсап — це вже майже дві години. І дві години множимо на п’ять днів на тиждень — це вже десять годин на тиждень. І так далі. Насправді це страшні числа, якщо узагальнювати.
Тому ми хочемо зрозуміти, чого хочуть люди, де вони перебувають, і туди до них ідемо. Це якщо загалом. Але зрозуміло, що ми використовуємо таргетовану рекламу, стараємося виходити в офлайн. У нас є друкований журнал, який слугує для нас своєрідним маркетинговим проявом. Люди бачать його в кав’ярні, починають дізнаватися про нас, підписуються на зручних для них платформах.
Ми диверсифікуємося. Ми ніколи не робили ставку на Ukr.net як джерело трафіку чи на гугл як єдине джерело трафіку. Мені знову ж таки з філософського погляду неважливо, як люди нас читають. Важливо, що ми їм даємо і чи цікаво їм це. Бо люди, в принципі, знайдуть це джерело. Вони самі підкажуть.
Як зараз нам люди підказують. Вони кажуть: «Друзі, ми йдемо з телеграму принципово. Ви або робіть вотсап, або ми вас втрачаємо». І ми тоді робимо вотсап. І ця розмова, до речі, відбувається в клубі «Цукру». Дуже приємно, що люди, які нас фінансують, самі ініціюють ці зміни на краще.
Тобто ми лінувалися насправді. А зараз бачимо, що люди дійсно дають нам фідбек, кажуть: «Ой, а у вас там перестали картинки відображатися у востапі, тільки текстом ідуть новини». Ми такі: «Упс, добре, ми поправимо». І це означає, що вони цим користуються. Їх там зараз небагато, але тим не менш це теж наш шлях до читача.
І отак по сто, по тисячі людей ми з різних джерел збираємо й у сукупності маємо свою аудиторію. Якщо в якийсь момент гугл чи ще хтось перекриє нам дихання, ці люди шукатимуть наш продукт. Принаймні запит на цей продукт у них буде, а де вони його зустрінуть — це вже інша історія.
Ми багато працюємо в офлайні. Ми багато робимо, принаймні робили, івентів, поки це в Сумах було можливо, і повернемося до цього обов’язково. Ми робимо якісь друковані речі, люди носять наш мерч, дізнаються про нас. Це вже такий приємний, класний сніговий ком із чистого білого снігу, який котиться і, дай Боже, далі збільшуватиметься.
Наталка Соколенко: І докотився далеко-далеко за межі Сум. Я можу зі свого особистого досвіду сказати, що завжди бачу ці матеріали, і мені надзвичайно цікаво. А ще це естетична насолода. Тепер, після нашої розмови, я розумію, чому виникає ця особлива естетична насолода від читання «Цукру».
Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Сергієм Міхальковим про те, як у тіктоку експлуатують довіру до українських журналісток, Наталією Лигачовою про 25 років історії видання «Детектор медіа», Оленою Брайченко про те, чому в Україні досі майже немає гастрономічної журналістики, Ольгою Тищук про те, що українськомовні серіали вперше випередили російськомовні, Юлією Смирновою із Holywater Tech про вертикальні серіали, Юлією Тимошенко з Ukraїner про те, як говорити з іноземною аудиторією так, щоб нас почули й правильно зрозуміли.
Подкаст про історії, в які нас втягує медіаіндустрія з Наталкою Соколенко та Вадимом Міським. Слухайте також на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та RSS.

Подкаст про те, як захиститися від дезінформації за допомогою навичок інформаційної та медіаграмотності. Слухайте на Apple Podcasts, Spotify, MEGOGO Audio, NV Подкасти, SoundCloud, Amazon Music, YouTube Music, YouTube та RSS.
Озвучуємо найкращі тексти, що виходять на шпальтах «Детектора медіа». Якщо ви не встигаєте прочитати все цікаве, то тепер можна нас послухати! Слухайте також на Apple Podcasts, Spotify, MEGOGO Audio, NV Подкасти, SoundCloud, YouTube Music, YouTube та RSS.
Подкаст про історії, в які нас втягує медіаіндустрія з Наталкою Соколенко та Вадимом Міським. Слухайте також на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та RSS.
Подкаст виходив від перших повномасштабного вторгнення у 2022 році до липня 2024 року. У ньому Вадим Міський викривав найбільш резонансні російські фейки, вкиди та шайхрайські схеми, які використовує ворог, а також лунали поради з медіаграмотності та цифрової безпеки. Подкаст-переможець аудіопремії «СЛУШНО» в номінації «Найкраще журналістське розслідування» за вибором аудиторії у 2022 році. Слухайте також на Українському радіо, Apple Podcasts, YouTube, Google Podcasts, MEGOGO Audio, NV Подкасти, Spotify, SoundCloud та RSS.













