Така пропозицiя була внесена рiк тому на парламентських слуханнях "Суспiльство, влада, ЗМI: свобода слова та полiтична цензура в Українi" головою профiльного комiтету Верховної Ради Миколою Томенком.

Iдею пiдтримала й Уповноважений Верховної Ради з прав людини Нiна Карпачова та голова Нацiональної спiлки журналiстiв України (НСЖУ) Iгор Лубченко. Адже необхiднiсть запровадження посади представника Уповноваженого зумовлена значним зростанням звернень журналiстiв до омбудсмана про утиски, що є наслiдком помiтного погiршення за останнi роки ситуацiї зi станом свободи слова. Цього року Україна за даними авторитетних мiжнародних органiзацiй за цим показником перейшла з розряду "частково вiльних країн" до "невiльних країн".

З наближенням президентських виборiв стає дедалi вiдчутнiшим адмiнiстративний тиск на засоби масової iнформацiї й журналiстiв. Фундаментальне право людини на iнформацiю та свободу слова зазнає численних обмежень, - зазначала Н.Карпачова, - а професiя журналiста стає однiєю з найнебезпечнiших.

Уже в жовтнi у пресi з'явилося повiдомлення про оголошення Уповноваженим з прав людини конкурсу на замiщення вакансiї представника. До участi в конкурсi, який триватиме до 28 грудня ц.р., запрошувалися особи, котрi мають вищу юридичну освiту та досвiд роботи за фахом, або журналiсти, що спецiалiзуються на висвiтленнi правозахисної тематики в ЗМI.

У той же час низка громадських журналiстських органiзацiй звернулася з вiдкритим листом до Уповноваженого з прав людини Н.Карпачової, голови Комiтету Верховної Ради України з питань свободи слова та iнформацiї М.Томенка i голови НСЖУ I.Лубченка, у якому наполягала на проведеннi консультацiй з широким журналiстським загалом перед тим, як кандидатура на цю посаду буде визначена.

Журналiстська спiльнота бажала знати, як триває конкурс, в режимi публiчної дискусiї обговорити питання доцiльностi запровадження нової посади, її функцiї, особистiснi й дiловi якостi, якi мають бути притаманнi людинi, що здiйснюватиме парламентський контроль за дотриманням свободи слова в Українi та ефективний правовий захист журналiстiв.

Таким чином, в Українi, вiрогiдно, буде створено прецедент, коли при призначеннi на державну службу буде врахована думка цiльової аудиторiї, на яку поширюватиметься компетенцiя посадової особи. А це, погодьтеся, справжнiй елемент громадянського суспiльства, якщо громадськiсть може впливати на ухвалення рiшень державними органами.

Втiм, зацiкавленiсть щодо того, хто ж захищатиме права українських журналiстiв, виявляє далеко не увесь прес-корпус країни. Бо нi для кого не секрет, що вiн подiлений принаймнi на два табори: державний i недержавний. А захисту представника Уповноваженого, вочевидь, у першу чергу потребуватимуть саме недержавнi, опозицiйнi ЗМI й журналiсти, котрi насмiлюються критикувати правлячу вертикаль, подавати альтернативний погляд на суспiльно-полiтичнi проблеми. Iнший сегмент українських мас-медiа за нечастим винятком не має проблем iз захистом прав, бо апрiорi обслуговує владу.

Учасники "круглого столу" висловили чимало мiркувань про те, якi особистiснi й дiловi якостi повиннi бути притаманнi захиснику прав українських журналiстiв, та стосовно його функцiй i повноважень.

Зокрема, вони вважають, що вiн повинен мати право доступу на закритi засiдання спецiальних слiдчих комiсiй Верховної Ради, iнших державних органiв, тому що силовики нерiдко спекулюють таємницею слiдства.

Я вважаю, що журналiсти мають лобiювати ухвалення доповнень до закону про омбудсмана, адже в Українi дiї слабка модель цього iнституту, i в законодавствi не передбачена вiдповiдальнiсть за не реагування чиновникiв на подання Уповноваженого.

