Як кажуть у таких випадках у широких масах електорату: «поматросил и бросил». Вочевидь, Віктор Федорович за півкроку до єднання з БЮТ пригадав, наскільки небезпечно ні в гріш не ставити «посполитих». Тобто уроки Майдану він вивчив явно краще, ніж пані Юля, яка виблискувала на підмостках головної площі країни, досі чомусь переконана в тому, що хай там що вона робить, їй завжди вдасться переконати маси сприймати всі її кроки в найкомпліментарнішому для неї дусі. Звідки така непереможна віра у всемогутність власного красномовства і чарівності?

А тим часом, якщо від любові до ненависті один крок, то від політичної любові до політичної ненависті іще менше...

11 червня «5 канал» надав Юлії Володимирівні можливість висловитися стосовно пережитого. Своє «гріхопадіння» з «ширкою» вона пояснювала пристрасною і жертовною любов'ю до України. Це, мовляв, єдине, що змусило її, закривши очі, вплутатися в переговорний процес з Януковичем. Криза, розумієте, країну рятувати потрібно. Але 12 червня на ТРК «Україна» в програмі «Шустер LIVE» така інформована людина, як Олександр Лавринович із ПР, оповів народним масам, що переговори між БЮТ і ПР про «ширку» почалися ще в лютому (!) 2008 року, коли розмов про кризу ще не було.

Майже півтора року плели це павутиння... Що ж до «патріотизму» пані Тимошенко, то вона його найяскравішим чином продемонструвала на газових переговорах у Москві, загнавши Україну в фінансову кабалу з найважчими політичними наслідками. Не менш яскраво «патріотизм» демонструється нею у фінансовому знищенні Збройних Сил України, що прем'єр-міністр спробувала прикрити дискредитацією та звільненням міністра оборони Ю. Єханурова, в «обезголовлюванні» зовнішньополітичного відомства, в неухильному приведенні «Нафтогаза» до банкрутства тощо.

На жаль, ведучий «5 каналу» Святослав Цеголко ні про що подібне пані Тимошенко не запитував. Журналіст був втіленням дипломатичності й стриманості. Це той рідкісний випадок, коли автор цих рядків пошкодував, що на місці Святослава Цеголко не було Мустафи Найєма, який дуже дратує поганими манерами, перебиванням усіх і вся, невтриманістю, коли він хоче «вставити свої п'ять копійок», справді бульдожою хваткою, коли прагне будь-якою ціною «видряпати» відповідь, на яку його візаві не бажає відповідати. Цікаво, що було б в ефірі, якби на місці милостивого Цеголко опинився несамовитий Найєм? Швидше за все, за таких умов інтерв'ю Ю.В. Тимошенко просто не відбулося б...

Під кінець свого монологу, Юлія Володимирівна розкрила страшну таємницю: виявляється, на її думку, два «злі політичні гноми», два Віктори - Ющенко і Янукович - вступили в змову проти чистої і наївної політичної Білосніжки, знаючи, що заради України Юлія Володимирівна готова на все, навіть на «ширку», втягли її в переговори про коаліцію з єдиною метою - зганьбити Юлію Володимирівну, підставити, посадити брудну смердючу пляму на білосніжне вбрання з яскраво-червоним сердечком. Зворушлива історія про спокусу «політичної невинності» підступними «гномами» повинна справити враження на саму інтелектуально невимогливу частину електорату БЮТ.

У людей же мислячих може викликати лише гомеричний регіт... Дійсно, двоє старих «політичних розпусників» спокусили бідну «політичну дівчинку», скориставшись її «довірливістю і недосвідченістю». Бажаючі повірити - вірте.

У свою чергу на «Інтері» в програмі «Свобода» 12 червня Віктор Янукович розповів цікаву історію. Виявляється, у нього є своя версія гучних обвинувачень Ю.В. Тимошенко на предмет встановлення вікової межі для потенційного президента України. За Януковичем, під час переговорів із прем'єр-міністром вона запропонувала встановити для кандидатів у президенти віковий бартер у 40 років (нині - 35 років).

Як відомо, Арсенію Яценюку тільки-тільки виповнилося 35... Тоді, за словами Януковича, він пожартував, сказавши, що чому б не підняти віковий ценз до 50 років? Юлію Володимирівну, через зрозумілі причини, це обурило і своїм обуренням вона невпинно ділиться з публікою. «Підступний» Янукович точно знав, що до президентських виборів пані Юлії ну ніяк не вийти на 50-річний рубіж...

На всіх «Свободах» звертали на себе увагу плекані мордочки і вишукані костюми учасників. Судячи з зовнішнього вигляду, в цих добродіїв усе добре. На відміну від країни...

На «Інтері» 12 червня був піар-вечір Партії регіонів, щоправда, дещо в стилі ретро. Забавний був «вірнопідданий» виступ спікера Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка, який розповідав про неперевершені достоїнства, могутній інтелект, працездатність і кристальну чесність Віктора Федоровича. Усе це нагадувало заздоровницю на честь «дорогого Леоніда Ілліча» в останні роки життя генсека.

А. Гриценко апелював до скупого київського центру, мовляв, грошей у регіон дають мало, та ще й мають нахабство контролювати витрати. А слабо вам дати гроші місцевій владі й не контролювати? Можна, звичайно, адже ж крадуть, батечко. Скільки вже разів було, що давали гроші на місця, а вони там зникали в невідомому напрямку, і жодних слідів не знайдеш... За часи гуманітарного віце-прем'єра В. Кириленка моєму рідному місту Севастополю Київ виділив дев'ять мільйонів гривень на розвиток української культури. Результат: ні грошей, ні культури. Ні, гроші, звичайно, «освоїли» якимсь чином...

Мер Харкова М. Добкін сумовито знеславлював нинішню владу ненависних «помаранчевих» і флегматично хвалив Януковича, пожвавлюючись лише в моменти виступу, присвячені майбутній «суворій відповідальності» політичних опонентів.

До хору виконавців гімнів слави на честь Віктора Федоровича приєднався нардеп О. Єфремов. Потім дали пряме включення Тернополя і Донецька, де зібрані на вулицях люди наввипередки вихваляли «улюбленого вождя», демонструючи, що в любові до Януковича «схід і захід разом». Звичайно, до рівня Кім Ір Сена ще далеко, але вектор уже визначився. Якщо В.Ф. Янукович переможе на виборах, ми отримаємо перспективу писати й казати: «Слідуючи мудрим визначенням дорогого Віктора Федоровича...». Та й сам герой звертається до публіки як новообраний президент, охоче говорячи «гоп» ще до всяких стрибків.

Багато учасників прямих включень, вочевидь, сприймали Януковича як доброго чарівника, який сидить на невичерпних матеріальних ресурсах. Варто лише добре, душевно його попросити - і він обсипле всіх щедрим благодіянням. А Янукович зі сльозою в голосі розповідав, що ось вже чотири роки країна живе в невизначеності та обіцяв визначеність. Щоправда, від легкоподаної визначеності за Януковичем волосся на голові ставало сторчма. Не обійшлося без старих, заїжджених «платівок», зокрема, у виступі пана Клюєва, який знову запевняв, що 2004 року Янукович був законно обраний президентом, а рішення Верховного Суду було незаконним. Клюєв погрожував, що вже тепер-то всі прихильники «президента» Януковича піднімуться і не дозволять забрати перемогу.

На цьому фоні елегантно виглядав Євген Альфредович Червоненко (названий Януковичем Альбертовичем), який лестив вождю регіоналів тонко і зі смаком.

У Шустера також хвалили Януковича, але не так нав'язливо і примітивно, як на «Інтері». Тут Віктор Федорович виступав як билинний богатир, який розірвав мерзотну політичну павутину, сплетену злою чарівницею Юлією. Не витримавши знущань над своєю «вождицею», з «відмивною місією» виступив Володимир Яворівський, вражений черговим публічним нагадуванням Ганни Герман про його нібито сервільну поведінку за часи СРСР і написання віршів «про дідуся Леніна» (хоча взагалі-то Яворівський відомий як прозаїк...).

Яворівський, захищаючи свою патронку, не зміг обійтися без літературного образу, порівнявши критиків із купкою мужиків, які сидять у лісопосадці, горілочку п'ють, курять, байдикують, а в цей час одна слабка жінка (Тимошенко) «сапає буряки». А нахаби і дармоїди з лісопосадки ще й намагаються послати її в сільпо за додатковою пляшкою звеселяючого зілля. Глядачам, які ще не звикли до пейзанських образів голови письменницької спілки, впору було заплакати, жаліючи Юлю з її буряками. Не так активно, як В. Яворівський, захищала Ю.В. Тимошенко нардепка з БЮТ Н. Корольовська, яка говорила багато, красиво і беззмістовно.

Та, власне, хто там вслуховувався у її слова, хто там шукав зміст - просто із задоволенням розглядали гарну жінку, яка естетично облагородила своєю присутністю досить малошановане, на мій суб'єктивний погляд, зібрання?

А загальне враження від усіх цих телевізійно-політичних шоу наступне. Вибір у нашій країні сьогодні невеликий: або президентська республіка, або республіка олігархічна, де розпоряджатимуться всім 300 мільйонерів під керівництвом кількох мільярдерів. І вплинути на них, переламати їхню фінансову владу над суспільством, їхнє самовдоволене свавілля, їхній зоологічний егоїзм навряд чи наш народ так просто зможе. Тому абсолютно не випадково переважна більшість українців і на сході, і на заході виступає за сильну президентську владу і обмеження безмежних можливостей анархічної та безвідповідальної парламентської братії...

Фото: Новинар

Ігор Лосєв, «День»