Як засвiдчив цей "круглий стiл", дискусiї в Iнтернетi й у колективах ЗМI, журналiсти не бажають, щоб на мiсцi представника українського омбудсмана опинилася така за переконаннями людина, яка писатиме в ПАРЄ те, що й пан Васильєв з Адмiнiстрацiї Президента (полiтичної цензури немає, все о'кей в Українi) тiльки вже на бланку Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Не хочуть журналiсти, щоб представник Уповноваженого з питань свободи слова та ЗМI обмежувався лише монiторингом порушень, тобто, сидiв у кабiнетi та лиш фiксував факти. Треба, щоб їздив по країнi, оперативно реагував на випадки утискiв свободи слова й журналiстiв. Iншi ризики зводяться до того, щоб людина на цiй посадi не представляла якусь конкретну полiтичну силу, чи ще гiрше, щоб Адмiнiстрацiя президента не посадила в це крiсло "свого", як це вже зробила громадська думка, через що Н.I.Карпачова була змушена робити спростування.

Головний редактор Iнтернет-видання "Детектор медіа" Наталiя Лiгачова, наприклад, вважає, що вiн повинен бути авторитетним в журналiстському середовищi, iнакше не буде сприйнятим тими, задля кого працюватиме. Наталiя вважає, що пресовий обудсман повинен вирiшувати й етичнi проблеми журналiстiв, зокрема, розслiдувати факти "iнформацiйного кiлерства" одного журналiста щодо iншого, як це є в iнших деяких країнах. Щоправда, їй заперечили, що в Українi Уповноважений з прав людини дiє у межах вiдповiдного закону, i тому без внесення змiн до закону такi проблеми є поза межами його компетенцiї. Етичними проблемами має займатися комiсiя з журналiстської етики, а якщо не всiх задовольняє її робота, то можна обговорювати формат, функцiї, переобирати її членiв врештi-реншт, або вирiшувати їх у судах.

Iрина Чемерис запропонувала "вивiсити" в Iнтернетi прiзвища усiх кандидатiв на посаду представника Уповноваженого, i нехай журналiсти України скажуть про них свою думки, можливо, навiть дуже поганi, а претенденти нехай тримають удар.

Керiвник прес-служби Секретарiату Уповноваженого з прав людини Степан Ткаченко розповiв, що кiлька осiб, якi подали документи на конкурс, зваживши, з ким їм доведеться вступати в конфлiкт при виконаннi своїх обов'язкiв, забрали їх. Степан Кузьмич обґрунтував незгоду українського омбудсмана оприлюднювати прiзвища претендентiв до закiнчення роботи конкурсної комiсiї, бо були вже випадки, коли люди мали великi неприємностi тiльки за намiр пiти працювати в Секретарiат Уповноваженого, бо виконавча влада не дуже полюбляє iнститут омбудсмана, а прiзвище Н.Карпачової теж у "темниках", щоб не надто часто "свiтилася" на телебаченнi. Не вважає С.Ткаченко за доцiльне "вивiшувати" прiзвища кандидатiв на сайтi, бо на справдi гiдного кандидата можуть стiльки "бруду" накидати, що й за все життя не вiдмиється. Слушним було мiркування Оксани Панасiвської з Центру медiа-реформ при Києво-Могилянськiй академiї: представник Уповноваженого повинен бути "бойовою одиницею", яка вже займається захистом журналiстiв i свободи слова.

Справдi очевидно, що недоцiльно брати на таку вiдповiдальну посаду людину, котра, примiром, лише займалася монiторингом, але не загартована досвiдом правозахисної дiяльностi з усiма "прелестями", що її супроводжують. Iншими словами, навiщо брати хiрургом людину, котра тiльки теоретично знає, як тримати скальпель, i непритомнiтиме при виглядi кровi, коли є можливiсть прийняти працювати досвiдченого хiрурга.

Чимало журналiстiв i зi столицi, й особливо з регiонiв (де й вiдпрацьовується весь арсенал методiв розправи з вiльним словом), з якими я обговорювала питання представника омбудсмана, запропонували найоптимальнiший i найоб'єктивнiший критерiй вiдбору захисника журналiстiв: нехай претендент назве прiзвища колег, яких вiн захистив, а останнi скажуть, наскiльки вiн робив це квалiфiковано й безстрашно. Бо годi й шукати кращої рекомендацiї, нiж конкретнi справи людини. Адже до жодного диплому не дають на додачу громадянську позицiю, смiливiсть i мужнiсть.

Прес-корпус сподiвається, що Н.I.Карпачова при призначеннi представника Уповноваженого з питань свободи слова та ЗМI консультуватиметься не лише з головю профiльного парламентського комiтету М.Томенком i головою НСЖУ I.Лубченком, а й прислухається до думки журналiстiв, що й обiцяла